Ухвала

від 29.04.2020 по справі 160/6124/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2020 року

Київ

справа №160/6124/19

провадження №К/9901/11786/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо застосування та зміни коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельних ділянок, зі значенням Кф-2,5 при формуванні та видачі йому витягу від 16.01.2019 №89/0/197-19 із технічної документації до нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області для обчислення орендної плати за землю сформувати та видати йому в установленому порядку через Центр надання адміністративних послуг м. Дніпра витяг на підставі нормативної грошової оцінки земель та технічної документації, затверджених рішеннями Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська та від 27.04.2016 №5/7 Про внесення змін до рішення міської ради від 15 липня 2015 року №4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська , з наступним коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф-1,2;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення відповідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельних ділянок, значення 2,5 при формуванні та видачі Товариству з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний центр Реагент витягу від 16.01.2019 за №89/0/197-19 із технічної документації до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області для обчислення орендної плати за землю сформувати та видати Товариству з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний центр Реагент в установленому порядку через Центр надання адміністративних послуг м. Дніпра витяг на підставі нормативної грошової оцінки земель та технічної документації, затверджених рішеннями Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська та 27.04.2016 №5/7 Про внесення змін до рішення міської ради від 15.07.2015 №4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська , з коефіцієнтом який характеризує функціональне використання земельних ділянок - 1,2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року скасовано.

Прийнято постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 22 квітня 2020 року.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявник у касаційній скарзі не зазначив жодної з передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, на яких подається касаційна скарга.

При цьому, з урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статті 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 цього Кодексу.

Необґрунтування скаржником наявності підстав касаційного оскарження згідно зі статтею 328 цього Кодексу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 121, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1. Залишити без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, який зазначений в мотивувальній частині ухвали, в перебіг якого не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

3. Надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний