Постанова

від 27.04.2020 по справі 909/303/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. Справа № 909/303/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від стягувача - не з`явився

від боржника (скаржника) - не з`явився

від органу ДВС - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бімай , б/н від 31 грудня 2019 року

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2019 року, суддя Фрич М.М.

про задоволення подання Головного державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Вакуленко Н.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу

у справі №909/303/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттурист , м. Ужгород, Закарпатська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Бімай , м. Долина, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 319 691,09 грн.

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2019 року у справі №909/303/19 задоволено подання Головного державного виконавця Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Вакуленко Н.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа. Суд ухвалив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника ТзОВ "Бімай" Бандуровича Івана Михайловича до виконання зобов`язань, покладених на нього наказом №863, що виданий 17.07.2019 Господарським судом Івано-Франківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімай" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттурист" заборгованість з орендної плати в сумі 319 691,09 грн. та судовий збір в розмірі 4 795, 37 грн.

Ухвала суду мотивована тим, що боржник ухиляється від виконання рішення суду у справі №909/303/19, що полягає у неподанні боржником виконавцю декларації про доходи та майно. На думку суду обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника змусить останнього виконати свої зобов`язання за судовим рішенням.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Бімай звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2019 року у справі №909/303/19 та ухвалити рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №909/303/19 за апеляційною скаргою ТзОВ Бімай на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2019 року у справі №909/303/19 та апеляційну скаргу призначено до розгляду на 24 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 24 лютого 2020 року розгляд скарги відкладено на 10 березня 2020 року за клопотанням скаржника.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії суддів за розпорядженням керівника апарату суду №92 від 10 березня 2020 року проведено автоматизовану заміну складу суду, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2020 року.

Ухвалою суду від 10 березня 2020 року розгляд скарги відкладено на 19 березня 2020 року, у зв`язку із зміною складу суду, про що не було відомо стягувачу та органу ДВС.

Ухвалою суду від 19 березня 2020 року розгляд скарги відкладено з урахуванням розумного строку розгляду спору на 27 квітня 2020 року, у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Представники стягувача, боржника та органу ДВС у судове засідання не з`явились.

27 квітня 2020 року на електронну адресу суду від скаржника надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з продовженням карантину та неможливістю прибути до приміщення суду.

Відповідно до ч.2 ст.170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з ч.8 ст.42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Однак, заява скаржника, що надійшла на електронну адресу суду не містить електронного цифрового підпису особи, що підтверджується довідкою провідного спеціаліста відділу документального забезпечення Західного апеляційного господарського суду Ляльки Н.Р. від 27 квітня 2020 року.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст.170 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, з огляду на відсутність на заяві, що надійшла від представника апелянта, цифрового підпису відправника, вказану заяву суд залишає без розгляду.

Поряд з тим, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки, розгляд скарги вже неодноразово відкладався та суд заслуховував пояснення представника скаржника у попередніх судових засіданнях. При цьому явка останнього в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№17 від 18.02.2020) стягувач просив суд ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу боржника без задоволення. Зокрема, зазначає, що боржником не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду у цій справі, а неподання декларації про майновий стан свідчить про небажання директора боржника виконувати рішення суду, яке є обов`язковим до виконання. Стягувач вважає, що оскаржувана ухвала сприяє (стимулює) боржника до виконання рішення суду. У відзиві стягувач просить про розгляд скарги без участі його представника.

Долинський районний відділ Державної виконавчої служби у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№6429 від 20.02.2020) просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Зокрема, зазначає, що рішення суду керівником боржника не виконано, декларацію не надано, не подано жодного пояснення щодо невиконання рішення суду, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч.5 ст.19 ЗУ Про виконавче провадження . На думку органу ДВС боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду та не вживає щодо вказаного жодних заходів. Розгляд скарги просить здійснювати без участі його представника.

Оскільки явка представників стягувача, боржника та органу ДВС не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2019 року у справі №909/303/19 позов ТзОВ Закарпаттурист задоволено: присуджено до стягнення на користь останнього з ТзОВ Бімай 319 691,09 грн. - заборгованості по орендній платі за договором оренди від 18.07.2016, а також судовий збір в сумі 4 795,37 грн.

На виконання вказаного рішення 17 липня 2019 року місцевим господарським судом видано відповідний наказ.

09 серпня 2019 року головним державним виконавцем Долинського районного відділу ДВС Головного ТУЮ у Івано-Франківській області Вакуленко Н.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №59765681) з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №863 від 17 липня 2019 року. Поряд з тим, вказаною постановою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з пошуком зареєстрованих за боржником транспортних засобів (ідентифікатор відповіді - 11176464 від 14 серпня 2019 року) такі за боржником не зареєстровані.

28 серпня 2019 року постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

Як вбачається з листів-відповідей банківських установ кошти, необхідні для виконання вказаної вище постанови на рахунках боржника відсутні.

01 листопада 2019 року державним виконавцем складено акт у присутності сусідки кв.№71 по проспекту Незалежності, 8, яким встановлено, що за адресою, яка вказана у виконавчому документі ТзОВ Бімай не знаходиться та майна, яке б належало фірмі не виявлено. Вказаний акт підписано державним виконавцем Вакуленко Н.О. та керівником ТзОВ Бімай Бандурович І.М.

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ТзОВ Бімай (інформаційна довідка №187319673 від 04.11.2019) майно у вказаного суб`єкта відсутнє.

Також у матеріалах справи міститься лист (про надання інформації) Відділу у Долинському районі Міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вих.№0-9-0.171-61/112-19 від 25 лютого 2019 року) щодо відсутності інформації про реєстрацію права власності/оренди земельних ділянок за ТзОВ Бімай станом на 01.01.2013.

12 грудня 2019 року державний виконавець звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, яке мотивоване ухиленням боржника від виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2019 року у справі №909/303/19, неподання декларації про доходи боржника та не вжиття боржником заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2019 року у справі №909/303/19 подання державного виконавця задоволено та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон керівника ТзОВ Бімай - Бандуровича І.М. , однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими на всій території України.

Згідно з ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до ст.1 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.2 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ( ч.1 ст.5 Закону).

У відповідності до ч.1 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Зазначена норма кореспондується з п.5 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , згідно з яким право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішення, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання судового рішення (ч.3 ст.337 ГПК України).

У відповідності до висновків Верховного суду України, викладених у Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Верховний суд України дійшов висновку, що поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Звертаючись до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, державний виконавець зазначає про ухилення боржника від виконання рішення суду у цій справі, неподання боржником декларації про доходи та не вжиття останнім заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, а також відсутність у боржника будь-якого майна.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність майна та коштів у боржника не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду, і що саме такий захід як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України буде ефективним заходом для виконання судового рішення і не порушить визначене ст.33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Щодо неподання боржником декларації про доходи і майновий стан, колегія суддів вважає, що вказане не є ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, а свідчить про невиконання боржником вимог державного виконавця, у зв`язку з чим, в такому випадку, передбачена адміністративна відповідальність згідно з ст.188-13 КУпАП, однак, вказане не може бути підставою для застосування до боржника такого виключного заходу забезпечення виконання рішення як тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України за відсутності інших обставин, які б свідчили про ухилення боржником від виконання рішення суду.

У рішенні в справі Гочев проти Болгарії Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною третьою статті 2 Протоколу №4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні та державним виконавцем не надано доказів, які б свідчили про ухилення боржника - ТзОВ Бімай від виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2019 року у справі №909/303/19, а також не надано суду доказів, які б підтверджували, що у випадку застосування до боржника заходу, передбаченого ст.337 ГПК України, таке рішення ним буде виконане, натомість, як вбачається з матеріалів справи у боржника відсутнє майно та кошти, за рахунок яких було б можливим виконання рішення. Разом з тим, вказане (відсутність майна та коштів) не може бути обставиною щодо ухилення боржника від виконання рішення.

Також колегія суддів критично оцінює акт державного виконавця від 01 листопада 2019 року як доказ вчинення виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду, оскільки в такому акті зазначено, що він складений (відтак, виконавча дія проведена) у присутності сусідки кв.№71 на пр. Незалежності, 8, однак, не зазначено прізвища, ім`я та по батькові вказаної особи та на акті відсутній підпис останньої. При цьому, акт підписаний державним виконавцем та керівником боржника, хоча у акті відсутня інформація, що виконавча дія проводилась у присутності боржника. Графа щодо понятих, які брали участь у виконавчій дії - порожня. У вказаному акті відсутня інформація щодо номеру виконавчого провадження, разом з тим вказано, що виконавча дія здійснена при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ТзОВ Бімай .

Згідно з ч.1 ст.13 ЗУ Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ №512/5 від 02 квітня 2012 року та зареєстрованої в МЮУ 02 квітня 2012 року за №489/20802, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

Наявний у матеріалах справи акт державного виконавця від 01 листопада 2019 року наведеним вище вимогам не відповідає, відтак, не може бути належним доказом вчинення дій, спрямованих на виконання рішення у цій справі.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що лист (про надання інформації) Відділу у Долинському районі Міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (за вих.№0-9-0.171-61/112-19) щодо відсутності інформації про реєстрацію права власності/оренди земельних ділянок за ТзОВ Бімай станом на 01.01.2013, датований 25 лютого 2019 року, тобто ще до ухвалення рішення у цій справі та відкриття ВП у зв`язку з його виконанням, відтак, також не є належним доказом вчинення виконавцем дій, спрямованих на виконання рішення суду у цій справі.

Не зважаючи на наведене вище, звертаючись до суду з поданням на підставі ст.337 ГПК України, державним виконавцем не доведено належними та допустимими доказами факт ухилення боржника - ТзОВ Бімай від виконання рішення суду у цій справі.

Обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом, а тому з метою уникнення обмеження конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу, що узгоджується з приписами ст.337 ГПК України.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання (лист Верховного суду України від 01 лютого 2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ).

Враховуючи наведене, підстави для застосування до боржника заходу забезпечення виконання рішення, передбаченого ст.337 ГПК України, в цьому випадку та за встановлених судом обставин - відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (п.29).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (ч.1 ст.275 ГПК України).

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Бімай , скасування ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2019 року у справі №909/303/19 та відмови у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

Поряд з тим, з Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області (правонаступником якого, у відповідності до постанови КМУ №870 від 09 жовтня 2019 року Про деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції є Долинський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)) на користь скаржника (ТзОВ Бімай ) слід стягнути 2 102 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 270, 271, 275, 277, 281, 282, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бімай задоволити.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2019 року у справі №909/303/19 скасувати.

Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Вакуленко Н.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

Стягнути з Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (77500, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Незалежності, 3, код ЄДРПОУ - 34536065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бімай (77500, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Незалежності, 8/74; код ЄДРПОУ - 40661798) 2 102 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

Матеріали справи №909/303/19 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 28 квітня 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.