Рішення

від 29.04.2020 по справі 640/7148/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 640/7148/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, третя особа - Всеукраїнська громадська організація Спілка власників житла України про визнання протиправними та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-а, код ЄДРПОУ 39604270) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, 12, код ЄДРПОУ 40414833) про визнання протиправним та скасування Припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 22.03.2019 №315 виданий Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перевірка позивача була проведена з порушенням процедури її проведення, без належних на то повноважень представників відповідача, без затвердженої уніфікованої форми актів, що в сукупності свідчить про протиправність її висновків та, як наслідок, винесеного припису від 22.03.2019 року.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами проведеного планового заходу державного нагляду (контролю) було складено акт, яким правомірно зафіксовані порушення позивачем вимог щодо формування, становлення та застосування державних регульованих цін від 18.03.2019 року, в зв`язку із чим підстави для скасування припису, винесеного за результатами проведеного заходу, відсутні.

Ухвалою суду від 04 червня 2019 року у справу залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Всеукраїнську громадську організацію Спілка власників житла України .

Третя особа надала до суду свої пояснення, відповідно до яких підтримала доводи відповідача та вказала на протиправність застосування позивачем поняття тарифу відповідно до скасованого розпорядження КМДА №668 від 06 червня 2017 року. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 23 липня 2019 року позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Розглянувши наявні документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік 22.02.2019 Позивачу було вручене повідомлення від 15.02.2019 № 99 Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про проведення планової перевірки суб`єкта господарювання на підставі Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Головне управляння Держпродспоживслужби в м. Києві повідомило Позивача про проведення з 04.03.2019 по 18.03.2019 року планової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства. Повідомлення було вручене позивачу, про що свідчить відбиток штемпеля Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва за вх. 397.

На підставі вказаного Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві було видано наказ від 01.03.2019 № 1100 Про проведення планового заходу (перевірки) та направлення на проведення заходу від 01.03.2019 № 900, яке вручене представнику позивача Антоненку О.В. 04.03.2019.

За результатами проведеної планової перевірки було складено акт № 1100-10 перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 18.03.2019 року, примірник якого було отримано 18.03.2019 директором позивача Слодухою А. М.

На підставі акту перевірки відповідачем було видано припис від 22.03.2019 року №315 та, керуючись п. 7 ч.1 ст. 18 закону України Про ціни та ціноутворення , ч. 8 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності вимагалось усунути виявлені порушення протягом строку, встановленого у приписі.

Незгода позивача із винесеним приписом зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Законом України Про ціни і ціноутворення від 21 червня 2012 року № 5007-VI визначено основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

За змістом статті 16 цього Закону органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 02 вересня 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захист прав споживачів.

Згідно з підпунктом 11 пункту 4 даного Положення Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Згідно із пунктом 7 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захист прав споживачів Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, зокрема, в даному випадку - Головне управління Держпродспоживслужби м. Києві.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 квітня 2017 року №209 затверджено Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (надалі - Положення №209).

У відповідності до підпункту пункту 4 Положення №209 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:

здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05 квітня 2007 року (надалі - Закон України №877-V від 05.04.2007).

Абзацами 2, 3 статті 1 Закону України №877-V від 05.04.2007 передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно із частинами 1, 11 статті 4 Закону України №877-V від 05.04.2007 державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 5 Закону України № 877-V від 05.04.2007 планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.

Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

Згідно наданих під час перевірки даних на балансі КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Київ , обліковується 554 багатоквартирних житлових будинків, загальною площею квартир 4 186 766,21 м 2 .

Матеріалами перевірки встановлено, що в період з 01.07.2017 по 20.12.2018 позивачем було застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені Розпорядженням № 668 від 06 червня 2017 року, яке було скасовано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року у справі № 826/8441/17 та залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року.

Крім того, в період з 21.12.2018 по 28.02.2019 застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не встановлені рішенням органу місцевого самоврядування.

До того ж, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що до складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП Шляхо- експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 р. №23.

Таким чином, КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва в період з 01.03.2016р. по 28.02.2019р., порушено вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було перевищено повноваження в частині наявності прав на проведення перевірки, а також обрано невірний спосіб здійснення перевірки.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд встановив, що такі твердження позивача є необґрунтованими з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги (да - ЗУ №1875) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни, відповідно до п. 1. ч. 1 статті Закону України Про ціни та ціноутворення . Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація) Розпорядженням від 06.06.2017 року лише встановила тарифи та структуру тарифів на послуги. Формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару, відповідно до п. 5 та 14 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ціни та ціноутворення .

Стаття 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги (ЗУ № 1875) визначає порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим на встановлення тарифів.

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від01.06.2011 р. № 869, визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги (ЗУ № 1875) виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.

З огляду на зазначене, позивач, як виконавець, повинен розробляти розрахунки щодо рівня цін/тарифів на послуги, тобто визначає рівень ціни і подає їх на затвердження органу місцевого самоврядування. Таким чином, формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та будинкових територій здійснюється виконавцями, тобто позивачем.

Суд звертає увагу, що Шостим апеляційним адміністративним судом 20 грудня 2018 року по справі № 826/8441/17 було прийнято постанову, відповідно до якої рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року залишено без змін.

В свою чергу, 06 липня 2018 року по справі № 826/8441/17 Окружним адміністративним судом міста Києва визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Як зазначив суд за відсутності визначеної Порядком №869 документації, затверджено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будників і споруд та прибудинковий територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, фактично без перевірки їх економічної обґрунтованості, тобто без дотримання вимог ст. 30,31 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини встановлені у справі № 826/8441/17, в силу приписів ст. 78 КАС України, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої вони встановлені.

Отже, під час проведення перевірки фахівцями Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві було правильно виявлено та описано порушення вимог законодавства з посиланням на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року у справі №826/8441/17, яким визнано противоправним та скасовано Розпорядження № 668 від 06.06.2017 Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) .

Позивач зазначає, що з урахуванням вимог ст. 10 Закону України "Про житлово- комунальні послуги", розуміння тарифу для послуги з управління багатоквартирним будинком не підлягає застосуванню, в розумінні державної регульованої ціни .

Суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими, тому не приймає їх до уваги при вирішенні справи по суті, з огляду на наступне.

Статтею 10 Закон України від 09.11.2017 № 2189-УІІ Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон № 2189) передбачено, що вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

- витрати на утримання багатоквартирного будинку та при будинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та при будинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

- винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Отже, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається відповідно до вищенаведених вимог законодавства.

Згідно з вимогами Закону України від 14 грудня 2015 року № 417-VII Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку управитель багатоквартирного будинку - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і при будинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Враховуючи вимоги цього Закону, призначення управителя багатоквартирного будинку здійснюється:

за рішенням співвласників багатоквартирного будинку;

за результатами конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку.

За таких умов, ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком:

- визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем (коли співвласники самостійно приймають рішення про форму управління та функції з управління багатоквартирним будинком передають управителю).

- визначається за результатами конкурсу з призначення управителя - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

При цьому договори про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за кожним багатоквартирним будинком Дарницького району м. Києва, від імені співвласників багатоквартирних будинків не підписані уповноваженою особою виконавчого органу місцевої ради, за рішенням якого призначався управитель, тобто Позивач.

Таким чином, твердження позивача, що ціна на послуги застосовано в розумінні нового Закону України Про житлово-комунальні послуги є такими, що не відповідають дійсності.

Щодо твердження позивача, що набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2018 по справі № 826/8441/17, ніяк не впливає на факт здійснення розрахунків позивача зі споживачами, суд зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 06 липня 2018 року у справі №826/8441/17 визнано противоправним та скасовано Розпорядження № 668 від 06 червня 2017 року Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , яким було встановлено тарифи та структура тарифів а послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Дарницького району м. Києва. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 у справі №826/8441/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 залишено без змін (дата набрання законної сили 20.12.2018року).

Крім цього, Розпорядження № 668 від 06 червня 2017року Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 06 липня 2018 року, визнавало таким, що втратило чинність розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 квітня 2015 №442 Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) .

Таким чином, дія Розпорядження КМДА №442 від 30 квітня 2015 року була фактично поновлена.

З огляду на те, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 визнано противоправним та скасовано розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №668 від 06.06.2017 року, суд вважає правомірним вимогу відповідач про необхідність вжиття заходів у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України Про ціни та ціноутворення щодо застосування в період з 01.07.2017 по 31.01.2019 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені скасованим Розпорядженням №668 від 06.06.2017.

Вказане висновки суду підтверджуються і позицією Верховного Суду у постанові від 01.07.2013 по справи № 6-6цс13, а саме: Визнано таким, що не ґрунтується на законі, висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості зі споживача житлово- комунальних послуг лише з тих підстав, що постановою суду визнано неправомірним рішення виконавчого комітету міської ради про зміну тарифів. У такому разі слід було виходити з тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджені на виконання постанови суду .

Доводи позивача про те, що фактом згоди позивача про приєднання до умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території є сплачений позивачем рахунок (квитанція) за утримання будинків та споруд, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються законодавчо закріпленими нормами.

Так, статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи., яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Отже фізична особа, якій надавались послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій, вважається такою, коли вона ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору.

Відповідного підтвердження про погодження та приєднання споживачів до умов договору позивачем суду не надано.

Отже, вимога відповідача про вжиття заходів у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України Про ціни та ціноутворення не може бути розцінена, як втручання у зміни діючого договору між підприємством та споживачем, на що вказує позивач у позові.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що не знайшло свого обґрунтування твердження позивача про те, що розрахунок, наведений в додатку 1 до акту перевірки, здійснений без врахування зняття з обслуговування позивача та передачі в управління ОСББ 8 житлових будинків.

Суд звертає увагу, що розрахунок різниці тарифів плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Розпоряджень КМДА від 30.04.2015 № 442 та від 06.06.2017 № 668 (додаток 1 до акту перевірки) проводився відповідачем на підставі даних, які були надані позивачем на запит від 04.03.2019 року.

В день перевірки 04.03.2019 року, позивачу було надано запит про надання інформації з вимогою підготувати належним чином завірені копії документів та інформацію з підтверджуючими матеріалами, який отримано позивачем 04.03.2019, що підтверджується вхідним штемпелем.

Відповідно до пункту 12 запиту про надання інформації від 04.03.2019, підчас перевірки відповідачем вимагалися дані у табличному вигляді Ехеl інформацію про розміри тарифів по розпорядженням КМДА від 30.04.2015 № 442 та від 06.06.2017 № 668 по кожному будинку окремо із зазначенням загальної площі квартир, приведеної площі прибудинкової території будинку .

На виконання запиту, позивачем було надано запитувану інформацію, що підтверджується актом приймання-передачі документів від 06.03.2019.

Проте, серед наданих документів були відсутні документи та відомості про зняття деяких житлових будинків з обслуговування позивача.

З огляду на що, твердження позивача в цій частині жодними доказами у справі не підтверджені.

Вказане стосується і доводів позивача про те, що під час проведення перевірки відповідачем не було враховано, що серед 432 житлових будинків, де виявлено не освоєння коштів по складовій тарифу Поточний ремонт , наявні житлові будинки, що були зняті з обслуговування підприємства.

Зазначена інформація також була надана позивачем на запит про надання інформації від 04.03.2019 року, а тому і висновки відповідача ґрунтуються саме на наданих документах.

Таких документів не було надано позивачем і до суду.

Таким чином, суд погоджується із вимогою відповідача про вжиття позивачем заходів, в зв`язку із не освоєнням коштів у повному обсязі щодо вартості послуги Поточний ремонт в період з 03.06.2015 по 30.06.2017 по 432 житловим будинкам.

Приписом № 315 від 22.03.2019 року було також встановлено вжити заходи у відповідності до частини 2 статті 20 Закон України Про ціни та ціноутворення щодо вартості послуги з прибирання прибудинкової території, в яку включено площу, яка закріплена на праві господарського відання за КП Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району у м. Києві на підставі Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 року №23, за період з 01.03.2016 року по 28.02.2019 року у термі до 23.04.2019.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки, ініціював проведення звірки наявності або відсутності дублювання площ об`єктів зовнішнього благоустрою КП ШЕУ та прибиральної площі багатоквартирних будинків Керуючої компанії, за результатами якої між ним та КП ШЕУ було складено акт від 05.06.2019 року.

У зазначеному акті вказано, що дублювання площ приведеної (прибиральної) території, яка була включена керуючою компанію у розрахунок вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та площ, які на підставі наказу № 23 були передані КП ШЕУ - не виявлено.

Суд, проаналізувавши вказаний доказ, не приймає його до уваги та вважає за потрібне зазначити наступне.

На законодавчому рівні межі території навколо багатоквартирних будинків (яка визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації) та території проїздів, тротуарів вздовж вулиць, як закріплені на праві повного господарського відома за КП ШЕУ, не накладаються одна на одну.

До того ж, вказаний акт не містить документального підтвердження щодо зазначених площ прибирання прибудинковий територій, а саме відповідної містобудівної та землевпорядної документації.

Спеціалістами відповідача під час проведення перевірки була розрахована площа тротуарів по конкретним вулицям, яка співпала із площею, зазначеною у наказі Головного управління комунальної власності від 21.02.2002 року № 23. Вказані розрахунки були відображені в додатку № 2 акту перевірки.

Зазначена в наказі Головного управління комунальної власності № 23 територія утримується та обслуговується за рахунок місцевого бюджету, тобто визначені у ньому території є власністю територіальної громади м. Києва, а не мешканців житлових будинків. Проте, позивачем ці території були включені до тарифу 278 житлових будинків Дарницького району, що підтверджується схемами Прибиральник територій будинків, на підставі яких проводились розрахунки.

У разі, якщо прибирання вказаних територій здійснювалось працівниками позивача, то вимагати оплати за цю роботу/послуги варто у КП ШЕУ Дарницького району, а не від мешканців будинків.

З огляду на зазначене, вимога відповідача про проведення перерахунку мешканцям будинків є законною та обґрунтованою.

Щодо посилань позивача про відсутність уніфікованої форми акту перевірки та порушень процедури проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач був повідомлений у встановленому законом порядку про призначення планової перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві, скористався своїм правом на надання заперечень щодо її проведення, виконав пред`явлені до нього вимоги щодо надання документів, скористався правом на надання зауважень до акту перевірки.

Більш того, суд звертає увагу, що позивач мав можливість, у разі встановлення використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами відповідача, оскільки, як вже зазначалось судом, позивач був обізнаний про проведення такого заходу, також отримав від посадової особи відповідача запит щодо надання документів, який був ним виконаний, проти чого не заперечував й сам позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Наведені вище обставини свідчать про безпідставність тверджень позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваного припису щодо порушення відповідачем процедури проведення планового заходу та використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів, оскільки у разі незгоди з такими діями відповідача, позивач мав можливість вимагати припинення цього заходу. Проте, останнім було допущено посадових осіб позивача до проведення планового заходу державного нагляду (контролю), що, в свою чергу, дозволяє суду дійти висновку про те, що правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки після проведення перевірки права позивача порушують лише наслідки проведення перевірки, а тому під час вирішення даної справи по суті суд виходить виключно із суті виявлених порушень законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача.

В зв`язку із тим, що позивач допустив до перевірки посадових осіб відповідача, він тим самим втратив право на оскарження процедурних порушень щодо призначення та проведення перевірки.

Вказана позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/13963/16, від 13.03.2018 у справі №804/1113/16, від 30.11.2018 у справі №808/1641/15, відповідно до якої суб`єкт господарювання, допустивши до перевірки посадових осіб органу державного нагляду (контролю), втрачає право визнавати незаконними наслідки такої перевірки з формальних підстав.

Правова позиція Касаційного суду полягає в тому, що позови, спрямовані на оскарження рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише у тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Враховуючи, що допуск до проведення перевірки відбувся, то предметом розгляду у даній справі мають бути суть виявлених контролюючим органом порушень законодавства, оскільки недоліки акту перевірки в частині його складання та форми не впливають на правомірність проведення самої перевірки, оскільки сам акт самостійно не породжує жодних обов`язків для суб`єкта господарювання.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з позицією відповідача в частині наявності порушень вимог законодавства позивачем, дотримання порядку проведення перевірки й оформлення її висновків та правомірності вимог припису №315 від 22 березня 2019 року.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-а, код ЄДРПОУ 39604270) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа