Рішення

від 28.04.2020 по справі 826/19917/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 року м. Київ № 826/19917/16

Окружний адміністративний суд міста Києва

у складі головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології інформації та безпеки доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сучасні технології інформації та безпеки (далі - позивач, ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки , Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) в якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови позивачу у погашенні податкового боргу по сплаті податку на додану вартість згідно податкової вимоги №9200-17 від 24.06.2016 за рахунок помилково сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, які надійшли на відповідні бюджетні рахунки у відповідності до платіжних доручень №4 від 24.09.2014, №49 від 23.10.2014, №69 від 24.11.2014, №95 від 24.12.2014 на загальну суму 49504,00 грн;

- зобов`язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснити погашення податкового боргу позивача по сплаті податку на додану вартість згідно податкової вимоги №9200-17 від 24.06.2016 за рахунок помилково сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, які надійшли на відповідні бюджетні рахунки у відповідності до платіжних доручень №4 від 24.09.2014, №49 від 23.10.2014, №69 від 24.11.2014, №95 від 24.12.2014 на загальну суму 49504,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не має заборгованості по сплаті податку на додану вартість, про що свідчать платіжні доручення, однак Товариством було невірно вказано казначейський рахунок, а саме: замість рахунку УДК у Печерському районі м. Києва, позивач помилково перерахував кошти на рахунок УДК у Донецькій області. Виявивши помилку, позивач неодноразово звертався до контролюючого органу з листами, у яких просив зарахувати кошти, сплачені на підставі вказаних платіжних доручень на відповідний рахунок по сплаті податку на додану вартість. Крім того, позивач відповідно до підпункту б абзацу третього пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України подав заяву про погашення податкового боргу по сплаті податку на додану вартість згідно податкової вимоги за рахунок помилково сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, які надійшли на відповідні бюджетні рахунки у відповідності платіжних доручень, проте контролюючим органом було відмовлено у зарахуванні вказаних грошових коштів. Наведене, на переконання позивача, вказує на порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України, підпунктів 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, та про безпідставність відмови у погашенні податкового боргу за рахунок помилково сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

10.01.2017 судом постановлена ухвала про повернення позовної заяви, яка в подальшому була скасована ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, а справу направлено для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/19917/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 11.10.2017 №7147 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/19917/16 та вказану справу 01.11.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А., яка ухвалою від 27.11.2017 прийняла справу до свого провадження і призначила її до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 6 частини 6 цієї ж статті Кодексу встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності

За змістом пункту 4 частини 9 статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, суд здійснює розгляд даної справи за у спрощеному провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018 повідомлено відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні в адміністративній справі №826/19917/16 і витребувано у останнього: витяг з облікових карток платника податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб за спірний період станом на момент розгляду справи; всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ним до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.

У зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання і не надання витребуваних судом доказів, 11.05.2018 судом постановлена ухвала, якою, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 23.05.2018, повідомлено відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні та повторно витребувано у відповідача раніше зазначені докази.

19.06.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов`язкових платежів). На єдиному казначейському рахунку обліковуються усі кошти бюджетів усіх рівнів, у тому числі і ті які помилково або надміру зараховані до державного та місцевих бюджетів. Таким чином, оскільки станом на 23.06.2016 сума податкового боргу вказаного платником податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями становила 61 429,62 грн, було винесено податкову вимогу від 24.06.2016 №9200-17.

Також на вимогу суду відповідачем надані витребувані документи.

У судовому засіданні від 19.06.2018 судом постановлена ухвала про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, наголошуючи на тому, що правових підстав для застосування штрафних санкцій немає.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

12.07.2018 від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, згідно частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось і на підставі вимог частини дев`ятої статті 205 цього ж Кодексу розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Оскільки станом на час розгляду справи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис (дата запису: 29.08.2019; номер запису: 10701120010057255) про припинення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві та перехід відповідних повноважень вказаного контролюючого органу до ГУ ДФС у м. Києві, а також зважаючи на перебування Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність заміни первісних відповідачів процесуальним правонаступником у спірних правовідносинах - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві).

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки , отримало податкову вимогу відповідача-1 від №9200-17 від 24.06.2016 про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями з податку на додану вартість у розмірі 61429,62 грн (з них: основний платіж - 53511,02 грн, пеня на суму 7918,60 грн).

З твердженням позивача, ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки у 2014 році в повній мірі сплатило всі податки та збори у тому числі податок на додану вартість, на підтвердження чого, надано копії платіжних доручень: №4 від 24.09.2014 на суму 19556,00 грн за серпень 2014 року; №49 від 23.10.2014 за вересень 2014 року на суму 13763,00 грн ; №69 від 24.11.2014 за жовтень 2014 року на суму 10547,00 грн ; №95 від 24.12.2014 за листопад 2014 року на суму 5638,00 грн.

Водночас ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки , як зазначає позивач, було невірно вказано казначейський рахунок, а саме: замість рахунку УДК у Печерському районі м. Києва, позивач помилково перерахував кошти на рахунок УДК у Донецькій області.

Виявивши помилку, позивач неодноразово звертався до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з листами від 14.01.2016, 10.03.2016, 25.04.2016 з проханням зарахувати сплачені на підставі вказаних платіжних документів кошти на відповідний рахунок по сплаті податку на додану вартість, однак відповіді на зазначені листи позивач не отримав.

Крім того, позивач звертався до ГУ ДФС у Донецькій області з листом від 30.04.2016 з проханням повернути грошові кошти на рахунок підприємства. Станом на час звернення позивача до суду із даним позовом, кошти в погашення податково боргу з податку на додану вартість не зараховані.

Відповідно до підпункту б абзацу третього пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки 02.08.2016 звернулось до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою, в якій просило здійснити погашення податкового боргу з податку на додану вартість згідно податкової вимоги №9200-17 від 24.06.2016 за рахунок помилково сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, які надійшли на відповідні бюджетні рахунки у відповідності платіжних доручень: №4 від 24.09.2014 на суму 19556,00 грн; №49 від 23.10.2014 на суму 13763,00 грн; №69 від 24.11.2014 на суму 10547,00 грн; №95 від 24.12.2014 на суму 5638,00 грн.

Листом від 08.09.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що згідно даних інформаційної системи ДФС Податковий блок в інтегрованій картці платника з податку на доходи фізичних осіб ТОВ СТИБ ( Сучасні технології інформації та безпеки ), податковий номер 33863596, відсутня інформація щодо надходжень податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік. В копіях платіжних доручень, наданих позивачем за відповідний період отримувачем значиться ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача 38034015. В зв`язку вищевикладеним, підприємству необхідно звернутися до ДПІ за місцем сплати податку на доходи фізичних осіб в 2014 році для надання листа щодо перекиду коштів. Щодо інформації про наявність податкового боргу контролюючий орган повідомив, що станом на 06.09.2016 згідно інтегрованих карток платника податків у ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 64631,03 грн. Податковий борг з податку на додану вартість виник 30.09.2014 у зв`язку з несплатою у строки податкового зобов`язання самостійно визначеного платником податку у поданій до ДПІ у Печерському район м. Києва податковій декларації з податку на додану вартість №90545111887 від 22.09.2014 у сумі 92573,00 грн (термін сплати 30.09.2014).

Не погоджуючись із зазначеною відповіддю позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві.

Листом від 18.10.2016 №22407/10/26-15-17-02-16 ГУ ДФС у м. Києві зазначило аналогічні доводи, що і ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та запропонувало позивачу звернутись до ГУ ДКСУ у Донецькій області з метою з`ясування факту надходження та перерахування відповідних сум податків та їх подальшого зарахування на відповідні рахунки.

Наполягаючи на невідповідності дій контролюючого органу вимогам статті 19 Конституції України та підпункту 21.1.1 пункту 21.1 та пункту 21.4 статті 21 Податкового кодексу України та на безпідставності відмови у погашенні податкового боргу за рахунок помилково сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1статті 59 Податкового кодексу України).

Як визначено у пункті 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки , отримало податкову вимогу №9200-17 від 24.06.2016 про наявність податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 61429,62 грн (з них: основний платіж - 53511,02 грн, пеня - 7918,60 грн).

При цьому, відповідно до платіжних доручень у 2014 році зобов`язання з податку на додану вартість з серпня по листопад 2014 року сплачено на загальну суму 49504,00 грн. У вищенаведених платіжних дорученнях призначення платежу зазначено сплата ПДВ , однак, замість рахунку в УДК у Печерському районі м. Києва вказано УДК у Донецькій області.

У зв`язку із самостійно виявленою помилкою ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки у січні, березні та квітні звертався до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з проханням зарахувати сплачені кошти на відповідний рахунок по сплаті податку на додану вартість.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України в редакції на день звернення платника податків до контролюючого органу було встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Згідно абзацу 3 вказаної норми Податкового кодексу України сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань встановлений статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.

Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції на час звернення платника до контролюючого органу) встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43.6 Податкового кодексу України).

Виходячи з аналізу наведених правових норм, обов`язковою умовою для подання контролюючим органом органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення коштів, є подання платником податків податковому органу заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки згідно підпункту б абзацу третього пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України 02.08.2016 подав заяву про погашення податкового боргу по сплаті податку на додану вартість, визначеного у податковій вимозі №9200-17 від 24.06.2016 за рахунок сплачених сум податку на додану вартість, які помилково зараховані до УДКСУ у Донецькій області замість УДКСУ у м. Києві і надійшли на відповідні бюджетні рахунки згідно платіжних доручень.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція №22 у редакції на час виникнення спірних правовідносин), платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;

Пунктом 3.8 Інструкції №22 встановлено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8 цієї ж Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Системний правовий аналіз наведених норм вказує на те, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.

Як свідчать матеріали справи, призначення платежу у платіжних дорученнях ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки зазначено (дослівно): начислен НДС… за періоди з серпня по листопад 2014 року у відповідних сумах та із зазначенням граничного строку сплати.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пункту 9.3 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

При цьому, частиною п`ятою статті 45 Кодексу передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 №122 (у редакції наказу від 30.11.2010 №449), Єдиний казначейський рахунок (ЄКР), це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об`єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що в даному випадку сплата коштів до державного бюджету була здійснена позивачем своєчасно, кошти фактично надійшли до бюджету, а перебування коштів на іншому рахунку державного бюджету не свідчить про ненадходження коштів до бюджету.

Помилкове перерахування позивачем коштів на інший казначейський рахунок, було виявлено ним самостійно та вжито всіх залежних від нього законодавчо гарантованих заходів щодо переміщення цих коштів на відповідний рахунок. Допущена позивачем помилка у зазначенні банку отримувача (одержувач) УДК у Донецькій області не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України.

В контексті наведеного, суд також зазначає, що норми Податкового кодексу України, зокрема, стаття 35 цього Кодексу ( Порядок сплати податків та зборів ), не містить положень щодо сплати податків на конкретні рахунки та за конкретними кодами за якими перераховуються окремі податки.

Судом встановлено, що позивачем подано ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у Донецькій області письмові заяви про повернення коштів, в яких зазначено напрям перерахування коштів до відповідного бюджету для погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу - податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що позивачем було дотримано вимоги наведених вище норм законодавства.

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, отримавши заяву про зарахування помилково перерахованого до іншої установи банку податкового зобов`язання з податку на додану вартість в рахунок погашення заборгованості з цього ж податку, контролюючий орган був зобов`язаний підготувати відповідний висновок та передати його до відповідного органу Державної казначейської служби України, проте фактично вказаних дій контролюючим органом зроблено не було, а пропозиція платнику самостійно звернутись до банківської установи з метою вирішення спірного питання є такою, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Однак, зважаючи на наведені вище положення законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, суд вважає за доцільне застосувати положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено можливість для суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на зазначене, суд дійшовши висновку про порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо порядку розгляду заяви платника податків про зарахування сплачених ним на інший рахунок сум податку на додану вартість в рахунок погашення заборгованості по цьому ж податку та визначає за доцільне визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неналежного розгляду заяви платника податків ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки від 02.08.2016 вих.№55 і з метою відновлення порушених прав платника зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві, як правонаступника структурного підрозділу, що допустив відповідне порушення - розглянути заяву ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки від 02.08.2016 вих.№55 про зарахування сплачених відповідно до платіжних доручень №4 від 24.09.2014, №49 від 23.10.2014, №69 від 24.11.2014 та №95 від 24.12.2014 на загальну суму 49504,00 грн в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Оскільки судом визнано правомірність доводів позивача, однак застосовано інший спосіб захисту порушеного права, позов ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки підлягає частковому задоволенню, а відтак, в силу положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню, понесені позивачем судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1378,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології інформації та безпеки задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо неналежного розгляду заяви платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології інформації та безпеки від 02.08.2016 вих.№55.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві розглянути у відповідності до положень статті 43 Податкового кодексу України заяву ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки від 02.08.2016 вих.№55 про зарахування сплачених відповідно до платіжних доручень №4 від 24.09.2014, №49 від 23.10.2014, №69 від 24.11.2014 та №95 від 24.12.2014 на загальну суму 49504,00 грн в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

4. В задоволені інших вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології інформації та безпеки (код ЄДРПОУ - 33863596, адреса: 01010, м. Київ, вул. Суворова (Омеляновича-Павленка), 4, офіс. 344) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкова служби у місті Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська