Постанова

від 30.04.2020 по справі 140/2759/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2759/19 пров. № А/857/2209/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Валюхом В.М. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у м. Луцьку) за адміністративним позовом Приватного підприємства КУРУС ПЛЮС до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року Приватне підприємство КУРУС ПЛЮС (далі - ПП КУРУС ПЛЮС , позивач, підприємство) звернулося в суд із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області(далі - комісія ГУ ДФС у Волинській області), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ПНРК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) або відмову в такій реєстрації про внесення до переліку ризикових платників податків та зобов`язати комісію ГУ ДФС у Волинській області виключити з переліку ризикових платників податків, визнати протиправними дії ДФС щодо зупинення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та зобов`язання ДФС зареєструвати податкові накладні (далі - ПН) та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, оформлене протоколом №49 від 22.05.2019, про включення ПП КУРУС ПЛЮС до переліку ризикових платників податків та зобов`язано відповідача виключити підприємство з переліку ризикових платників податків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Волинській області падало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги з покликанням на положення п.61.1 ст.61, п.п.62.1.2 п.62.1 ст.62, п.71.1 ст.71 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що способом здійснення контролю є зокрема, здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, позивач звернувся до суду із позовом про оскарження проміжного рішення податкового органу, обрав спосіб захисту своїх прав, який суперечить закону. Відповідач доводить, що інформація, яка надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку, що в свою чергу зумовлює те, що комісією ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, правомірно прийнято рішення про внесення до переліку ризикових платників податків Товариства (позивача по справі) затверджене протоколом №49 від 22.05.2019.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 22.05.2019 комісія ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийняла рішення, оформлене протоколом №49 про внесення ПП КУРУС ПЛЮС до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Категорію ризиковості віднесено відповідно до абз.7 п.п.1.6 п.1 (наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником) листа ДФС України №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018 критеріїв ризиковості платника податку.

04.07.2019 підприємство звернулося до ГУ ДФС у Волинській області із запитом про надання інформації щодо ПП КУРУС ПЛЮС .

Листом №681/ФОП/03-20-07-03 від 12.07.2019 ГУ ДФС у Волинській області надало відповідь на вказаний запит, в якому повідомило, що ПП КУРУС ПЛЮС внесено до переліку ризикових платників податків згідно рішення ГУ ДФС у Волинській області відповідно до абз.7 п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених листом ДФС України від 05.11.2018, а саме у зв`язку з наявною податковою інформацією, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Вважаючи таке рішення Комісії щодо внесення Товариства до переліку ризикових платників податків незаконним, Товариство звернулось із цим адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області, оформлене протоколом №49 від 22.05.2019, в частині включення ПП КУРУС ПЛЮС до переліку ризикових платників податків ІС Податковий блок не відповідає усім критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, та порушує права позивача як платника податку, а тому з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, виходячи з наданих суду ст.245 КАС України повноважень, взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування вказаного рішення та зобов`язання ГУ ДПС у Волинській області виключити позивача з переліку ризикових платників податку. Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій ДФС щодо зупинення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН та зобов`язати ДФС зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН, суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, оскільки рішень про відмову у реєстрації спірних ПН/РК не приймалося.

Проте, колегія суддів вважає, що до висновку про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа це, зокрема, переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Задоволення адміністративного позову є можливим у разі встановлення судом того факту, що оспорювані позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених ч.2 ст.2 КАС України та порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.

Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і чи це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Вирішуючи спір, суд зобов`язаний, зокрема, надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи адміністративний позов щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд повинен враховувати положення статті 19 Конституції України, зокрема, про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України.

Так, у контексті розглядуваного адміністративного позову ПП КУРУС ПЛЮС про оскарження рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації щодо внесення Товариства до переліку ризикових платників податків, адміністративний суд повинен виходити з наступного.

Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Згідно дефініції, наведеної в п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1 ст.62 ПК України).

Згідно п.71.1 ст.71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом врегульовано ст.ст.72, 73 ПК України.

Відповідно до ст.74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України (у редакції, чинній з 31.12.2017), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році №2245-VIII від 07.12.2017 (далі - Закон №2245-VIII), змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII передбачено, що Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Порядок зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (далі - Порядок №117).

Пунктом 2 Порядку №117 передбачено, що терміни вживаються у такому значенні : моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства; критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складання та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту а/б пункту 185.1 статті 185, підпункту а/б пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Згідно п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до п.6, 7 вказаного Порядку, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно п.10 Порядку №117, Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Листом ДФС України №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018 визначені Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій (попередня редакція листа ДФС України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018).

Пунктом 17 Порядку №117 передбачено, що під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення. Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Пунктом 23 Порядку №117 передбачено, що протокол засідання комісії контролюючого органу повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

Контролюючий орган здійснює моніторинг ПН/РК шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС з метою виявлення ризиків порушення норм податкового законодавства.

Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг дані про які зазначені у ПН/РК та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку, передбаченому ПК України та нормативно-правовими актами, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Обов`язковою ознакою дій/бездіяльності/рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) рівно як і протокол Комісії не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.11.2019 по справі №480/4006/18 та у постанові від 03.03.2020 по справі №240/3665/19.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що на користь цієї позиції свідчить аналіз положень п.п.201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України в редакції, яка вже не діяла на час спірних правовідносин, проте чітко визначала, що саме рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Після внесення змін до п.201.16 ст.201 ПК України Законом №2245-VIII, законодавець виключив зазначену норму з Кодексу, надавши повноваження Кабінету Міністрів України визначати порядок та підстави реєстрація ПН/РК в ЄРПН.

Кабінет Міністрів України постановою №117 від 21.02.2018 затвердив Порядок розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації. Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що платник податків має оскаржити в адміністративному або судовому порядку саме рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН з дня набрання таким рішенням чинності.

Колегія суддів зазначає, що віднесення Комісією контролюючого органу позивача до переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення ПН/РК в ЄРПН. У подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації ПН/РК.

Отже, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.08.2019 по справі №540/2077/18.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що використання контролюючим органом податкової інформації наявної в інформаційних системах ДПС або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання у певних спосіб здійснення податкового контролю, зокрема, віднесення підприємства до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, безпосередньо рішення Комісії по віднесенню платника податків до переліку таких платників які відповідають критеріям ризиковості без прийняття рішення про відмову у реєстрації ПН/РК не порушує права та інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що лист ДФС України №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018, яким визначені Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій (попередня редакція листа ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018) не є нормативно-правовим актом у розумінні ст.117 Конституції України, прийнятий всупереч п.10 Порядку №117, а отже не є джерелом права, яке застосовується судом відповідно до ст.7 КАС України.

При цьому, враховуючи неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, колегія суддів зазначає, що це не впливає на оцінку судом спірних відносин за результатом аналізу наведених в цій постанові норм права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

Проте, в частині судового рішення що не оскаржується, колегія суддів не вбачає підстав для застосування ч.2 ст.308 КАС України.

Згідно ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року по справі №140/759/19 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства КУРУС ПЛЮС до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук