Постанова

від 28.04.2020 по справі 425/363/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 425/363/20

Провадження № 22-ц/810/195/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Стахової Н.В..,

суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.

учасники справи:

позивач - Кредитна спілка Епсілон

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Кредитної спілки Епсілон

на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 лютого 2020 року, ухвалену у складі судді Москаленко В.В. в м. Рубіжному Луганської області в приміщенні того ж суду

у цивільній справі за позовом Кредитної спілки Епсілон до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року Кредитна спілка Епсілон (далі КС Епсілон ) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 07 лютого 2020 року позовну заяву було залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ч.4 ст. 175 ЦПК України і надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач 18 лютого 2020 року подав заяву про усунення недоліків, в якій вказав, що згідно ухвали суду у справі № 425/4250/19 від 15 січня 2020 року та у справі № 425/2072/19 від 18 липня 2019 позивачу було повернуто позов у цій же справі, а тому останній звертається до суду з одним і тим самим позовом та з одним і тим же предметом спору втретє. До заяви позивач також додав копію квитанції про доплату судового збору у сумі 181 грн. та копію меморіального ордеру № В-015 від 22 липня 2019 року відповідно до якого сплачений судовий збір у сумі 1921 грн.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 лютого 2020 року позовну заяву КС Епсілон повернуто позивачу на підставі ст.185 ЦПК України, оскільки не виконано вимоги ухвали суду від 07 лютого 2020 року, а саме у зв`язку з тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що меморіальний ордер від 22 липня 2029 року на суму 1921 грн. свідчить про сплату судового збору саме у справі за позовом КС Епсілон до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, також суд вважав, що вказаний документ є документом позабюджетного року.

З такою ухвалою не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою на неї.

В апеляційній скарзі КС Епсілон вважає ухвалу незаконною та необгрунтованою, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням усіх обставин у справі, просить ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 263,264 ЦПК України, порушує принцип верховенства права, не містить посилань на норму закону, яка підлягає застосуванню у даному випадку, в мотивувальній частині не вказано мотиви, з яких суд дійшов висновку про повернення позову.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у письмовому спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи на 28 квітня 2020 року відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановлюється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Тобто, підставою для залишення без руху позовної заяви на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі є виключно недотримання позивачем вимог ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

КС Епсілон реалізуючи своє право на захист, звернулась до суду із вказаним позовом, який за своєю формою та змістом викладений із дотриманням вимог положень 175 ЦПК України.

Суд першої інстанції в ухвалі про залишення позову без руху дійшов висновку про те, що надана копія меморіального ордеру № В -015 від 22 липня 2019 року є документом позабюджетного року, судовий збір у сумі 1921 грн. сплачений на розгляд іншої судової справи та у графі призначення платежу вказано лише, що судовий збір сплачений КС Епсілон через ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що позивач не надав суду докази, які б підтверджували, що сплата судового збору за меморіальним ордером № В-015 від 22 липня 2019 року, який є позабюджетним документом, у сумі 1921 грн. є саме сплата судового збору у справі за позовом кредитної спілки Епсілон до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором стали підставою для повернення позовної заяви КС Епсілон на підставі ст. 185 ЦПК України, у зв`язку з не усуненням останнім недоліків позовної заяви.

Однак, судова колегія не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції.

Згідно пунктів 5, 26-28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що частиною першою статті 9 Закону № 3674-VI передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу Державної казначейської служби України за місцем знаходження суду, який розглядає справу.

Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Якщо факт недоплати судового збору з`ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов`язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК ( в редакції ЦПК України, яка діяла станом на 2014 рік).

Відповідно до пункту 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України 21.01.2004 № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Крім того, частиною 2 статті 9 Закону України Про судовий збір суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

На час постановлення ухвали суду від 24 лютого 2020 року відомості щодо зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відсутні в матеріалах справи.

За наявності сумнівів у здійсненні сплати судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано.

Таким чином, зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України перевіряється відповідно до вищевказаної норми Закону.

Також судова колегія зауважує на те, що у програмі ДП Інформаційні судові системи є реєстр підтвердження оплати із Державної казначейської служби України, відповідно до якого можна відслідкувати надходження платіжних документів про сплату судового збору на рахунок відповідного суду.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції не перевірив зарахування коштів у сумі 1921 грн. за меморіальним ордером від 22 липня 2019 року у реєстрі програми ДП Інформаційні судові системи , не відслідкував чи був даний платіжний документ прикріплений до картки даної цивільної справи або інших карток.

Крім того, суд першої інстанції в ухвалі про залишення позову без руху вказав, що судовий збір сплачений через ОСОБА_2 , проте не зазначив, що позивачу слід надати докази на підтвердження повноважень останньої здійснювати платіжні операції від імені юридичної особи.

Посилання суду на те, що меморіальний ордер від 22 липня 2019 року є позабюджетним документом не приймається судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки до вказаного висновку суд дійшов без посилання на відповідні норми права.

Таким чином, судова колегія доходить висновку про те, що судом першої інстанції не було перевірено згідно із вимогами Закону України Про судовий збір факту сплати судового збору у сумі 1921 грн. за меморіальним ордером від 22 липня 2019 року та його зарахування Державною казначейською службою України, оскільки КС Епсілон у заяві про усунення недоліків зазначала про те, що звертається до суду з вказаним позовом втретє, не запропоновано позивачу надати довідку з органів Державної казначейської служби України про сплату та зарахування сплачених коштів до бюджету.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на помилковому застосуванні норм процесуального права, а також не враховують закріплених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прав, зокрема, щодо права заявника на справедливий суд.

За таких обставин, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про існування підстав для повернення позову позивачу у зв`язку з невиконанням останнім вимог, викладених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367,369, 374, 379 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Кредитної Спілки Епсілон задовольнити.

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 лютого 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України цей строк продовжується до закінчення дії такого карантину.

Дата складення повного тексту постанови - 28 квітня 2020 року.

Головуючий

Судді: