Рішення

від 29.10.2020 по справі 911/71/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/71/20

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури, Київська обл., м. Біла Церква в інтересах держави

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

Фермерського господарства Сузір`я-Плюс , Черкаська обл., Жашківський р-н., с. Баштечки

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання недійсними наказів, договору оренди земельної ділянки та скасування реєстрації

За участі секретаря судового засідання: Зоря В.С.

За участю представників:

від прокуратури: Івашин О.Є. (посв. № 055461);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури (прокурор) в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Фермерського господарства Сузір`я-Плюс про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1631/15-14сг від 06.06.2014 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та № 10-2303/15-14сг від 26.06.2014 р. «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» , визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 12,2517 га з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011, укладеного між Головним управлінням Держземагентсва у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 30.07.2014 р., зареєстрованого державним реєстратором Ставищенського районного управління юстиції у Київській області Малаш Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 та скасування його державної реєстрації № 16243633.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані накази, на підставі яких між ГУ Держземагенства у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 30.07.2014 р. було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,2517 га з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011, було прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а договір оренди землі укладений всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, при укладенні яких сторонами не було дотримано вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки ОСОБА_1 , не маючи наміру використовувати спірну надану йому земельну ділянку, як фізична особа, 23.10.2014 р. уклав договір суборенди з Фермерським господарством «Сузір`я-Плюс» . Також прокурор стверджує, що ОСОБА_1 , будучи головою ФГ «Сузір`я-плюс» , повинен був отримати земельну ділянку у користування відповідно до вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Звернення прокурора з позовом до господарського суду Київської області обґрунтоване посиланням на ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави як позивач, а відповідачем-1 прокурором вказано Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Прокурор, посилаючись на ст. 15-1, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 р. № 308 зазначав, що на даний час розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області являється Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як орган, якому делеговано державою, як власником спірних земельних ділянок, повноваження розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області.

Прокурор стверджує, що саме вищевказаним уповноваженим органом допущено порушення вимог земельного законодавства при наданні в оренду земель та до тепер не вжито заходів щодо їх усунення. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не уповноважене скасовувати прийняті оскаржувані накази.

Також, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій форм власності. Проте, Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 р., не передбачено повноважень Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і її територіальних органів щодо пред`явлення позовів про визнання недійсними організаційно-розпорядчих актів органів державної влади або місцевого самоврядування.

Жоден інший орган державної влади, який наділений повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства при розпорядженні та користуванні земельними ділянками, на захист порушених прав держави до суду не звертався, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв`язку з бездіяльністю цих органів.

Враховуючи викладене та те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області є відповідачем-1 та позбавлене повноважень самостійно скасувати спірні накази у зв`язку з їх реалізацією шляхом укладення спірного договору оренди землі, а Державна служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи не уповноважені звертатись з позовами до суду, керуючись ст. 53 ГПК України, прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави як позивач.

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Головне управління Держгеокадастру у Київській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимоги про визнання недійсними його оскаржених наказів, відтак прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2020 р. відкрито провадження у даній справі, підготовче засідання призначено на 05.03.2020 р.

02.03.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить не визнавати причини пропуску позовної давності прокурором, як представником держави, поважними та застосувати до позову наслідки спливу позовної давності, встановлені частиною 4 ст. 267 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2020 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача - ОСОБА_1 .

06.03.2020 р. до господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він зазначає, що не погоджується з доводами відповідача-2 щодо пропущення строків позовної давності, водночас зазначаючи, що строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області пропущено з поважних причин.

19.03.2020 р. до господарського суду Київської області від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, в яких вона зазначає, що позовні вимоги прокурора у даній справі не визнає та щодо задоволення позову заперечує. Також, третя особа зазначила, що вимоги ФГ Сузір`я-Плюс , вказані у відзиві, підтримує у повному обсязі та просить не визнавати причини пропуску позовної давності прокурором, як представником держави, поважними та застосувати до позову наслідки спливу позовної давності, встановлені ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2020 р. зупинено провадження у справі № 911/71/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2020 р. поновлено провадження у справі № 911/71/20; продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 03.09.2020 р.

15.09.2020 р. засобами електронного зв`язку та 18.09.2020 р. через канцелярію до господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позов прокурора, в якому він просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до Головного управління в повному обсязі. Відповідач-1 зазначає, що накази про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою було видано у зв`язку з відсутністю будь-яких підстав, що унеможливлюють передачу земельних ділянок, та звертає увагу на те, що Головним управлінням розглядались клопотання від громадянина України, а не від юридичної особи, і рішення приймались на користь громадянина.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 24.09.2020 р.

Прокурор у підготовче засідання 03.09.2020 р. не з`явився, а у підготовчому засіданні 15.09.2020 р. та у судових засіданнях 24.09.2020 р., 06.10.2020 р., 22.10.2020 р., 29.10.2020 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача-1 у підготовчі засідання 03.09.2020 р. та 15.09.2020 р., а також у судові засідання 24.09.2020 р., 06.10.2020 р., 22.10.2020 р., 29.10.2020 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце підготовчих та судових засідань був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103274867438, № 0103275086510, № 0103275109634, № 0103275088270, № 0103275155857, № 0103275643126.

Представник відповідача-2 у підготовчі засідання 03.09.2020 р. та 15.09.2020 р., а також у судові засідання 24.09.2020 р., 06.10.2020 р., 22.10.2020 р., 29.10.2020 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце підготовчих та судових засідань був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103274209295, № 0103275086928, № 0103275109936, № 0103275088424, № 0103275105205, № 0103275642758.

Представник третьої особи у підготовчі засідання 03.09.2020 р. та 15.09.2020 р., а також у судові засідання 24.09.2020 р., 06.10.2020 р., 22.10.2020 р., 29.10.2020 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце підготовчих та судових засідань був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103274867675 № 0103275087061, № 0103275109472, № 0103275088092, № 0103275155814, № 0103275123920.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ

Наказом № 10-1631/15-14сг Головного управління Держземагентства у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 06.06.2014 р. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Попружнянської сільської ради Ставищенського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 12,0000 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом № 10-2303/15-14сг Головного управління Держземагентства у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки від 26.06.2014 р. затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 12,2517 га (кадастровий номер 3224284800:03:003:0011) для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік, розташовану на території Попружнянської сільської ради Ставищенського району Київської області.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час винесення оспорюваних наказів) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

30.07.2014 р. між Головним управлінням Держземагентства у Київській області (орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 12,2517 га, яка знаходиться на території Попужнянської сільської ради Ставищенського району Київської області.

Згідно з п. 2 договору в оренду надається земельна ділянка кадастровий номер 3224284800:03:003:0011 площею 12,2517 га, в тому числі рілля - 12,2517 га, меліорованих земель в складі земельної ділянки немає. Форма власності - державна.

Відповідно до п. 5 договору визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, що для земельної ділянки з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011 площею 12,2517 га складала 261334,64 грн.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено строком на 21 рік.

Згідно з п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту відведення (п. 18 договору).

Пунктом 30 договору передбачено право орендаря передавати в суборенду земельну ділянку або її частини без зміни цільового призначення, передавати право користування земельною ділянкою до складеного капіталу фермерського господарства.

03.10.2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області Малиш Д.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 7217702 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011 площею 12,2517 га для ведення фермерського господарства; Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16243633 від 03.10.2014 р. за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди на 21 рік, з правом передачі в піднайм (суборенду).

23.10.2014 р. між ОСОБА_1 (орендар) та Фермерським господарством Сузір`я-Плюс (суборендар) укладено договір суборенди землі.

Відповідно до п. 1 договору орендар надає, а суборенди приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 12,2517 га, яка знаходиться на території Попружнянської сільської ради Ставищенського району Київської області та перебуває в користуванні орендаря згідно договору оренди землі від 30.07.2014 р., зареєстрованого (право оренди) в Реєстраційній службі Ставищенського районного управління юстиції Київської області 03.10.2014 р.

Згідно з п. 2 договору в суборенду надається земельна ділянка кадастровий номер 3224284800:03:003:0011 площею 12,2517 га, в тому числі рілля - 12,2517 га, меліорованих земель в складі земельної ділянки немає. Форма власності - державна.

Відповідно до п. 5 договору визначення суми орендної плати, що вноситься суборендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, що для земельної ділянки з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011 площею 12,2517 га складала 261334,64 грн.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено строком на 21 рік.

Згідно з п. 15 договору земельна ділянка передається в суборенду для ведення фермерського господарства.

Підставою надання земельної ділянки в суборенду є договір оренди землі від 30.07.2014 р. (п. 18 договору).

06.11.2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області Малиш Д.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 7620462 зареєстровано право суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011 площею 12,2517 га для ведення фермерського господарства.

З інформаційної довідки № 189174911, сформованої 18.11.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області 05.07.2013 р., 25.07.2013 р. та 24.09.2013 р. укладались договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а саме на наступні земельні ділянки: кадастровий номер 7120980800:03:001:0682 площею 7,936 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0679 площею 11,9948 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0862 площею 27,6043 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0683 площею 2,2867 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0676 площею 5,7975 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0677 площею 3,8766 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0678 площею 1,0854 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0686 площею 1,5307 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0680 площею 51,2481 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0859 площею 9,3063 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0861 площею 3,6136 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0860 площею 26,0684 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0692 площею 14,297 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0684 площею 4,4597 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0685 площею 1,4484 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0675 площею 4,3602 га; кадастровий номер 7120980800:03:001:0681 площею 1,7319 га.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.11.2013 р. за № 10031020000000858 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Фермерського господарства Сузір`я-плюс , засновником та керівником якого є ОСОБА_1 .

Отже, станом на час реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011 площею 12,2517 га Фермерське господарство Сузір`я-плюс вже було зареєстровано як юридична особа в установленому законом порядку.

За договором оренди землі від 30.07.2014 р. земельна ділянка надана для ведення фермерської діяльності, тобто як різновиду підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Частиною 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Статтею 31 Земельного кодексу України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Таким чином, за змістом ст. ст. 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою ст. 7 цього Закону умов і обставин.

За наслідками перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 р. у справі № 365/65/16-ц.

Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 525/1225/15-ц, з урахуванням вимог ст. ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Отже, ФГ Сузір`я-плюс після державної реєстрації мало право на отримання земельної ділянки (ділянок) на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом, але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Таким чином, ОСОБА_1 як керівник ФГ Сузір`я-плюс , повинен був отримати земельну ділянку з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011 в оренду відповідно до вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України Про фермерське господарство лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону.

З огляду на те, що ОСОБА_1 є керівником ФГ Сузір`я-плюс , який отримав у 2013 році земельні ділянки для створення фермерського господарства, після чого було зареєстровано фермерське господарство, то відведення ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду у 2014 році для ведення фермерського господарства на поза конкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, накази Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1631/15-14сг від 06.06.2014 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та № 10-2303/15-14сг від 26.06.2014 р. «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а тому є підстави для визнання їх недійсними.

Як вже зазначалось, відповідач-2 у відзиві на позов просив не визнавати причини пропуску позовної давності прокурором поважними та просив застосувати до позову наслідки спливу позовної давності, встановлені ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, а тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у випадку коли прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Таким чином, початок перебігу позовної давності за даним позовом слід обраховувати з моменту коли прокуратурі стало відомо про факт видачі незаконних наказів Головного управління Держземагентства у Київській області, на підставі яких укладено договір оренди та суборенди земельної ділянки.

Про наявність наказів Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1631/15-14сг від 06.06.2014 р. Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та № 10-2303/15-14сг від 26.06.2014 р. Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , на підставі яких укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,2517 га (кадастровий номер 3224284800:03:003:0011) та в подальшому договір суборенди вказаної земельної ділянки, Білоцерківській місцевій прокуратурі стало відомо у липні 2019 року під час розслідування Ставищенським ВП Сквирського ВП ГУ НП в Київській області кримінального провадження № 42019111030000209 від 30.07.2019 р., про що вказано прокурором у позовній заяві.

Прокурор звернувся до суду з даним позовом 28.12.2019 р. (накладна Укрпошта Експрес № 0940109650415, що міститься на конверті в якому надійшла позовна заява), тобто в межах строку позовної давності, а тому підстави для застосування спливу трьохрічного строку позовної давності відсутні.

З огляду на те, що накази Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1631/15-14сг від 06.06.2014 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та № 10-2303/15-14сг від 26.06.2014 р. «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» прийнято з порушенням вимог законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та про визнання наказів Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1631/15-14сг від 06.06.2014 р. та № 10-2303/15-14сг від 26.06.2014 р. недійсними.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору від 30.07.2014 р. оренди земельної ділянки загальною площею 12,2517 га з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011, укладеного між Головним управлінням Держземагентсва у Київській області та Фізичною особою ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Підставою для укладання оспорюваного договору є наказ Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-2303/15-14сг від 26.06.2014 р. «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» .

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Тобто наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним законодавством визначається в якості обов`язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи те, що договір оренди землі від 30.07.2014 р., укладений на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-2303/15-14сг від 26.06.2014 р. «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» , який визнаний судом недійсним, то спірний договір оренди землі від 30.07.2014 р., укладений між ГУ Держземагенства у Київській області та громадянином ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1, ч.2 ст.ст. 203, 215 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України.

За таких обставин, вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 30.07.2014 р., укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 12,2517 га га з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011 для введення фермерського господарства, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень за індексним номером 16243633, на підставі якого 03.10.2014 р. внесено запис № 7217702 про державну реєстрацію права ОСОБА_1 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вже зазначалось, прокурор звернувся до суду з даним позовом 28.12.2019 р.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, що була чинна на час звернення з позовом у даній справі) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час ухвалення рішення у даній справі) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав , державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на те, що державна реєстрація речового права була здійснена державним реєстратором на підставі договору оренди землі від 30.07.2014 р., укладеного між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 , який визнаний судом недійсним, то суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації прав оренди земельної ділянки, з огляду на що, вказана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-1631/15-14сг від 06.06.2014 р. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» .

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-2303/15-14сг від 26.06.2014 р. «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» .

Визнати недійсним договір від 30.07.2014 р. оренди земельної ділянки загальною площею 12,2517 га з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011, укладений між Головним управлінням Держземагентсва у Київській області та Фізичною особою ОСОБА_1 .

Скасувати здійснену державним реєстратором Ставищенського районного управління юстиції у Київській області Малиш Д.В. державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 16243633, на підставі якого 03.10.2014 р. внесено запис № 7217702 про державну реєстрацію права ОСОБА_1 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224284800:03:003:0011.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код 39817550) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, код 02909996) 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства Сузір`я-Плюс (19222, Черкаська обл., Жашківський р-н., с. Баштечки, вул. Леніна, буд. 8, кімн. 10, код 38795526) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, код 02909996) 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення підписано 16.12.2020 р.

Суддя О.О. Рябцева