Ухвала

від 22.04.2020 по справі 910/3841/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.04.2020Справа № 910/3841/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД"

про відстрочку виконання рішення суду у справі № 910/3841/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД"

до Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904

про стягнення 318 983,85 грн.

та за зустрічним позовом Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД"

про стягнення 349 920, 00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від заявника (позивача за первісним позовом): не з`явився;

Від відповідача (за первісним позовом): Лисяний В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготехзбут ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904 (далі - відповідач) про стягнення 318 983, 85 грн.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД" задоволено частково; стягнуто з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД" 250 631 (двісті п`ятдесят тисяч шістсот тридцять одну) грн. 00 коп. основного боргу, пеню у розмірі 23 824 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 1 985 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 17 коп., а також судовий збір у розмірі 4 146 (чотири тисячі сто сорок шість) грн. 61 коп. В частині стягнення 42 369 грн. основного боргу закрито провадження у справі. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД" на користь Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 пеню у розмірі 291 600 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот) грн., а також судовий збір у розмірі 4 374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 00 коп. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 року у справі № 910/3841/19 рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 залишено без змін.

06.04.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача (за первісним позовом) надійшла заява про відстрочку виконання судового рішення, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/3841/19 терміном на три місяці в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД" пені у розмірі 291 600 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот) грн. та судового збору у розмірі 4 374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 заяву про відстрочку виконання рішення по справі № 910/3841/19 призначено до розгляду на 22.04.2020, враховуючи строк розгляду даних заяв, встановлений ч.2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України.

16.04.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (боржника за первісним позовом) надійшла заява про залишення заяви стягувача про відстрочку виконання рішення без задоволення, з огляду на те, що:

- заявник не надав суду сертифікат торгово - промислової палати України, який засвідчує наявність форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) для виконання умов Договору № 121118/1 від 12.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019;

- 01.04.2020 КАТП - 273904 надіслало ТОВ Енерготехзбут ЛТД заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

17.04.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника заявника (позивача за первісним позовом) надійшла заява про розгляд заяви без участі представника та пояснення, відповідно до яких заявник повідомив суд, що жодних зарахувань сторони не проводили та не підписували відповідних заяв.

У судове засідання 22.04.2020 представник (заявника) стягувача не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача (боржника за первісним позовом) у судовому засіданні 22.04.2020 підтримав подану заяву про залишення заяви про відстрочку виконання рішення без задоволення.

У судовому засіданні 22.04.2020 судом розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/3841/19 та вирішено відмовити в її задоволенні, з огляду на наступне.

Необхідність відстрочки виконання рішення заявник обґрунтовує тим, що на даний час існують обставини, що ускладнюють виконання рішення суду з огляду на те, що на території України запроваджено карантин, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.20 № 215 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 . Заявник вказує на те, що введення із 17.03.20 карантину є форс-мажорною обставиною, що об`єктивно унеможливлює виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 року у справі № 910/3841/19.

Крім того, заявник вказує на те, що у зв`язку з карантином діяльність підприємства фактично припинена, працівники знаходяться у вимушеній відпустці, жодних надходжень грошових коштів від господарської діяльності не має.

З огляду на вище викладене, заявник просить суд відстрочити виконання судового рішення Господарського суду від 13.11.19 у справі № 910/3841/19 на терміном 3 місяці.

Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України"Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.237 Господарського кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі № 910/3841/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Разом з цим згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно з п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, розстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти), тому подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової норми форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

В той же час, заявником у поданій до суду заяві не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі, не надано доказів того, що в разі відстрочки виконання рішення відповідна заборгованість дійсно буде погашена, як і не надано жодних належних доказів, в розумінні приписів ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, що фінансовий стан заявника покращиться та що відстрочення наявної у заявника заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.20 № 211, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.20, з 12 березня до 24 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Статтею 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.20 № 1645-ІІІ закріплено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У своїй заяві про надання відстрочки виконання судового рішення у справі № 910/3841/19 заявник посилаючись на п. 2 ст. 141 Закону України Про торгово-промислові палати зазначає, що введення карантину є форс-мажорними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати від 02.12.97 № 671/97-ВР, торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1 ст. 141 Закону від 02.12.97 № 671/97-ВР).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, (ч. 2 ст. 141 Закону від 02.12.97 № 671/97-ВР).

Разом з тим, у матеріалах доданих до заяви про надання відстрочки виконання рішення відсутній сертифікат (чи ін. документ) Торгово-промислової палати України чи уповноважених нею регіональних торгово-промислові палати, який би засвідчував факт наявності форс-мажорних обставин (введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України) за відповідним зверненням ТОВ ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД .

Таким чином, посилання заявника на наявність форс-мажорних обставин є недоведеним та не підтвердженим у встановленому чинним законодавством порядку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/3841/19 терміном на три місяці в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД" пені у розмірі 291 600 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот) грн. та судового збору у розмірі 4 374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись статтями 232 - 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/3841/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД" пені у розмірі 291 600 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот) грн. та судового збору у розмірі 4 374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 00 коп.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу X Прикінцеві положення та п.п. 17.5 п.17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.04.2020 року.

Суддя М.Є. Літвінова