Рішення

від 27.04.2020 по справі 910/270/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2020Справа № 910/270/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Приватного акціонерного товариства Київський шовковий комбінат , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Технологій , м. Київ

про стягнення 723 576,08 грн.

Представники сторін:

від позивача: Єрмоленко Є.В., довіреність б/н від 23.12.2019;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Київський шовковий комбінат (далі - ПрАТ Київський шовковий комбінат /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Технологій (далі - ТзОВ Майстер Технологій /відповідач) про стягнення 723 576,08 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов договору № 369/17 на оренду нежитлового приміщення від 01.04.2017 орендні платежі здійснювались не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 13.02.2020.

12.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій ПрАТ Київський шовковий комбінат просив суд стягнути з відповідача 887 407,87 грн заборгованості за договором на оренду нежитлового приміщення № 369/17 від 01.04.2017, а також 266 222,00 грн штрафних санкцій, що складаються з суми пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.02.2020 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 266 222,00 грн залишив без розгляду, проте прийняв до розгляду позовну вимогу про стягнення основного боргу в сумі 887 407,87 грн (з урахуванням збільшення).

13.02.2020 суд відклав підготовче засідання на 16.03.2020 у порядку ст. 183 ГПК України.

16.03.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.04.2020.

У судове засідання 27.04.2020 з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2017 між ПрАТ Київський шовковий комбінат (далі - орендодавець) та ТзОВ Майстер Технологій (далі - орендар) укладено договір №369/17 на оренду нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар, для здійснення власної господарського діяльності, за плату і на певний строк приймає у користування майно.

Згідно п. 1.2. договору майно, що є об'єктом оренди, згідно з умовами цього договору, є нежитлові приміщення загальною площею 2 980,3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 60 і належать орендодавцю на праві власності.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар набуває приміщення у тимчасове платне користування з 01.04.2017. Передача приміщень оформляється актом прийому-передачі, у якому зазначається при необхідності наявне обладнання, інвентар та інше майно, що належить орендодавцю, та передається разом з приміщеннями. Акт прийому-передачі складається у довільній формі і підписується повноваженими представниками сторін договору та скріплюється печатками сторін.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що на момент підписання договору загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями складає 178 580,50 грн, в т. ч. ПДВ 20%.

Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, що вказаний у цьому договорі. Орендодавець до 03 числа поточного місяця виставляє орендарю рахунок на сплату орендної плати. Орендар сплачує рахунки не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору плата за користування приміщенням може підлягати підвищенню. Зміни, що стосуються цього пункту договору, встановлюється сторонами шляхом укладення окремої угоди, яка підписується повноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.5., п. 3.6. договору на підставі окремих виставлених рахунків орендар відшкодовує орендодавцю вартість фактично понесених спожитих комунальних послуг (послуги водопостачання та водовідведення, вартість спожитої електроенергії та інші) у періоді фактичного споживання цих послуг до 29 числа місяця споживання цих послуг орендарем. Орендодавець розраховує вартість фактично спожитих орендарем комунальних послуг виходячи із вартості послуг третіх осіб, що надають комунальні послуги.

У відповідності до п. 4.2. договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, відшкодовувати спожиті комунальні послуги, компенсувати витрати на обслуговування та експлуатацію та пеню у разі прострочення сплати вищезазначених платежів.

В подальшому між сторонами підписувались додаткові угоди, якими сторони вносили зміни щодо загальної площі офісних нежитлових приміщень, а також розміру орендної плати за користування цими приміщеннями.

Так, в додатковій угоді № 1 від 31.08.2017 сторони погодили, що загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями складає 176 069,50 грн, в. т.ч. ПДВ.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 27.11.2017 загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями складає 208 227,1 грн, в. т.ч. ПДВ.

В додатковій угоді № 3 від 03.04.2018 сторони погодили, що загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями складає 144 825,90 грн, в т. ч. ПДВ.

Згідно додаткової угоди № 4 від 27.11.2018 загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями складає 171 760,00 грн, в. т.ч. ПДВ.

У відповідності до додаткової угоди № 5 від 31.01.2019 загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями складає 167 052,50 грн, в. т.ч. ПДВ.

Згідно з додатковою угодою № 6 від 01.06.2019 загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями складає 165 365,00 грн, в. т.ч. ПДВ.

В додатковій угоді № 7 від 01.07.2019 сторони погодили, що загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями складає 106 437,50 грн, в т. ч. ПДВ.

На виконання умов договору № 369/17 та додаткових угод позивач передав, а відповідач прийняв орендоване майно, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі приміщення від 01.04.2017, 01.09.2017, 01.05.2018, 01.02.2019, 01.06.2019, 01.07.2019.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у період з 01.04.2017 по 23.01.2020 користувався орендованими приміщеннями.

Так, за цей період позивачем нараховано орендної плати з урахуванням вартості спожитих комунальних послуг на загальну суму 6 097 557,93 грн.

Проте, відповідачем систематично порушувались умови договору щодо своєчасної та повної оплати за орендоване майно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на рахунок позивача 5 210 150,06 грн.

09.12.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію про оплату заборгованості згідно договору № 369/17 від 01.04.2017. Проте, ТзОВ Майстер Технологій відповіді на претензію не надало, заборгованість не погасило.

Отже, станом на день розгляду справи у відповідача існує перед позивачем заборгованість з орендної плати та відшкодування спожитих комунальних послуг в розмірі 887 407,87 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з положеннями статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір №369/17 на оренду нежитлового приміщення від 01.04.2017, відповідно до якого позивач передав в строкове платне користування нежитлові приміщення, визначені у цьому договорі та додаткових угодах до нього. Проте, відповідачем систематично порушувались умови договору щодо своєчасної та повної оплати за орендоване майно, що підтверджується матеріалами справи. На підтвердження іншого відповідачем не надано суду доказів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Ураховуючи викладене вище, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Київський шовковий комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Технологій про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 887 407,87 грн підлягають задоволенню.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з урахуванням збільшення розміру стягуваної суми з останнього внаслідок збільшення позовних вимог позивача в частині розміру основного боргу.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не подано до суду заяви щодо повернення сплаченої суми позивачу у зв'язку із залишенням заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій без розгляду, суд унеможливлений вирішити питання щодо повернення судового збору. Одночасно суд повідомляє ПрАТ Київський шовковий комбінат , що товариство не позбавлене права звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із позовних матеріалів, позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, договору про надання правничої допомоги, підписаного акту прийому-передачі наданих послуг, платіжного доручення, тощо, відповідно така вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Київський шовковий комбінат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Технологій (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 60; ідентифікаційний код 37726472) на користь Приватного акціонерного товариства Київський шовковий комбінат (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 60; ідентифікаційний код 00306822) заборгованість в розмірі 887 407 (вісімсот вісімдесят сім тисяч чотириста сім) грн 87 коп та 13 311 (тринадцять тисяч триста одинадцять) грн 11 коп - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення та пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 29.04.2020.

Суддя В.В. Бондарчук