Постанова

від 28.04.2020 по справі 743/2288/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 квітня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 743/2288/19

Головуючий у першій інстанції - Сташків В. Б.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/528/20

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Бобрової І.О., Мамонової О.Є.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.,

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач: Великозліївська сільська рада Ріпкинського району Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

місце ухвалення рішення суду - смт Ріпки,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 21 січня 2020 року.

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, в якому просили визначити їм додатковий строк терміном три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної баби, ОСОБА_3 , мотивуючи заявлені вимоги тим, що пропустили встановлений законодавством шестимісячний строк через свою юридичну необізнаність, вважаючи, що фактично прийняли спадщину, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 4,24 га.

Позивачі зазначали, що у 2005 році, крім бабусі, померли також і їхні батьки: 27 березня - батько, ОСОБА_4 , а 07 липня - мати, ОСОБА_5 , що призвело до значних матеріальних витрат.

ОСОБА_2 також указувала, що у 2005 році її дочка навчалась на платній основі у Чернігівському педагогічному університеті, а ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що з 24 червня по 05 липня 2005 року перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Чернігівської ЦРЛ, а після виписки з лікарні знаходився ще на лікарняному до 27 липня 2005 року.

Рішенням від 21 січня 2020 року Ріпкинський районний суд позов задовольнив. Визначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі Великозліївська сільська рада, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, єдиною підставою для цього визнав лише відсутність інших, крім позивачів,спадкоємців та претендентів на спадкове майно.

Представник відповідача зазначає, що у рішенні, всупереч роз`ясненням п. 24 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування , відсутні посилання на такі об`єктивні, непереборні та істотні труднощі, які могли б перешкодити позивачам вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк.

Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, наявність якої є обов`язковою при вирішенні даного спору.

Наголошує на тому, що позивачі звернулись з позовом до суду понад 14 років після смерті спадкодавця, проте на підтвердження поважності причин пропуску шестимісячного строку для звернення із заявою до нотаріуса Ткаченко А.М. надав лише докази короткочасного розладу здоров`я (менше одного місяця), не обґрунтувавши при цьому неможливість звернення до нотаріуса у період з 27 липня 2005 року по січень 2006 року.

У той же час, посилаючись на тяжке матеріальне становище, яке перешкоджало своєчасно звернутись до нотаріальної контори, ОСОБА_2 жодних належних доказів на підтвердження даної обставини не надала.

Апеляційна скарга також містить посилання на те, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту у судовому порядку.

У наданому відзиві ОСОБА_1 , не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін. Доводи відзиву є аналогічними з доводами, викладеними у позовній заяві. Позивач наголошує на тому, що за станом свого здоров`я не мав фізичної можливості вільно пересуватися, його матеріальне становище не дозволяло йому оформити необхідні документи. Крім того, він проживав і на даний час постійно проживає у будинку бабусі.

Позивачем ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивачів та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що крім позивачів на спадщину ніхто не претендує, а встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини спадкоємці пропустили з поважних причин.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН в„– 022636 від 28 червня 1996 року ОСОБА_3 , яка проживала у с. Великий Зліїв, Ріпкинського району, належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності СГП Славутич , розміром 4,24 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с. 24).

Згідно з довідкою Великозліївської сільської ради від 28 жовтня 2019 року № 685 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 постійно проживала і була зареєстрована у АДРЕСА_1 . На день її смерті разом з нею проживала та була зареєстрована її невістка - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою, а також онуками померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження позивачів, копією свідоцтва про шлюб позивачки та копією свідоцтва про народження їхнього батька (а.с. 26, 27, 28, 29).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 06 грудня 2019 року вбачається, що спадкова справа після померлої у 2005 році ОСОБА_3 не заводилась (а.с. 39).

Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 указували на те, що пропустили строк для прийняття спадщини через свою юридичну необізнаність, вважаючи, що фактично прийняли її, а також через тяжке матеріальне становище, спричинене смертю їхніх батьків, розладом здоров`я ОСОБА_1 та необхідністю у ОСОБА_2 оплачувати навчання її дочки.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

За змістом ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1266 ЦК України передбачає спадкування за правом представлення, зокрема, згідно з ч. 1 даної норми внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила даної норми про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Відповідно до роз`яснень п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17 роз`яснив, що вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за наявністю для цього законних підстав не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачами строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд виходить з наступного.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (постанова Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17).

Як встановлено у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними онуками померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на час смерті якої їх батько (син ОСОБА_3 ) вже помер, отже позивачі є спадкоємцями за правом представлення після смерті баби.

Померла до дня смерті постійно проживала у с. Великий Зліїв Ріпкинського району. За матеріалами справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також проживали та були зареєстровані на території Ріпкинського району, тобто в одній місцевості зі спадкодавцем, будь-які дані щодо іншого місця проживання чи реєстрації указаних осіб у матеріалах справи відсутні.

Про факт смерті своєї бабусі позивачі були достеменно обізнані, що підтверджується змістом їхньої позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Строк, встановлений законом для прийняття спадщини (подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини), у даному випадку спливав 01 січня 2006 року, проте у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини позивачі із відповідною заявою до нотаріальної контори не звернулися.

Стверджуючи про поважність причин пропуску даного строку позивач ОСОБА_1 посилався на розлад його фізичного здоров`я та стаціонарне лікування у медичному закладі з 24 червня по 05 липня 2005 року, на підтвердження чого надав копію епікризу з історії хвороби (а.с. 33-34). Наявний у медичній картці ОСОБА_1 запис свідчить про те, що останньому у подальшому видавався листок непрацездатності на період з 06 по 25 липня 2005 року (а.с. 36). Будь-яких інших медичних документів, які б свідчили про тривалий розлад здоров`я позивача, у зв`язку з чим він не мав фізичної можливості вільно пересуватися, матеріали цивільної справи не містять.

ОСОБА_2 на підтвердження доводів позову щодо скрутного матеріального стану, здійснення витрат на лікування, поховання, навчання доньки, тощо, жодних доказів не надала. Матеріали цивільної справи містять лише документи, які посвідчують ступінь родинних зв`язків померлої з позивачами, хоча розгляд справи відбувався у позовному провадженні із проведенням підготовчого засідання. За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Позивачі, скориставшись наданими процесуальними правами, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 47, 48), тобто добровільно обмежили себе у правах: заявити у судовому засіданні відповідні клопотання, витребувати або подати докази, надати особисті пояснення по суті справи, тощо.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, яке оскаржується, правової оцінки доводам позивачів та наявним у матеріалах справи доказам не надав, не вмотивував, чому відхиляє викладені у відзиві на позов органом місцевого самоврядування заперечення щодо заявлених вимог, і задовольнив позов лише виходячи з того, що ніхто, крім позивачів, на спадкове майно не претендує. Поза увагою суду залишилось те, що предметом доказування у даній справі є встановлення у спадкоємців, що звернулись з даним позовом, наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо реалізації спадкових прав. Крім цього, за останніми законодавчими змінами щодо впорядкування ринку земель з 01 січня 2019 року землі КСП, які припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, а отже висновок суду про те, що на спадщину ніхто не претендує, також є хибним.

ОСОБА_1 , скориставшись правом подати відзив на апеляційну скаргу, додатково інших доказів існування у нього істотних та непереборних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини, в тому числі за станом здоров`я, до суду апеляційної інстанції також не скерував.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на незнання чинного спадкового законодавства не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 вони були дієздатними особами, достовірно знали про час та місце відкриття спадщини і мали реальну можливість та достатньо часу (до 01 січня 2006 року) для прийняття спадщини у встановленому законом порядку. Проте, позивачі звернулися з даним позовом до суду лише 10 грудня 2019 року, тобто майже через 14 років після спливу строку для вчинення дій по прийняттю спадщини і не зазначили при цьому, на думку апеляційного суду, жодної об`єктивної обставини, що була б підтверджена належними та допустимими доказами, яка б заважала їм звернутись до нотаріуса з відповідною заявою такий тривалий період.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачі за відсутності перешкод та без поважних причин не скористалися своїм правом вчинити дії з прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знайшли свої підтвердження. Відтак, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, з позивачів на користь відповідача належить стягнути судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у сумі 1152,6 грн з кожного.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області задовольнити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2020 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (15051, Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Вороб`їв, вул. Центральна, буд. 91, ЄДРПОУ 04415910) 1 152,6 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Великозліївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (50051, Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Вороб`їв, вул. Центральна, буд. 91, ЄДРПОУ 04415910) 1 152,6 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2020 року.

Головуюча: Судді: