Постанова

від 27.04.2020 по справі 826/7210/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2020 року

Київ

справа №826/7210/18

адміністративне провадження №К/9901/28996/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмінералресурс на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 (головуючий суддя: Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 (головуючий суддя: Кучма А.Ю., судді: Бєлова Л.В., Лічевецький І.О.) у справі №826/7210/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмінералресурс до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

07.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Укрмінералресурс (далі - позивач або ТОВ Укрмінералресурс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 21.11.2011 № 164, яким анульовано спеціальний дозвіл №4519 від 30.11.2007 на видобування корисних копалин Тростянецького родовища в Білогірському районі Хмельницької області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019, визнано неповажними причини пропуску строку звернення ТОВ Укрмінералресурс до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів; позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відлік шестимісячного строку звернення до суду слід відраховувати саме з 12.12.2011 (дати отримання листа № 6352/01/14-11 від 02.12.2011), з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги доводи апелянта про відсутність належних та допустимих доказів щодо отримання наказу від 21.11.2011 саме представником ТОВ Укрмінералресурс , оскільки перевірка зазначених обставин не відноситься до повноважень ані відповідача, ані суду.

21.10.2019 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ Укрмінералресурс , надіслана 20.10.2019, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відомості про анулювання спеціального дозволу були отримані із офіційного сайту Державної служби геології та надр України лише 21.03.2018. На переконання скаржника, саме з 12.04.2018, з дати отримання завіреної копії оскаржуваного наказу за зверненням до відповідача, ТОВ Укрмінералресурс дізналось про порушення своїх прав та законних інтересів.

Також скаржник зазначає, що обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би проявом надмірного формалізму та міг би розцінюватися як обмеження особи у доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Звертає увагу, що оскаржуваний наказ був виданий саме відповідачем та відповідно товариство не могло знати про обставини та дату його прийняття, що, на думку позивача, є підтвердженням факту порушення прав та законних інтересів ТОВ Укрмінералресурс .

Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

19.11.2019 на адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, де зазначено, що за наслідками проведеної перевірки позивача було складено акт №112 від 19.08.2010, в якому зафіксовано порушення щодо використання спеціального дозволу на користування надрами №4519 від 30.11.2007 (далі - дозвіл №4519). Звертає увагу, що позивачу надавався строк для усунення порушень, виявлених під час проведення перевірки діяльності підприємства. Водночас стверджує, що вчасне усунення позивачем порушень не призвело б до зупинення та анулювання дозволу №4519.

Також звертає увагу, що Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою КМУ від 30.05.2011 №615 (далі - Порядок №615) не передбачено надіслання наказів надрокористувачам.

Однак з метою доведення до відома позивача інформації про оскаржуваний наказ, відповідач направив на адресу ТОВ Укрмінералресурс лист від 02.12.2011 №6352/01/14-11, який отримано уповноваженим представником 12.12.2011, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 23.04.2020 здійснено заміну суддів Саприкіної І.В. та Шарапи В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

При розгляді касаційної скарги Верховний Суд враховує вимоги статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас суд застосовує процесуальний закон, який діяв на момент подання касаційної скарги, оскільки розгляд касаційного провадження не був завершений до набрання чинності змін до КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом цього позову є правомірність наказу Державної служби геології та надр України від 21.11.2011 №164 Про анулювання зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами , яким анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4519 від 30.11.2007, виданий ТОВ Укрмінералресурс .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 було зобов`язано відповідача надати суду докази направлення та отримання позивачем копії наказу № 164 від 21.11.2011.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою доведення до відома позивача про оскаржуваний наказ, Державна служба геології та надр України направила на адресу ТОВ Укрмінералресурс лист № 6352/01/14-11 від 02.12.2011, яким повідомила, що спеціальний дозвіл на користування надрами № 4519 від 30.11.2017 анульовано наказом № 164 від 21.11.2011.

Вказаний лист отримано уповноваженим представником позивача 12.12.2011, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 21).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за змістом статті 122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок №615, у редакції, чинній на час видання оскаржуваного наказу) про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ.

Наказ про надання дозволу розміщується протягом п`яти днів на офіційному веб-сайті Держгеонадр.

Накази Держгеонадр про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Пунктом 26 Порядку №615 передбачено, що облік наданих дозволів ведеться державним науково-виробничим підприємством "Геоінформ України" в установленому Держгеонадрами порядку.

Відтак, інформація про стан наданих дозволів є загальнодоступною, а отримання такої інформації із офіційного сайту залежало лише від волевиявлення позивача, який мав можливість раніше дізнатись про порушення своїх прав.

Також колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що позивача було поінформовано про оскаржуваний наказ шляхом направлення листа від №6352/01/14-11 від 02.12.2011 на юридичну адресу ТОВ Укрмінералресурс , за змістом якого вбачається підстава анулювання спеціального дозволу - невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.

Отже, 12.12.2011 (дата отримання листа зазначена в поштовому повідомленні) позивача повідомлено про підстави анулювання дозволу №4519 від 30.11.2007 наказом №164 від 21.11.2011.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відлік шестимісячного строку звернення до суду слід відраховувати саме з 12.12.2011 (дати отримання листа № 6352/01/14-11 від 02.12.2011), з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки іншого способу повідомлення не було передбачено та лист № 6352/01/14-11 мав достатньо інформації про прийняте рішення відповідача необхідної для прийняття позивачем рішення про захист своїх прав.

Щодо посилань скаржника на неналежне повідомлення, Верховний Суд наголошує на наступному.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, колегія суддів Верховного Суду констатує, що вручення поштового відправлення саме представнику товариства необхідно оцінювати в площині правовідносин між ПАТ Укрпошта та позивачем.

Водночас позивачем не надано жодного доказу щодо неналежного виконання ПАТ Укрпошта свого обов`язку вручення поштового відправлення відповідному адресату.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією судів попередніх інстанції про те, що позивачем не наведено обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію його прав щодо своєчасного звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Також чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на те, що провадження у цій справі вже було відкрито суд першої інстанцій правильно застосував до спірних правовідносин наслідки, встановлені частиною четвертою статті 123 КАС України.

Правильність висновків судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовані.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмінералресурс залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі №826/7210/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В.М. Бевзенко

А.А. Єзеров