Ухвала

від 30.04.2020 по справі 320/3545/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

30 квітня 2020 року 320/3545/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейст Еко Менеджмент" про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020 "Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради ТОВ "Вейст Еко Менеджмент".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Також, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейст Еко Менеджмент".

29 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме:

- зупинити дію рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020 "Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради ТОВ "Вейст Еко Менеджмент";

- заборонити Боярській міській раді Києво-Святошинського району Київської області укладати із Товариством з обмеженою відповідальністю "Вейст Еко Менеджмент" договір оренди земельної ділянки площею 8,188 га кадастровий номер 3222410300:02:004:5091;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вейст Еко Менеджмент" вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 8,188 га кадастровий номер 3222410300:02:004:5091;

- накласти арешт на земельну ділянку площею 8,188 га кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що спірним рішенням Боярської міської ради №65/2489 від 27.02.2020 передано ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради для будівництва об`єкту забезпечення життєдіяльності міста Боярка - сміттєсортувальна станція. Крім того, вказаним рішенням Боярська міська рада зазначила про необхідність укладення у письмовій формі договору оренди та зобов`язала ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" зареєструвати право оренди на земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства України.

Позивач зауважив, що на момент підготовки позовної заяви та звернення до суду, речове право на земельну ділянку за ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" (право оренди) у Державному реєстрі речових прав не зареєстровано.

При цьому, позивач обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом зупинення виконання оскаржуваного рішення, заборони відповідачу укладати договір оренди та накладення арешту на спірну земельну ділянку зазначив про те, що після прийняття оскаржуваного рішення, завершальним етапом щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку є: укладення договору та реєстрація права оренди (речового права) у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після проведення державної реєстрації права оренди, на земельній ділянці площею 8,188 га кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 розпочнеться будівництво сміттєсортувальної станції.

Також позивач зауважив, що у разі прийняття рішення про скасування рішення Боярської міської ради VII скликання №65/2489 від 27.02.2020, його виконання стане неможливим, оскільки на той час вже буде побудована сміттєсортувальна станція та витрачені кошти на таке будівництво третіми особами. Позивачу у зв`язку із цим необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для виконання судового рішення та приведення земельної ділянки комунальної власності у попередній стан.

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відтак, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

При цьому, відповідно до положень абзацу 1 пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 №2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, з огляду на приписи вказаних норм законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.

Крім цього, суд також враховує принцип рівності сторін - один із складників концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Відтак, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить заявник, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, заявник має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, задля забезпечення позивачеві реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані існуючою очевидною небезпекою заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам як позивача, так і здоров`ю, життю та інтересам інших мешканців міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області.

В заяві про забезпечення позову зазначено, що рішенням Боярської міської ради №65/2489 від 27.02.2020 передано ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради для будівництва об`єкту забезпечення життєдіяльності міста Боярка - сміттєсортувальна станція. Крім того, вказаним рішенням Боярська міська рада зазначила про необхідність укладення у письмовій формі договору оренди та зобов`язала ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" зареєструвати право оренди на земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства України.

На думку позивача, таке рішення Боярської міської ради порушує його права та права мешканців міста Боярка, оскільки згідно вказаного рішення відбудеться будівництво сміттєсортувальної станції на земельній ділянці, яка межує менше ніж на 500 метрів із земельними ділянками, на яких розміщені будівлі технічної інфраструктури, житлова та громадська забудова та інші землі для ведення особистого селянського господарства, що суперечить чинному законодавству, а також таке рішення було прийнято за відсутності затвердженого у відповідності до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" плану зонування та детального плану території міста Боярка, а тому вважає, що розміщення на цій території сміттєсортувальної станції призведе до негативних наслідків для жителів міста Боярка.

Таким чином, позивач вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Однак, незважаючи на відкриття провадження в даній адміністративній справі, рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020 "Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" є чинним, що сприяє активним діям на майбутнє будівництво сміттєсортувальної станції та появі нових об`єктів, які у випадку задоволення позовних вимог при розгляді даної справи по суті доведеться зносити, що спричинить матеріальні збитки у великих розмірах, появу нових судових процесів та численне порушення прав третіх осіб.

Разом з тим, задоволення заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії оскаржуваного рішення для відповідача не несе будь-яких негативних наслідків, не покладає на відповідача додаткових обтяжень, а утримання від вчинення зазначених у заяві про забезпечення позову дій не має невідворотній характер.

У той час, як відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову в даному випадку призведе до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, третіх осіб стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Розглянувши заяву про забезпечення позову в частині зупинення дії оскаржуваного рішення, суд звертає увагу на те, що позивачем доведено реальну загрозу його правам та інтересам, а також іншим мешканцям міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки забудова оспорюваної території саме сміттєсортувальною станцією породжує негативні наслідки, а також несе загрозу майну та здоров`ю мешканців міста Боярка.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зупинити дію рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020 "Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради ТОВ "Вейст Еко Менеджмент".

Щодо клопотання про забезпечення позову в частині заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1). Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав (пункт 2).

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV, державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право користування (сервітут); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; інші речові права відповідно до закону.

За змістом статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором.

Позивачем у заяві про забезпечення позову зазначено, що спірним рішенням Боярської міської ради №65/2489 від 27.02.2020 передано ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради для будівництва об`єкту забезпечення життєдіяльності міста Боярка - сміттєсортувальна станція. Крім того, вказаним рішенням Боярська міська рада зазначила про необхідність укладення у письмовій формі договору оренди та зобов`язала ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" зареєструвати право оренди на земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи те, що судом зупинено дію рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020 "Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради ТОВ "Вейст Еко Менеджмент", то на думку суду виникає необхідність заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які здійснюють діяльність на території України, вчиняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 8,188 га за кадастровим номером 3222410300:02:004:5091, яка розташована в адміністративних межах Боярської міської ради.

При цьому, обираючи такий засіб забезпечення позову, суд погоджується із твердженням позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить його ефективний захист, а для відновлення прав, свобод та інтересів заявника необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд бере до уваги, що спірна земельна ділянка, яка перебуває у комунальній власності Боярської міської ради, може бути передана ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" в довгострокову оренду і у випадку державної реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку за третьою особою це значно може ускладнити виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог позивача.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Крім цього Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі №826/14722/17 вказано, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову у вказаній частині.

Суд зазначає, що предметом оскарження у даній справі є рішення Боярської міської ради №65/2489 від 27.02.2020, яким передано ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради для будівництва об`єкту забезпечення життєдіяльності міста Боярка - сміттєсортувальна станція.

При цьому, у заяві про забезпечення позову позивач зауважив, що у разі прийняття судом рішення про скасування рішення Боярської міської ради VII скликання №65/2489 від 27.02.2020, його виконання стане неможливим, оскільки на той час вже буде побудована сміттєсортувальна станція та витрачені кошти на таке будівництво третіми особами.

Отже, на підставі оскаржуваного рішення ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" може розпочати будівництво сміттєсортувальної станції на спірній земельній ділянці.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Таким чином, враховуючи, що дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, який дає право замовнику будівництва розпочати виконання будівельних робіт, з урахуванням доводів позивача щодо виникнення труднощів по відновленню первісного стану земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:02:004:5091 у випадку задоволення позову та завершення будівництва на вказаній земельній ділянці, що буде потребувати значних зусиль та витрат, суд приходить до висновку, що саме заборона Товариству з обмеженою відповідальністю "Вейст Еко Менеджмент" виконувати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи по будівництву сміттєсортувальної станції на земельній ділянці площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі є співрозмірною із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову.

При цьому, суд вирішуючи питання про забезпечення адміністративного позову у вказаний спосіб враховує також і ту обставину, що не забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або не буде сприяти ефективному захисту порушених/оспорюваних прав та інтересів позивача, оскільки до вирішення адміністративної справи по суті користувачем земельної ділянки може бути вжито безповоротних заходів по забудові земельної ділянки усунення яких буде не можливим або вимагатиме значних зусиль та можливого ініціювання інших судових процесів.

Щодо обраного позивачем виду забезпечення позову шляхом заборони Боярській міській раді Києво-Святошинського району Київської області укладати із Товариством з обмеженою відповідальністю "Вейст Еко Менеджмент" договір оренди земельної ділянки площею 8,188 га кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Вейст Еко Менеджмент" вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 8,188 га кадастровий номер 3222410300:02:004:5091, то суд вважає, що заява у зазначеній частині задоволенню не підлягає, оскільки такий спосіб забезпечення позову поглинається попередніми, а по-друге такий спосіб забезпечення є не конкретизованим та в будь-якому випадку не сприятиме виконанню судового рішення.

Щодо обраного позивачем виду забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 8,188 га кадастровий номер 3222410300:02:004:5091, то слід зазначити, що приписами Кодексу адміністративного судочинства України взагалі не передбачено такого виду забезпечення позову.

При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки невжиття таких заходів призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За наведених вище обставин, суд вважає, що заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Зупинити дію рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020 "Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради ТОВ "Вейст Еко Менеджмент" - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

3. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які здійснюють діяльність на території України, вчиняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091, яка розташована в адміністративних межах Боярської міської ради - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

4. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вейст Еко Менеджмент" (код ЄДРПОУ 43311477) виконувати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи по будівництву сміттєсортувальної станції на земельній ділянці площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

5. У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.

6. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

7. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

8. Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.