Постанова

від 28.04.2020 по справі 640/332/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/332/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головань О.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Степанюка А.Г., Файдюка В.В.

при секретарі Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ямас-Буд до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ямас-Буд (далі по тексту - позивач, ТОВ Ямас-Буд ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 року № 0586861213.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

27.04.2020 року на адресу суду надійшло клопотання ГУ ДПС у місті Києві про перерви по справі та заміну відповідача правонаступником.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши зазначене клопотання, в частині оголошення перерви, дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки участь сторін не є обов`язковою, а матеріали справи містять належні докази для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слуханню справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Щодо клопотання про заміну відповідача правонаступником, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС у місті Києві заявлено клопотання про заміну Головного управління ДФС у місті Києві в порядку процесуального правонаступництва, у зв`язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України від 18.12.2018 року №1200.

Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно зі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, Головним управлінням ДПС у місті Києві підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управління ДФС у місті Києві на Головне управління ДПС у місті Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Ямас-Буд зареєстроване як юридична особа з 20.10.2014 року, та перебувало на обліку в якості платника податків у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Ямас-Буд , в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт від 07.08.2018 року №13673/26-15-12-13-20/39447551 (далі по тексту - акт перевірки).

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, визначених п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме:

ь податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 року № 8371401 граничний термін сплати 02.03.2018 року - фактично сплачено 19.04.2018 року, кількість днів затримки 48 - сума боргу 77,65грн., сума штрафної санкції 15,53 грн.;

ь податкове повідомлення рішення від 18.10.2017 року № 8371401, граничний термін сплати грошового зобов`язання 02.03.2018 року - фактично сплачено 23.04.2018 року, кількість днів затримки 52, сума боргу 227 329,40 грн., сума штрафної санкції 45 465,87 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 року № 0586861213, яким встановлено порушення ТОВ Ямас-Буд строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного пп. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов`язання зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 45 481,40 грн.(далі по тексту - оскаржуване ППР).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2018 року № 0586861213, позивач оскаржив його у порядку адміністративного оскарження до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 19.11.2018 року №37527/6/99-99-11-03-01-25 скаргу ТОВ Ямас-Буд залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 року № 0586861213 без змін.

Позивач, вважаючи оскаржуване ППР незаконними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що, рішення контролюючого органу, визначені суми в якому є неузгодженими, не створює наслідків для визначення інших зобов`язань, а рішення, яким воно визначається, не має юридичної сили для посилання на нього при перевірках даного платника податків чи його контрагентів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ Ямас-Буд несвоєчасно сплачено суму податкового зобов`язання, яка визначена у податкових повідомленнях-рішеннях від 18.10.2017 року, тобто, з затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, ТОВ Ямас-Буд було подано адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2017 року № 1848140302, № 0008351401, № 0008371401, № 0008341401, № 0008361401 та від 29.01.2018р. № 0203140302.

Так, за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 24.07.2018 року в справі №826/2066/18 року в задоволенні позову було відмовлено.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 року, у вказаній справі, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2018 року скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 року № 1848140302, № 0008351401, № 0008371401, № 0008341401, № 0008361401 та від 29.01.2018р. № 0203140302.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що винесені 18.10.2017 року податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві є неузгодженими, а, отже, у платника податків, в даному випадку позивача, не може виникати перед контролюючим органом ніяких податкових зобов`язань по таким податковим повідомленням-рішенням.

Отже, якщо податкове зобов`язання не є узгодженим відповідно до положень Податкового кодексу України, воно не має наслідків для платника податків щодо відповідальності за його сплату.

Крім того, у випадку, коли таке зобов`язання є неузгодженим, воно не створює наслідків для визначення інших зобов`язань, а рішення, яким воно визначається, не має юридичної сили для посилання на нього при перевірках даного платника податків чи його контрагентів.

Рішення контролюючого органу, визначені суми в якому є неузгодженими, не створює наслідків для визначення інших зобов`язань, а рішення, яким воно визначається, не має юридичної сили для посилання на нього при перевірках даного платника податків чи його контрагентів.

Крім того, не заслуговують на увагу суду посилання апелянта на те, що штрафні санкції позивачу нараховано в автоматичному режимі, відповідно до ІКП, з якої вбачається дата фактичної сплати грошового зобов`язання, оскільки зазначене не спростовує факт їх незаконного нарахування, адже грошове зобов`язання не є узгодженим, відповідно до норм податкового законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведено належними доказами протиправність оскаржуваного ППР.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: А.Г. Степанюк

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено 05.05.2020 року