Постанова

від 05.05.2020 по справі 910/16466/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/16466/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Газспецбуд

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.20, повний текст якого складено та підписано 10.02.20

у справі №910/16466/19 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аустеніт Трейд

до товариства з обмеженою відповідальністю Газспецбуд

про стягнення 26 500,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Аустеніт Трейд (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Газспецбуд (далі-відповідач) заборгованості у розмірі 26 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем своїх зобов`язань з надання послуг екскаватора на об`єкті позивача та сплачені за це грошові кошти у розмірі 26 500,00 грн не повернув, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 26 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/16466/19 позов задоволено повністю.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/16466/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, скаржник просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права.

Крім того, скаржник стверджує, що отримавши 13.08.2019 від позивача кошти у розмірі 26 500,00 грн, 15.08.2019 ним було виконано зобов`язання з надання послуг екскаватора на об`єкті позивача, що підтверджується актом №ОУ-0227 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.08.2019.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2020, справу №910/16466/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю Газспецбуд пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.20 у справі № 910/16466/19; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.20 у справі №910/16466/19 до перегляду його в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Газспецбуд на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.20 у справі №910/16466/19 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Згідно з ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст.181 ГК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, позивач на підставі рахунка на оплату по замовленню №151 від 02.11.2019 здійснив оплату послуг екскаватора на користь відповідача на суму 26 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2150 від 13.08.2019 з призначенням платежу: за послуги Экскаватора зг РФ№151 от 12.08.2019 у т.ч. ПДВ 20% - 4416,67 грн (а.с.7-8 т.1).

Даний факт сторонами не оспорюється та визнається.

Тобто, викладене свідчить про виникнення між сторонами правовідносин з договору надання послуг, який оформлювався у спрощений спосіб, що не суперечить приписам ст.205 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Господарського процесуального кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2019 позивач направив відповідачу вимогу про повернення сплачених грошових коштів за послуги екскаватора у розмірі 26 500,00 грн, оскільки останній не виконав зобов`язань за надання таких послуг, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв`язку (а.с.9-10 т.1). Крім того, 13.11.2019 позивач направив відповідачу претензію про повернення грошових коштів у розмірі 26 500,00 грн у строк до 20.11.2019, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв`язку (а.с.13-14 т.1).

Однак, звернення позивача до відповідача з вимогами про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 26 500,00 грн залишилися без відповіді та виконання.

Дана обставина сторонами не оспорюється.

Відповідачем на підтвердження факту виконання своїх зобов`язань до відзиву на позов долучено копію акта №ОУ-0227 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.08.2019 (а.с.50 т.1).

Проте, вказаний вище доказ був поставлений під сумнів позивачем та судом першої інстанції, у зв`язку з чим судом першої інстанції було витребувано у відповідача оригінал акта №ОУ-0227 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.08.2019.

Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В той же час, відповідачем оригіналу вказаного вище документа до суду першої інстанції надано не було, а також не повідомлено про причини неможливості його подання.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не зобов`язав позивача надати вказаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), колегією суддів відхиляються, оскільки саме відповідачем було подано копію акта №ОУ-0227, а позивачем поставлено під сумнів відповідність її оригіналу, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування його оригіналу безпосередньо у відповідача.

Твердження відповідача про те, що оригінал зазначеного акта був направлений позивачу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки останнім в підтвердження вказаних доводів не наведено та не надано будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України.

Що стосується доданого до апеляційної скарги скріншота з електронної пошти, колегія суддів також не приймає його до уваги, оскільки, по-перше, відповідачем відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України не надано доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; по-друге, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення; по-третє, зазначений скріншот взагалі не завірений відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для прийняття поданої відповідачем копії акта №ОУ-0227 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.08.2019, як доказ виконання останнім свої зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих як доказів належного виконання свої зобов`язань, так і доказів на спростування наявності заборгованості.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Газспецбуд на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.20 у справі №910/16466/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.20 у справі №910/16466/19 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/16466/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала