Ухвала

від 16.04.2020 по справі 440/2466/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2020 року

Київ

справа №440/2466/19

касаційне провадження №К/9901/4389/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №440/2466/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Агродеталь" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Агродеталь" у липні 2019 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.06.2019 №0008531405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2777719,71грн.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 21.10.2019 позовні вимоги задовольнив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.12.2029 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 залишив без змін.

Головне управління ДПС у Полтавській області 13.02.2020 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019. У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд ухвалою від 10.03.2020 зазначену касаційну скаргу залишив без руху через невиконанням вимог частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на необхідність надання касаційної скарги із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави (підстав).

У встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху строк скаржником надіслано до суду касаційну скаргу, в якій підставою для касаційного оскарження судових рішень у справі №440/2466/19 скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує, що судами не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.01.2020 у справі №826/9337/16.

Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України визначено форму та зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги на судове рішення.

Згідно з положеннями статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З наведених положень процесуального закону вбачається, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому у касаційній скарзі мають бути викладені мотиви для перевірки неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з підстав визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, скаржником підставою подання касаційної скарги у справі №440/2466/19 визначено застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №826/9337/16.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, суду касаційної інстанції необхідно надати оцінку доводам відповідача щодо подібності правовідносин у справах №440/2466/19 та №826/9337/16.

Судом з`ясовано, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги у справі №440/2466/19, виходили з того що, господарські операції між позивачем та його контрагентами носили реальний характер, що підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану позивача.

В той же час, Верховний Суд постановою від 14.01.2020 залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у справі №826/9337/16, виходив з того, що позивачем не доведено реального здійснення господарських операцій з контрагентами та не підтверджено їх виконання належними первинними бухгалтерськими документами. Доводи відповідача про нереальність здійснення господарських операцій підтверджені судовими рішеннями у кримінальних справах. Також, Верховний Суд зазначив, що статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Отже, за результатами проведеного аналізу судових рішень у справах №440/2466/19 та №826/9337/16, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обставини встановлені у справі, судові рішення в якій оскаржуються, не є подібними до обставин, встановлених у справі на яку посилається податковий орган у касаційній скарзі.

З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про подібність правовідносин у справах №440/2466/19 та №826/9337/16, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованим.

Крім цього, скаржник у касаційній скарзі посилається на наявність судової практики Верховного Суду, яка викладена у постановах від 19.12.2019 у справах №820/12033/15, №804/1118/16.

Із вказаних постанов вбачається, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

При цьому Верховний Суд зазначав, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Касаційна скарга відповідача зводиться до того, що при встановленні обставин справи №440/2466/19, у якій предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, судами застосовано норми процесуального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.12.2019 у справах №820/12033/15, №804/1118/16.

Відповідач вказує на неповноту з`ясування обставин справи, зокрема щодо:

- надання ТОВ Полтавський завод Стандарт послуг з оренди електронавантажувача, з огляду на те, що таке підприємство мало незначну кількість основних виробничих фондів та відсутність будь-яких первинних документів на підтвердження надання своїх послуг.

- правовідносин контрагентів із третіми особами у ланцюгу постачання стосовно походження товару, який реалізовувався позивачу, з огляду на відсутність можливості встановити походження такого товару;

- здійснення контрагентом транспортування товару, з огляду на відсутність документального підтвердження транспортування товару за умовами договору поставки.

Враховуючи те, що скаржник, обґрунтовуючи доводи про порушення судами норм процесуального права, вказав обставини, які він вважає встановлені на підставі недопустимих доказів та обгрунтував чому останні є недопустимими, суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження у цій справі.

При розгляді клопотання відповідача про поновлення строку касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 суд виходить з такого.

В обґрунтування підстав для поновлення строку касаційного оскарження відповідач вказує на наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав, передбачених статтями 44, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку в установлені процесуальним законом строки.

Верховний Суд ухвалою від 03.02.2020 повернув вперше подану касаційну скаргу відповідачу на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

При зверненні із касаційною скаргою вдруге 13.02.2020 відповідачем долучено до касаційної скарги документ, який належним чином підтверджує повноваження особи, якою підписано касаційну скаргу, на представництво скаржника.

Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що відповідачем вчинено дії з метою здійснення касаційного оскарження судових рішень у найкоротші строки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави пропуску відповідачем строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Перешкоди для відкриття касаційного провадження відсутні.

Крім того, скаржником заявлено клопотання про зупинення дії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 . 12.2019 .

Відповідно до статті 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Зупинення виконання оскаржених судових рішень та зупинення їх дії є повноваженнями суду касаційної інстанції, завданням яких є не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати, у зв`язку з виконанням оскаржених судових рішень.

При цьому, оскарження в касаційному порядку рішення, яке не передбачає примусового виконання, не є безумовною підставою для зупинення дії такого рішення.

В свою чергу, для визнання обґрунтованим клопотання про зупинення дії судових рішень необхідна наявність вагомих причин, які б підтверджували наявність підстав для виникнення порушень прав, свобод та охоронюваних законом інтересів учасників справи при настанні наслідків, пов`язаних з виконанням вирішених позовних вимог.

Наведені скаржником обставини в підтвердження обґрунтованості клопотання про зупинення дії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 . 12.2019 суд не вбачає достатніми для визнання таких обставин поважними та задоволення клопотання.

Верховний Суд зазначає, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року", яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаним законом доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Керуючись частиною четвертою статті 332, статтями 334, 335, 338, статтею 375 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України-

У Х В А Л И В :

1. Поновити Головному управлінню ДПС у Полтавській області пропущений з поважних підстав строк на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №440/2466/19.

2. Прийняти до розгляду Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №440/2466/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Агродеталь" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, відкрити по ній касаційне провадження.

3. Надіслати копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі учасникам справи та копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів позивачу.

4. Встановити позивачу строк у п`ятнадцять днів з моменту вручення копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі для подання відзиву на касаційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії такого відзиву з доданими до нього документами іншому учаснику/іншим учасникам справи, але не менше ніж на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

5. Витребувати матеріали справи з суду першої інстанції.

6. Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про зупинення дії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №440/2466/19 .

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк