Постанова

від 22.10.2020 по справі 826/19917/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19917/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Земляної Г.В., Пилипенко Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 28.04.2020) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології інформації та безпеки" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології інформації та безпеки" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови позивачу у погашенні податкового боргу по сплаті податку на додану вартість згідно податкової вимоги № 9200-17 від 24.06.2016 за рахунок помилково сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, які надійшли на відповідні бюджетні рахунки у відповідності до платіжних доручень № 4 від 24.09.2014, № 49 від 23.10.2014, № 69 від 24.11.2014, № 95 від 24.12.2014 на загальну суму 49504,00 грн;

- зобов`язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснити погашення податкового боргу позивача по сплаті податку на додану вартість згідно податкової вимоги № 9200-17 від 24.06.2016 за рахунок помилково сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, які надійшли на відповідні бюджетні рахунки у відповідності до платіжних доручень № 4 від 24.09.2014, №49 від 23.10.2014, № 69 від 24.11.2014, № 95 від 24.12.2014 на загальну суму 49504,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології інформації та безпеки" задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо неналежного розгляду заяви платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології інформації та безпеки" від 02.08.2016 вих. № 55.

Зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві розглянути у відповідності до положень статті 43 Податкового кодексу України заяву ТОВ "Сучасні технології інформації та безпеки" від 02.08.2016 вих. №55 про зарахування сплачених відповідно до платіжних доручень № 4 від 24.09.2014, № 49 від 23.10.2014, № 69 від 24.11.2014 та № 95 від 24.12.2014 на загальну суму 49504,00 грн в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

В задоволені інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на те, що відсутність в обліковій картці платника податків відомостей щодо зарахування зобов`язання, згідно наданих позивачем платіжних доручень свідчить про відсутність сплати такого зобов`язання.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології інформації та безпеки" отримано податкову вимогу відповідача-1 від №9200-17 від 24.06.2016 про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями з податку на додану вартість у розмірі 61429,62 грн.

Натомість позивачем зазначається що у 2014 році в повній мірі сплачено всі податки та збори у тому числі податок на додану вартість, на підтвердження чого, надано копії платіжних доручень: №4 від 24.09.2014 на суму 19556,00 грн за серпень 2014 року; №49 від 23.10.2014 за вересень 2014 року на суму 13763,00 грн; №69 від 24.11.2014 за жовтень 2014 року на суму 10547,00 грн; №95 від 24.12.2014 за листопад 2014 року на суму 5638,00 грн. Однак із вказаних платіжних доручень вбачається, що замість рахунку УДК у Печерському районі м. Києва, позивач помилково перерахував кошти на рахунок УДК у Донецькій області.

Виявивши помилку, позивач неодноразово звертався до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з листами від 14.01.2016, 10.03.2016, 25.04.2016 з проханням зарахувати сплачені на підставі вказаних платіжних документів кошти на відповідний рахунок по сплаті податку на додану вартість, однак відповіді на зазначені листи позивач не отримав.

Крім того, позивач звертався до ГУ ДФС у Донецькій області з листом від 30.04.2016 з проханням повернути грошові кошти на рахунок підприємства. Станом на час звернення позивача до суду із даним позовом, кошти в погашення податкового боргу з податку на додану вартість не зараховані.

Відповідно до підпункту "б" абзацу третього пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України ТОВ "Сучасні технології інформації та безпеки" 02.08.2016 звернулось до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою, в якій просило здійснити погашення податкового боргу з податку на додану вартість згідно податкової вимоги №9200-17 від 24.06.2016 за рахунок помилково сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, які надійшли на відповідні бюджетні рахунки у відповідності платіжних доручень: №4 від 24.09.2014 на суму 19556,00 грн; №49 від 23.10.2014 на суму 13763,00 грн; №69 від 24.11.2014 на суму 10547,00 грн; №95 від 24.12.2014 на суму 5638,00 грн.

Листом від 08.09.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що згідно даних інформаційної системи ДФС "Податковий блок" в інтегрованій картці платника з податку на доходи фізичних осіб ТОВ "СТИБ" ("Сучасні технології інформації та безпеки"), податковий номер 33863596, відсутня інформація щодо надходжень податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік. В копіях платіжних доручень, наданих позивачем за відповідний період отримувачем значиться ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача 38034015. В зв`язку вищевикладеним, підприємству необхідно звернутися до ДПІ за місцем сплати податку на доходи фізичних осіб в 2014 році для надання листа щодо перекиду коштів. Щодо інформації про наявність податкового боргу контролюючий орган повідомив, що станом на 06.09.2016 згідно інтегрованих карток платника податків у ТОВ "Сучасні технології інформації та безпеки" обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 64631,03 грн. Податковий борг з податку на додану вартість виник 30.09.2014 у зв`язку з несплатою у строки податкового зобов`язання самостійно визначеного платником податку у поданій до ДПІ у Печерському район м. Києва податковій декларації з податку на додану вартість №90545111887 від 22.09.2014 у сумі 92573,00 грн (термін сплати 30.09.2014).

Не погоджуючись із зазначеною відповіддю позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві.

Листом від 18.10.2016 №22407/10/26-15-17-02-16 ГУ ДФС у м. Києві зазначило аналогічні доводи, що і ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та запропонувало позивачу звернутись до ГУ ДКСУ у Донецькій області з метою з`ясування факту надходження та перерахування відповідних сум податків та їх подальшого зарахування на відповідні рахунки.

Вважаючи протиправною бездіяльність податкового органу щодо не погашення податкового боргу за рахунок помилково сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1статті 59 Податкового кодексу України).

Як визначено у пункті 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом сформовано податкову вимогу №9200-17 від 24.06.2016 про наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 61429,62 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 53511,02 грн та пеня 7918,60 грн.

Відповідно до платіжних доручень у 2014 році зобов`язання з податку на додану вартість з серпня по листопад 2014 року сплачено на загальну суму 49504,00 грн. У вищенаведених платіжних дорученнях призначення платежу зазначено "сплата ПДВ", однак, замість рахунку в УДК у Печерському районі м. Києва вказано УДК у Донецькій області.

У зв`язку із самостійно виявленою помилкою ТОВ "Сучасні технології інформації та безпеки" у січні, березні та квітні звертався до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з проханням зарахувати сплачені кошти на відповідний рахунок по сплаті податку на додану вартість.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, в редакції чинній на день звернення платника податків до контролюючого органу встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Згідно абзацу 3 вказаної норми Податкового кодексу України сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що ТОВ "Сучасні технології інформації та безпеки" згідно підпункту "б" абзацу третього пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України 02.08.2016 подав заяву про погашення податкового боргу по сплаті податку на додану вартість, визначеного у податковій вимозі № 9200-17 від 24.06.2016 за рахунок сплачених сум податку на додану вартість, які помилково зараховані до УДКСУ у Донецькій області замість УДКСУ у м. Києві і надійшли на відповідні бюджетні рахунки згідно платіжних доручень.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22 у редакції на час виникнення спірних правовідносин), платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 3.8 Інструкції № 22 встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8 цієї ж Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Системний правовий аналіз наведених норм вказує на те, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, призначення платежу у платіжних дорученнях ТОВ Сучасні технології інформації та безпеки" зазначено (дослівно): "начислен НДС…" за періоди з серпня по листопад 2014 року у відповідних сумах та із зазначенням граничного строку сплати.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пункту 9.3 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

При цьому, частиною п`ятою статті 45 Кодексу передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу від 30.11.2010 № 449), Єдиний казначейський рахунок (ЄКР), це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об`єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Помилкове перерахування позивачем коштів на інший казначейський рахунок, виявлено товариством самостійно та вжито всіх залежних від нього законодавчо гарантованих заходів щодо переміщення цих коштів на відповідний рахунок. Допущена позивачем помилка у зазначенні банку отримувача (одержувач) УДК у Донецькій області не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, норми Податкового кодексу України, зокрема, стаття 35, не містить положень щодо сплати податків на конкретні рахунки та за конкретними кодами за якими перераховуються окремі податки.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку сплата коштів до державного бюджету здійснена позивачем своєчасно, кошти фактично надійшли до бюджету, а перебування коштів на іншому рахунку державного бюджету не свідчить про ненадходження коштів до бюджету.

При цьому, як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції позивачем як до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві так і до ГУ ДФС у Донецькій області подавались письмові заяви про врахування сплачених коштів в рахунок зобов`язання з податку на додану вартість за 2014 рік, однак такі податковим органом залишено поза увагою.

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, отримавши заяву про зарахування помилково перерахованого до іншої установи банку податкового зобов`язання з податку на додану вартість в рахунок погашення заборгованості з цього ж податку, контролюючий орган був зобов`язаний підготувати відповідний висновок та передати його до відповідного органу Державної казначейської служби України, проте фактично вказаних дій контролюючим органом зроблено не було.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології інформації та безпеки" саме шляхом зобов`язання відповідача розглянути у відповідності до положень статті 43 Податкового кодексу України заяву ТОВ "Сучасні технології інформації та безпеки" від 02.08.2016 вих. № 55 про зарахування сплачених відповідно до платіжних доручень № 4 від 24.09.2014, № 49 від 23.10.2014, № 69 від 24.11.2014 та № 95 від 24.12.2014 на загальну суму 49504,00 грн в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології інформації та безпеки" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя Г. В.Земляна Суддя О. Є. Пилипенко (Повний текст постанови складено 22.10.2020 р.)