Рішення

від 29.04.2020 по справі 902/316/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2020 р. Cправа № 902/316/20

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (вул. АК. Глушкова, буд. 40, корпус 5, офіс 526, м. Київ, 03187; вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, м. Київ, 03187)

до :Фермерського господарства "ХЛІБОРОБ ЛД" (с. Рогинці, Хмельницький район, Вінницька область, 22044)

про стягнення 3597,38 грн.

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Сичук І.В.

За участю представників сторін:

позивача: Грищенко О.М.

відповідача: не з"явився.

В С Т А Н О В И В :

10.04.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "ХЛІБОРОБ ЛД" про стягнення 3597,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, несвоєчасним, неповним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов"язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно видаткової накладної № 74654 від 14.11.2008 р.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/316/20) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 02.04.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/316/20. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 29 квітня 2020 року об 11:00 год.

10.04.2020 р. від позивача до суду надійшла заява № 07-2/04 від 07.04.2020 р. про понесення ТОВ "Компанія "НОТАПС" додаткових судових витрат у майбутньому (у порядку п. 8 ст.129 ГПК України).

10.04.2020 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на адресу суду надійшло клопотання № 07-1/04 від 07.04.2020 р. про участь у судовому засіданні 29.04.2020 р. об 11:00 год в режимі відеоконференції, яке мотивоване значною віддаленістю представника від місця розгляду справи № 902/316/20.

Ухвалою від 13.04.2020 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" № 07-1/04 від 07.04.2020 р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 902/316/20. Доручено Господарському суду міста Києва провести відеоконференцію 29.04.2020 р. об 11:00 год. з Господарським судом Вінницької області за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС".

На визначену дату - 29.04.2020 р. до Господарського суду міста Києва з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 02.04.2020 р.

Проте, копія ухвали від 02.04.2020 р., яка надсилалася на адресу відповідача, органом поштового зв"язку повернута до суду із зазначенням: "Інші причини", "Вибув".

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 02.04.2020р. про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010 р.).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010 р.).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

08.12.2015 р. ухвалою Господарського суду Вінницької області замінено позивача у справі № 18/57/2012/5003 (стягувача у виконавчому провадженні Відділу державної виконавчої служби Хмельницького районного управління юстиції у Вінницькій області з виконання наказу господарського суду Вінницької області від 09.10.2012р. № 18/57/2012/5003) - Відкритого акціонерного товариства "Бродецький цукровий завод" (22115, Вінницька обл., Козятинський р-н, смт. Бродецьке, вул. Робітнича, 44, код 00371570) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38964292).

Також позивач надав до матеріалів справи договір № 2 від 16.09.2015 р. про заміну кредитора у зобов"язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) укледений між ВАТ "Бродецький цукровий завод" та ТОВ "Компанія "Нотапс", акт від 16.09.2015 р. приймання - передавання права вимоги (приймання - передавання документів, що підтверджують право вимоги).

Із матеріалів справи вбачається, що 14.11.2008 р. на підставі видаткової накладної № 74654 та довіреності ЯОЛ № 461473 від 04.11.08 р. ВАТ "Бродецький цукровий завод" поставив, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 2400,00 грн.

Свої зобов`язання щодо оплати товару відповідач вчасно не виконав, у зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 2400,00 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.09.2012 р. у справі 18/57/2012/5003 задоволено позов та ухвалено стягнути з Фермерського господарства "Хлібороб Л .Д ." на користь Відкритого акціонерного товариства "Бродецький цукровий завод" 2400,00 грн. - боргу; 1609,50 грн. - судового збору.

Згідно ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.09.2012 р. у справі №18/57/2012/5003 обставини мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.

Таким чином, факт поставки продукції на загальну суму 2400,00 грн. не потребує повторного доведення. Також не потребує повторного доведення факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за даним постачанням.

09.10.2012 року на виконання рішення від 27.09.2012 р. у справі № 18/57/2012/5003 видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

04.10.2016 р. постановою Хмільницького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області відкрито виконавче провадження № 52485312 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. по справі № 18/57/2012/5003 про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у загальному розмірі 4009, 50 грн.

26.11.2018 р. на користь позивача надійшли грошові кошти в загальній сумі 4009, 50 грн.

Постановою Хмільницького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 28.11.2018 р. завершено виконавче провадження № 52485312 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. у справі № 18/57/2012/5003.

Таким чином, на момент розгляду даної справи рішення суду у справі № 18/57/2012/5003, з огляду на приписи ст. 241 ГПК України, є таким, що набрало законної сили 09.10.2012 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Однак, за твердженнями позивача відповідач рішення суду вчасно не виконав, виконав лише 26.11.2018 р., а отже у позивача залишається право на нарахування інфляційних втрат, 3 % річних.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не заявляв 3% річних і інфляційні у справі № 18/57/2012/5003.

Судом встановлено, що судове рішення Господарського суду Вінницької області від 27.09.2012 р. у справі 18/57/2012/5003 відповідачем виконано 26.11.2018 р.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та відсотків річних аж до повного виконання грошових зобов`язань.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктами 3.1 та 3.2 постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом п. 7.1. постанови за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином суд вважає, що заявлені вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Судом перевірено за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Перевіркою розрахунку суми трьох відсотків річних, інфляційних втрат за період прострочення із 16.11.2018 р. по 25.11.2018 р. помилок не виявлено, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, на суму 695,78 грн - 3% річних та 2901, 60 грн - інфляційних втрат.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС".

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73 - 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ХЛІБОРОБ ЛД" (с. Рогинці, Хмельницький район, Вінницька область, 22044, код ЄДРПОУ 33183410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (вул. АК. Глушкова, буд. 40, корпус 5, офіс 526, м. Київ, 03187; поштова адреса: вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 38964292) інфляційні збитки в розмірі 2901,60 грн; 3% річних в розмірі 695, 78 грн; витрати на сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 травня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (вул. АК. Глушкова, буд. 40, корпус 5, офіс 526, м. Київ, 03187; вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, м. Київ, 03187)

4 - відповідачу (с. Рогинці, Хмельницький район, Вінницька обл., 22044)