Рішення

від 24.04.2020 по справі 160/2452/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року Справа № 160/2452/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/2452/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 02.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 23.03.2020 року просить суд:

- визнати бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області щодо невиплати компенсації за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби при звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 неправомірною;

- стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 37004367 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , компенсацію за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби в розмірі 3906,15 грн. (три тисячі дев`ятсот шість гривень п`ятнадцять копійок).

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 02.03.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

4. Позивачем в строк, визначений в ухвалі суду від 04.03.2020 року, були усунуті недоліки позовної заяви.

5. Ухвалою суду від 24.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/2542/20 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін в порядку положень ст. 262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 24.03.2020 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:

- докази про те, що позивач у період з 23.12.2011 року по 19.06.2019 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем;

- наказ про звільнення позивача №6-к від 19.06.2019 року;

- довідку про нарахування позивачу компенсації за невикористані відпустки №01-11-06/990 від 29.11.2019 року;

- інформацію (відомості) щодо невиплаченої позивачу компенсації за невикористану відпустку за стаж державної служби 15 років в кількості 11 днів у розмірі 3906,15 гривень;

- відомості (інформацію) станом на 20.06.2019 року щодо загального стажу позивача на державній службі;

- відомості щодо виплати (підстави невиплати) позивачу компенсації додаткової щорічної відпустки за 15 років стажу державної служби при звільненні та інші наявні докази щодо суті спору.

7. 17.04.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

8. 22.04.2020 року позивач надала письмову відповідь на відзив відповідача.

9. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

12. Отже, рішення у цій справі приймається судом 24.04.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

13. У позовній заяві зазначено про те, що у період з 23.12.2011 року по 20.06.2019 року позивач перебувала у трудових відносинах з Управлінням Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта.

14. Згідно наказу № 6-к від 19.06.2019 року позивач звільнилася з УДКСУ у Покровському районі Дніпропетровської області згідно положень п.3 ч.1 ст.83 Закону України Про державну службу , що також підтверджується записами у її трудовій книжці.

15. Вказала про те, що у день її звільнення із займаної посади головного спеціаліста-юрисконсульта УДКСУ у Покровському районі Дніпропетровської області 20.06.2019 року їй була нарахована компенсація за невикористані відпустки у розмірі 5465,79 грн., що також підтверджується довідкою від 29.11.2019 року № 01-11-06/990:

- за 13 календарних днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 08.06.2016 року по 08.01.2017 року;

- за 1 календарний день невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 03.06.2019 року по 20.06.2019 року;

- за 9 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, стаж державної служби за 2016 рік;

- за 10 календарних днів додаткової відпустки, як матері двох дітей до 15 років, за 2019 рік.

16. На думку позивача, невиплаченою залишилася компенсація за невикористану відпустку за стаж державної служби 15 років в кількості 11 днів - в розмірі 3906,15 гривень.

17. Згідно постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

18. Так, згідно розрахунку середньоденної заробітної плати та суми компенсації:

- 10082,15 грн. нарахована заробітна плата за період з 03.06.2019 року по 20.06.2019 року (з якої 5465,79 грн. нарахована компенсація за невикористану відпустку) згідно довідки УДКСУ у Покровському районі Дніпропетровської області від 29.11.2019 року № 01-11-06/990;

- 10082,15 грн. - 5465,79 грн. = 4616,36 грн. сума нарахованої заробітної плати за 13 відпрацьованих днів;

- 4616,36 грн. нарахованої заробітної плати: 13 відпрацьованих днів з 03.06.2019 року по 20.06.2019 року = 355,10 грн. розмір середньоденної заробітної плати;

- 355,10 грн. * 11 днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби 15 років = 3906,15 гривень.

19. Отже, позивач вважає, що відповідачем УДКСУ у Покровському районі Дніпропетровської області при її звільненні 20.06.2019 року не було виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби 15 років в розмірі 3906,15 гривень.

20. Крім того, позивач вказала, що з листа Міністерства соціальної політики України від 04.10.2019 року №1246/0/204-19, який було отримано на її запит, вбачається що, якщо державний службовець, у якого приведена дата виповнення 15 років стажу державної служби припала на 04.12.2018 року, приступив з 03.06.2019 року до виконання службових обов`язків, він має право на додаткову оплачувану відпустку за 15 років стажу державної служби тривалістю 11 календарних днів.

21. Отже, згідно вищевказаного листа та норм чинного законодавства, на думку позивача, вона має право на компенсацію додаткової щорічної відпустки за 15 років стажу державної служби при звільненні, проте, відповідачем протиправно було відмовлено у виплаті цієї компенсації, у зв`яжу із чим позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

22. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

23. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що позивач з 23.12.2011 року по 20.06.2019 працювала в Управлінні Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта.

24. Наказом УДКСУ від 24.06.2016 року № 18-0 ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг державного службовця категорії В .

25. Протягом роботи в УДКСУ у Покровському районі Нечитайло С.О. з 23.12.2011 року по 30.09.2013 року та з 09.01.2017 року по 02.06.2019 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.

26. Наказом УДКСУ від 19.06.2019 року № 6-к позивач була звільнена з займаної посади 20.06.2019 року відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Закону України Про державну службу .

27. З 03.06.2019 року по 20.06.2019 року позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 10082,15 грн., в тому числі:

- оклад - 3096,53 гривень;

- надбавка за ранг - 126,39 гривень;

- надбавка за вислугу років - 1393,44 гривень;

- компенсація за невикористану відпустку - 5465,79 грн. (відповідно до ст.24 Закону України Про відпустки ):

- за 13 календарних днів невикористаної щорічної основної оплакуваної відпустки за період роботи з 08.06.2016 року по 08.01.2017 року;

- за 1 календарний день невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 03.06.2019 року по 20.06.2019 року;

- за 9 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, за стаж державної служби за 2016 рік;

- за 10 календарних днів додаткової відпустки, як матері двох дітей, до 15 років, за 2019 рік.

28. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, на думку відповідача, жодних прав щодо здійснення виплат відповідачем порушено не було, таким чином відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 . ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

29. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 23.12.2011 року по 20.06.2019 року вона перебувала у трудових відносинах з Управлінням Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області та займала посаду головного спеціаліста-юрисконсульта, що також підтверджується трудовою книжкою позивача НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи.

30. Згідно наказу УДКСУ від 24.06.2016 року № 18-0 позивачу було присвоєно 9 ранг державного службовця категорії В .

31. Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що протягом роботи в УДКСУ у Покровському районі позивач у період з 23.12.2011 року по 30.09.2013 року та з 09.01.2017 року по 02.06.2019 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.

32. Відповідно наказу УДКСУ від 19.06.2019 року № 6-к позивача було звільнено із займаної посади 20.06.2019 року згідно положень п.3 ч.1 ст. 83 Закону України Про державну службу .

33. У період з 03.06.2019 року по 20.06.2019 року позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 10082,15 грн., в тому числі:

- оклад - 3096,53 гривень;

- надбавка за ранг - 126,39 гривень;

- надбавка за вислугу років - 1393,44 гривень;

- компенсація за невикористану відпустку - 5465,79 грн. (відповідно до ст.24 Закону України Про відпустки ):

- за 13 календарних днів невикористаної щорічної основної оплакуваної відпустки за період роботи з 08.06.2016 року по 08.01.2017 року;

- за 1 календарний день невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 03.06.2019 року по 20.06.2019 року;

- за 9 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, за стаж державної служби за 2016 рік;

- за 10 календарних днів додаткової відпустки, як матері двох дітей, до 15 років, за 2019 рік.

34. Вищевикладене також не заперечується позивачем.

35. Так, вважаючи, що відповідачем УДКСУ у Покровському районі Дніпропетровської області при її звільненні 20.06.2019 року не було виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби 15 років в розмірі 3906,15 гривень позивач звернулася до відповідача із відповідною заявою про здійснення вказаних виплат. Проте, відповідачем було фактично відмовлено позивачу у здійсненні їй виплати за компенсацію за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби 15 років.

36. Також, із вищевказаного питання позивач звернулася до Міністерства соціальної політики щодо надання їй відповідного роз`яснення про те чи має вона право на компенсацію додаткової щорічної відпустки за 15 років стажу державної служби при звільненні.

37. Листом Міністерство соціальної політики України від 04.10.2019 року №1246/0/204-19 повідомили позивачу про те, що відповідно до статті 58 Закону України „Про державну службу" за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний, день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 270. Пунктом 3 Порядку передбачено, що додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби. Тобто виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та, її тривалість залежить не від відпрацьованого в році часу, а лише від наявності відповідного стажу державної служби. Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, до стажу державної служби включається також час перебування державного службовця у відпустці по-догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку. У той же час, згідно з пунктом 11 Порядку додаткова відпустка не надається державному службовцю за час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи у відпустці без збереження заробітної плати. Таким чином, за період перебування у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (шести років за наявності медичного висновку про потребу дитини в домашньому догляді), додаткова відпустка за стаж державної служби не надається. Після виходу на роботу службовець матиме право на додаткову відпустку за відповідний стаж служби з урахуванням зазначеного періоду.

38. У листі 04.10.2019 року №1246/0/204-19 також зазначено, що якщо державний службовець, у якого приведена дата виповнення 15 років стажу державної служби припала на 04.12.2018 року, приступив з 04.06.2019 року до виконання службових обов`язків, він має право на додаткову оплачувану відпустку за 15 років стажу державної служби тривалістю 11 календарних днів. Отже, на думку Мінсоцполітики позивач має право на компенсацію додаткової щорічної відпустки за 15 років стажу державної служби при звільненні.

39. Отже, згідно вищевказаного листа та норм чинного законодавства, на думку позивача, вона має право на компенсацію додаткової щорічної відпустки за 15 років стажу державної служби при звільненні, у зв`яжу із чим позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

40. За змістом статті 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

41. Згідно з частиною 1 статті 58 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року № 889-VIII, що набрав чинності з 01.05.2016 року, за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

42. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №270 (далі - Порядок № 270).

43. Пунктом 3 Порядку № 270 передбачено, що додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідно стажу держаної служби.

44. Тобто, виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість залежить не від відпрацьованого в році часу, а лише від наявності відповідного стажу державної служби.

45. Згідно пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, до стажу державної служби включається також час перебування державного службовця у відпустці по-догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку.

46. Відповідно пунктом 11 Порядку додаткова відпустка не надається державному службовцю за час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи у відпустці без збереження заробітної плати.

47. Таким чином, за період перебування у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (шести років за наявності медичного висновку про потребу дитини в домашньому догляді), додаткова відпустка за стаж державної служби не надається. Після виходу на роботу службовець матиме право на додаткову відпустку за відповідний стаж служби з урахуванням зазначеного періоду.

48. Згідно частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

49. Частина 1 статті 24 Закону України Про відпустки передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

50. Зазначені приписи повністю кореспондуються із приписами статті 84 Кодексу законів про працю України.

51. Частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

52. За приписами статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

53. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

54. Відтак суд зазначає, що затримка розрахунку з працівником при звільненні, за відсутності спору про розмір належних працівникові сум, тягне обов`язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

55. Пунктами 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

56. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач у період з 23.12.2011 року по 20.06.2019 року перебувала у трудових відносинах з Управлінням Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області та займала посаду головного спеціаліста-юрисконсульта.

57. Протягом роботи в УДКСУ у Покровському районі позивач у період з 23.12.2011 року по 30.09.2013 року та з 09.01.2017 року по 02.06.2019 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, що також не спростовано позивачем під час розгляду справи.

58. 19.06.2019 року наказом УДКСУ № 6-к позивача звільнено із займаної посади 20.06.2019 року згідно положень п.3 ч.1 ст. 83 Закону України Про державну службу .

59. Так, згідно матеріалів справи, копії трудової книжки НОМЕР_3 , станом на день звільнення позивача із Управлінням Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області, у неї був наявний п`ятнадцятирічний стаж державної служби, про що також не заперечується відповідачем та відповідно зазначено у відзиві на позовну заяву позивача.

60. Таким чином, позивач має право на 11 календарних днів додаткової відпустки, у відповідності із Законом України Про державну службу , що також було роз`яснено листом Міністерства соціальної політики України № 04.10.2019 року №1246/0/204-19.

61. Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, оскільки у день звільнення позивачу не було виплачено усіх належних сум при звільненні.

62. Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що у період з 03.06.2019 року по 20.06.2019 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 10082,15 грн., в тому числі:

- оклад - 3096,53 гривень;

- надбавка за ранг - 126,39 гривень;

- надбавка за вислугу років - 1393,44 гривень;

- компенсація за невикористану відпустку - 5465,79 грн. (відповідно до ст.24 Закону України Про відпустки ):

- за 13 календарних днів невикористаної щорічної основної оплакуваної відпустки за період роботи з 08.06.2016 року по 08.01.2017 року;

- за 1 календарний день невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 03.06.2019 року по 20.06.2019 року;

- за 9 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, за стаж державної служби за 2016 рік;

- за 10 календарних днів додаткової відпустки, як матері двох дітей, до 15 років, за 2019 рік.

63. Отже, згідно матеріалів справи, у день звільнення позивача, відповідачем була нарахована компенсація за невикористані відпустки в розмірі 5465,79 гривень.

64. Визначаючи розмір належних позивачу виплат при звільненні, суд застосовує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок № 100).

65. Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що у період з 09.01.2017 року по 03.06.2019 року, позивач, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем не працювала, не отримувала заробітну плату, оскільки перебувала у відпустці по догляду з дитиною до досягнення нею трирічного віку, що також не заперечується відповідачем.

66. Відповідно до положень постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати працівникам, які пропрацювали на підприємстві, установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

67. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, розрахунок позивача середньоденної заробітної плати та суми компенсації становить:

- 10082,15 грн. нарахована заробітна плата за період з 03.06.2019 року по 20.06.2019 року (з якої 5465,79 грн. нарахована компенсація за невикористану відпустку) згідно довідки УДКСУ у Покровському районі Дніпропетровської області від 29.11.2019 року № 01-11-06/990;

- 10082,15 грн. - 5465,79 грн. = 4616,36 грн. сума нарахованої заробітної плати за 13 відпрацьованих днів;

- 4616,36 грн. нарахованої заробітної плати: 13 відпрацьованих днів з 03.06.2019 року по 20.06.2019 року = 355,10 грн. розмір середньоденної заробітної плати;

- 355,10 грн. * 11 днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби 15 років = 3906,15 гривень.

68. Отже, компенсація за 11 днів невикористаної додаткової відпустки позивача за стаж державної служби 15 років становить - 3906,15 гривень.

69. Щодо посилання відповідача на положення пункту 4 постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , згідно якого, якщо нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, а працівник не мав заробітку не з його вини розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, слід зазначити про таке.

70. Згідно довідки УДКСУ у Покровському районі Дніпропетровської області від 29.11.2019 року №01-11-06/990, копія якої наявна в матеріалах справи, оклад позивача складає - 3096,53 грн.; надбавка за ранг - 126,39 грн.; надбавка за вислугу років - 1393,44 грн.; 3096,53 грн. + 126,39 грн. + 1393,44 грн. = 4616,36 гривень. 4616,36 грн./13 відпрацьованих днів = 355,10 грн. - розмір середньоденної заробітної плати. 355,10 грн.*11 днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби 15 років = 3906,15 гривень.

71. Таким чином, з урахуванням з урахуванням вищенаведеного, відповідачем УДКСУ у Покровському районі Дніпропетровської області при звільненні позивача 20.06.2019 року протиправно не було виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби 15 років при звільненні у загальному розмірі 3906,15 гривень.

72. Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, є доведеними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

73. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

74. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

75. Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

76. Згідно з частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

77. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

78. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

79. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у здійсненні виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби при її звільненні.

80. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, слід задовольнити та визнати протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку за 15 років стажу державної служби при звільненні, а також стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 15 років стажу державної служби при звільненні у розмірі 3906,15 грн. (три тисячі дев`ятсот шість гривень п`ятнадцять копійок).

81. Щодо розплоду судових витрат.

82. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

83. Враховуючи задоволення позовної заяви позивача та зважаючи на той факт, що позивач у відповідності до норм ст.5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

84. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

85. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

86. Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку за 15 років стажу державної служби при звільненні.

87. Стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 15 років стажу державної служби при звільненні у розмірі 3906,15 грн. (три тисячі дев`ятсот шість гривень п`ятнадцять копійок).

88. Судові витрати не розподіляти.

89. Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

90. Відповідач: Управління Державної казначейської служби України у Покровському районі Дніпропетровської області (53600, Дніпропетровська область, Покровський район, смт.Покровське, вул. Центральна, 30-А, код ЄДРПОУ 37004367).

91. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

92. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

93. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

94. Відповідно до п.3 розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

95. Повний текст судового рішення складено 24.04.2020 року.

Суддя В.В Ільков