Постанова

від 28.12.2020 по справі 320/6750/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6750/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Люстерліхт РЦ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Люстерліхт РЦ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000460/2 від 24.07.2019, №UA125110/2019/110065/2 від 16.09.2019 та №UA125110/2019/110073/2 від 30.09.2019

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Крім того, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували зміст наданих декларантом документів та не навів жодних обставин з посиланням на подані декларантом для митного оформлення документи, у яких заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Люстерліхт РЦ" (ідентифікаційний код 38737878, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця В.Чайки, будинок 16) зареєстровано в якості юридичної особи 14.06.2016, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2, а.с.153-158).

01.03.2019 між Компанією XINGYUN LIGHTING ELECTRICAL CO., LTD OF GUANGDONG (Гуагдонг, Китай) (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люстерліхт РЦ" (Покупець) було укладено контракт №XL-LL20190301-1, за умовами якого продавець зобов`язався продати, а покупець купити товар відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 1.2 контракту визначено, що назва, одиниці виміру і загальна кількість товару, який підлягає поставці за цим контрактом, його часткове співвідношення (асортимент, вид, номенклатура) визначаються в інвойсі.

Відповідно до пункту 1.3 контракту умови даного контракту викладені сторонами відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних з даним контрактом.

Згідно з пунктом 3.1 контракту ціна на товар встановлюється в доларах США.

Загальна вартість справжнього контракту складається з вартості конкретних партій товарів і дорівнює 100000,00 доларів США.

Ціна зо одиницю товару визначається в інвойсах (пункти 3.3-3.4 контракту).

За умовами пункту 3.5 контракту товар поставляється окремими партіями, відповідно до інвойсів на конкретну партію товару, які узгоджуються сторонами на підставі заявки покупця. Оригінальні інвойси на конкретну партію товару відправляться засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою, з поставляємою партією товару або іншим прийнятним способом.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.3 контракту продавець здійснює поставку товарів партіями відповідно до узгодженого графіка.

Умови поставки і вантажовідправник обумовлюються додатково у товаросупровідних документах відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Поставка товару здійснюється морським та наземним транспортом (пункт 4.4 контракту).

Відповідно до пункту 4.6 товар супроводжується наступними документами: комерційним інвойсом, пакувальним листом, автотранспортною накладною, книжкою МДП, коносаментом та іншими документами відповідно до запиту покупця.

Пунктом 5 контракту визначено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем: за кількістю місць і виробів згідно інвойсу; за якістю, згідно якості, зазначеній в сертифікаті про якість.

Згідно з пунктами 7.1-7.2 контракту транспортування має бути здійснене морським та наземним транспортом.

За згодою сторін договір з перевізником на перевезення товару може бути укладений як продавцем, так і покупцем, які самостійно вибирають перевізника, укладають з ним договір перевезення, оплачують фрахт судна.

За умовами пунктів 8.2 та 8.4 контракту покупець здійснює оплату товару в доларах США відповідно до інвойсу, що є невід`ємною частиною кожної поставки.

Оплата повинна здійснюватися безготівковим розрахунком в доларах США на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця.

Оплата може бути проведена частково або повністю до поставки товару на підставі інвойсу на поставку, а також після поставки товару протягом 180 днів з моменту поставки товару. Датою поставки товару вважається дата оформлення ВМД.

Пунктом 12.6 контракту визначено, що даний контракт набирає чинності після його підписання та вважається дійсним до 28.02.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами контракту (т.1, а.с.222-226).

05.07.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до контракту, в якій сторонами було визначено реквізити покупця (т.1, а.с.227-228).

01.08.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до контракту, в якій стороні дійшли згоди викласти пункт 8.4 контракту у такій редакції: "Оплата повинна здійснюватися безготівковим розрахунком у доларах США на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця.

Оплата може бути проведена частково або повністю відповідно до інвойсу не пізніше 180 днів з моменту поставки товару, якщо інше не зазначено в товасупровідних документах. Датою поставки товару вважається дата оформлення ВМД (т.1, а.с.229-230).

24.07.2019 позивачем було подано до Київської міської митниці ДФС (ВМО-1 м/п "Західний") митну декларацію №UA125110/2019/413883, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 664778,16 грн., яка була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах CN SHUDE.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0271) пакувальний лист №SO 28-03-1 від 28.03.2019; (0380) рахунок-фактура №SO 28-03-19 від 28.03.2019; (0705) коносамент №SHWS219050465 від 24.05.2019; (0730) автотранспортна накладна №1153 від 23.07.2019; (0862) декларація про походження товару №SO 28-03-19 від 28.03.2019; (3007) довідка про вартість перевезення №18.07/19-1 від 18.07.2019 (4100) контракт №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019; (4301) додаткова угода №1 від 05.07.2019; (5019) заява про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України; (9000) заява №24/07-01 від 24.07.2019 (т.1, а.с.241-242).

Розглянувши подані позивачем документи, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому відповідач зазначив про відсутність документів, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг (заявка на транспортування, сплачений рахунок, акт виконаних робіт). Також в комерційному інвойсі №SO28-03-19 від 28.03.2019 та зовнішньоекомічному контакті №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019 відсутня інформація стосовно умов поставки товару, проте ця інформація зазначена у графі МД (FOBShunde), що не дає змоги пересвідчитись та підтвердити зазначені умови поставки. У вказаному повідомленні відповідач зазначив про необхідність надання таких документів: декларація країни відправника (експортна декларація); документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг (заявка, рахунок, акт виконаних робіт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; за наявності платіжні та/або бухгалтерську документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваними товарами (т.3, а.с.22).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.07.2019 вих.№24/07-01, в якому повідомив про неможливість станом на 24.07.2019 надати витребувані документи щодо підтвердження митної вартості товарів та просив винести рішення про коригування митної вартості товарів (т.3, а.с.17).

24.07.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000460/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA125110/2019/413883 від 24.07.2019 скоригував з 24108,04 дол.США до 45723,45 дол. США (т.1, а.с.243-244)

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відсутні документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг (заявка на транспортування, сплачений рахунок, акт виконаних робіт). Також в комерційному інвойсі №SO28-03-19 від 28.03.2019 та зовнішньоекомічному контакті №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019 відсутня інформація стосовно умов поставки товару, проте ця інформація зазначена у графі МД (FOB Shunde), що не дає змоги пересвідчитись та підтвердити зазначені умови поставки. Також відповідач зазначив, що відсутня цінова інформація щодо вартості зазначеного товару (прайси, каталоги, специфікації, прейскуранти), що не дає змоги підтвердити вартість товару.

У спірному рішенні вказано, що позивачем на повідомлення відповідача не були надані додаткові документи, а у листі-відповіді позивач просив контролюючий орган прийняти рішення про коригування митної вартості товарів без урахування термінів, передбачених ст.53 Митного кодексу України.

Відповідач зазначив, що митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59,60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю митниці відомостей про складові вартості виробництва товару, та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

У спірному рішенні відповідач зазначив джерело інформації, яким користувався митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 18.06.2019 №UA125110/2019/411109 .

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00282 (т.1, а.с.245-246).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA125110/2019/413952 від 24.07.2019 (т.1, а.с.247-248).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№12/09/19-1 від 12.09.2019, в якій просив скасувати спірне рішення. До вказаної заяви позивачем додані документи на підтвердження митної вартості товару (т.1, а.с.249-250, т.2, а.с.1-10).

За результатами розгляду вказаних документів Київська митниця ДФС листом від 23.09.2019 №11839/4/10-70-19-47 повідомила позивачу про відсутність підстав для скасування спірного рішення (т.2, а.с.11-17).

16.09.2019 позивачем було подано до Київської міської митниці ДФС (ВМО-1 м/п "Західний") митну декларацію №UA125110/2019/417746, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 639414,54 грн. та була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах FOB CN LELIU PORT OF SHUNDE DISTRIC.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0271) пакувальний лист №SO 19-06-20-1 від 27.07.2019; (0380) рахунок-фактура №SO 19-06-20-1 від 27.07.2019; (0705) коносамент №SHWS219071999A від 29.07.2019; (0730) автотранспортна накладна №1454 від 13.09.2019; (0862) декларація про походження товару №SO 19-06-20-1 від 27.07.2019; (3007) довідка про вартість перевезення №1109/19-3 від 11.09.2019; (4100) контракт №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019; (4301) додаткова угода №1 від 05.07.2019; (5019) заява про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України; (9000) зава №16/09-01 від 16.09.2019 (т.2, а.с.53-54).

Розглянувши подані позивачем документи, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення) від 16.09.2019, в якому відповідач зазначив про те, шо надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, витрати, понесені на транспортування, оскільки надана декларантом довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, довідка про транспортні витрати, видана ТОВ "Хіллдом Логістік", а надана CMR в графі "перевізник" містить відомості щодо іншого перевізника, договір (контракт) на перевезення відсутній серед поданих документів. Відповідач зазначив, що при заявлені декларантом митної вартості товарів на мовах поставки згідно ІНКОТЕРМС "FOB SHUDE", як це зазначено у митній декларації, відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України. На підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надають перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів належать: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактуру (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Також відповідач зазначив, що пунктом 8.4 контракту від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 передбачено умови оплати за товар частково або повністю, що має відображатись у інвойсі, проте інвойс від 27.07.2019 №SO19-06-20-1 не містить умов, порядку та терміну оплати. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

У вказаному повідомленні позивачу було запропоновано надати такі додаткові документи: транспортні (перевізні) документи; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (т.3, а.с.71).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.09.2019 вих.№16/09-01, в якому повідомив про неможливість станом на 30.09.2019 надати витребувані документи щодо підтвердження митної вартості товарів та просив винести рішення про коригування митної вартості товарів (т.3, а.с.66).

16.09.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110065/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA125110/2019/413883 від 24.07.2019 скоригував з 25876,04 дол. США до 45745,82 дол. США (т.2, а.с.55-56).

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: витрати, понесені на транспортування (декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, так як витрати на транспортування не включені у митну вартість), а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, довідка про транспортні витрати, видана ТОВ "Хіллдом Логістік", а надана CMR в графі "перевізник" містить відомості щодо іншого перевізника, договір (контракт) на перевезення відсутній серед поданих документів.

Відповідач зазначив, що при заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно ІНКОТЕРМС "FOB SHUDE", як це зазначено у митній декларації, відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України. На підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надають перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів належать: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактуру (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Також відповідач зазначив, що пунктом 8.4 контракту від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 передбачено умови оплати за товар частково або повністю, що має відображатись у інвойсі, проте інвойс від 27.07.2019 №SO19-06-20-1 не містить умов, порядку та терміну оплати. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

У рішенні зазначено, що декларант заявою від 16.09.2019 на повідомлення відповідача про надання додаткових документів повідомив про неможливість їх надання.

Відповідач зазначив, що митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59,60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про складові вартості виробництва товару, та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

У спірному рішенні відповідач зазначив джерело інформації, яким користувався митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 18.06.2019 №UA125110/2019/411109 (вартість товару згідно джерела інформації - 4,66 дол/кг.) (т.2, а.с.55-56).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00356 (т.2, а.с.57-58).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митнудекларацію №UA125110/2019/417897 від 16.09.2019 (т.2, а.с.59-60).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№01/11/19-1 від 01.11.2019, в якій просив скасувати спірне рішення. До вказаної заяви позивачем додані документи на підтвердження митної вартості товару (т.2, а.с.61-71).

За результатами розгляду вказаних документів Київська митниця ДФС листом від 14.11.2019 №13856/4/10-70-19-47 повідомила позивачу про відсутність підстав для скасування спірного рішення (т.2, а.с.72-77).

30.09.2019 позивачем було подано до Київської міської митниці ДФС (ВМО-1 м/п "Західний") митну декларацію №UA125110/2019/418901, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 24623,72 дол.США та була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах FOB CN LELIU PORT OF SHUNDE DISTRIC.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0271) пакувальний лист №SO 19-06-20-2 від 27.07.2019; (0380) рахунок-фактура №SO 19-06-20-2 від 27.07.2019; (0705) коносамент №SHWS219071999Ввід 29.07.2019; (0730) автотранспортна накладна А№1550 від 28.09.2019; (0862) декларація про походження товару №SO 19-06-20-2 від 27.07.2019; (3007) довідка про вартість перевезення №1109/19-4 від 11.09.2019; (4100) контракт №XL-LL20190301-1 від 01.03.2019; (4103) додаткова угода №1 від 05.07.2019; (4103) додаткова угода №2 від 01.08.2019; (5019) заява про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, заборонених до застосування та ввезення на територію України; (9000) зава №30/09-01 від 30.09.2019 (т.2, а.с.106-107).

Розглянувши подані позивачем документи, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення) від 30.09.2019, в якому зазначив про те, шо надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щод ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, витрати, понесені на транспортування, оскільки надана декларантом довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, довідка про транспортні витрати, видана ТОВ "Хіллдом Логістік", а надана CMR в графі "перевізник" містить відомості щодо іншого перевізника, договір (контракт) на перевезення відсутній серед поданих документів.

Відповідач зазначив, що при заявлені декларантом митної вартості товарів на мовах поставки згідно ІНКОТЕРМС "FOB SHUDE", як це зазначено у митній декларації, відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України. На підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надають перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів належать: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактуру (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Також відповідач зазначив, що пунктом 8.4 контракту від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 передбачено умови оплати за товар частково або повністю, що має відображатись у інвойсі, проте інвойс від 27.07.2019 №SO19-06-20-2 не містить умов, порядку та терміну оплати. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

У вказаному повідомленні позивачу було запропоновано надати такі додаткові документи: транспортні (перевізні) документи; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваними товарами (т.2, а.с.233).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.09.2019 вих.№30/09-01, в якій повідомив про неможливість станом на 30.09.2019 надати витребувані документи щодо підтвердження митної вартості товарів та просив винести рішення про коригування митної вартості товарів (т.2, а.с.234).

30.09.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110073/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA125110/2019/418901 від 30.09.2019 скоригував з 24623,72 дол. США до 46701,45 дол. США (т.2, а.с.108-109).

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: витрати, понесені на транспортування (декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, так як витрати на транспортування не включені у митну вартість), а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Крім того, довідка про транспортні витрати, видана ТОВ "Хіллдом Логістік", а надана CMR в графі "перевізник" містить відомості щодо іншого перевізника, договір (контракт) на перевезення відсутній серед поданих документів.

Відповідач зазначив, що при заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно ІНКОТЕРМС "FOB SHUDE", як це зазначено у митній декларації, відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України. На підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надають перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів належать: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактуру (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Також відповідач зазначив, що пунктом 8.4 контракту від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 передбачено умови оплати за товар частково або повністю, що має відображатись у інвойсі, проте інвойс від 27.07.2019 №SO19-06-20-2 не містить умов, порядку та терміну оплати. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Відповідач зазначив, що митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59,60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про складові вартості виробництва товару, та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

У спірному рішенні відповідач зазначив джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 18.06.2019 №UA125110/2019/411109 (вартість товару згідно джерела інформації - 4,66 дол/кг.) (т.2, а.с.108-109.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00380 (т.2, а.с.110-111).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митнудекларацію №UA125110/2019/419022 від 30.09.2019 (т.2, а.с.112-113).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№07/11/19-1 від 07.11.2019, в якій просив скасувати спірне рішення. До вказаної заяви позивачем додані документи на підтвердження митної вартості товару (т.2, а.с.114-125).

За результатами розгляду вказаних документів Київська митниця ДФС листом від 14.11.2019 №13852/4/10-70-19-47 повідомила позивачу про відсутність підстав для скасування спірного рішення (т.2, а.с.126-131).

Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості товарів на підставі спірних рішень, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірні рішення про коригування митної вартості підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

З наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше.

Проте, варто врахувати, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов`язують суб`єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обгрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб`єктом господарювання зобов`язання.

Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що разом із митними деклараціями № UA125110/2019/413883 від 24.07.2019, № UA125110/2019/417746 від 16.09.2019 та № UA125110/2019/418901 від 30.09.2019 позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України, в тому числі і транспортні (перевізні) документи.

Колегія суддів зауважує, що виконуючи вимоги відповідача викладені в рішеннях Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та використовуючи право, передбачене ч. 8 ст. 55 МК України та ч. 6 ст. 53 МК України, позивач, в період дії гарантійних зобов`язань для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, надав усі необхідні і достатні додаткові документи, га підставі яких вбачається відсутність розбіжностей в таких документах, про які зазначив митний орган та чітко прослідковуються як умови поставки товару так і які у повному обсязі підтверджують транспорті витрати.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач, зокрема у листах від 14.11.2019 не надав жодної правової оцінки наданим позивачем на підтвердження витрат з транспортування документам, що не відповідає положенням ч. 9 ст. 55 МК України.

Колегія суддів зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року N 2.

Крім того, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84077178), від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83835773), який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що довідка про вартість перевезення №18.07/19-1 від 18.07.2019, рахунок на оплату №2565 від 18.07.2019, акт надання послуг №2565 від 18.07.2019 та платіжне доручення віл 29.07.2019 №4876 є належними документами, які підтверджують вартість послуг з перевезення, наданих позивачу.

Щодо зауважень відповідача про іншого перевізника зазначеного в CMR №1454 від 13.09.2019 та CMR №1550 від 28.09.2019, то останньому було надані пояснення, а саме: перевізником ТОВ ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІК за замовленням ТОВ ЛЮСТЕРЛІХТ РЦ залучено перевізників: на підставі договору про організацію перевезень автомобільним транспортом №1903 від 19.03.2018 перевізника - ПП ТРИТОН КТС ; на підставі договору автоперевезення вантажів №010218/1 від 01.02.2018 перевізника - ТОВ ЕКСПРЕС-ФАВОРИТ , якими здійснювалось перевезення вантажу на території України. Вартість таких перевезень вантажу не включались до митної вартості товару, так як це не передбачено ч. 10 ст. 58 МК України.

Саме тому, в п. 16 CMR №1454 від 13.09.2019 та CMR №1550 від 28.09.2019 зазначено перевізників ПП ТРИТОН КТС / ТОВ ЕКСПРЕС-ФАВОРИТ .

Щодо посилань відповідача у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів від 16.09.2019 №UA125110/2019/110065/2 та від 30.09.2019 № UA125110/2019/418901 на те, що в інвойсах від 27.07.2019 №SO19-06-20-1 та від 27.07.2019 №SO-06-20-2 не містяться умови, порядок та терміни оплати, то суд звертає увагу відповідача на те, що умови, порядок та терміни оплати за отриманий ТОВ "Люстерліхт РЦ" товар безпосередньо передбачені у контракті від 01.03.2019 №XL-LL20190301-1 та Додатковій угоді №1 від 01.08.2019 до договору, у той час як чинним законодавством не передбачено вимогу щодо зазначення відповідних умов поставки в рахунку-фактурі.

Крім того, суд наголошує на тому, що пунктом 8.4 контракту (в редакції Додаткової угоди №1 від 01.03.2018) визначено, що оплата може бути проведена частково або повністю відповідно до інвойсу не пізніше 180 днів з моменту поставки товару, якщо інше не зазначено в товаросупровідних документах.

Отже, сторонами було погоджено, що кінцева дата оплати за отриманий позивачем товар залежить від дати фактичної поставки ТОВ "Люстерліхт РЦ" товарів, яка, відповідно, здійснюється лише після здійснення митного оформлення товару, шляхом подання відповідних документів, у тому числі і інвойсів від 27.07.2019 №SO19-06-20-1 та від 27.07.2019 №SO-06-20-2, що, в свою чергу, унеможливлює зазначення у вказаних документах терміну оплати товару.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відсутність в інвойсах відповідної інформації щодо умов, порядку та термінів оплати не є підставою для висновків щодо невірного визначення позивачем митної вартості товарів.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивач у листах від 01.11.2019 вих.01/11/19-1 та від 07.11.2019 вих.07/11/19-1 надав контролюючому органу відповідні пояснення, проте, відповідач не надав таким поясненням належної оцінки.

Так, відповідач у листах №13856/4/10-70-19-47 від 14.11.2019 та №13852/4/10-70-19-47 від 14.11.2019 зазначив, що позивачем не надано документи на підтвердження включення до митної вартості товарів витрат, пов`язаних із доставкою від вантажовідправника (XINGYUN LIGHTING ELECTRICAL CO., LTD OF GUANGDONG) до порту завантаження Shunde, Китай, а саме: навантаження, вивантаження, доставка та обробка оцінюваних товарів. Також відповідач зазначив, що наданий позивачем прайс-лист є комерційною пропозицією, яка адресована безпосередньо позивачу, що на думку відповідача, не відповідає змісту прайс-листа, який містить інформацію щодо ціни товару для необмеженого кола покупців. Крім того, відповідач зазначив, що у наданій позивачем калькуляції відсутня інформація про витрати на виробництво.

Колегія суддів наголошує на тому, що судом у даному рішенні вже було надано оцінку аналогічним твердженням відповідача, які наведені у листі від 23.09.2019 №11839/4/10-70-19-47.

У зв`язку з цим, суд не приймає до увагу відповідні твердження відповідача з підстав, наведених вище.

Колегія суддів зазначає, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 18.06.2019 №UA125110/2019/41109, з приводу чого суд зазначає таке.

З аналізу статті 57 Митного кодексу України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежено право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80129164) та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74819670).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржувані рішення відповідача оцінюються судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірних рішеннях та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Митного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегією суддів встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірні рішення про коригування митної вартості підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, а містять лише загальні посилання на положення нормативно-правових актів, що є недостатнім для скасування спірного судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій та рішень в межах спірних правовідносин.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенка Я.М.

Оксененко О.М.