Рішення

від 29.04.2020 по справі 139/1206/19

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/1206/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань Пилипчук В.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Країла С.В.,

представника третьої особи - адвоката Спесивцева В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось майнове право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,34 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вона являється єдиним спадкоємцем за заповітом на вказану спадщину після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняла у встановленому законом порядку. Однак, сільською радою їй було відмовлено у завершенні приватизації зазначеної земельної ділянки, тому вона змушена звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просила суд визнати за нею право на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14.01.2020 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 04.02.2020 подав відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечив, зазначивши, що рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 було прийнято 01.07.1999 у відповідності до ст. 17 ЗК України та Декрету КМУ № 15-92 від 26.12.1992 Про приватизацію земельних ділянок . Проте, рішенням Курашовецької сільської ради № 167 від 28.09.2009 було внесено зміни в зазначене вище рішення та змінено нормативно правове обґрунтування щодо передачі ОСОБА_3 земельної ділянки у приватну власність. Так, зокрема, така передача здійснюється у відповідності до п. 15,34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 116, 118, 121, 125, 126 ЗК України, п. 2.4 Регламенту організації безоплатного оформлення та видачі громадянам України у 2009 році державних актів на право власності на земельні ділянки з метою уточнення цільового призначення земельних ділянок відповідно до чинного законодавства в рішеннях сесії сільської ради. Таким чином, право ОСОБА_3 на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства було надано відповідно до вказаних норм, а тому застосування норм п. 1 Розділу Х перехідних положень ЗК України, в даному випадку, є недоцільним взагалі. Позивачем було зазначено про те, що вона являється спадкоємцем на все майно після смерті своєї матері ( ОСОБА_3 ) зокрема, згідно складеного заповіту від 19.12.2000, в тому числі і на спірну земельну ділянку. Однак, в силу складених спадкодавцем пізніших заповітів, заповіт від 19.12.2000 є скасованим, що узгоджується з постановою Верховного Суду № 61-42486св18 від 26.06.2019. Також позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 за життя розпочала відповідну процедуру приватизації спірної ділянки та/або вчинила будь-які дії пов`язані з цим. В матеріалах справи також відсутні докази відведення та визначення меж саме тієї земельної ділянки, на яку заявляє вимогу позивач площею 0,34 га. Окрім того, заяву ОСОБА_1 не можна також розцінювати як звернення до органу місцевого самоврядування про завершення процедури приватизації, оскільки прохальна частина містила вимогу внести зміни до рішень 5 сесії 23 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 01.07.1999 та 18 сесії 5 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 167 від 28.09.2009, а саме: замінити ОСОБА_3 як сторону у правовідносинах щодо приватизації земельних ділянок на ОСОБА_1 , що у свою чергу, не є можливим та правомірним з підстав наведених у відповіді від 12.12.2019 (а.с. 38-43).

12.02.2020 до суду надійшла позовна заява третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору - ОСОБА_2 до Курашовецької сільської ради, ОСОБА_1 , яка мотивована тим, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові № 61-42486св18 від 26.06.2019, ОСОБА_2 оспорює право ОСОБА_1 на прийняття спадщини та просила визнати саме за нею право на завершення процедури приватизації 1/2 частки земельної ділянки, загальною площею 0,34 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 49-53).

Ухвалою суду від 12.02.2020 вказану позовну заяву третьої особи прийнято до спільного розгляду із первісним позовом та об`єднано справи в одне провадження.

18.02.2020 ОСОБА_1 подала суду відповідь на відзив Курашовецької сільської ради у якому пославшись на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08.07.2019, яке залишене в силі судами апеляційної та касаційної інстанції, та якими встановлено обставину початку ОСОБА_3 процедури приватизації спірної земельної ділянки та право ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом, на її завершення. Крім того, щодо процедури завершення приватизації, то в даному випадку можна вести мову про те, що відбувається заміна сторони у правовідносинах щодо приватизації, де замість спадкодавця виступають спадкоємці, а тому її заява до сільської ради повинна розцінюватися як звернення до органу самоврядування про завершення процедури приватизації (а.с. 65-68).

Також, 03.03.2020 ОСОБА_1 подала суду відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_2 , у якому проти її задоволення заперечила, посилаючись на чинність заповіту, вчиненого ОСОБА_3 19.12.2000 на її ім`я за виключенням заповідального розпорядження в частині житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 2,3649 га, а отже, безпідставність твердження ОСОБА_2 про її право на спадкування спірної земельної ділянки (а.с. 71-72).

Ухвалою суду від 03.03.2020 у справі закрито підготовче провадження, справу призначеного до судового розгляду на 19.03.2020, а також витребувано з канцелярії Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області цивільні справи № 139/434/19 та 139/504/19.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позов підтримали за обставин викладених у ньому та відповіді на відзив, а проти задоволення позовної заяви ОСОБА_2 заперечили з підстави викладених у відзиві.

Представник відповідача Курашовецької сільської ради в судове засідання не з`явився, викликався своєчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, із заявою про відкладення слухання по справі не звертався.

Представник третя особа ОСОБА_2 - адвокат Спесивцев В.В. проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечив, позов своєї довірительки підтримав за обставин у ньому викладених, просив його задоволити.

Вислухавши сторони та їх представників, вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Курашівці Мурованокуриловецького району Вінницької області померла ОСОБА_3 .

За її життя, рішенням 18 сесії 5 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 167 від 28.09.2009 вирішено внести зміни в рішення 5 сесії 23 скликання від 01.07.1999 Про передачу земельних ділянок у приватну власність , зокрема ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,73 га що знаходиться в с. Курашівці з якої: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,48 га (а.с. 13).

Вищевказана земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - 0,33 га знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а решта земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_1 .

У спадкоємців ОСОБА_3 виникло право на завершення приватизації спірної земельної ділянки, процедуру якої спадкодавцем було розпочато ще 01.07.1999 з винесення рішення 5 сесії 23 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Про передачу земельних ділянок у приватну власність до якого рішенням 18 сесії 5 скликання вказаної сільської ради внесено відповідні зміни.

Зазначені обставини встановлені рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області № 139/434/19 від 08.07.2019, що набрало законної сили 23.10.2019 згідно постанови Вінницького апеляційного суду (а.с. 23-31).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верховного Суду від 17.01.2020, що була винесена при перегляді зазначеного вище рішення у касаційному порядку, встановлено те, що ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації спірної земельної ділянки.

Також, вказаними вище рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на право на продовження приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Курашівці та надавалась ОСОБА_3 згідно рішень Курашовецької сільської ради від 01.07.1999 та 28.09.2009. Позивач прийняла спадщину, подавши 16.02.2011 до нотаріальної контори відповідну заяву про її прийняття, та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну спадкодавцю земельну ділянку площею 2,3649 га, а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошовий вклад на суму 5905 грн 73 коп. Спадкоємець за заповітом від 21.09.2009 ОСОБА_4 також прийняв спадщину у вигляді житлового будинку подавши 16.02.2011 нотаріальній конторі заяву про її прийняття. Спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_5 16.02.2011 подала нотаріальній конторі заяву згідно якої відмовилася від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 . Будь-яких заяв від інших можливих спадкоємців ОСОБА_3 до нотаріальної контори не надходило. На час смерті спадкодавця з нею ніхто не проживав.

Твердження представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Спесивцева В.В. про те, що його довірителька має право на приватизацію спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_3 є безпідставним з огляду на наступне.

Так, з матеріалів оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 139/504/19 вбачається, що рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12.06.2019 встановлено ту обставину, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла у спадщину житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в свою чергу, вказане спадкове майно прийняв у спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за життя не оформив своїх спадкових прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України, ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, спадкують внуки, правнуки спадкодавця.

У своїй постанові № 6-161цс17 від 07.06.2017 Верховний Суд України звернув увагу на те, що спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем.

Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.

Спадкування за правом представлення є різновидом спадкового правонаступництва та не залежить від спадкового правонаступництва між комморієнтами, оскільки спадкоємець, який помирає одночасно зі спадкодавцем, не спадкує його майно, але діти цього спадкоємця (внуки спадкодавця) за правом представлення виступають як безпосередні та самостійні спадкоємці майна спадкодавця, а не як спадкоємці тих осіб, яких вони представляють.

Застосування права представлення не може залежати від того, що особа, яку представляють, померла не раніше, а в один день зі спадкоємцем. Якщо презюмується, що дві особи померли одночасно, це унеможливлює перебування в живих особи, яку представляють, на час відкриття спадщини.

Визначення спадкових прав комморієнтів стосовно один одного необхідне для розмежування обсягу спадщини і спадкоємців кожного з них, проте жодним чином не обмежує прав онука спадкувати після одного з комморієнтів замість іншого, який був би покликаний до спадкування в разі, якби був живим на час відкриття спадщини.

Отже, фразу "належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю" не потрібно розуміти як можливість особи, яку представляють, отримати право на прийняття спадщини, оскільки в такому випадку йшлося б про інший інститут - спадкову трансмісію.

Якби особа, яку представляють, була б живою на час відкриття спадщини, то вона і була б спадкоємцем за законом, у даному ж випадку на її місце заступив спадкоємець за правом представлення, обсяг прав якого у праві представлення не залежить від фактичних прав особи, яка померла на час відкриття спадщини.

Отже, під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.

В даному випадку, вбачається що ОСОБА_6 , який був спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом від 21.09.2009 в частині житлового будинку, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто уже після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, у цій справі не може іти мова про право представлення, яке передбачене ст.1266 ЦК України, а тому позивач є лише спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , в межах спадкового майна, яке не охоплено заповітами.

Крім того, суду не надано доказів, що ОСОБА_2 вчинила дії, передбачені ст.ст. 1268-1269 ЦК України, які б свідчили про прийняття нею спадщини.

Зокрема, рішенням суду від 08.07.2019 встановлено лише факт прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Відомостей про те, що ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_3 проживала з нею за однією адресою суду надано не було.

Рішенням же суду від 12.06.2019, яке знаходиться в матеріалах цивільної справи №139/504/19, що була оглянута в судовому засіданні, та на яке посилалася третя особа, встановлено лише факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Отже, суд вважає встановленим, що позивач ОСОБА_1 - єдиний спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3 на належне останній за життя право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,34 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка прийняла спадщину в порядку передбаченому ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

У своїй заяві від 15.11.2019 адресованій Курашовецькій сільській раді, ОСОБА_1 , посилаючись на своє право на завершення приватизації земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 , просила надати їй можливість реалізувати вказане право (а.с. 33).

Сільським головою Курашовецької сільської ради позивачу було відмовлено у задоволенні її заяви (а.с. 32).

Посилання відповідача у відзиві на ту обставину, що заяву ОСОБА_1 не можна розцінювати як звернення до органу місцевого самоврядування про завершення процедури приватизації, суд не бере до уваги, оскільки із заперечень сільської ради вбачається, що позивач позбавлена можливості захистити свої права спадкоємця у спосіб інший, ніж через суд.

Згідно пункту г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 125-126 ЗК України (у редакції чинній на момент смерті ОСОБА_3 24.08.2010), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Таким чином, набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування на час смерті ОСОБА_3 24.08.2010 мало б місце у разі одержання у встановленому порядку державного акта на землю та реєстрації такого права у встановленому законом порядку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та, відповідно, не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Разом з тим, на сьогоднішній день, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру її приватизації відповідно до чинного законодавства України, а відповідними органами відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації.

Враховуючи, вищевикладені докази, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,34 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні ж позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_2 , слід відмовити.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідоно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції №0.0.1564504209.1 від 24.12.2019 року (а.с.1), за подання до суду позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Також, позивачем були понесені витрати на правову допомогу в розмірі 11380 грн (а.с. 76-84) та 5460 грн (а.с. 90-92). Всього - 16840 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі East/West Alliance Limited проти України , заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано суду договір про надання правової допомоги та копія свідоцтва про право особи, яка надає правничу допомогу, на заняття адвокатською діяльністю, а також докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а саме, розрахунки витрат на правову допомогу з описом виконаних робіт, витрачений час на виконання робіт та їх вартість, рахунок-фактуру №1 від 03 березня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено 11 380 грн, та рахунок-фактуру №2 від 03 березня 2020, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено 5 460 грн, а також квитанції до прибутково касових ордерів від 03.03.2020 року (а.с.76-85, 90-92).

Таким чином, стороною позивача належним чином доведені витрати на правничу допомогу, доказів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги відповідачем та третьою особою, суду надано не було, в зв`язку з чим з відповідача та третьої особи на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу як такі, що підтверджені відповідними доказами.

Отже, враховуючи зазначене, з відповідача Курашовецької сільської ради на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 12148 грн. (дванадцять тисяч сто сорок вісім) грн., з яких 11380 грн - витрати за надання правової допомоги та 768,40 грн. витрати на сплату судового збору).

З третьої особи ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню витрати за надання правової допомоги в розмірі 5460 (п`ять тисяч чотириста шістдесят) грн.

Керуючись ст.ст. 1216, 1223, 1225, 1266, 1268-1269 (в редакції станом на 24.08.2010) ЦК України, ст. 81, 125-126, 152 ЗК України (в редакції станом на 24.08.2010), ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,34 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що була розпочата на підставі рішення 5 сесії 23 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 01 липня 1999 року, зі змінами, внесеними рішенням 18 сесії 5 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 167 від 28 вересня 2009 року.

Стягнути з Курашовецької сільської ради Мурованокуриловенцького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 12148 (дванадцять тисяч сто сорок вісім) грн. 40 копійок, з яких 11380 грн - витрати на правову допомогу та 768,40 грн - судовий збір.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 5460 (п`ять тисяч чотириста шістдесят) гривень.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 до Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області та ОСОБА_1 про визнання права на завершення приватизації 1/2 земельної ділянки в порядку спадкування за правом представлення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду, але не пізніше закінчення строку карантину.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, але не пізніше закінчення строку карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Курашовецька сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326968, місцезнаходження: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Курашівці, вул. Миру, 80.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 05.05.2020.

Суддя: