Постанова

від 14.07.2020 по справі 139/1206/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/1206/19

Провадження № 22-ц/801/1288/2020

Категорія: 16

Головуючий у суді 1-ї інстанції Коломійцева В. І.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2020 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Марчук В.С., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 та із застосуванням режиму відеоконференції з Шаргородським районним судом Вінницької області

апеляційну скаргу третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1

на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Коломійцевої В.І., повний текст якого складений 05 травня 2020 року

в справі №139/1206/19

за позовом ОСОБА_2 (позивач)

до Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (відповідач)

за участі ОСОБА_1 (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору )

про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування,

встановив:

В грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась в районний суд з позовом до Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось майнове право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,34 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вона є єдиним спадкоємцем за заповітом на вказану спадщину після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняла у встановленому законом порядку, але сільською радою було відмовлено їй у завершенні приватизації зазначеної земельної ділянки, а тому вона змушена звернутися до суду для визнання за нею права на оформлення спадкових прав.

Просила суд визнати за нею право на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Крім того в лютому 2020 року ОСОБА_1 , як третя особя, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подала позов до Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки. Свій позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину в установленому законом порядку. ОСОБА_1 оспорює право ОСОБА_2 на прийняття спадщини та просила саме за нею визнати право на завершення процедури приватизації 1/2 частки земельної ділянки, загальною площею 0,34 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29 квітня 2020 року позов задоволено. Постановлено визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,34 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що була розпочата на підставі рішення 5 сесії 23 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 01 липня 1999 року, зі змінами, внесеними рішенням 18 сесії 5 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 167 від 28 вересня 2009 року.

Стягнуто з Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 12148 грн 40 коп., з яких 11380 грн - витрати на правову допомогу та 768,40 грн - судовий збір.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в розмірі 5460 гривень.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, просила скасувати рішення та ухвали нове про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що спірна земельна ділянка площею 0,34 га для особистого селянського господарства повинна спадкуватись на підставі закону, як частина спадщини, що не охоплена заповітами. На думку апелянта право на завершення приватизації цієї земельної ділянки прийнято спадкоємцями померлої: її батьком ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_2 в рівних частках, а відтак, до неї як до єдиного спадкоємця після смерті ОСОБА_4 перейшло право на завершення приватизації Ѕ частки спірної земельної ділянки.

Від позивача ОСОБА_2 суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне і обґрунтоване.

В судовому засідання представник апелянта - адвокат Спесивцев В.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Представник відповідача Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Гикавчук В.О. проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.

Представник позивача - адвокат Країло С.В. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Курашівці Мурованокуриловецького району Вінницької області померла ОСОБА_3 , за життя якої рішенням 18 сесії 5 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 167 від 28.09.2009 внесено зміни в рішення 5 сесії 23 скликання від 01.07.1999 Про передачу земельних ділянок у приватну власність , зокрема ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,73 га що знаходиться в с. Курашівці із якої: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,48 га (а.с. 13).

Вищевказана земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - 0,33 га знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а решта земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_1 .

У спадкоємців ОСОБА_3 виникло право на завершення приватизації спірної земельної ділянки, процедуру якої спадкодавцем було розпочато ще 01.07.1999 з винесення рішення 5 сесії 23 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Про передачу земельних ділянок у приватну власність до якого рішенням 18 сесії 5 скликання вказаної сільської ради внесено відповідні зміни.

Зазначені обставини встановлені рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області № 139/434/19 від 08.07.2019, що набрало законної сили 23.10.2019 згідно постанови Вінницького апеляційного суду (а.с. 23-31).

Постановою Верховного Суду від 17.01.2020, що була винесена при перегляді зазначеного вище рішення у касаційному порядку, також встановлено те, що ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації спірної земельної ділянки й не завершила її у зв`язку зі смертю.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеними судовими рішеннями також встановлено, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом права на продовження приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Курашівці та надавалась ОСОБА_3 згідно рішень Курашовецької сільської ради від 01.07.1999 та 28.09.2009. Позивач прийняла спадщину, подавши 16.02.2011 до нотаріальної контори відповідну заяву про її прийняття, та, зокрема, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну спадкодавцю земельну ділянку площею 2,3649 га, а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошовий вклад на суму 5905 грн 73 коп.

Спадкоємець за заповітом від 21.09.2009 ОСОБА_4 також прийняв спадщину у вигляді житлового будинку подавши 16.02.2011 нотаріальній конторі заяву про її прийняття. Спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_5 16.02.2011 подала нотаріальній конторі заяву, згідно з якою відмовилася від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 . Будь-яких заяв від інших можливих спадкоємців ОСОБА_3 до нотаріальної контори не надходило. На час смерті спадкодавця з нею ніхто не проживав.

При розгляді справи судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12.06.2019 встановлено ту обставину, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла у спадщину житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , який в свою чергу, вказане спадкове майно прийняв у спадщину після смерті ОСОБА_3 , та за життя не оформив своїх спадкових прав.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції вірно вважав встановленим, що позивач ОСОБА_2 - єдиний спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3 на належне останній за життя право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,34 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка прийняла спадщину в порядку передбаченому ч. 1 ст. 1269 ЦК України, а тому прийшов до висновку, що за нею слід визнати в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,34 га, а у задоволенні ж позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_1 слід відмовити.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції й відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом "а" частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі N 350/67/15-ц (провадження N 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі N 723/1061/17 (провадження N 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Положеннями ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Та обставина, що за життя спадкодавець розпочала приватизацію спірної земельної ділянки підтверджується матеріалами справи, і, зокрема, встановлена Постановою Верховного Суду від 17.01.2020 у справі N 139/434/19 за позовом ОСОБА_2 до Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування та визнання права на спадкування.

Зокрема колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що спадкодавець ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Колегія суддів зауважує, що предметом цього спору є визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя ОСОБА_3 .

Оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 то вважається, що вона набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцю, на підставі статей 1268 та 1269 ЦК України .

Таким чином, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.

Доводи апелянта про те, що вона має право на приватизацію спірної земельної ділянки в розмірі 0,34 га, яка на її думку, не охоплена заповітами, в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_3 є безпідставними.

Так, відповідно до з ч. 1 ст. 1266 ЦК України, ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, спадкують внуки, правнуки спадкодавця.

Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем.

Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.

Отже, під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.

Зазначений правовий висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 07.06.2017 при розгляді справи № 6-161цс17.

Як встановлено судом та слідує із матеріалів справи 19.12.2000 ОСОБА_3 склала заповіт, яким жилий будинок з надвірними спорудами і все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, в тому числі сертифікат на право на земельну частку (пай) , все майно яке належить їй на праві особистої власності, на що за законом вона матиме право, заповіла свої дочці ОСОБА_2 (а.с. 8).

21.09.2009 ОСОБА_3 вчинила інший заповіт, яким жилий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_4 .

Таким чином, заповіт складений 21.09.2009 скасовує попередній лише в частині, а саме щодо житлового будинку.

Із зазначеного слідує, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом від 21.09.2009 в частині житлового будинку, а його дочка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла у спадщину житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 .

Заповіт від 12 березня 2010 року (а.с. 44), згідно з яким ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,3649 га для товарного сільськогосподарського виробництва, не суперечить, а відтак не скасовує заповіту 19 грудня 2000 року (а.с. 8), так як в ньому йдеться про об`єкт, не охоплений попереднім заповітом - земельну ділянку, право власності на яку виникло згідно з державним актом, отриманим спадкодавцем 15 вересня 2006 року .

Вирішуючи спір суд першої інстанції прийшов вірного висновку про те, що третя особа, яка заявляє вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , в межах спадкового майна, яке не охоплено заповітами, а тому відмовив у задоволенні її позову про визнання за нею право на завершення процедури приватизації 1/2 частки спірної земельної ділянки в порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_3 , так як відповідне майнове право увійшло до складу спадщини за заповітом, отриманої ОСОБА_2 .

Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно дослідивши обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1 та залишенням без задоволення її апеляційної скарги, понесені нею судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Натомість позивачем ОСОБА_2 крім витрат, понесених і розподілених в суді першої інстанції, фактично сплачено і витрати на правничу допомогу, пов`язані з апеляційним розглядом справи, які підлягають відшкодуванню особою, яка ініціювала апеляційне провадження, а саме ОСОБА_1 в документально підтвердженому розмірі, а саме 2520 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29 квітня 2020 року, - без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі - витрати по оплаті за надання правничої допомоги в сумі 2520 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.07.2020

Головуючий І.М. Стадник

Судді В.С.Марчук

І.В. Міхасішин