Рішення

від 29.04.2020 по справі 440/3740/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3740/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області, Октябрського районного відділу Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2019 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якій просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час звільнення грошова компенсація за невикористану відпустку за 2012 рік йому виплачена несвоєчасно, а відтак, позивач наполягає на нарахуванні та виплаті середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Октябрський районний відділ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області.

06 листопада 2019 року представником Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року про залишення позову без розгляду скасовано та направлено справу № 440/3740/19 для продовження розгляду.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 20 березня 2020 року.

Ухвалою суду від 25 березня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання для її розгляду по суті.

У відзиві на позов Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області зазначено, що остання не є належним відповідачем у справі, оскільки спірні правовідносини фактично виникли між позивачем та Октябрським районним відділом Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області, процедура припинення якого станом на дату розгляду справи не завершена. Крім того, погодився з обґрунтованістю розрахунку заявленої до нарахування та виплати суми середнього заробітку, однак просив суд застосувати принцип співмірності з огляду на що зменшити вищевказану суму пропорційно сумі місячної заробітної плати /а.с. 36-39/.

Октябрський районний відділ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області правом на подання відзиву на позов не скористався.

Представники сторін, будучи завчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Позивач та відповідач Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд 22 квітня 2020 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 24 грудня 2012 року № 22 дско/с "По особовому складу" згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" (у запас за власним бажанням) підполковника міліції ОСОБА_1 , старшого слідчого першого відділення слідчого відділу Октябрського районного відділу Полтавського міського управління, 31 січня 2012 року. Вислуга років станом на 31 січня 2012 року складає в календарному обчисленні 17 років 06 місяців 01 день.

Судом встановлено, що станом на дату звільнення позивача з органів внутрішніх справ компенсація за невикористану відпустку йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 440/393/19, залишеним без змін постановою Другого адміністративного апеляційного суду від 11 липня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Октябрського районного відділу Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Октябрського районного відділу Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік; зобов`язано Октябрський районний відділ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік тривалістю три дні в сумі 367,36 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вищевказане судове рішення фактично виконане відповідачем 30 вересня 2019 року.

З метою реалізації свого права на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з несвоєчасною виплатою під час звільнення грошової компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови проведення грошових виплат при звільненні особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулюються спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальним законодавством не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника з органів поліції.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає скасуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звільнений зі служби в поліції 31 січня 2012 року у відповідності до наказу ГУНП в Полтавській області від 27 січня 2012 року № 22 о/с "По особовому складу", однак повний розрахунок (виплата одноразової грошової допомоги) фактично здійснений Октябрським районним відділом Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області 30 вересня 2019 року.

З огляду положення статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, суд погоджується з доводами позивача про наявність у останнього права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2012 року по 30 вересня 2019 року.

Визначаючи розмір суми, яка належить позивачу в якості компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за доцільне застосувати принцип співмірності та зменшити заявлену до стягнення суму до 33755,90 грн. з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила про необхідність формування єдиної правозастосовної практики та визнала за доцільне надати тлумачення статті 117 Кодексу законів про працю України.

У зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду визнала за судами право на зменшення розміру середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначенні в статті 116 Кодексу законів про працю України, з урахуванням конкретних обставин справи (розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, із чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні).

Суд зважає на те, що позивач розпочав заходи, спрямовані на з`ясування питання щодо повноти проведеного з ним розрахунку при звільненні у грудні 2018 року, при цьому недоплачена йому під час звільнення сума є незначною 367,36 грн. (19,2% від суми місячного грошового забезпечення станом на дату звільнення).

Враховуючи наведене та вирішуючи ініційоване відповідачем питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, суд вважає за доцільне застосувати принцип співмірності та визначити суму спірної компенсаційної виплати пропорційно сумі на яку позивач мав право під час звільнення, проте недоотримав її з вини роботодавця, відносно суми середнього розміру щомісячного грошового забезпечення, яке позивач отримував перед звільненням.

Судом встановлено, що середній розмір заробітної плати позивача становив 1911,00 грн., сума недоплаченої заробітної плати склала 367,36 грн., що складає 19,22% від середнього розміру щомісячного грошового забезпечення.

Відтак, суд вважає справедливим та співмірним розміром компенсації позивачу за час затримки розрахунку при звільненні суму в розмірі 33755,90 грн. (175812,00 грн. /заявлена позивачем сума компенсації/ х 19,22%).

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 наполягає на тому, що нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має здійснювати Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області як юридична особа, з якою Октябрським районним відділом Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області укладено договір про переведення боргу.

З цього приводу суд зазначає, що на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ місцем його служби був Октябрський районний відділ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області. Зазначений орган станом на дату розгляду цієї справи судом має статус окремої юридичної особи, процедура припинення якої в установленому Законом порядку не завершена. що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Оскільки грошове забезпечення ОСОБА_1 в 2012 році виплачувалось позивачу Октябрським районним відділом Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області, то в силу пункту 1.6 Інструкції про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, на Октябрський районний відділ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області (за місцем служби позивача), а не на Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області покладено обов`язок щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Октябрський районний відділ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2012 року по 30 вересня 2019 року.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили буде ухилятись від його виконання.

Підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 243-245, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 08592276), Октябрського районного відділу Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області (вул. Комсомольська, 16, м. Полтава, 36020, ЄДРПОУ 08674850) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Октябрський районний відділ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області (вул. Комсомольська, 16, м. Полтава, 36020, ЄДРПОУ 08674850) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2012 року по 30 вересня 2019 року в сумі 33755 (тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяА.О. Чеснокова