Постанова

від 29.04.2020 по справі 916/3646/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3646/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

на рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2020, суддя в І інстанції Бездоля Д.О., повний текст якого складено 27.01.2020 в м. Одесі

у справі № 916/3646/19

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

до відповідача: Приватного підприємства "Укрзіз"

про стягнення 117260,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - ДП НАЕК Енергоатом ) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Укрзіз" про стягнення 117 260,46 пені.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем строків поставки продукції за договором № 554(3)18УК/53-121-01-18-07231 від 22.10.2018.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Укрзіз" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" пеню в сумі 58 630,23 грн. та судовий збір в сумі 1921 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково місцевий господарський суд виходив із встановлених обставин неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки продукції від 23.10.2018 № 554(3)18УК/53-121-01-18-07231, а саме порушення строків поставки продукції на суму 555736,80 грн. Оскільки ця бездіяльність відповідача суперечить нормам права та договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 117260,46 грн за період з 27.03.2019 по 23.10.2019, разом з цим, суд вважав за необхідне за власною ініціативою зменшити розмір пред`явленої до стягнення пені на 50% на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 2 ст. 233 ГК України, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначає не з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарський суд першої інстанції здійснюючи розгляд справи не досліджував обставини, на підставі яких можливо було встановити наявність або відсутність збитків ВП ЗАЕС.

Разом з тим, судом встановлена обставина неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки продукції № 554(3)18УК від 05.10.2018, а саме порушення строків поставки продукції на суму 555 736,80 грн., продукція на зазначену суму взагалі не поставлена.

У зв`язку з невиконанням ПП УКРЗІЗ своїх договірних зобов`язань та наявністю у ВП ЗАЕС нагальної потреби в рукавицях, ВП ЗАЕС був укладений договір поставки товару № 302(3)19УК від 01.07.2019 з ТОВ Українська міжнародна торговельна компанія , яке свої зобов`язання за договором № 302(3)19УК від 01.07.2019 виконало частково. Таким чином, внаслідок недопоставки ПП УКРЗІЗ рукавиць за договором № 554(3)18УК від 05.10.2018, ВП ЗАЕС поніс додаткові витрати на закупівлю недопоставленого обсягу товару на суму 16 800 грн.

Крім того, ВП ЗАЕС поніс додаткові витрати у вигляді поштових витрат (витрати, пов`язані з надсиланням копій процесуальних документів ПП УКРЗІЗ та господарському суду) та витрат на відрядження представників для участі у судових засіданнях.

Не з`ясування господарським судом факту наявності у ВП ЗАЕС збитків, завданих простроченням ПП УКРЗІЗ поставки продукції за договором № 554(3)18 УК від 05.10.2018, призвело до прийняття необґрунтованого рішення, яке порушує права та законні інтереси ВП ЗАЕС.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 23.10.2018 року між Приватним підприємством УКРЗІЗ (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець) було укладено договір поставки продукції № 554(3)18 УК/53-121-01-18-07231, згідно п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно з специфікацією:

1) рукавиці брезентові з брезентовим надолонником у кількості 3534 пари на суму 98952,00 грн без ПДВ;

2) рукавиці бавовняні з брезентовим надолонником у кількості 32382 пари на суму 323820,00 грн без ПДВ;

3) рукавиці спілкові з крагами у кількості 1500 пар на суму 75000,00 грн без ПДВ;

4) рукавиці брезентові з вогнезахисним просоченням у кількості 1800 пар на суму 45000,00грн без ПДВ;

5) рукавиці антивібраційні у кількості 1000 пар на суму 24000,00грн без ПДВ;

6) рукавиці утеплені в кількості 376 пар на суму 18800,00 грн без ПДВ.

Всього без ПДВ - 585572,00 грн, з ПДВ - 702686,40 грн.

Згідно з п. 1.3. договору строк поставки товару: жовтень - грудень 2018 року.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість договору складає: 702 686,40грн з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1., 4.5. договору поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП Складське господарство , вул. Промислова, 133 (склад № 2), м. Енергодар, Запорізької області. Постачальник зобов`язаний оповістити покупця про відвантаження продукції телеграмою (факсимільним зв`язком, телефонограмою, листом з повідомленням про вручення) за 7 (сім) днів до початку відвантаження з обов`язковою вказівкою наступних даних: дата відвантаження; номер договору; кількість пар; ціна.

За умовами п. 6.2. договору у разі недопоставки продукції постачальник зобов`язаний протягом десяти діб поставити бракуючу кількість, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП Складське господарство , вул. Промислова, 133 (склад № 2), м. Енергодар, Запорізька область та відшкодувати покупцю збиток, який виник у нього у зв`язку з не поставкою продукції. Доставлена продукція повинна відповідати вимогам, встановленим п.2.1. договору та супроводжуватись документами, передбаченими п.4.3. та п.4.4. договору.

Відповідно до п.п. 7.1 та 7.2. договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства. За порушення строків поставки або недопоставки продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1 % вартості продукції, за якою якому допущено прострочення поставки за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання (пункт 11.1. Договору).

На виконання умов вищевказаного договору відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 146949,60 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.12.2018 №УЗ-0000295.

Доказів щодо поставки решти продукції на суму 555736,80 грн за договором в матеріалах справи не міститься.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов вищевказаного договору в частині не поставки продукції на суму 555736,80 грн, позивачем було подано позов до господарського суду Київської області про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме: пені в сумі 47 237,63 грн за період з 01.01.2019 по 26.03.2019 та штрафу в сумі 38901,58 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.06.2019 у справі №911/962/19, яке набрало законної сили, вказані позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі.

26.09.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №28-23/21156/1887, в якій виклав вимогу про сплату пені в сумі 101699,83 грн за період з 27.03.2019 по 25.09.2019 за порушення строків поставки продукції за договором № 554(3)18 УК/53-121-01-18-07231 від 23.10.2018.

Не задоволення вказаної претензії стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача 117260,46 грн пені за період з 27.03.2019 по 23.10.2019.

Колегія суддів враховує, що задовольняючи позовні вимоги частково місцевий господарський суд обґрунтовано виходив із встановлених обставин неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки продукції від 23.10.2018 № 554(3)18УК/53-121-01-18-07231, а саме порушення строків поставки продукції на суму 555736,80 грн. Оскільки ця бездіяльність відповідача суперечить нормам права та договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 117260,46 грн за період з 27.03.2019 по 23.10.2019.

Перевіривши обчислений позивачем розрахунок пені апеляційний суд встановив, що він відповідає умовам укладеного між сторонами договору та чинному законодавству, є арифметично вірним та відповідачем не спростований як в цілому так і за його складовими.

Разом з тим, предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у даній справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у стягненні пені у розмірі 58 630,23 грн., у зв`язку зі зменшенням судом її розміру.

Враховуючи встановлені приписами ст. 269 ГПК України межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів переглядає судове рішення в межах вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України закріплено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Подібне положення щодо зменшення розміру штрафних санкцій передбачено і статтею 233 Господарського кодексу України де зазначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Перелік зазначених обставин (значне перевищення розміру збитків; ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; інші інтереси сторін) не є вичерпним та може включати також реальні негативні наслідки, що виникли або можуть виникнути у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання, характер попередніх відносин між контрагентами, заходи щодо недопущення або зменшення розміру збитків тощо.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що, виходячи з основних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, однією з визначальних вимог до передбачених законодавством та договором санкцій визнається їх пропорційність ступеню шкідливості (небезпечності) вчиненого правопорушення, співмірність та стримуючий характер, який має на меті не лише покарання за вчинене правопорушення, але й попередження від вчинення чи продовження таких порушень.

Подібна позиція сформована у рішенні Конституційного суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.

Зокрема суд вказав, що фактично метою частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення - є захист від зловживань.

За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Зважаючи на вищевикладене, суди, приймаючи рішення про зменшення неустойки (штрафних санкцій), повинні встановити та комплексно оцінити зазначені обставини залежно від конкретних обставин справи.

При цьому, виходячи із системного аналізу норм Цивільного та Господарського кодексів України, прийняття рішення про зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій) належить до дискреційних повноважень суду, яке приймається ним з урахуванням конкретних обставин справи та не залежить від подання стороною у справі відповідної заяви або клопотання.

Місцевий господарський суд зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені на 50% правильно врахував, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення розміру пені суд підставно враховував, що сума пені є значною, оскільки загальна сума штрафних санкцій, заявлених до стягнення у цій справі, та сума санкцій яка вже стягнута з відповідача за рішенням господарського суду Київської області від 13.06.2019 у справі №911/962/19, загалом складає 203 399,67 грн при невиконаному зобов`язанні на суму 555 736,80 грн, а також те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання у спірних правовідносинах.

Зазначені вище обставини є підставою для зменшення розміру пені, у зв`язку з чим суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, і при цьому таке зменшення є оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню для них негативних наслідків.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак на підставі наведених вище норм, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.

Аргументи апеляційної скарги позивача про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань та наявністю у позивача нагальної потреби в товарі, позивачем було укладено договір поставки товару № 302(3)19УК від 01.07.2019 з ТОВ Українська міжнародна торговельна компанія , і таким чином, внаслідок недопоставки відповідачем товару за спірним договором, позивач поніс додаткові витрати на закупівлю недопоставленого обсягу товару на суму 16 800 грн., а також поштові витрати та витрати на відрядження своїх представників для участі у судових засіданнях, та про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення пені в повному обсязі фактично зводяться до переоцінки доказів у даній справі, які, на думку колегії суддів, були правильно оцінені судом попередньої інстанції.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції.

Натомість, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом попередньої інстанції норм права як необхідної передумови для скасування судового рішення, що оскаржується у цій справі.

Так, господарським судом прийнято рішення при дотриманні норм процесуального права з правильним застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Незгода відповідача з рішенням господарського суду та бажання зміни рішення у справі на свою користь не свідчить про неправильне застосування судом вказаних відповідачем норм права.

Судом першої інстанції відповідно до вимог статті 86 ГПК України досліджено наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Апеляційний суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі апеляційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 22 січня 2020 року у справі № 916/3646/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Мишкіна М.А.