Рішення

від 28.04.2020 по справі 908/316/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/17/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2020 Справа № 908/316/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченко М.В.,

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.,

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/316/20

за позовом: Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, буд. 11)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬМЕТ (71153, Запорізька область, Бердянський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, буд. 2-Б)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

12.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 30.01.2020) Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України до Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬМЕТ про стягнення заборгованості у розмірі 49132,89 грн., з яких сума 17748,22 грн. боргу за непоставлений товар, сума 28219,32 грн. втрат від інфляції та сума 3165,35 грн. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/316/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До Господарського суду Запорізької області від Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.03.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/316/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/17/20. Судове засідання призначено на 31.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.03.2020 розгляд справи за клопотанням позивача відкладений на 28.04.2020, відмовлено у задоволенні клопотання вих. б/н від 26.03.2020 Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 908/316/20.

У судове засідання 28.04.2020 представники сторін не з`явилися.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

У судовому засіданні 28.04.2020 справу розглянуто по суті, ухвалено рішення, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу шляхом прийняття до виконання, а саме: 15.09.2011 відповідач надіслав позивачу рахунки-фактури №№ 199, 200 щодо придбання товарів на загальну суму 17748,22 грн., які були оплачені позивачем. Відповідач обіцяв поставити позивачу товар протягом 3 днів після оплати. Однак товар поставлений не був. 20.02.2014 відповідачу був надісланий лист-вимога про поставку товару або повернення сплачених коштів. Відповідач кошти не повернув та відповіді на вимогу не надав. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 17748,22 грн. боргу за непоставлений товар, 28219,32 грн. втрат від інфляції та 3165,35 грн. 3% річних. Позов обґрунтований ст.ст. 15, 509, 530, 612, 620, 625, 655, 663, 665, 692 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Позивач у судове засідання 28.04.2020 не з`явився. 28.04.2020 до суду від позивача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи. Просив відкласти розгляд справи на іншу дату після 11.05.2020 через встановлення на території України карантину.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача. Суд враховує, що дійсна справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, пріоритетом для якої є швидке вирішення справи. Крім того, будь-яких додаткових письмових пояснень стосовно суті спору, доказів позивач суду не подав. Відтак, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судові засідання не з`являвся, причин неявки не повідомив, обґрунтованого відзиву не подав. Про розгляд справи в господарському суді повідомлений належним чином. Ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи направлені відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 71153, Запорізька область, Бердянський район, с АДРЕСА_1 Дмитрівка, вул. Леніна, буд. 2-Б. Ухвала про відкриття провадження у справі, направлена відповідачу, повернута до суду з відміткою поштового відділення зв`язку: за закінчення терміну зберігання . Відтак, згідно ст. 242 ГПК України ухвала є такою, що вручена відповідачу.

Згідно з Законом України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та отримати копії ухвал на поштовому відділенні зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, а також доказове наповнення матеріалів справи, враховуючи, що пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем: Товариством з обмеженою відповідальністю СІЛЬМЕТ був виписаний платнику: Філії Хлібна база ДП АО Охтирський КХП рахунок-фактура № 199 від 15.09.2011 на товари: ремінь норний БКНЛ-65 300х5х70, ковш норійний 260 мм на загальну суму 15828,46 грн. та рахунок-фактура № 200 від 15.09.2011 на товар: болт корінний МО, гайка м10 на загальну суму 1919,76 грн.

Відповідно до нової редакції Положення про Філію Хлібна база Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України філія є відокремленим підрозділом юридичної особи Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України (далі - підприємство); філія не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені підприємства.

Позивачем була перерахована на реквізити, вказані у даних рахунках, сума 15828,46 грн. з призначенням платежу: попередня оплата за ремінь та ковш зг. рах. № 199 від 15.09.2011 у т.ч. ПДВ 20% - 2638,08 грн. та сума 1919,76 грн. з призначенням платежу: попередня оплата за болт норійний зг. рах. № 200 від 15.09.2011 у т.ч. ПДВ 20% - 319,96 грн. , що підтверджується банківськими виписками від 15.09.2011, 16.09.2011.

Оскільки відповідач товар, зазначений у рахунках-фактурах №№ 199, 200, не поставив, позивач направив 20.02.2014 листом з описом вкладення останньому письмову вимогу вих. № 79 від 19.02.2014, в якій вимагав провести поставку товару або повернути сплачені кошти у сумі 17748,22 грн. на вказані банківські реквізити. У вимозі також зазначено, що у випадку відхилення вимоги або несплати коштів підприємство буде вимушене звернутись до господарського суду про стягнення суми боргу.

Оскільки відповідач перераховані кошти не повернув, позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вищеописані рахунки №№ 199, 200 від 15.09.2011 містять найменування товару, одиниці його виміру, кількість та ціну, суму, а також вказані платіжні реквізити, на які слід здійснити оплату.

Отже, у відповідності з ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, враховуючи, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не укладався, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб, який містить всі істотні умови господарського договору відповідно до ст. 180 ГК України - предмет (асортимент та кількість товару), ціну (вартість товару) та строк (договір безстроковий), та який позивачем було виконано (оплачено), а відповідачем виконання прийнято без зауважень (матеріали справи не містять доказів повернення оплати). Відсутність будь-якої з істотних чи усіх істотних умов договору відповідачем перед судом не доведена.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач, як зазначено вище, направив 20.02.2014 листом з описом вкладення відповідачу письмову вимогу вих. № 79 від 19.02.2014, в якій вимагав провести поставку товару або повернути сплачені кошти у сумі 17748,22 грн. на вказані банківські реквізити.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором поставки щодо поставки товару, товар не поставив. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про готовність товару на загальну суму 17748,22 грн. до передачі.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів повернення відповідачем позивачу отриманих коштів попередньої оплати.

Відтак, вимога про повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 17748,22 грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 28219,32 грн., нараховані за загальний період із березня 2014 по грудень 2019 включно, та 3165,35 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 20.02.2014 по 30.01.2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст. 252, 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено судом, позивач направив 20.02.2014 листом з описом вкладення відповідачу письмову вимогу вих. № 79 від 19.02.2014, в якій вимагав повернути у термін, передбачений законодавством України, сплачені кошти у сумі 17748,22 грн. на вказані у листі банківські реквізити. Вимога направлена на адресу відповідача, зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 71153 АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 район, с АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Леніна, буд. АДРЕСА_6 .

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, які поширюються на послуги, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку.

Відповідно до даного наказу, нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об`єкта поштового зв`язку місця приймання до об`єкта поштового зв`язку місця вручення.

Враховуючи встановлені нормативні строки пересилання поштових відправлень, оскільки вимога направлена рекомендованим листом, поштова кореспонденція відповідачу з вимогою мала бути доставлена протягом шести календарних днів з дня її приймання об`єктом поштового зв`язку (26.02.2014).

Таким чином, відповідач мав повернути передоплату у строк, визначений ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме до 05.03.2014 включно.

Отже, перебіг строку для здійснення нарахування 3% річних починається з 06.03.2014. Позивач нараховує 3% річних з 20.02.2014, що є неправильним.

Зробивши перерахунок суми 3% річних у межах заявленого позивачем періоду судом встановлено, що сума 3% річних становить 3144,93 грн., яку слід стягнути з відповідача. У стягненні 20,42 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Стосовно стягнення інфляційних втрат суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нараховує втрати від інфляції з березня 2014, що є неправильним, оскільки, як встановлено судом, відповідач мав повернути суму передплати до 05.03.2014 включно. Відтак, інфляційні втрати слід нараховувати, починаючи з квітня 2014.

Зробивши перерахунок суми інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 27230,28 грн., яку слід стягнути з відповідача. У стягненні 989,04 грн. інфляційних втрат судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬМЕТ» (71153, Запорізька область, Бердянський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 35928712) на користь Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів «Державного агентства резерву України» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, буд. 11, код ЄДРПОУ 00956031) 17748 (сімнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 22 коп. суми за непоставлений товар, 3144 (три тисячі сто сорок чотири) грн. 93 коп. 3% річних, 27230 (двадцять сім тисяч двісті тридцять) грн. 28 коп. інфляційних втрат та 2058 (дві тисячі п`ятдесят вісім) грн. 81 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 29 квітня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко