Рішення

від 29.04.2020 по справі 640/5517/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 640/5517/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу без повідомлення сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вінма-Р" (Маршала Тимошенка 29, кв. 234, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 38765821) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Січових Стрільців, 73, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 33743494) пропро визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Вінма-Р (далі - позивач) з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції щодо не прийняття рішення про зняття арешту з майна ТОВ Вінма-Р - нежитлового приміщення, загальною площею 1334,96 м 2 , розташованого за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Мурафа, вул. Заводська, 16 за наслідком розгляду заяви ТОВ Вінма-Р від 19 березня 2019 року про зняття арешту з майна позивача, яка викладена у листі від 27 березня 2019 року №20.1/0-27;

- зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції прийняти рішення про зняття арешту з майна ТОВ Вінма-Р - нежитлового приміщення, загальною площею 1334,96 м 2 , розташованого за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Мурафа, вул. Заводська, 16, із внесенням відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вінма-Р є власником нежитлового приміщення загальною площею 1334,96 м 2 , розташованого за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Мурафа, вул. Заводська, 16. За твердженням позивача, на вказане нежитлове приміщення Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт у виконавчому провадженні про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю БМБ на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк коштів, у якому позивач не є боржником. Накладений арешт перешкоджає позивачеві реалізувати його наміри відчужити нежитлове приміщення.

03.04.2019 ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Арсірія Р.О. було відкрито провадження в адміністративній справі №640/5517/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2019 закрито провадження у справі №640/5517/19.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019р. апеляційну скаргу позивача задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 р. скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/5517/19 розподілено судді Добрянській Я.І.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянської Я.І. від 27.01.2020 відкрито провадження у справі №640/5517/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції відзив на позовну заяву не надходив.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є власником нежитлового приміщення, загальною площею 1334,96 м 2 , розташованого за адресою: Вінницька область, Шаргородський район , с . Мурафа, вул . Заводська, 16 відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 26.07.2013 року укладеного з ТОВ БМБ , зареєстрованого в реєстрі за №3588 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиною Л.О.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, право власності на зазначене нежитлове приміщення зареєстровано за позивачем в розмірі частки 1/1, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зроблено запис за №1854530 та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 6984028 від 26.07.2013 року.

Маючи намір відчужити назване вище житлове приміщення, позивач звернувся до приватного нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу, та отримав інформацію, що на нежитлове приміщення загальною площею 1334,96 м 2 , розташованого за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Мурафа, вул . Заводська , 16 накладено арешт.

З інформації від нотаріуса позивач дізнався, що обтяжувачем, яким накладено арешт на вказане нежитлове приміщення є Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В ході здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду м. Києва по справі №910/25970/14 від 06.02.2015 року, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. 16.06.2015р. винесено постанову за №47496070 про арешт майна боржника, а саме ТОВ БМБ та оголошення заборони на його відчуження.

В подальшому, на підставі вказаної постанови державного виконавця за №47496070 державним реєстратором управління державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві Кузьмик М.В. прийнято рішення, індексний номер 22133793 від 17.06.2015 року про державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту усього нерухомого майна ТОВ БМБ .

Арешт державними виконавцями було накладено, зокрема, на майно, яке знаходиться за адресою Вінницька область, Шаргородський район, с. Мурафа, вул. Заводська, 16 , загальною площею 1334,96 м 2 , що на той момент належало ТОВ Вінма-Р на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу і інформація щодо права власності позивача на вказане нежитлове приміщення була відображена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Накладення арешту на майно, що належить позивачу, а не боржнику у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва по справі №910/25970/14 від 06.02.2015 року було наслідком неточностей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в якому одночасно було відображено реєстрацію прав власності одного і того ж нежитлового приміщення за двома власниками в розмірі 1/1 частки у кожного (ТОВ БМБ та ТОВ Вінма-Р ), що сталося через технічний збій Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наведені обставини встановлені постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №802/1102/17-а, яка набрала законної сили.

Зокрема, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №802/1102/17-а позов ТОВ Вінма-Р до державного реєстратора прав на нерухоме майно Жмеринської районної державної адміністрації Левінського Анатолія Анатолійовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиної Лесі Олександрівни задоволено:

- скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жмеринської районної державної адміністрації Левінського Анатолія Анатолійовича від 22.05.2017 за №35304048 про відмову у державній реєстрації припинення права власності;

- зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвину Лесю Олександрівну внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни шляхом внесення запису про припинення державної реєстрації права власності за суб`єктом: ТОВ БМБ на нежитлове приміщення загальною площею 1334,96 м 2 з реєстраційним номером 116343105253, яке знаходиться за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Мурафа, вул . Заводська , 16, в розмірі частки 1/1 на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 26.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиною Л.О. та зареєстрованого в реєстрі за №3588.

Право власності на вказане нерухоме майно за ТОВ БМБ припинено, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності з індексними номером 103318345 від 10.11.2017 року.

В той же час, незважаючи на встановлений факт, зазначене нежитлове приміщення є виключною власністю позивача та на припинення реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ БМБ , зняття арешту з майна, що належить позивачу, який не являється боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва по справі №910/25970/14 від 06.02.2015 року, не відбулось.

З метою врегулювання даного питання, позивач звернувся до органу, яким було накладено арешт на нерухоме майно позивача, а саме до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 19.03.2019 року, в якій позивач просив зняти арешт на нежитлове приміщення загальною площею 1334,96 м 2 , розташоване за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Мурафа, вул. Заводська, 16 , що належить на праві власності позивачу, накладений на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. 16.06.2015 за №47496070 про арешт майна боржника, винесеної в рамках виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва по справі №910/25970/14 від 06.02.2015 року.

Однак, листом від 27.03.2019 року №20.1/0-27 відповідач фактично відмовив позивачу у знятті арешту з майна позивача, зазначивши, що на належне позивачу майно арешт не накладався, що в повному обсязі суперечить фактичним обставинам справи та спростовано фактами, зокрема, встановленими постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №802/1102/17-а, яка набрала законної сили.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні,визначений статтею 59 Закону України № 1404-VІІІ.

Відповідно до частини 1 цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з частиною 2 статті 59 Закону України №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Частиною 3 статті 59 Закону України №1404-VIII передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У частині 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Ці підстави застосовуються виконавцем у випадках незавершеного виконавчого провадження. Такими підставами є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як це передбачено частиною 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (стаття 182 Цивільного кодексу України).

Також слід зазначити, що після надходження на виконання наказу господарського суду державний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення. Згідно положень частини другої статті 19 Основного Закону України, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, повинен вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси, зокрема, юридичних осіб.

Коли суд господарської юрисдикції ухвалив рішення в межах предмета спору, а державний виконавець на стадії виконання цього рішення використав свої повноваження, як-от наклав арешт на майно боржника, оголосив обмеження на його відчуження і таким чином порушив право чи пріоритет на це майно третьої особи (особи, яка не була стороною чи учасником провадження у господарському суді і не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні), то є підстави презюмувати, що в такому правовому відношенні державний виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно-владні, обов`язкові, нерідко забезпечувані примусом управлінські функції. У цьому разі державний виконавець набуває статусу посадової особи - суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в побічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного суду з цього питання, яка викладена в постановах від 27.03.2019 у справі №823/359/18, від 03.07.2019 у справі №826/14603/17.

Натомість становище, в якому опинився позивач, характер спірних правовідносин, суб`єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень державного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні відносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до правил частини першої статті 287 КАС рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби також можуть бути оскаржені до адміністративного суду, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом, була усунута наявність подвійної реєстрації речових прав на нерухоме майно, загальною площею 1334,96 кв.м., розташованого за адресою: с. Мурафа, Шаргородський район, Вінницька область, оскільки право власності на вказане майно за ТОВ БМБ припинено 10.11.2017 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності з індексним номером витягу 103318345 від 10.11.2017 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача прийняти рішення про зняття арешту з майна ТОВ Вінма-Р - нежитлового приміщення, загальною площею 1334,96 м 2 , розташованого за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Мурафа, вул. Заводська, 16, із внесенням відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В :

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вінма-Р (Маршала Тимошенка 29, кв. 234, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 38765821) - задовольнити.

2.Визнати протиправними дії (бездіяльність) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції щодо не прийняття рішення про зняття арешту з майна ТОВ Вінма-Р - нежитлового приміщення, загальною площею 1334,96 м 2 , розташованого за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Мурафа, вул. Заводська, 16 за наслідком розгляду заяви ТОВ Вінма-Р від 19 березня 2019 року про зняття арешту з майна позивача, яка викладена у листі від 27 березня 2019 року №20.1/0-27.

3.Зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції прийняти рішення про зняття арешту з майна ТОВ Вінма-Р - нежитлового приміщення, загальною площею 1334,96 м 2 , розташованого за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Мурафа, вул. Заводська, 16, із внесенням відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вінма-Р (Маршала Тимошенка 29, кв. 234, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 38765821) здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Січових Стрільців, 73, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 33743494).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська