Постанова

від 29.04.2020 по справі 640/16186/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/16186/19

Провадження № 22-ц/818/2483/20

29 квітня 2020 року

м.Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря - Чабан А.В.

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 січня 2020 року у складі судді Бородіної Н.М. по справі № 640/16186/19 за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання особи безвісно відсутньою, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання особи безвісно відсутньою, заінтересована особа Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

В обгрунтування заяви зазначає, що її син ОСОБА_3 у червні 2014 року виїхав на роботу до Краснодарського краю Російської Федерації. Вони постійно підтримували зв`язок по телефону.

16 серпня ІНФОРМАЦІЯ_1 року син по телефону повідомив, що закінчив роботу та буде їхати додому до м. Харків, але додому так і не потрапив, зв`язок був втрачений та після цього дня ОСОБА_3 жодного разу не зателефонував їй.

У 2014 році вона зверталась до Київського ВП ГУ НП В Харківській області про розшук сина та згідно наданої їй відповіді син ІНФОРМАЦІЯ_1 червня ІНФОРМАЦІЯ_1 на пункті пропуску Велика Писарівка перетнув державний кордон України в напрямку Російської Федерації та з того часу більше на територію України не повертався.

Встановити місце знаходження сина їй не вбачається можливим. Визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім дозволить зняти його з реєстрації, що в свою чергу суттєво знизить фінансове навантаження по оплаті комунальних послуг, додаткові суми з яких вона змушена кожного місяця сплачувати також і за свого сина, який на жаль, відсутній вдома вже 5 років.

Просить визнати ОСОБА_3 безвісно відсутнім з 17 серпня 2014 року

Заінтересована особа Харківський міський відділ ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області у судове засідання не зявився.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 23 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що заявником не надано доказів на підтвердження своїх вимог. Непроживання ОСОБА_3 за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання його безвісно відсутнім.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та задовольнити заяву.

Надані нею докази з великим ступенем достовірності свідчать про відсутність ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років за місцем постійного проживання.

Вона вживала усіх можливих заходів щодо розшуку сина, звертаючись неодноразово до органів поліції і не може відповідати за правильність оформлення документів офіційними органами держави, а тому посилання суду на те, що довідки та листи Київського РВ не містять номерів розшукової справи, а тому є недопустимими доказами є помилковим.

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, дослідив матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що підстав для визнання безвісно відсутнім її сина ОСОБА_3 не вбачається.

За положеннями статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою, обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової падати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 (провадження № 61-3902св18) зазначено, що безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Вимоги закону передбачають перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з заявою про визнання особи безвісно відсутньою ОСОБА_1 зазначає, що її син ОСОБА_3 у червні 2014 року виїхав на роботу до Краснодарського краю Російської Федерації. 16 серпні 2014 року він закінчив роботу та повідомив, що на даний момент перебуває у м. Краснодарі Російської Федерації, де придбав проїздні документи та повертається до м.Харкова. Однак, з цього часу зв`язок з ним втрачено, додому він не повернувся. Вона зверталась до Державної прикордонної служби щодо отримання інформації про перетин ОСОБА_3 кордону та до правоохоронних органів щодо розшуку сина, однак його місце перебування встановлено не було.

Так, з довідки Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 11 листопада 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 зверталась із заявою до Київського РВ про розшук її сина ОСОБА_3 , з яким вона втратила зв`язок 15 серпня 2014 року. Прийнятими заходами розшуку встановити місцезнаходження ОСОБА_3 не виявилось можливим.

За інформацією відділення кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області від 28 вересня 2016 року ОСОБА_3 20 червня 2014 року на пункті пропуску Велика Писарівка перетнув державний кордон України в напрямку Російської Федерації і з того часу більше на територію України не повертався та в теперішній час знаходиться на території Російської Федерації.

Згідно листа Київського ВП ГУ НП в Харківській області від 08 листопада 2019 року з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 проведені наступні розшукові заходи: проведена перевірка по міжвідомчій базі Шлюз-Аркан, згідно якої встановлено, що останній перетнув у 2014 році державний кордон України у напрямку РФ і більше на територію України не повертався, останній раз виходив на зв`язок зі своїми родичами 16 серпня 2014 року перебуваючи на території РФ у Красноярському краї( саме ОСОБА_4 , а не Краснодарському); проведена перевірка по базі ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСС , АІПС ІНФОРМАЦІЯ_3 ; проведена перевірка по облікам невпізнаних трупів громадян, надані запити до Департаменту охорони здоров`я, направлені орієнтировки всім абонентам електронної пошти та направлена інформація до ЗМІ. Проведеними заходами розшуку встановити місцезнаходження ОСОБА_3 не виявилось можливим.

Між тим, матеріали справи не містять даних щодо здійснення ОСОБА_1 заходів з розшуку ОСОБА_3 за межами України/ звернення до правоохоронних органів Російської Федерації, міжнародних громадських організацій(Товариства Червоного ОСОБА_5 ) та спеціалізованих розшукових організацій. Доказів, що такі дії проводились та не допомогли встановити місце перебування ОСОБА_3 за межами України позивачкою не надано.

За таких обставин вважати, що ОСОБА_1 вчинено усі можливі дії для розшуку та встановлення місце перебування її сина- не можна.

ОСОБА_1 зазначає, що встановлення даного факту їй необхідно для зняття сина з реєстрації, оскільки нею проводиться оплата комунальних послуг і з урахуванням сина, однак у якості заінтересованої особи зазначено Харківський міський відділ ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області, який жодного відношення до цього факту немає( питання про оголошення особи померлою не ставилося), тобто, належна заінтересована особа не зазначена.

Крім того, зняття особи з реєстрації у зв`язку з відсутністю за місцем проживання можливо вирішити і в іншому порядку.

Отже, вирішення питання про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3 є наразі передчасним, а тому судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 січня 2020 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2020 року.

Головуючий - А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

О.Ю. Тичкова