Рішення

від 28.04.2020 по справі 320/6750/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 року справа №320/6750/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люстерліхт РЦ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Люстерліхт РЦ" з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000460/2 від 24.07.2019, №UA125110/2019/110065/2 від 16.09.2019 та №UA125110/2019/110073/2 від 30.09.2019

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митними деклараціями №UA125110/2019/413883 від 24.07.2019, №UA125110/2019/417746 від 16.09.2019 та №UA125110/2019/418901 від 30.09.2019, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їхню митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митних декларацій документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 замінено відповідача - Київську митницю ДФС, на правонаступника - Київську митнцю Держмитслужби.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Люстерліхт РЦ (ідентифікаційний код 38737878, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця В.Чайки, будинок 16) зареєстровано в якості юридичної особи 14.06.2016, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2, а.с.153-158).

01.03.2019 між Компанією XINGYUN LIGHTING ELECTRICAL CO., LTD OF GUANGDONG (Гуагдонг, Китай) (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Люстерліхт РЦ (Покупець) було укладено контракт №XL-LL20190301-1, за умовами якого продавець зобов`язався продати, а покупець купити товар відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 1.2 контракту визначено, що назва, одиниці виміру і загальна кількість товару, який підлягає поставці за цим контрактом, його часткове співвідношення (асортимент, вид, номенклатура) визначаються в інвойсі.

Відповідно до пункту 1.3 контракту умови даного контракту викладені сторонами відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних з даним контрактом.

Згідно з пунктом 3.1 контракту ціна на товар встановлюється в доларах США.

Загальна вартість справжнього контракту складається з вартості конкретних партій товарів і дорівнює 100000,00 доларів США.

Ціна зо одиницю товару визначається в інвойсах (пункти 3.3-3.4 контракту).

За умовами пункту 3.5 контракту товар поставляється окремими партіями, відповідно до інвойсів на конкретну партію товару, які узгоджуються сторонами на підставі заявки покупця. Оригінальні інвойси на конкретну партію товару відправляться засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою, з поставляємою партією товару або іншим прийнятним способом.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.3 контракту продавець здійснює поставку товарів партіями відповідно до узгодженого графіка.

Умови поставки і вантажовідправник обумовлюються додатково у товаросупровідних документах відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Поставка товару здійснюється морським та наземним транспортом (пункт 4.4 контракту).

Відповідно до пункту 4.6 товар супроводжується наступними документами: комерційним інвойсом, пакувальним листом, автотранспортною накладною, книжкою МДП, коносаментом та іншими документами відповідно до запиту покупця.

Пунктом 5 контракту визначено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем: за кількістю місць і виробів згідно інвойсу; за якістю, згідно якості, зазначеній в сертифікаті про якість.

Згідно з пунктами 7.1-7.2 контракту транспортування має бути здійснене морським та наземним транспортом.

За згодою сторін договір з перевізником на перевезення товару може бути укладений як продавцем, так і покупцем, які самостійно вибирають перевізника, укладають з ним договір перевезення, оплачують фрахт судна.

За умовами пунктів 8.2 та 8.4 контракту покупець здійснює оплату товару в доларах США відповідно до інвойсу, що є невід`ємною частиною кожної поставки.

Оплата повинна здійснюватись безготівковим розрахунком в доларах США на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця.

Оплата може бути проведена частково або повністю до поставки товару на підставі інвойсу на поставку, а також після поставки товару протягом 180 днів з моменту поставки товару. Датою поставки товару вважається дата оформлення ВМД.

Пунктом 12.6 контракту визначено, що даний контракт набирає чинності після його підписання та вважається дійсним до 28.02.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами контракту (т.1, а.с.222-226).

05.07.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до контракту, в якій сторонами було визначено реквізити покупця (т.1, а.с.227-228).

01.08.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до контракту, в якій стороні дійшли згоди викласти пункт 8.4 контракту у такій редакції: Оплата повинна здійснюватися безготівковим розрахунком у доларах США на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця.

Оплата може бути проведена частково або повністю відповідно до інвойсу не пізніше 180 днів з моменту поставки товару, якщо інше не зазначено в товасупровідних документах. Датою поставки товару вважається дата оформлення ВМД (т.1, а.с.229-230).

24.07.2019 позивачем було подано до Київської міської митниці ДФС (ВМО-1 м/п "Західний") митну декларацію №UA125110/2019/413883, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 664778,16 грн., яка була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах CN SHUDE.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист №SO 28-03-1 від 28.03.2019;

- (0380) рахунок-фактура №SO 28-03-19 від 28.03.2019;

- (0705) коносамент №SHWS219050465 від 24.05.2019;

- (0730) автотранспортна накладна №1153 від 23.07.2019;

- (0862) декларація про походження товару №SO 28-03-19 від 28.03.2019;

- (3007) довідка про вартість перевезення №18.07/19-1 від 18.07.2019;

- (4100) контракт №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019;

- (4301) додаткова угода №1 від 05.07.2019;

- (5019) заява про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України;

- (9000) заява №24/07-01 від 24.07.2019 (т.1, а.с.241-242).

Розглянувши подані позивачем документи, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому відповідач зазначив про відсутність документів, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг (заявка на транспортування, сплачений рахунок, акт виконаних робіт). Також в комерційному інвойсі №SO28-03-19 від 28.03.2019 та зовнішньоекомічному контакті №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019 відсутня інформація стосовно умов поставки товару, проте ця інформація зазначена у графі МД (FOBShunde), що не дає змоги пересвідчитись та підтвердити зазначені умови поставки.

У вказаному повідомленні відповідач зазначив про необхідність надання таких документів: декларація країни відправника (експортна декларація); документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг (заявка, рахунок, акт виконаних робіт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; за наявності платіжні та/або бухгалтерську документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваними товарами (т.3, а.с.22).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.07.2019 вих.№24/07-01, в якому повідомив про неможливість станом на 24.07.2019 надати витребувані документи щодо підтвердження митної вартості товарів та просив винести рішення про коригування митної вартості товарів (т.3, а.с.17).

24.07.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000460/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA125110/2019/413883 від 24.07.2019 скоригував з 24108,04 дол.США до 45723,45 дол. США (т.1, а.с.243-244)

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відсутні документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг (заявка на транспортування, сплачений рахунок, акт виконаних робіт). Також в комерційному інвойсі №SO28-03-19 від 28.03.2019 та зовнішньоекомічному контакті №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019 відсутня інформація стосовно умов поставки товару, проте ця інформація зазначена у графі МД (FOB Shunde), що не дає змоги пересвідчитись та підтвердити зазначені умови поставки.

Також відповідач зазначив, що відсутня цінова інформація щодо вартості зазначеного товару (прайси, каталоги, специфікації, прейскуранти), що не дає змоги підтвердити вартість товару.

У спірному рішенні вказано, що позивачем на повідомлення відповідача не були надані додаткові документи, а у листі-відповіді позивач просив контролюючий орган прийняти рішення про коригування митної вартості товарів без урахування термінів, передбачених ст.53 Митного кодексу України.

Відповідач зазначив, що митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59,60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю митниці відомостей про складові вартості виробництва товару, та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

У спірному рішенні відповідач зазначив джерело інформації, яким користувався митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 18.06.2019 №UA125110/2019/411109 .

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00282 (т.1, а.с.245-246).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA125110/2019/413952 від 24.07.2019 (т.1, а.с.247-248).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№12/09/19-1 від 12.09.2019, в якій просив скасувати спірне рішення. До вказаної заяви позивачем додані документи на підтвердження митної вартості товару (т.1, а.с.249-250, т.2, а.с.1-10).

За результатами розгляду вказаних документів Київська митниця ДФС листом від 23.09.2019 №11839/4/10-70-19-47 повідомила позивачу про відсутність підстав для скасування спірного рішення (т.2, а.с.11-17).

16.09.2019 позивачем було подано до Київської міської митниці ДФС (ВМО-1 м/п "Західний") митну декларацію №UA125110/2019/417746, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 639414,54 грн. та була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах FOB CN LELIU PORT OF SHUNDE DISTRIC.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист №SO 19-06-20-1 від 27.07.2019;

- (0380) рахунок-фактура №SO 19-06-20-1 від 27.07.2019;

- (0705) коносамент №SHWS219071999A від 29.07.2019;

- (0730) автотранспортна накладна №1454 від 13.09.2019;

- (0862) декларація про походження товару №SO 19-06-20-1 від 27.07.2019;

- (3007) довідка про вартість перевезення №1109/19-3 від 11.09.2019;

- (4100) контракт №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019;

- (4301) додаткова угода №1 від 05.07.2019;

- (5019) заява про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України;

- (9000) зава №16/09-01 від 16.09.2019 (т.2, а.с.53-54).

Розглянувши подані позивачем документи, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення) від 16.09.2019, в якому відповідач зазначив про те, шо надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, витрати, понесені на транспортування, оскільки надана декларантом довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, довідка про транспортні витрати, видана ТОВ Хіллдом Логістік , а надана CMR в графі перевізник містить відомості щодо іншого перевізника, договір (контракт) на перевезення відсутній серед поданих документів.

Відповідач зазначив, що при заявлені декларантом митної вартості товарів на мовах поставки згідно ІНКОТЕРМС FOB SHUDE , як це зазначено у митній декларації, відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України. На підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надають перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів належать: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактуру (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Також відповідач зазначив, що пунктом 8.4 контракту від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 передбачено умови оплати за товар частково або повністю, що має відображатись у інвойсі, проте інвойс від 27.07.2019 №SO19-06-20-1 не містить умов, порядку та терміну оплати. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

У вказаному повідомленні позивачу було запропоновано надати такі додаткові документи: транспортні (перевізні) документи; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (т.3, а.с.71).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.09.2019 вих.№16/09-01, в якому повідомив про неможливість станом на 30.09.2019 надати витребувані документи щодо підтвердження митної вартості товарів та просив винести рішення про коригування митної вартості товарів (т.3, а.с.66).

16.09.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110065/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA125110/2019/413883 від 24.07.2019 скоригував з 25876,04 дол. США до 45745,82 дол. США (т.2, а.с.55-56).

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: витрати, понесені на транспортування (декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, так як витрати на транспортування не включені у митну вартість), а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, довідка про транспортні витрати, видана ТОВ Хіллдом Логістік , а надана CMR в графі перевізник містить відомості щодо іншого перевізника, договір (контракт) на перевезення відсутній серед поданих документів.

Відповідач зазначив, що при заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно ІНКОТЕРМС FOB SHUDE , як це зазначено у митній декларації, відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України. На підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надають перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів належать: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактуру (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Також відповідач зазначив, що пунктом 8.4 контракту від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 передбачено умови оплати за товар частково або повністю, що має відображатись у інвойсі, проте інвойс від 27.07.2019 №SO19-06-20-1 не містить умов, порядку та терміну оплати. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

У рішенні зазначено, що декларант заявою від 16.09.2019 на повідомлення відповідача про надання додаткових документів повідомив про неможливість їх надання.

Відповідач зазначив, що митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59,60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про складові вартості виробництва товару, та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

У спірному рішенні відповідач зазначив джерело інформації, яким користувався митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 18.06.2019 №UA125110/2019/411109 (вартість товару згідно джерела інформації - 4,66 дол/кг.) (т.2, а.с.55-56).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00356 (т.2, а.с.57-58).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митнудекларацію №UA125110/2019/417897 від 16.09.2019 (т.2, а.с.59-60).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№01/11/19-1 від 01.11.2019, в якій просив скасувати спірне рішення. До вказаної заяви позивачем додані документи на підтвердження митної вартості товару (т.2, а.с.61-71).

За результатами розгляду вказаних документів Київська митниця ДФС листом від 14.11.2019 №13856/4/10-70-19-47 повідомила позивачу про відсутність підстав для скасування спірного рішення (т.2, а.с.72-77).

30.09.2019 позивачем було подано до Київської міської митниці ДФС (ВМО-1 м/п "Західний") митну декларацію №UA125110/2019/418901, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 24623,72 дол.США та була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах FOB CN LELIU PORT OF SHUNDE DISTRIC.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист №SO 19-06-20-2 від 27.07.2019;

- (0380) рахунок-фактура №SO 19-06-20-2 від 27.07.2019;

- (0705) коносамент №SHWS219071999Ввід 29.07.2019;

- (0730) автотранспортна накладна А№1550 від 28.09.2019;

- (0862) декларація про походження товару №SO 19-06-20-2 від 27.07.2019;

- (3007) довідка про вартість перевезення №1109/19-4 від 11.09.2019;

- (4100) контракт №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019;

- (4103) додаткова угода №1 від 05.07.2019;

- (4103) додаткова угода №2 від 01.08.2019;

- (5019) заява про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України;

- (9000) зава №30/09-01 від 30.09.2019 (т.2, а.с.106-107).

Розглянувши подані позивачем документи, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення) від 30.09.2019, в якому зазначив про те, шо надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щод ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, витрати, понесені на транспортування, оскільки надана декларантом довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, довідка про транспортні витрати, видана ТОВ Хіллдом Логістік , а надана CMR в графі перевізник містить відомості щодо іншого перевізника, договір (контракт) на перевезення відсутній серед поданих документів.

Відповідач зазначив, що при заявлені декларантом митної вартості товарів на мовах поставки згідно ІНКОТЕРМС FOB SHUDE , як це зазначено у митній декларації, відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України. На підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надають перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів належать: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактуру (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Також відповідач зазначив, що пунктом 8.4 контракту від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 передбачено умови оплати за товар частково або повністю, що має відображатись у інвойсі, проте інвойс від 27.07.2019 №SO19-06-20-2 не містить умов, порядку та терміну оплати. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

У вказаному повідомленні позивачу було запропоновано надати такі додаткові документи: транспортні (перевізні) документи; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваними товарами (т.2, а.с.233).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.09.2019 вих.№30/09-01, в якій повідомив про неможливість станом на 30.09.2019 надати витребувані документи щодо підтвердження митної вартості товарів та просив винести рішення про коригування митної вартості товарів (т.2, а.с.234).

30.09.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110073/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA125110/2019/418901 від 30.09.2019 скоригував з 24623,72 дол. США до 46701,45 дол. США (т.2, а.с.108-109).

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: витрати, понесені на транспортування (декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, так як витрати на транспортування не включені у митну вартість), а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, довідка про транспортні витрати, видана ТОВ Хіллдом Логістік , а надана CMR в графі перевізник містить відомості щодо іншого перевізника, договір (контракт) на перевезення відсутній серед поданих документів.

Відповідач зазначив, що при заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно ІНКОТЕРМС FOB SHUDE , як це зазначено у митній декларації, відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України. На підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надають перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів належать: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактуру (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Також відповідач зазначив, що пунктом 8.4 контракту від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 передбачено умови оплати за товар частково або повністю, що має відображатись у інвойсі, проте інвойс від 27.07.2019 №SO19-06-20-2 не містить умов, порядку та терміну оплати. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Відповідач зазначив, що митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59,60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про складові вартості виробництва товару, та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

У спірному рішенні відповідач зазначив джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 18.06.2019 №UA125110/2019/411109 (вартість товару згідно джерела інформації - 4,66 дол/кг.) (т.2, а.с.108-109.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00380 (т.2, а.с.110-111).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митнудекларацію №UA125110/2019/419022 від 30.09.2019 (т.2, а.с.112-113).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№07/11/19-1 від 07.11.2019, в якій просив скасувати спірне рішення. До вказаної заяви позивачем додані документи на підтвердження митної вартості товару (т.2, а.с.114-125).

За результатами розгляду вказаних документів Київська митниця ДФС листом від 14.11.2019 №13852/4/10-70-19-47 повідомила позивачу про відсутність підстав для скасування спірного рішення (т.2, а.с.126-131).

Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості товарів на підставі спірних рішень, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої-четвертої статті 55 Митного кодексу України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

З вищенаведених положень вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81047461) та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80168941).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів дійшов висновку про те, що надані позивачем до митного оформлення документи не підтверджують вказану позивачем митну вартість.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019 №UA125000/2019/000460/2 відповідач зазначив про відсутність документів, які підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг (заявка на транспортування, сплачений рахунок, акт виконаних робіт), з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою цієї статті закріплено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час митного оформлення товару було подано довідку про вартість перевезення №18.07/19-1 від 18.07.2019, яка видана ТОВ Хіллдом Логістик (т.2, а.с.36).

У вказаній довідці зазначено, що вартість транспортування вантажу, яке здійснюється за межами України в контейнері №TCLU5177213 (FCL) по маршруту Шунде, КНР- Одеса, Україна складає 46887,96 грн. без ПДВ. Страхування вантажу на момент перевезення не здійснювалось.

Судом встановлено, що 19.01.2018 між ТОВ Хіллдом Логістикс (Виконавець) та ТОВ Люстерліхт РЦ (Замовник) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експертно-імпортних та транзитних вантажів №19018-99, за умовами якого виконавець зобов`язався за відповідну плату та за рахунок замовника надати транспортно-експедиторську послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотонажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг зазначається в рахунках виконавця.

Ціна договору складає сукупність платежів зі сплати належної плати виконавцю та витрат, понесених виконавцем в інтересах замовника в цілях виконання цього договору (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не надішле письмове повідомлення другій стороні про його розірвання (т.2, а.с.28-34).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано ТОВ Хіллдом Логістикс заявку, в якій вказано умови перевезення (порт завантаження, найменування вантажовідправника та його адреса, порт призначення, дата прибуття, найменування вантажоодержувача, загальний маршрут, найменування вантажу, об`єм та вагу вантажу, кількість контейнерів та вартість послуг) (т.2, а.с.35).

ТОВ Хіллдом Логістикс було виставлено позивачу рахунок на оплату №2565 від 18.07.2019 за надані послуги з перевезення на суму 60077,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 2198,29 грн. (т.2, а.с.37).

Судом встановлено, що між сторонами було складено та підписано акт надання послуг №2565 від 18.07.2019, відповідно до якого ТОВ Хіллдом Логістикс були надані позивачу послуги: морський фрахт за межами митної території України: Шунде, Китай-Одеса на суму 46887,96 грн.; організація навантажувально-розвантажувальних робіт на території України на суму 9957,60 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування на території України на суму 1033,83 грн. (т.2, а.с.38).

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за отримані послуги у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 29.07.2019 №4876 (т.2, а.с.39).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що розрахунок за отримані від ТОВ Хіллдом Логістикс послуги з транспортного перевезення був здійснений позивачем лише після здійснення митного оформлення товару.

Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року N 2.

Крім того, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84077178), від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83835773), який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

У зв`язку з цим, суд вважає, що довідка про вартість перевезення №18.07/19-1 від 18.07.2019, рахунок на оплату №2565 від 18.07.2019, акт надання послуг №2565 від 18.07.2019 та платіжне доручення віл 29.07.2019 №4876 є належними документами, які підтверджують вартість послуг з перевезення, наданих позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що вказані документи (окрім довідки про вартість перевезення №18.07/19-1 від 18.07.2019, яка була подана під час митного оформлення товару) були подані контролюючому органу відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України.

Відповідач у листі від 23.09.2019 №1839/4/10/10-70-19-47 повідомив позивачу, що надані позивачем перевізні документи щодо підтвердження вартості морського фрахту по маршруту: Shunde, Китай - Одеса, Україна.

При цьому, позивачем не надано документи на підтвердження включення до митної вартості товарів витрат, пов`язаних із доставкою від вантажовідправника (XINGYUN LIGHTING ELECTRICAL CO., LTD OF GUANGDONG) до порту завантаження Shunde, Китай, а саме: навантаження, вивантаження, доставка та обробка оцінюваних товарів.

Проте, позивач у листі від 12.09.2019 вих.№12/09/19-1 наголосив на тому, що до митної вартості товарів була включена лише вартість послуг з морського фрахту за межами України, які були надані ТОВ Хіллдом Логістикс у сумі 46887,96 грн.

Однак вказані пояснення були безпідставно залишення поза увагою контролюючим органом.

Також у спірному рішенні відповідач зазначив, що в комерційному інвойсі №SO28-03-19 від 28.03.2019 та зовнішньоекомічному контакті №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019 відсутня інформація стосовно умов поставки товару, проте ця інформація зазначена у графі МД (FOB Shunde), що не дає змоги пересвідчитись та підтвердити зазначені умови поставки.

Суд звертає увагу на те, що вимогами чинного законодавства не передбачено обов`язкове зазначення у зовнішньоекономічних договорах та рахунках- фактури (інвойсах) інформації щодо умов поставки.

Крім того, пунктом 4.3 контракту від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 визначено, що умови поставки і вантажовідправник обумовлюються додатково у товаросупровідних документах відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Також відповідач зазначив, що відсутня цінова інформація щодо вартості зазначеного товару (прайси, каталоги, специфікації, прейскуранти), що не дає змоги підтвердити вартість товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач разом з листом від 12.09.2019 вих.№12/09/19-1 на підтвердження інформації про ціну товару надав контролюючому органу специфікацію до інвойсу №SO19-06-20-1 від 17.07.2019 (т.2, а.с.46), експортну вантажну митну декларацію КНР (т.2, а.с.48-49), пакувальний лист № SO128-03-19 від 28.03.2019 (т.2, а.с.170-171), прайс-лист (т.2, а.с.164-165, 167) та калькуляція від 01.03.2019 (т.1, а.с.233).

Також позивачем було надано експертний висновок Державного підприємства Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 19.08.2019 №222/155, в якому зазначено, що ціна світлодіодних панелей, що постачаються позивачу за контрактом №XL-LL20190301-1 від 01.03.2018 відповідає ціні, що зазначена у інвойсі №SO28-0319 від 28.03.2019 (т.2, а.с.168-169) у розмірі 24108,40 дол.США (т.2, а.с.40).

Відповідач у листі від 23.09.2019 №1839/4/10/10-70-19-47 зазначив, що контракторимачем за запитом експерта ДП Держзовнішінформ надав інформацію щодо ціни на аналогічну продукцію на умовах поставки товару FOB-Shunde, Китай на рівні 3,33 дол. США, який є вище, ніж заявлений декларантом за митною декларацією (2,93 дол. США/шт.).

Крім того, відповідач зазначив, що наданий позивач прайс-лист є комерційною пропозицією, яка адресована безпосередньо позивачу, що, на думку відповідача, не відповідає змісту прайс-листа, який містить інформацію щодо ціни товару для необмеженого кола пркупців.

Проте, зі змісту вказаного висновку слідує, що відповідна інформація щодо ціни товару компанії XINHUA ELECTRICAL CO., LTD OF GUANGDONG у розмірі 3,33 дол. США є лише одним із джерел, яке було використано експертною установою під час дослідження. Крім того, з вказаного висновку слідує, що вказана інформація контрагента позивача стосується попереднього періоду.

Також відповідач зазначив, що у наданій позивачем калькуляції відсутня інформація про витрати на виробництво.

Суд зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, а чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74819670).

У зв`язку з цим, посилання відповідача на невідповідність наведених у прайс-листі відомостей не є підставою для висновків про заниження митної вартості товару.

Щодо посилань відповідача на відсутність в наданій позивачем калькуляції інформації про витрати на виробництво, суд зазначає таке.

Під калькуляцією слід розуміти визначення витрат у вартісній (грошовій) формі на виробництво одиниці або групи товарів.

Відтак, оскільки такі витрати безпосередньо пов`язані з процесом виробництва товарів, то володіти такою інформацією може виробник або пов`язані з ним особи. Калькуляція собівартості (попередня, кошторисна, планова) - визначення розміру витрат у грошовій формі, як по окремих видах діяльності, виробничих процесах, структурних підрозділах, так і в цілому по підприємству на виробництво (збут) одиниці продукції, виконаних робіт (послуг) за допомогою економічно обґрунтованих методів. Планова калькуляція собівартості продукції використовується для здійснення планової калькуляції ціни. Під час планового калькулювання ціни до виробничої собівартості також додаються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, плановий прибуток, податки (податок на додану вартість).

Таким чином, у планових калькуляціях собівартості продукції та ціни повинні знайти своє відображення вартість сировини, матеріалів, товарів, які в подальшому використовуються у виробництві. Однак, калькуляція витрат на виготовлення товару може бути замінена на калькуляцію ціни товару, в якій у відсотковому відношенні зазначаються витрати на сировину, комунальні платежі, заробітну плату тощо. У разі включення до ціни товару всіх складових вартості товару, калькуляція може бути прийнятна, як від виробників товару так і від постачальника.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 у справі №820/11866/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79671810).

Отже, перелік інформації, яка має бути зазначене у калькуляції виробника не є вичерпною та визначається безпосередньо постачальником.

У зв`язку з цим, відсутність у наданій позивачем митному органу калькуляції інформації про витрати на виробництво не ставить під сумнів митну вартість товару.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем було надано всі необхідні документи для підтвердження задекларованої ним у митній декларації від 24.07.2019 №UA12110/2019/413883 митної вартості товару.

У рішенням про коригування митної вартості товарів від 16.09.2019 №UA125110/2019/110065/2 та від 30.09.2019 № UA125110/2019/418901 відповідач зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: витрати, понесені на транспортування (декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, так як витрати на транспортування не включені у митну вартість), а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, довідка про транспортні витрати, видана ТОВ Хіллдом Логістік , а надана CMR в графі перевізник містить відомості щодо іншого перевізника, договір (контракт) на перевезення відсутній серед поданих документів, з приводу чого суд зазначає таке.

Як зазначено вище, послуги з перевезення були надані позивачу ТОВ Хіллдом Логістикс на підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експертно-імпортних та транзитних вантажів №19018-99 від 19.01.2019.

Судом встановлено, що 19.03.2018 між ТОВ Хіллдом Логістикс (Замовник) та ПП Тритон КТС (Виконавець) було укладено договір про організацію перевезення автомобільним транспортом №1903, за умовами якого виконавець зобов`язався організувати перевезення вантажу замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, визначених сторонами.

Відповідно до пункту 2.1 договору замовник, виступаючи від свого імені, а також від імені осіб, з якими має відповідні домовленості, гарантує оплату праці.

Згідно з пунктами 9.1-9.2 договору строк дії даного договору визначається з моменту його підписання обома сторонами і до кінця поточного року.

Строк дії договору автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна сторін не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про його розірвання (т.2, а.с.93-99).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №1454 від 13.09.2019 перевізником товару є ТОВ Тритон КТС , а отримувачем ТОВ Люстерліхт РЦ (т.2, а.с.187).

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2019 між позивачем та ТОВ Хіллдом Логістикс було підписано акт надання послуг №3225, з якого вбачається, що ТОВ Люстерліхт були надані послуги на загальну суму 55941,77 грн. (у тому числі ПДВ - 2090,49 грн.), яких: морський фрахт за межами митної території України: Лелью, Китай - Одеса, Україна - 43398,84 грн.; організація навантажувально-розвантажувальних робіт на території України - 9497,50 грн.; транспортно-експедиторське обслуговуванн на території України - 954,94 грн. (т.2, а.с.57).

ТОВ Хіллдом Логістикс було виставлено позивачу рахунок на оплату від 09.09.2019 №3224 на суму 55941,77 грн. (т.2, а.с.86).

Як вбачається з платіжного доручення №5052 від 23.09.2019 позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за отримані послуги на суму 55941,77 грн. (т.2, а.с.88).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що надання ТОВ Хіллдом логістикс позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу було здійснено шляхом залучення до їх виконання ТОВ Тритон КТС , що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що копії вищевказаних документів були надані позивачем контролюючому органу разом з листом від 01.11.2019 вих.01/11/19-1 на підтвердження митної вартості товару, задекларованого в митній декларації від 16.09.2019 №UA125110/2019/417746.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2018 між ТОВ Експрес-Фаворит (Виконавець) та ТОВ Хіллдом Логістикс (Замовник) було укладено договір про автоперевезення вантажів №010218/1, за умовами якого виконавець зобов`язався здійснити перевезення контейнерів та/або вантажів клієнтів замовника особистим або орендованим автотранспортом у відповідності до нарядів та інших доручень замовника, діючими правилами перевезення вантажів за визначеними ставками.

Згідно з пунктом 8.1 договору строк дії договору визначається з дати його підписання обома сторонами і, якщо одна із сторін за 30 днів до закінчення строку договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк дії договору буде автоматично продовжуватись на кожний наступний календарний рік (т.2, а.с.41-43).

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №1550 від 28.09.2019 перевізником товару є ТОВ Експрес-Фаворит , а отримувачем ТОВ Люстерліхт РЦ (т.2, а.с.188).

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2019 між позивачем та ТОВ Хіллдом Логістикс було підписано акт надання послуг №3226, з якого вбачається, що ТОВ Люстерліхт були надані послуги на загальну суму 55941,77 грн. (у тому числі ПДВ - 2090,49 грн.), яких: морський фрахт за межами митної території України: Лелью, Китай - Одеса, Україна - 43398,84 грн.; організація навантажувально-розвантажувальних робіт на території України - 9497,50 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 954,94 грн. (т.2, а.с.141).

ТОВ Хіллдом Логістикс було виставлено позивачу рахунок на оплату від 09.09.2019 №3225 на суму 55941,77 грн. (т.2, а.с.140).

Як вбачається з платіжного доручення №5090від 04.10.2019 позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за отримані послуги на суму 55941,77 грн. (т.2, а.с.142).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що надання ТОВ Хіллдом логістикс позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу було здійснено шляхом залучення до їх виконання ТОВ Експрес-Фаворит , що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що копії вищевказаних документів були надані позивачем контролюючому органу разом з листом від 07.11.2019 вих.07/11/19-1 на підтвердження митної вартості товару, задекларованого в митній декларації від 16.09.2019 №UA125110/2019/418901.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем до листів від 01.11.2019 вих.01/11/19-1 та від 07.11.2019 вих.07/11/19-1 документи підтверджують понесені позивачем транспортні витрати.

Проте, відповідач у листах №13856/4/10-70-19-47 від 14.11.2019 та №13852/4/10-70-19-47 від 14.11.2019 не надав жодної правової оцінки наданим позивачем на підтвердження витрат з транспортування документам, що не відповідає положенням ч.9 ст.55 Митного кодеку України.

Щодо посилань відповідача у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів від 16.09.2019 №UA125110/2019/110065/2 та від 30.09.2019 № UA125110/2019/418901 на те, що в інвойсах від 27.07.2019 №SO19-06-20-1 та від 27.07.2019 №SO-06-20-2 не містяться умови, порядок та терміни оплати, то суд звертає увагу відповідача на те, що умови, порядок та терміни оплати за отриманий ТОВ Люстерліхт РЦ товар безпосередньо передбачені у контракті від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 та Додатковій угоді №1 від 01.08.2019 до договору, у той час як чинним законодавством не передбачено вимогу щодо зазначення відповідних умов поставки в рахунку-фактурі.

Крім того, суд наголошує на тому, що пунктом 8.4 контракту (в редакції Додаткової угоди №1 від 01.03.2018) визначено, що оплата може бути проведена частково або повністю відповідно до інвойсу не пізніше 180 днів з моменту поставки товару, якщо інше не зазначено в товаросупровідних документах.

Отже, сторонами було погоджено, що кінцева дата оплати за отриманий позивачем товар залежить від дати фактичної поставки ТОВ Люстерліхт РЦ товарів, яка, відповідно, здійснюється лише після здійснення митного оформлення товару, шляхом подання відповідних документів, у тому числі і інвойсів від 27.07.2019 №SO19-06-20-1 та від 27.07.2019 №SO-06-20-2, що, в свою чергу, унеможливлює зазначення у вказаних документах терміну оплати товару.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відсутність в інвойсах відповідної інформації щодо умов, порядку та термінів оплати не є підставою для висновків щодо невірного визначення позивачем митної вартості товарів.

Суд наголошує на тому, що позивач у листах від 01.11.2019 вих.01/11/19-1 та від 07.11.2019 вих.07/11/19-1 надав контролюючому органу відповідні пояснення, проте, відповідач не надав таким поясненням належної оцінки.

Так, відповідач у листах №13856/4/10-70-19-47 від 14.11.2019 та №13852/4/10-70-19-47 від 14.11.2019 зазначив, що позивачем не надано документи на підтвердження включення до митної вартості товарів витрат, пов`язаних із доставкою від вантажовідправника (XINGYUN LIGHTING ELECTRICAL CO., LTD OF GUANGDONG) до порту завантаження Shunde, Китай, а саме: навантаження, вивантаження, доставка та обробка оцінюваних товарів.

Також відповідач зазначив, що наданий позивачем прайс-лист є комерційною пропозицією, яка адресована безпосередньо позивачу, що на думку відповідача, не відповідає змісту прайс-листа, який містить інформацію щодо ціни товару для необмеженого кола покупців.

Крім того, відповідач зазначив, що у наданій позивачем калькуляції відсутня інформація про витрати на виробництво.

Суд наголошує на тому, що судом у даному рішенні вже було надано оцінку аналогічним твердженням відповідача, які наведені у листі від 23.09.2019 №11839/4/10-70-19-47.

У зв`язку з цим, суд не приймає до увагу відповідні твердження відповідача з підстав, наведених вище.

Суд зазначає, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 18.06.2019 №UA125110/2019/41109, з приводу чого суд зазначає таке.

З аналізу статті 57 Митного кодексу України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежено право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80129164) та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74819670).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржувані рішення відповідача оцінюються судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірних рішеннях та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Митного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірні рішення про коригування митної вартості підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5796,99 грн. згідно платіжного доручення №5242 від 02.12.2019, оригінал якого міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.3).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.07.2019 №UA125000/2019/000460/2, від 16.09.2019 №UA125110/2019/110065/2 та від 30.09.2019 №UA125110/2019/110073/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Люстерліхт РЦ (ідентифікаційний код 38737878, місцезнаходження: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Чайки, вул. В. Чайки, буд.16) судовий збір у сумі 5796,99 грн. (п`ять тисяч сімсот дев`яносто шість грн. 99 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.