Ухвала

від 30.04.2020 по справі 361/3322/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 361/3322/18

провадження № 61-5168ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк Кадирова Владислава Володимировича на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , (далі - ПАТ Дельта Банк ) треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. від 20 січня 2015 року, зареєстрованого за № 135, на належну їй земельну ділянку площею 0,2075 га, кадастровий номер 3221284801:01:032:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Заява обґрунтована тим, що відповідно до зазначеного виконавчого напису нотаріуса, Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № 53394733 у рамках якого, вказану земельну ділянку 21 жовтня 2019 року буде реалізовано на електронних торгах, про що вона дізналася із отриманого листа від Державного підприємства Сетам від 25 вересня 2019 року № 10442/17-18-19. Вважала, що реалізація цієї земельної ділянки унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення судом її позову. НА підставі вищевказаного ОСОБА_1 просила заяву задовольнити.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. від 20 січня 2015 року, який зареєстрований в реєстрі за № 135, на земельну ділянку площею 0,2075 га, кадастровий номер 3221284801:01:032:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (виконавче провадження № НОМЕР_1 ).

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк Кадирова В. В. залишено без задоволення, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року - залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням, може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернулася до суду.

16 березня 2020 року АТ Дельта Банк , засобами поштового зв`язку, направило на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та скасувати зупинення стягнення на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. від 20 січня 2015 року, який зареєстрований в реєстрі за

№ 135, на земельну ділянку площею 0,2075 га, кадастровий номер 3221284801:01:032:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (виконавче провадження № 53394733).

Крім того, заявник в касаційній скарзі просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що строк ним пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови Київського апеляційного суду від

22 січня 2020 року банком отримано 21 лютого 2020 року, що підтверджується копією супровідного листа від 18 лютого 2020 року про направлення сторонам у справі копії постанови апеляційного суду.

Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до них матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі

№ 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада

2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

За наведених обставин, судами попередніх інстанцій, на законних підставах, вжито заходів забезпечення позову, які є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 390 ЦПК України та частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити Публічному акціонерному товариству Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк Кадирову Владиславу Володимировичу строк на касаційне оскарження ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від

21 жовтня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк Кадирова Владислава Володимировича на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк

А. І. Грушицький

І. М. Фаловська