Постанова

від 27.04.2020 по справі 922/3003/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. Справа № 922/3003/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.

та представників:

позивача - Цимбалістий В.А. (посвідчення №201 від 07.09.2017, ордер серія КР №83433 від 16.09.2019, договір про надання правової допомоги б/н від 29.08.2019);

відповідача - Мошенський О.О. (директор);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Виробничо-комерційної приватної фірми "АНС" (вх.№34Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2019 (суддя С.Ч. Жельне, повне рішення складено 02.12.2019) у справі №922/3003/19

за позовом Сіннянської сільської ради, с. Сінне, Богодухівський р-н, Харківська область,

до Виробничо-комерційної приватної фірми "АНС", м. Харків,

про розірвання договору, стягнення коштів та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Сіннянська сільська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Виробничо-комерційної приватної фірми "АНС" (далі - ВКПФ "АНС"), в якій просила суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 15.05.2003, укладений між Сіннянською сільською радою та ВКПФ "АНС";

- зобов`язати ВКПФ "АНС" повернути Сіннянській сільській раді земельну ділянку з земель водного фонду, що знаходиться на території Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, зайняту водним об`єктом місцевого значення ставком "Новий", загальною площею 33,02 га, в т.ч. під водоймою - 18,77 га, пасовища - 7,08 га, ліс - 4,43 га, болото - 2,03 га, дамба - 0,71 га;

- стягнути з ВКПФ "АНС" на користь Сіннянської сільської ради заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 138 319,20 грн.;

- стягнути з ВКПФ "АНС" на користь Сіннянської сільської ради інфляційні нарахування в розмірі 9272,26 грн.;

- стягнути з ВКПФ "АНС" на користь Сіннянської сільської ради 3% річних в розмірі 5 820,85 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2019 у справі №922/3003/19 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки водного фонду від 15.05.2003, укладений між Сіннянською сільською радою та ВКПФ "АНС". Зобов`язано ВКПФ "АНС" повернути Сіннянській сільській раді земельну ділянку з земель водного фонду, що знаходиться на території Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, зайняту водним об`єктом місцевого значення ставком "Новий", загальною площею 33,02 га, в т.ч. під водоймою - 18,77 га, пасовища - 7,08 га, ліс - 4,43 га, болото - 2,03 га, дамба - 0,71 га. Стягнуто з ВКПФ "АНС" на користь Сіннянської сільської ради заборгованість зі сплати орендної плати 10 873 грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору 4005 грн. 10 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2019 у справі №922/3003/19 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Судові витрати просить покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що він, як орендар сумлінно та належним чином виконував прийняті на себе зобов`язання за договором, в тому числі щодо сплати орендної плати.

Зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано факту належності дамби до комунальної власності Сіннянської сільської ради. Вважає, що суд прийняв рішення про права та обов`язки незалученої особи, яка є балансоутримувачем частини майна, переданого в оренду, і яке підлягало поверненню за рішенням суду.

Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями 03.01.2019 для розгляду справи №922/3003/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі ст.260 ГПК України, оскільки апелянтом не виконано вимоги п.2 ч.3 статті 258 ГПК України. Апелянту встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду від 08.01.2020, у встановлений судом строк, відповідач надіслав докази доплати судового збору (вх. №478 від 20.01.2020).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВКПФ "АНС" на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2019 у справі №922/3003/19. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на 11.02.2020 о 12:00 годині.

У встановлений ухвалою суду від 22.01.2020 строк представник Сіннянської сільської ради подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№1173 від 06.02.2020), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити апеляційну скаргу ВКПФ "АНС" без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2019 у справі №922/3003/19 - без змін.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2020, у зв`язку з відпусткою судді Хачатрян В.С., для розгляду справи №922/3003/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020, у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В., для розгляду справи №922/3003/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Слободін М.М., суддя Ільїн О.В.

Протокольною ухвалою від 11.02.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.03.2020.

Під час перерви від директора ВКПФ "АНС" надійшло клопотання (вх.№2580 від 16.03.2020), в якому заявник просить суд розгляд апеляційної скарги ВКПФ "АНС" відкласти на іншу дату, а також не проводити судовий розгляд за відсутності представника апелянта. В обґрунтування клопотання, зокрема посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" та введення в Україні карантину з 12.03.2020 по 03.04.2020.

Ухвалою суду від 17.03.2020 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи відкладено на 07.04.2020 о 12:00 год.

01.04.2020 директора ВКПФ "АНС" надійшло клопотання (вх.№3144), в якому заявник просить суд розгляд апеляційної скарги ВКПФ "АНС" відкласти на іншу дату, а також не проводити судовий розгляд за відсутності представника апелянта. В обґрунтування клопотання, зокрема посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 за №239 якою продовжено термін дії карантину на всій території України карантину з 12.03.2020 по 24.04.2020.

03.04.2020 від представника Сіннянської сільської ради надійшло клопотання (вх.№3225), в якому він просить суд проводити розгляд справи без участі позивача та його представника. Вказує, що заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 07.04.2020 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи на 27.04.2020 на 12:30 год.

В судове засідання 27.04.2020 з`явився представник відповідача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Представник позивача заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні прокурора та представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 6 сесією 24 скликання Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 03.04.2003 було прийнято рішення про надання в оренду земельної ділянки під водоймою (ставок "Новий", біля тракторної бригади) Виробничо-комерційній приватній фірмі "АНС".

Вказаним рішенням вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки водного фонду в оренду фірмі для рибогосподарських потреб та рекреаційних цілей на території сільської ради в межах населеного пункту с.Сінне, передати в оренду ВКПФ "АНС" відведену земельну ділянку під водоймою (ставок "Новий", біля тракторної бригади) загальною площею 33,02 га, в тому числі під водоймою - 18,77 га, болото - 2,03 га, ліс - 4,43 га, пасовище - 7,08 га, дамба та гідроспоруди - 0,71 га строком на 5 років для рибогосподарських потреб та рекреаційних цілей в межах населеного пункту.

На виконання цього рішення 15.05.2003р. між Сіннянською сільською радою (надалі - позивач, орендодавець) та Виробничо-комерційною приватною фірмою "АНС" (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки водного фонду, який, згідно п.8 набрав чинності 23.05.2003 після його реєстрації Сіннянською сільською радою, про що зроблений відповідний запис №13.

Відповідно до п.1.1 Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар набуває право оренди земельної ділянки з земель водного фонду, що знаходяться на території Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, зайняту водним об`єктом місцевого значення ставком, загальною площею 33,02 га, в т.ч. під водоймою - 18,77 га, пасовища - 7,08 га, ліс - 4,43 га, болото - 2,03 га, дамба - 0,71 га, у задовільному стані, згідно розробленої викопіровки на цю земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту.

Згідно з п.2.1 Договору оренди земельна ділянка земель водного фонду, зайнята водним об`єктом (ставком), орендується з метою сільськогосподарського використання для рибогосподарських потреб (відновлення та вирощування товарної риби, а також для рекреаційних цілей та рако розведення).

Пунктом 2.2. Договору визначено, що він укладається строком на 5 років з дати його реєстрації. Договір автоматично продовжується на нові терміни, якщо одна із сторін не повідомить про мотивовану відмову від участі у договорі за один рік до закінчення його дії.

У зв`язку із відсутністю з боку сторін відповідного повідомлення про відмову в продовженні строку дії договору, договір оренди земельної ділянки водного фонду від 15.05.2003 є діючим до теперішнього часу.

Пунктом 2.3 Договору оренди встановлено, що Орендар сплачує орендну плату, що складає 318,15 грн. за 1 гектар земель водного фонду зайнятих водним об`єктом (ставком), загальна сума орендної плати становить 6 033,97 грн. щорічно. Періодичність внесення орендної плати - щорічно до 15 листопада.

Додатковою угодою від 25.05.2003 до Договору оренди внесено доповнення в частині сплати орендної плати. Так, згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, відповідно до ст.55 Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік" орендна плата сплачується щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця в розмірі 1/12 частини річної суми орендної плати.

Додатковою угодою від 31.01.2007 до Договору оренди змінено розмір орендної плати - 249,20 грн. на місяць та 2 990,20 грн. на рік. Пунктом 2 цієї Додаткової визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі до 30 числа наступного за звітним місяцем рівними частинами.

Також, Додатковою угодою від 29.01.2008 до Договору оренди сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку водного фонду ставок "Новий" в межах населеного пункту с.Сінне загальною площею - 33,02 га складає 3 842,20 грн. на місяць, 46 106,39 грн. на рік (п.2 Додаткової угоди).

Оренда плата вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі до 30 числа наступного за звітним місяцем рівними частинами. (п.3 Додаткової угоди).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач протягом тривалого періоду часу добровільно не виконує передбачений вказаним договором оренди земельної ділянки обов`язок стосовно сплати орендної плати за землю, що є порушенням не тільки умов договору, але і вимог законодавства, у зв`язку із чим заборгованість останнього зі сплати орендної плати за період з серпня 2016 по липень 2019 складає 138 319,20 грн. (36 місяців*3842,20 грн/міс).

Відтак, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги в сумі 10873,44 грн., суд першої інстанції зазначив, що заборгованість по сплаті орендної плати розрахована позивачем за період з серпня 2016 по липень 2019 у розмірі 138 319,20 грн. (36 місяців х 3842,20 грн.) на підставі Додаткової угоди від 29.01.2008, без врахування розміру орендної плати визначеного сторонами в Додатковій угоді від 19.01.2010, проте як у п.2 цієї угоди від 19.01.2010 сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку водного фонду ставок "Новий" в межах населеного пункту с.Сінне загальною площею - 33,02 га складає 302,04 грн. на місяць, 3 624,50 грн. на рік.

Відтак, місцевий суд зазначив, що з урахуванням п.2 Додаткової угоди від 19.10.2010 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в сумі 10873,44 грн. орендної плати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на таке.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, тобто договір оренди - це угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата є істотною умовою договору. Статтею 21 цього ж Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Стаття 288 Податкового Кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно зі ст. 36 Закону України "Про оренду землі" спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати оренду плату.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендар сплачує орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності і вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у відповідності до умов договору, Цивільного кодексу України та інших нормативних актів цивільного законодавства.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою та строки її внесення відповідачем встановлені сторонами в договорі оренди земельної ділянки водного фонду від 15.05.2003, з урахуванням змін викладених в додаткових угодах до нього.

Відповідно до розділу 4 Договору оренди будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Сіннянською сільською радою та виробничо-комерційною приватною фірмою "АНС" також була укладена Додаткова угода від 19.10.2010 (а.с.158), яка є невід`ємною частиною до діючого договору оренди земельної ділянки водного фонду від 15.05.2003.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами інших Додаткових угод до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 15.05.2003 після 19.10.2010, як і не містять доказів направлення позивачем пропозицій відповідачу щодо внесення змін до договору оренди стосовно розміру орендної плати. Дійсність та правомірність Додаткової угоди від 19.01.2010 позивачем не заперечувалась, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, Додаткова угода від 19.01.2010 є дійсною, а її положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно вказав, що заборгованість по сплаті орендної плати розрахована позивачем за період з серпня 2016 по липень 2019 у розмірі 138 319,20 грн. (36 місяців х 3842,20 грн.) на підставі Додаткової угоди від 29.01.2008, без врахування розміру орендної плати визначеного сторонами в Додатковій угоді від 19.01.2010, проте як у п.2 цієї угоди від 19.01.2010 сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку водного фонду ставок "Новий" в межах населеного пункту с.Сінне загальною площею - 33,02 га складає 302,04 грн на місяць, 3 624,50 грн. на рік.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням встановленого у п.2 Додаткової угоди від 19.10.2010 щомісячного розміру орендної плати, відповідач за вказаний позивачем у позовній заяві період з серпня 2016 по липень 2019 року мав сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 10 873,44 грн. (36 місяців х 302,04 грн/міс) замість 138 319,20 грн.

Доказів здійснення розрахунків з орендної плати за спірний період з серпня 2016 по липень 2019 за користування земельною ділянкою в сумі 10 873,44 грн. відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Сіннянської сільської ради щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 10873,44 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням того, що 3% річних в розмірі 5820,85 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9 272,26 грн. були розраховані позивачем без врахування розміру орендної плати встановленого сторонами в Додатковій угоді від 19.01.2010, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Щодо тверджень апелента про сумлінне виконання ним умов договору, в тому числі щодо сплати орендних платежів, а також щодо наявності переплати, судова колегія зазначає про таке.

В матеріалах справи наявні копії квитанцій (арк.174-181), відповідно до яких відповідачем за період з 2013-2015 було сплачено на користь позивача орендну плату на загальну суму 50 320,00 грн., а саме: 26.04.2013 на суму 2070,00 грн., 30.09.2013 на суму 2070,00 грн., 31.10.2013 на суму 2200,00 грн., 29.11.2013 на суму 2070,00 грн., 28.12.2013 на суму 2050,00 грн., 29.01.2014 на суму 2070,00 грн., 27.02.2014 на суму 2070,00 грн., 29.03.2014 на суму 2070,00 грн., 29.04.2014 на суму 2070, 00 грн., 28.05.2014 на суму 2070,00 грн., 25.06.2014 на суму 2070,00 грн., 20.07.2014 на суму 2070,00 грн., 29.08.2014 на суму 2070,00 грн., 26.09.2014 на суму 2070,00 грн., 30.10.2014 на суму 2070,00 грн., 28.11.2014 на суму 2070,00 грн., 29.12.2014 на суму 2070, 00 грн., 29.01.2015 на суму 2070,00 грн., 20.02.2015 на суму 2590,00 грн., 30.03.2015 на суму 2590,00 грн., 30.04.2015 на суму 2590,00 грн., 28.05.2015 на суму 2590,00 грн., 30.06.2015 на суму 2590,00 грн.

Втім, у п.2.3. Договору оренди земельної ділянки водного фонду від 15.05.2003 року сторони обумовили, що Орендар за домовленістю сторін може вносити плату за майбутній період (попередній внесок), але не більше чим за 1 рік. У разі припинення або розірвання договору внесена на майбутній період плата повертається Орендарю протягом 6-ти місяців з дня припинення або розірвання Договору оренди.

Пунктом 3 Додаткової угоди від 19.01.2010 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі до 30 числа наступного за звітним місяцем рівними частинами.

Представник позивача як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції заперечував про наявність домовленості між сторонами стосовно можливості сплати орендної плати у довільному розмірі на майбутні періоди, наголошуючи при цьому, що такі розрахунки за умовами договору та укладеними до нього додатковими угодами здійснюються щомісячно до 30 числа наступного за звітним місяцем рівними частинами.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача щодо неможливості внесення орендної плати в 2013-2015 роках наперед - за 2016-2019 роки, виходячи в вимог бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до п. 15, ч 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належать орендна плата за водні об`єкти (їх частини), що надаються в користування на умовах оренди місцевими радами, яка зараховується відповідно до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Згідно з ч.1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до ч. 9 ст. 78 Бюджетного кодексу України ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони здійснені (ч. З ст. 57 Бюджетного кодексу України).

Отже, сплачена орендна плата відповідачем за 2013, 2014, 2015 роки була доходом місцевого бюджету Сіннянської сільської ради відповідно за 2013, 2014, 2015 роки. Жодного автоматичного залишення (акумулювання), перенесення чи передплати суми орендної плати та врахування її в місцевому бюджеті позивача за 2016, 2017,2018 чи 2019 рік абсолютно не можливе.

Тому, як вказує представник позивача, сплачені відповідачем кошти у більшому, ніж це передбачено Договором оренди, розмірі зараховувались в дохід бюджету Позивача у відповідному році у повному обсязі та не переносились на новий (наступний) бюджетний період.

Відповідачем не надано доказів звернення до позивача з проханням зарахувати переплату орендної плати в рахунок оплати орендної плати на наступні роки або подання уточнюючої декларації з плати за землю.

Інформацію, чи дійсно сплачена відповідачем орендна плата за 2013, 2014, 2015 роки була доходом місцевого бюджету за ці роки чи була за заявою відповідача зарахована в рахунок сплати орендної плати за 2016, 2017, 2018 чи 2019 рік можливо побачити з податкової декларації з плати за землю відповідача. Якщо, у відповідній графі декларації за 2013, 2014, 2015 роки сплата орендної плати зазначена в розмірі, яку надав позивач в Доходах бюджету за відповідний рік, то, відповідно, вказана сума не була перенесена на наступні роки та є доходом місцевого бюджету за цей рік. Тоді як в деклараціях за 2016-2018 роки у відповідача має бути відображена сума передплати у відповідних графах, як орендна плата за 2016, 2017 чи 2018 рік. Таких декларацій відповідач не надав, також не надав уточнених декларацій.

Колегія суддів також приймає до уваги доводи позивача, що єдиним доказом зарахування переплати зі сплати орендної плати у 2013, 2014, 2015 роках може бути лише податкові декларації з плати за землю відповідача за 2016, 2017 чи 2018 рік в яких заповнені відповідні графи з сумою орендної плати за цей рік.

Відтак, як вірно вказав суд першої інстанції, оскільки між сторонами будь-яких інших угод до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 15.05.2003 укладено не було, а умовами договору передплата без відповідної домовленості між сторонами та більш ніж за 1 рік не передбачена, здійснені відповідачем розрахунки по орендній платі за період з 2013-2015 не охоплюють зазначеного позивачем у позовній заяві спірного періоду з серпня 2016 по липень 2019 року, а отже з вказаних підстав не можуть бути належними доказами виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань за Договору оренди земельної ділянки водного фонду від 15.05.2003.

Щодо вимоги про розірвання спірного договору оренди землі, колегія суддів зазначає про таке.

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає зокрема, підстави для розірвання договору. Так відповідно до частини 1 вказаної статті розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У статті 141 Земельного кодексу України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті "д" частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

У даному випадку порушення умов Договору є "істотним" з огляду на довготривале невнесення відповідачем орендної плати з серпня 2016 року по липень 2019, на сплату якої розраховував позивач, надаючи земельну ділянку у користування.

Враховуючи істотне порушення відповідачем умов Договору, на підставі статей 32, 24 Закону України "Про оренду землі", статті 651 Цивільного кодексу України та статті 141 Земельного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Сіннянської сільської ради в частині розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду від 15.05.2003 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

У пункті 2.4 Договору встановлено, у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому отримав її в оренду.

Також, у розділі 4 Договору сторонами обумовлено, що в разі припинення або розірвання цього договору орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначеної у пункті 2.4. цього договору.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, також правомірним є висновок місцевого суду, що вимога Сіннянської сільської ради про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок незалучення до участі у справі третьої особи - СТОВ ВПЕРЕД , на балансі якого перебуває гідротехнічна споруда ставка Новий .

Так, предметом розгляду даної справи є стягнення орендної плати та розірвання договору оренди (та похідна вимога - повернення земельної ділянки). При цьому, СТОВ ВПЕРЕД не є стороною Договору оренди, не є боржником по сплаті орендних платежів, не заявляє будь-яких вимог та не має жодних прав стосовно предмета цього спору.

Крім того, колегією суддів встановлено, що власником вказаного спірного майна є позивач та саме позивачем воно було передано відповідачу за договором оренди.

Отже, прийняте рішення жодним чином не випнуло на права та інтереси СТОВ ВПЕРЕД .

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків, викладених в рішенні суду, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимим доказами належного виконання умов договору оренди землі в частині сплати орендних платежів у встановлений договором строк.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з встановленням всіх фактичних обставин справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення господарського суду Харківської області та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281, 282 - 284 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Виробничо-комерційної приватної фірми "АНС" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2019 у справі №922/3003/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04.05.2020.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Ільїн

Суддя М.М. Слободін