Ухвала

від 21.04.2020 по справі 520/19785/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/528/20

Номер справи місцевого суду: 520/19785/19 1-кс/947/2477/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2020 року в кримінальному проваджені №12019160500004375 від 17.08.2019 року, -

встановив:

Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , про передачу арештованого майна, в рамках кримінального провадження №12019160500004375 від 17.08.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) речові докази за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. № 1А/3, які належать на праві приватної власності ТОВ «МАЙНІЧІ», код ЄДРПОУ 41707377 та ТОВ «ГОТЕЛЬ «ПАРАВОЗ», код ЄДРПОУ 42081993, для здійснення заходів з управління майном та з метою забезпечення його збереження та збереження його економічної вартості. Прокурор посилається на те, що слідчий суддя не врахував обставин кримінального провадження, зокрема того, що передання арештованого майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є необхідним з метою виключення прямого або опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно, виключення ймовірності користування майном.

Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю прокурора, оскільки прокуратура Одеської області, неодноразово будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечила участі прокурора-процесуального керівника в даному кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції. Заяв та клопотань від прокуратури щодо перенесення розгляду справи на адресу апеляційного суду не надходило.

Апеляційної суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судом були створені всі умови для реалізації права сторони обвинувачення на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що прокуратура Одеської області, будучи повідомленою про дату та час розгляду скарги в апеляційному суді, не забезпечила участь прокурора, суд оцінює таку поведінку сторони обвинувачення, як небажання прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якогов силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтерваломсама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; представника власника майна директора ТОВ «МАЙНІЧІ» ОСОБА_6 ; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

З матеріалів справи убачається, що в провадженні слідчого управління ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12019160500004375 від 17.08.2019 за фактом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки у готелі «Токио-Стар», розташованому на вул. Водопровідна у м. Одесі, у наслідок чого виникла пожежа, загиблі люди, спричинено тілесні ушкодження громадянам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України. Зокрема за версією слідства, внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки ОСОБА_6 і ОСОБА_9 , як кінцевими беніфіціарними власниками (контролерами) ТОВ «МАЙНІЧІ» (директор ОСОБА_6 ), ТОВ «ГОТЕЛЬ «ПАРОВОЗ» (директор ОСОБА_9 ), а також ОСОБА_10 і ОСОБА_11 особами, які фактично забезпечували діяльність готелю за вказівкою його власників, 17.08.2019 приблизно о 01.20 год. у приміщенні пральні готелю «Токио-Стар» за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1А/3, сталося загоряння, розповсюдження вогню та виникнення пожежі по всіх приміщеннях готелю, внаслідок якої загинуло 9 осіб та спричинено 10 особам тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеса від 12.09.2019 року накладено арешт без права розпорядження та користування на будівлю та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1А/3, які належать на праві власності ТОВ «Майнічі» код ЄДРПОУ 41707377 та ТОВ «ГОТЕЛЬ «ПАРОВОЗ» код ЄДРПОУ 42081993, із забороною будь-кому вхід до вказаних будівлі та нежитлових приміщень, а також заборонено винос з них речей та документів без письмового дозволу слідчого та процесуального керівника прокурора у кримінальному провадженні №12019160500004375.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.02.2020 ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2019 про накладення арешту на речові докази - будівлю та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна,1 А/3, які належать на праві власності ТОВ «Майнічі» та ТОВ «ГОТЕЛЬ Паровоз», залишено без змін та звернута увага слідчого та прокурора-процесуального керівника на необхідність вжиття термінових дієвих заходів щодо забезпечення збереження речового доказу будівлі, на яку накладений арешт, у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

16.03.2020 року заступник начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси з клопотанням про передачу арештованого майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160500004375 від 17.08.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та про зобов`язання Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів тауповноважених ним осіб прийняти речові докази будівлю, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. № 1А/3, які належать на праві приватної власності ТОВ «МАЙНІЧІ», код ЄДРПОУ 41707377 та ТОВ «ГОТЕЛЬ «ПАРАВОЗ», код ЄДРПОУ 42081993, для здійснення заходів з управління майном та з метою забезпечення його збереження та збереження його економічної вартості.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про передачу арештованого майна, в рамках кримінального провадження №12019160500004375 від 17.08.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України.

Оскаржувана ухвала слідчого судді мотивована тим, що в поданому клопотанні слідчий обмежився лише цитуванням норм, викладених у ст. 100 КПК України та ст.ст. 1, 9, 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», проте самого обґрунтування, чому саме необхідно вирішити питання про передачу майна в управління агентства та для забезпечення яких саме цілей кримінального провадження, воно не містить, окрім загальних абстрактних фраз, які жодним чином не підтвердженні документально. Крім того, слідчий суддя зазначив, що в ході судового розгляду клопотання, стороною обвинувачення не було надано слідчому судді доказів, що вартість арештованого майна дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, а також не наведено слідчому судді обґрунтованих доводів необхідності передачі вказаного майна в управління Національному агентству України та, що вказана передача майна забезпечить ефективність, збереження та збільшення вартості майна.

Перевіривши оскаржувану ухвалу та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про законність ухвали слідчого судді, з огляду на таке.

Згідно вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дотримався зазначених вимог КПК України та з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо відмови в переданні арештованого в кримінальному провадженні майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Вирішуючи питання щодо законності рішення слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання слідчого апеляційний суд враховує те, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя та суд повинні діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами єматеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно вимог ч.5 ст.100 КПК України, речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

Відповідно до ч.6 ст.100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, атакож якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

У відповідності до абз.7 ч.6 ст.100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини 1 статті 9Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», вказано, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

У відповідності до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Разом з тим, наведених вимог Закону ініціатор клопотання не дотримався, оскільки клопотання не містить мотивування необхідності передачі майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Далі Національне агентство) та мету такої передачі.

Так, в клопотанні слідчого та в апеляційній скарзі прокурора зазначено, що передача майна Національному агентству є необхідним з метою збереження йогоекономічної вартості, виключенняпрямого абоопосередкованого впливута посяганняна арештованемайно,виключення ймовірностікористування майном.

Разом з цим, всупереч положенням абз.7 ч.6 ст.100 КПК України, матеріали долучені до клопотання не містять доказів, що орган досудового розслідування або прокурор з`ясовували питання щодо згоди власника майна про передачу майна в управління Національному агентству, оскільки за приписами вказаної норми процесуального закону, ініціювання такого клопотання може мати місце лише після відмови власника майна надати письмову згоду на таку передачу. Не містить клопотання доказів щодо існування фактів прямого або опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно будь-яких осіб, або спроб несанкціонованого користування цим майном.

В клопотанні не зазначено яким чином незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству арештованого в даному кримінальному провадженні майна, з урахуванням існування ухвали про накладення арешту на майно із забороною розпорядження та користування цим майном, а також із забороною будь-кому входити до арештованих будівлі та нежитлових приміщень, виносу з них речей та документів без письмового дозволу слідчого та процесуального керівника прокурора у кримінальному провадженні №12019160500004375, не забезпечує збереження арештованого майна та речових доказів.

Доводи прокурора про необхідність передачі майна в управління Національному агентству суперечать положенням ч.6 ст.100 КПК України, відповідно до яких передача майна в управління Національному агентству, зокрема речових доказів, що містять сліди кримінального правопорушення, законом заборонена. Слід констатувати, що доводи прокурора суперечать меті накладеного арешту, оскільки арешт було накладено саме з метою збереження речових доказів, які містяться в приміщені готелю, на чому неодноразово та категорично наполягала сторона обвинувачення, заперечуючи проти задоволення вимог власника майна щодо скасування арешту на майно.

Доводи прокурора про те, що орган досудового розслідування та прокуратура не можуть забезпечити збереження майна та завадити псуванню є також безпідставними, оскільки з пояснень представника власника майна убачається, що не зважаючи не неодноразові звернення власника майна до слідчого та прокурора з клопотаннями про надання доступу до будівлі готелю, без безпосереднього доступу в саму будівлю, де за твердженням сторони обвинувачення до теперішнього часу зберігаються докази, зокрема з метою ремонту даху, власник майна отримав відмову в наданні такого доступу.

Апеляційний суд констатує, що неспроможність органу досудового розслідування та прокурора раціонально оцінити наявність підстав та в рамках правового поля визначитися з можливістю вжиття розумних кроків, направлених на реальне збереження речових доказів у кримінальному провадженні, та фактичне небажання зрозуміти необхідність вжиття дієвих заходів щодо збереження арештованого майна, в тому числі і шляхом надання можливості власнику майна провести необхідні ремонтні роботи, визначивши такий порядок без шкоди інтересам слідства, не може бути компенсована безпідставним ініціюванням питання про передачу цього майна в управління Національному агентству.

Крім того, апеляційний суд погоджується з відсутністю підстав в задоволенні клопотання, оскільки в підтвердження доводів клопотання, слідчим та прокурором не було надано доказів, що вартість арештованого майна дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, про що вірно зазначив слідчий суддя в оскарженому рішенні.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, сторона обвинувачення, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які міститься посилання слідчого в клопотанні про визначення порядку зберігання речових доказів, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

За таких умов, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні на день розгляду клопотання, оскільки прокурор не довів наявності достатніх підстав для передання арештованого в даному кримінальному провадженні нерухомого майна Національному агентству, що вказує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді,апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальникавідділу СУГУНП вОдеській області ОСОБА_8 ,погодженого прокуроромвідділу прокуратуриОдеської області ОСОБА_7 ,про передачуарештованого майна,в рамкахкримінального провадження№12019160500004375від 17.08.2019року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.270КК України,Національному агентствуУкраїни зпитань виявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4