Ухвала

від 17.04.2020 по справі 922/3578/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3578/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Волковицької Н. О., Зуєва В. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (Білецька А.М., Медуниця О. Є., Чернота Л. Ф.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл"

до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про стягнення 660 273,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" (далі - ТОВ "Астар Оіл") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" (далі - ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська") про стягнення 660 273,68 грн (з урахуванням заяви ТОВ "Астар Оіл" про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2585), з яких: 654 163,36 грн. - 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими грошовими коштами за Договором № 107-Н поставки нафтопродуктів від 16.03.2018 (далі - Договір № 107-Н) та 6 110,32 грн - інфляційні втрати. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 701,27 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги з посиланням на умови Договору № 107-Н та статті 536, 625 Цивільного кодексу України мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 107-Н від 16.03.2018, а саме простроченням оплати товару.

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі № 922/3578/18 (суддя Рильова В. В.) позовні вимоги ТОВ "Астар Оіл" до ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" задоволено. Стягнуто з ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" на користь ТОВ "Астар Оіл" 2% від суми боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 654 163,36 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 110,32 грн та судовий збір в розмірі 9 904,11 грн.

3. Суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ТОВ "Астар Оіл" є обґрунтованими та доведеними. Посилаючись на статті 536, 692, 693, 694, 1057, 1214, 627, 628 Цивільного кодексу України та пункти 3.6 і 5.3 Договору № 107-Н, суд зазначив, що відповідач повинен сплатити позивачеві відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2% від суми боргу за кожен день прострочення, оскільки вони передбачені Договором , Договір є обов`язковим для виконання, а умови Договору сторони визначали на власний розсуд. Щодо інфляційних нарахувань, то з урахуванням вимог статті 625 Цивільного кодексу України суд визнав обґрунтованими інфляційні втрати, заявлені позивачем.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 апеляційну скаргу ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі № 922/3578/18 змінено. Викладено абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" задовольнити частково.

Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (місцезнаходження: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В; код ЄДРПОУ 01200244) в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (місцезнаходження ВП: 63262, Харківська область, Нововодолазький район, село Охоче, вулиця Польова, будинок 3; Код ЄДРПОУ ВП: 41943225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" (місцезнаходження: 61001, місто Харків, провулок Байкальський, будинок 2, 4 поверх, кімната 4, код ЄДРПОУ 39647230) суму боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 31 334,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 110,32 грн та судовий збір в розмірі 561,56 грн .

В частині позовних вимог ТОВ "Астар Оіл" до ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" про стягнення суми боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 622 828,94 грн в позові відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Астар Оіл" на користь ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" 14 013,83 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України. Натомість, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 2% від суми боргу за кожен день прострочення. При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на статті 536, 692 Цивільного кодексу України, виходив із того, що у розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю відповідача за порушення строків оплати, а є платою за користування чужими грошима, які не були своєчасно сплачені боржником, і договором може бути встановлено інший розмір процентів за таке користування, а не інший спосіб їх обчислення. Враховуючи правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14, від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 та положення статті 549 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що передбачені у пункті 5.3 Договору №107-Н проценти в розмірі 2 % від суми боргу за своєю правовою природою є пенею. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 30.10.2018 у справі № 917/63/18, від 15.05.2018 у справі № 922/2213/17, суд апеляційної інстанції розрахував суму процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 22.03.2018 до 19.12.2018, обмежившись подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

6 . Не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, ТОВ "Астар Оіл" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі № 922/3578/18 залишити в силі.

Скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України (скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не конкретизував свого аргументу щодо неповноти встановлення обставин судом першої інстанції), статей 536, 549, 627, 628 Цивільного кодексу України (скаржник зазначає, що договором спірні правовідносини сторони кваліфікували саме як проценти за користування чужими грошовими коштами, а не пеню).

7. У відзиві на касаційну скаргу ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Астар Оіл", залишити в силі постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019.

ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" зазначає, що суд апеляційної інстанції вірно встановив, що відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є неустойкою у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати граничний розмір, встановлений законодавством.

8. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга ТОВ "Астар Оіл" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 922/3578/18 подана до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", вона розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

9. Відповідно до частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

10. Дослідивши касаційну скаргу та матеріали справи № 922/3578/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

11. Предметом позову у справі № 922/3578/18 є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 654 163,36 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 110, 32 грн та судового збору. Підставою позову є прострочення відповідачем оплати за поставлений позивачем за договором Товар.

12 . Як установлено судами у справі № 922/3578/18, 16.03.2018 між ТОВ "Астар Оіл" (Продавець) та Філією "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (Покупець) було укладено Договір № 107-Н поставки нафтопродуктів, в порядку та на умовах якого Продавець зобов`язується передати нафтопродукти, масла (надалі Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та повністю оплатити його ціну (вартість).

Пунктом 5.3 Договору № 107-Н від 16.03.2018 встановлено, що у випадку поставки Товару продавцем згідно з пунктом 3.6 Договору та отримання оплати згідно з пунктом 3.7 Договору Покупець зобов`язується сплатити Продавцю суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 2% від суми боргу за кожний день прострочки, що є сплатою за користування чужими грошовими коштами (згідно зі статтями 536 та частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

13. Порядок нарахування процентів за користування чужими коштами визначається нормами Цивільного кодексу України. Так, згідно з частиною 1 статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до частини 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, за змістом цієї статті у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі. Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

14. Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України, що застосовується до договорів поставки згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

15. Водночас статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

16. Верховним Судом України у постановах від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 було визначено порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до статей 536, 625, 692 Цивільного кодексу України: Частиною третьою статті 692 ЦК України конкретизовано визначений статтею 536 цього Кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим, згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня .

Аналогічний висновок був викладений також у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 917/63/18.

17. З урахуванням наведених висновків, суд апеляційної інстанції при розгляді справи № 922/3578/18 зазначив, що проценти, передбачені пунктом 5.3 Договору, за своєю правовою природою не охоплюють поняття процентів за користування чужими грошовими коштами, а є санкцією, настання якої зумовлено простроченням боржником грошового зобов`язання зі сплати товару у визначений сторонами строк. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою передбачені у п. 5.3 договору 2% від суми боргу, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день, охоплюються визначенням пені.

18. Водночас постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 922/2213/17 (судді: Вронська Г.О., Баранець О.М., Студенець В.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ГСМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Шубське" про стягнення 924 651,46 грн (711027,42 грн. основного боргу, 74333,69 грн. інфляційних втрат, 139290,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами) було залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі №922/2213/17.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі №922/2213/17 рішення суду першої інстанції було змінено, викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, згідно з якою позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 444766,89 грн. основного боргу, 70389,66 грн. інфляційних втрат, 91559,66 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 9100,74 грн. судового збору.

У справі № 922/2213/17 судами було встановлено, що пунктом 7.1 Договору поставки мінеральних добрив, пестицидів, агрохімікатів (регуляторів росту рослин) № АГ-135/У, укладеного 07.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-ГСМ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ "Шубське" (покупець), передбачено, що у випадку поставки товару постачальником в порядку пункту 3.3 договору і неотримання оплати в порядку пункту 4.3 договору, покупець зобов`язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки платежу, а також 2% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що являє собою плату за користування чужими грошовими коштами (у відповідності до ст. 536 та ч. 2. ст. 625 ЦК України).

При цьому суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у зв`язку з простроченням відповідачем оплати товару, враховуючи періоди початку виникнення прострочення оплати товару за накладними в межах заявлених позовних вимог та врахувавши дати усіх здійснених відповідачем оплат, та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 91559,66 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

19. Таким чином, як убачається з матеріалів справи № 922/3578/18 та постанови Верховного Суду у справі № 922/2213/17, мають місце подібні правовідносини щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Умови договорів поставки у справі № 922/3578/18 та справі № 922/2213/17 передбачають сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховуються за кожен день прострочення платежу.

Проте існують різні підходи до тлумачення та застосування статті 536 Цивільного кодексу України у разі визначення у договорі плати за користування чужими коштами у відсотках за кожен день прострочення: в одному випадку таку умову договору трактують як пеню та перераховують за правилами обчислення пені; в іншому -проценти за користування чужими коштами за статтею 536 Цивільного кодексу України розраховують за кожен день прострочення.

20. Судова колегія вважає, що правильне вирішення спору у справі № 922/3578/18 залежить від правильної кваліфікації передбачених у пункті 5.3 Договору 2% від суми боргу за кожний день прострочення, які сторони назвали сплатою за користування чужими грошовими коштами. При цьому важливим є вирішення питання щодо правомірності способу нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення платежу, та чи є така умова Договору зміною способу нарахування процентів з огляду на те, що порядок їх нарахування статтею 536 Цивільного кодексу України не визначається.

21. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

22. Враховуючи викладене, з метою забезпечення єдності судової практики при застосуванні статті 536 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку із статтями 549, 625, 692 Цивільного кодексу України при вирішенні господарських спорів та з метою визначення наявності підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 922/2213/17, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 922/3578/18 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Астар Оіл на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 922/3578/18 з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Астар Оіл на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Н. О. Волковицька

В. А. Зуєв