Ухвала

від 24.09.2020 по справі 160/6124/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 вересня 2020 року

Київ

справа №160/6124/19

провадження №К/9901/11786/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Н.В. Коваленко,

суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо застосування та зміни коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельних ділянок, зі значенням Кф-2,5 при формуванні та видачі йому витягу від 16.01.2019 №89/0/197-19 із технічної документації до нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області для обчислення орендної плати за землю сформувати та видати йому в установленому порядку через Центр надання адміністративних послуг м. Дніпра витяг на підставі нормативної грошової оцінки земель та технічної документації, затверджених рішеннями Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська та від 27.04.2016 №5/7 Про внесення змін до рішення міської ради від 15 липня 2015 року №4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська , з наступним коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф-1,2;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення відповідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельних ділянок, значення 2,5 при формуванні та видачі Товариству з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент витягу від 16.01.2019 за №89/0/197-19 із технічної документації до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області для обчислення орендної плати за землю сформувати та видати Товариству з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент в установленому порядку через Центр надання адміністративних послуг м. Дніпра витяг на підставі нормативної грошової оцінки земель та технічної документації, затверджених рішеннями Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська та 27.04.2016 №5/7 Про внесення змін до рішення міської ради від 15.07.2015 №4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська , з коефіцієнтом який характеризує функціональне використання земельних ділянок - 1,2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року скасовано.

Прийнято постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішення суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 22 квітня 2020 року

Ухвалою від 29 квітня 2020 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент у зв`язку з ненаведенням підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Надав скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення вказаного недоліку касаційної скарги, в перебіг якого не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Копію ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник отримав 11 травня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимоги ухвали 18 травня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент до Верховного Суду надійшла касаційна скарга з виправленнями у відповідності до вимог ухвали Верховного Суду від 29 квітня 2020 року.

В подальшому, на підставі приписів пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 18.06.2020 №731-IX, статей 121, 330, Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Верховного Суду від 03.09.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент продовжено строк на усунення недоліку касаційної скарги у справі №160/6124/19 до 21.09.2020.

Так, пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України, відповіднодо якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Зазначене узгоджується також з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Колегія суддів враховує, що позивач, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі, посилається на положення пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак зі змісту наведеної у касаційній скарзі аргументації наявності таких підстав не вбачається.

Разом з тим, за приписами пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

При постановлені рішення суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17 жовтня 2019 року (справа № 817/1814/17), в якій зазначено, що належним способом захисту у такій категорії справ є оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено технічну документацію щодо нормативної грошової оцінки землі, або оскарження дій відповідача щодо застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідних локальних коефіцієнтів, з якими позивач не погоджується, після застосування процедури спростування висновків державної експертизи, яка проводиться в позасудовому порядку.

Отже, в межах спірних правовідносин обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача як визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо застосування та зміни коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельних ділянок, та зобов`язання відповідача для обчислення орендної плати за землю сформувати та видати в установленому порядку через Центр надання адміністративних послуг м. Дніпра витяг на підставі нормативної грошової оцінки земель та технічної документації затверджених рішеннями Дніпропетровської міської ради з наступним коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф-1 є неналежним, оскільки останнє не вплине на обсяг прав та обов`язків позивача, зокрема не змінить фактичне значення коефіцієнта, що застосований під час здійснення нормативної грошової оцінки землі, так само як і самого значення нормативної грошової оцінки землі, тому як правомірність застосування, саме такого коефіцієнта, перевіряється (підтверджується або спростовується) під час проведення державної експертизи землевпорядної документації, а не судом.

Отже, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до правової позиції Верховного Суду, а скаржник не обґрунтував необхідність відступлення від такої, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю Підприємство матеріально-технічного забезпечення Інженерний Центр Реагент копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний