Постанова

від 29.04.2020 по справі 329/591/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.04.2020 Справа № 329/591/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 329/591/19 Головуючий у 1 інстанції: Богослов А.В.

провадження № 22-ц/807/965/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Владівське про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Фермерського господарства Владівське про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,5 га, кадастровий номер 2325581900:01:015:0007, яка розташована на території Владівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, відповідно до державного акту про право приватної власності на землю серії ЗП № 022542 від 18.09.2004.

10.10.2017р. між ним та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є вищезазначена земельна ділянка. На підставі вказаного договору оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Фермерським господарством Владівське зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 15 років. Але зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним у зв`язку з тим, що при його укладенні сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, в договорі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки. Крім цього, першу та другу сторінки оригінального примірника договору, наданого йому, неможливо прочитати, що унеможливлює з`ясування дійсних домовленостей між сторонами.

Посилаючись на вказані обставин, позивач просив визнати недійсним договір б/н від 10.10.2017, укладений між ним та відповідачем, щодо оренди земельної ділянки, що розташована на території Владівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, кадастровий номер 2325581900:01:015:0007, площею 7,5 га, та скасувати рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області Линник Є.О. № 38735960 від 14.12.2017 про державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером: 2325581900:01:015:0007, площею 7,5 га.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на скаргу відповідач зазначає, що між позивачем та ФГ Владівське було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди, який підписаний сторонами та наданий для реєстрації саме у редакції, у якій маються всі його істотні умови, що встановлено в ході розгляду справи судом першої інстанції, зокрема, підтверджено реєстратором. Тому підстав для скасування рішення суду та задоволення позову не мається.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін у справі, кожен з яких підтримав свою позицію, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 7,50 га, кадастровий номер 2325581900:01:015:0007, що розташована на території Владівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області.

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2325581900:01:015:007, площею 7,5 га, строком на 15 років на підставі договору оренди землі б/н від 10.10.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Оскільки договір оренди земельної ділянки підлягає обов`язковій державній реєстрації, то саме з моменту її проведення такий договір набирає чинності, а в сторін виникають відповідні права та обов`язки з оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику

розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , встановлено, що від-

повідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є не додер-

жання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановле-

ні законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними

умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; непередано май-

но, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача

тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійсне-

ння його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач надав договір оренди земельної ділянки від 10.10.2017р., у редакції якого не мається кадастрового номеру земельної ділянки, а також 2 перші аркуші поганої якості Тому просив визнати його недійсним як такий, що не містить всіх істотних умов, а також не може бути прочитаний щодо змісту.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав зареєстрований екземпляр договору оренди від 10.10.2017р., підписаного між сторонами у справі, в якому мається кадастровий номер земельної ділянки, та він є нормальної якості.

Саме договір у своїй редакції позивач просив визнати недійсним.

Суд ретельно досліджував обставини щодо наявності двох примірників договорів оренди від 10.10.2017р., з приводу чого відповідач зазначав, що наданий позивачем примірник був підписаний першим, але потім було погоджено іншу редакцію, яка і була підписана між сторонами та зареєстрована в установленому законом порядку, але позивачу помилково було вручено первісну редакцію договору, яка реєстрацію не пройшла.

Судом також був допитаний в якості свідка державний реєстратор відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 , яка пояснила, що 12.12.2017 нею за заявою ОСОБА_3 було зареєстровано договір оренди земельної ділянки, укладений між Фермерським господарством "Владівське" та ОСОБА_1 . Договір, який реєструвався містив всі істотні умови, в тому числі кадастровий номер, площу земельної ділянки, місце розташування тощо. Договір оренди земельної ділянки, який просить визнати недійсним позивач, свідок не реєструвала.

На вказаних підставах судом першої інстанції було правомірно встановлено, що договір оренди земельної ділянки у редакції, який просить визнати недійсним позивач, не було зареєстровано в установленому законодавством порядку, а тому зазначений договір є неукладеним, в той час як відповідно до вимог законодавства визнати недійсним можна лише укладений договір. За таких обставин, судом відмовлено в задоволенні цих вимог позивача.

В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що оскаржуване рішення суду не відповідає приписам статті 8 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтям 2, 11, 263, 265 ЦПК України, оскільки його примірник договору не містить кадастрового номеру земельної ділянки, а його сторінки 1-2 є нечитабельними, тексти редакцій позивача та відповідача містять розбіжності.

Але такі ствердження позивача не спростовують висновків суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 ЗУ Про оренду землі у редакції, що була чинною на час підписання сторонами у справі оспорюваного договору, істотними умовами договору оренди визначені: об`єкт оренди ( кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У примірнику договору оренди відповідача визначено об`єкт оренди із зазначенням його місця розташування, його розміру, а також зазначено про Державний акт, який підтверджує належність земельної ділянки позивачу, але не було зазначено кадастровий номер цієї земельної ділянки.

Але при цьому, ним самим (позивачем) надається Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, згідно з яким договір оренди від 10.10.2017р. є зареєстрованим 12.12.2007р. та має такий обов`язковий реквізит як кадастровий номер ( а.с. 12).

Договір, наданий відповідачем, має аналогічний зміст та в ньому зазначено кадастровий номер земельної ділянки, а також цей договір є підписаним сторонами і зареєстрований. До цього примірника було додано акт приймання-передачі земельної ділянки від 10.10.2017р. та акт визначення меж земельної ділянки в натурі, у яких зазначено кадастровий номер земельної ділянки.

Підписанням примірника договору, який наданий відповідачем, акту приймання-передачі земельної ділянки в день його укладення 10.10.2017р., акту визначення меж земельної ділянки в натурі позивач виразив свою згоду на виникнення таких правовідносин, тобто висловив своє волевиявлення на передачу в оренду відповідачу своєї земельної ділянки. Наявність всіх необхідних реквізитів (істотних умов) у наданому відповідачем примірнику, на підставі якого відбулась реєстрація орендних відносин між сторонами, наразі і свідчить, що підстав для визнання недійсним оформленого у відповідності до статті 15 ЗУ Про оренду землі договору не мається. А також вказані факти доводять, що примірник договору, наданий позивачу помилково, не реєструвався, а тому не набув чинності, відтак його визнання недійсним не вимагається, оскільки він не є договором, який має виконуватись сторонами.

Про наявність волевиявлення позивача на договірні відносини з відповідачем свідчить фактична передача земельної ділянки, тобто факт його виконання сторонами.

Отже, колегія не вбачає порушеного права позивача, оскільки не зазначення у його примірнику кадастрового номеру земельної ділянки, не вплинуло на те, що сторони виконують договір, який пройшов державну реєстрацію.

Також суд правильно визнав вимоги про скасування реєстрації договору оренди

від 10.10.2017р. безпідставними, оскільки зареєстрований договір містить підписи сторін та погоджені всі істотні умови. Не визнавши його недійсним, суд обґрунтовано відмовив у похідних вимогах про скасування його державної реєстрації.

З урахуванням всього вище наведеного, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України вона підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ).

З змістом підпункту 3 пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих положень вказаного Закону № 540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 384, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів. витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2019 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст постанови складений 04 травня 2020 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Подліянова Г.С.