Ухвала

від 30.04.2020 по справі 826/16396/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 квітня 2020 року м. Київ № 826/16396/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку письмового провадження заяву про заміну сторони у виконавчому листі в адміністративній справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Дитинство до третя особаГоловного управління ДФС у м. Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2019 року у справі № 826/16396/18 адміністративний позов задоволено.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява від позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2020 р. призначено судовий розгляд заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.

В судове засідання 13.03.2020 р. сторони не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. У зв`язку із неявкою в судове засідання представників сторін фіксування судового засідання не здійснювалося, а суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ознайомившись із заявою позивача про заміну сторони, суд приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення, про що слід зазначити наступне.

За статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Положення частини п`ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

У контексті наведених положень Закону № 1404-VIII слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.

При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

До того ж цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).

У рішенні Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 по справі №2а/0612/649/11.

Також, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що: "висновок суду першої та апеляційної інстанцій про можливість заміни сторони виконавчого провадження на будь-якій стадії виконання судового рішення з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення, є неправильним".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" також встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 9 ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 року №3166-IV порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 в результаті реорганізації Державної фіскальної служби України шляхом поділу утворені Державна податкова служба України та Державна митна служба України.

Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р оголошено про початок роботи Державної податкової служби України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова служба України (ідентифікаційний код 43005393) є правонаступником Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Так, Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується у Головне управління ДПС у м. Києві, а згідно з абзацом п`ятим пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 липня 2019 року №14, Головне управління ДПС у м. Києві є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у м. Києві.

Крім того, відповідно до відомостей з ЄДР, ГУ ДФС у м. Києві з 01.08.2019 перебуває в стані припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Відповідно до ч. 4 ст. 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про заміну боржника у виконавчому провадженні по справі № 826/16396/18 з Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника -Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 43141267).

Керуючись статтями 243, 379 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву про заміну сторони задовольнити.

2. Замінити у виконавчому провадженні з виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2019 року, боржника -Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 43141267).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Васильченко І.П.