Рішення

від 27.04.2020 по справі 640/2605/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року м. Київ № 640/2605/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Астра НВ до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Астра НВ (надалі також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (надалі також - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0292615147 №0302615147, №0312615147 від 01.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки останні встановлені порушення не відповідають дійсним обставинам справи. В позивача наявні всі документи, що спростовують доводи відповідача.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що встановленні порушення актом перевірки відповідають фактичнім обставинам справи, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

На підставі наказу від 19.11.2018 року №17120, направлень від 14.12.2018 року №106526-15-14-07-01-18, №1066/26-15-14-07-01-18, №1077/26-15-14-07-02-18 та згідно пп.78.1.15 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну перевірку позапланову виїзну перевірку ТОВ Астра НВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.11.2015 по 30.06.2018 роки.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 02.01.2019 року № 3/26-15-14-07-01/40100956, яким становлено порушення:

пункту 44.1 ст.44, пп.134.1.1п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 205529 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 83008 грн. за 2017 рік на суму 105 280 грн. за 1 квартал 2018 року на суму 10026 грн. за 1 півріччя 2018 року на суму 7215 грн;

пункту 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1ст.188, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.44.1 ст.44 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 255 641 грн., в тому числі: за грудень 2015 року на суму 3526 грн. за лютий 2016 року на суму 15917 грн. за червень 2016 року на суму 22 624 грн. за серпень 2016 року на суму 16112 грн. за листопад 2016 року на суму 7826 грн. за грудень 2016 року на суму 52425 грн. за квітень 2017 року на суму 3026 грн. за вересень 2017 року на суму 31667 грн. за листопад 2017 року на суму 8351 грн. за грудень 2017 року на суму 67002грн. за травень 2018року на суму 6208 грн. за червень 2018 року на суму 20957 грн;

підпункту 201.10 ст.201 ПК України, в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В подальшому відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0292615147 №0302615147, №0312615147 від 01.02.2019 року.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

При вирішення справи по суті, судом встановлено, що за період з 04.11.2015 року по 30.06.2018 року ТОВ Астра НВ задекларовано в рядку 01 декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 41771466 грн.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ Астра НВ показників у рядку 01 Декларації Дохід від будь якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку показників за період з 04.11.2015 року по 30.06.2018 року встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій з виконання будівельно-монтажних робіт та у рядку 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності показників за період з 04.11.2015 року по 30 06.2018 року у загальній сумі 191 322 грн.

Також, перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 04.11.2015 по 30.06.2018 встановлено його занижено фінансовий результат до оподаткування за перевіряємий період на за загальну суму 1161 139 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 480 469грн., за 2017 рік у сумі 584 885 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 55699грн., за 1 півріччя 2018 року на суму 40 086 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ Астра НВ для ведення господарської діяльності орендує автомобіль Volkswagen LT35 (АА7693ЕР), який використовується для ведення господарської діяльності підприємства.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 Паливо за дебетом обліковується паливно-мастильні матеріали на загальну суму 695 510 грн., в тому числі: за 2015рік на суму 18640грн., за 2016 рік на суму 247 996 грн., за 2017 рік на суму 335 020грн., за 1 квартал 2018 року на суму 55694 грн., за 1 півріччя 2018 року на суму 38160 грн.

За кредитом рахунку 203 Паливо на загальну суму 695509грн. відображено списання вищевказаних паливо-мастильні матеріали, в тому числі: за 2016 рік на суму 266636 грн., за 2017 рік на суму 335 011 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 55699грн., за 1 півріччя 2018 року на суму 38163 грн.

Як зазначає, позивач, дані операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт по рахунку 90 Собівартість реалізації - Кт по рахунку 203 Паливо . Крім того, позивачем перевіряючим надано подорожні листи в кількості 634 шт.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі також - Закон №996) , визначено, що первинний документ-це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ повинний містити обов'язкові реквізити : назва документу, дата і місце складання, назва підприємства , від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Отже, будь-які документи підпадають під вимоги первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що в подорожніх листах наданих ТОВ Астра НВ відсутня деталізація маршруту автомобіля (час прибуття та вибуття, кількість годи, звідки взяти вантаж, куди доставити вантаж, найменування вантажу, кількість поїздок з вантажем, відстань), та не заповнені рядки - видача пального, ким видано, час в наряді, всього перевезено та виконано, відсутні підписи та на підставі цього неможливо встановити, чи дійсно використовувався даний автомобіль в господарській діяльності підприємства.

Судом встановлено, що наданих позивачем 634 шт. подорожніх листах зазначено дата такого листа, режим роботи водія, який автомобіль, ПІБ водія, ким виданий подорожній лист, виїзд автомобіля з гаражу, повернення в гараж, нульовий пробіг та показник спідометра, зазначено рух пального (скільки видано, скільки при виїзді та скільки залишилось), також наявний підпис диспетчера та водій.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що їх враховують для визначення об'єкта оподаткування, визначають на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II цього Кодексу.

Фактично витрачені пальне і мастильні матеріали для транспортних засобів списують на підставі подорожніх листів згідно з фактичною вартістю витраченого пального і мастильних матеріалів відповідно до норм витрат, затверджених наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 року № 43.

Типова форма подорожнього листа затверджена наказом Держкомстату України від 17.02.1998року № 74, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.09.1998 року за № 149/2589. При цьому п. 2 Наказу № 74 визначено, що застосування цієї форми подорожнього листа є обов'язковим для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їхнім замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Суд звертає увагу на наступне, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень від 05.07.2011 № 3565-VI (далі - Закон № 3565) із текстів законів України Про автомобільний транспорт , Про дорожній рух та Про міліцію вилучено посилання на подорожні листи. Тобто, з моменту набрання чинності даного водії не зобов'язані його пред'являти працівникам Державтоінспекції під час перевезення чи службових поїздок.

19.03.2013 року Державною службою статистики України видано Наказ №95 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.03.2013 року за № 521/23053), згідно якого Наказ № 74 втратив чинність.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи складають на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Перелік таких обов'язкових реквізитів визначений ч. 2 ст. 9 Закону № 996, а саме: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Суд наголошує на тому, що господарська операція може супроводжуватися будь-якими первинними документами, які мають обов'язкові реквізити визначені ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік при цьому якщо в документі не заповнені деякі реквізити , а обов'язкові реквізити вказані, цей первинний документ неможна не визнати недійсним.

Щодо встановлення перевіркою, що відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунку 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками встановлено взаємовідносини з ТОВ Дювілс груп Україна , суд зазначає наступне.

Згідно з п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Відповідно до пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України в ході проведення планової виїзної перевірки позивачу надано запити від 26.09.2018 року №3, від 04.10.2018 року №5 щодо надання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за період з 04.11.2015 року по 30.06.2018 року по взаємовідносинах з ТОВ Дювілс груп Україна .

В результаті вищевикладеного складено акти про не надання документів бухгалтерського та податкового обліку від 27.09.2018 року №836/26-15-14-07-01-16, 08.10.2018 року № 877/26-15-14-07-01-16.

Згідно бази даних Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ Дювілс груп Україна мало взаємовідносини відповідно до договору №25 від 18.12.2015 року та виписано податкові накладні на адресу ТОВ Астра НВ .

Відповідачем в акту перевірки зазначено, що ТОВ Дювілс груп Україна з 2015 року по 1 півріччя 2018 року не подає звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації, застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів).

Позивачем надано суду документи, які підтверджують господарську діяльність між позивачем та ТОВ Дювілс Груп Україна , а саме: акт надання послуг № 39 від 23.11.2016 pоку, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року; договірна ціна на будівництво влаштування накривок на парапети та вентшахти на покрівці житлового будинку №3.5 за адресою: Житлова забудова між вул. Новомостицька та вул. Замковецького у Подільському районі м.Києва; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року; акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року; договірна ціна на будівництво влаштування накривок на парапети та вентшахти на покрівлі житлового будинку № 3.6 за адресою : Житлова забудова між вул. Новостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва у 2016 році; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року; договірна ціна на будівництво влаштування накривок на парапети та вентшахти на покрівлі житлового будинку № 3.7 за адресою Житлова забудова між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі міста Києва у 2016 році; акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2016 року; акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року та договірна ціна на влаштування накривок на парапети на терасі на покрівлі житлового будинку № 3.5 за адресою: житлова забудова між вул. Новостицькою та вул. Замковецького у Подільському районі міста Києва у 2016 році; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2016 року; акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року та договірна ціна на будівництво влаштування накривок на парапети на терасі на покрівлі житлового будинку №3.6 за адресою житлова забудова між вул. Новостицькою та вул. Замковецького у Подільському районі міста Києва у 2016 році; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 pоку, акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, та договірна ціна влаштування накривок на парапети на терасі на покрівлі житлового будинку № 3.7 за адресою : житлова забудова між вул. Новостицькою та вул. Замковецького у Подільському районі міста Києва у 2016 році; акт надання послуг № 40 від 23.12.2016 року; акт надання послуг №14 від 09.03.2017 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2017 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2017 року; акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року; акт надання послуг №14 від 09.03.2017 року.

Суд також звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено зобов'язання платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, Податковий кодекс не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

Суд критично ставиться до висновку в акті перевірки щодо нікчемності правочину, оскільки його недійсність визнається законом, зокрема в судовому порядку, а не актом.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Товариство не зобов'язане контролювати та перевіряти, дотримання контрагентом податкового законодавства, чи знаходиться вони фактично за податковою адресою, чи порушували правила ведення податкового обліку, чи відкриті відносно них судові справи тощо.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції У країни).

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-аЮ підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, невпливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту .

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Щодо взаємовідносини позивача з ТОВ Столична перспектива суд зазначає наступне.

ТОВ Столична перспектива виписано податкові накладні на адресу ТОВ Астра НВ на загальну суму 192111,52 грн з ПДВ 32018,59грн. Згідно бази даних Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ Столична перспектива у зв'язку з поверненням товару виписано на адресу ТОВ Астра НВ розрахунок коригування до податкової накладної від 30.06.2016 року №2 від 31.07.2016 року на загальну суму 192111,52 грн. з ПДВ 32018,59 грн.

ТОВ Столична перспектива у зв'язку з поверненням товару було виписано на адресу ТОВ Астра НВ виписано накладну на повернення товару від 31.07.2016 року № 4, якою повернуто товар на суму 192111,52 грн з ПДВ 32018,59грн.

Відповідно до видаткової накладної № СП-0000001 від 30.06.2016 року видано товар на суму 192111,52грн з них ПДВ 32018,59грн.

Відповідно до накладної ТОВ Астра НВ повернула товар ТОВ Столична перспектива на суму 192111,52грн. з них 32018,59 грн ПДВ.

Пояснення щодо даного повернення, позивачем надані відповідача листом за №110.

Відповідно до пп. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування .

Статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 996 (в редакції, яка діяла у період, що перевірявся) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.1 Положення № 88, під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції. Крім цього, підпис на документі може бути скріплений печаткою (п. 2.5 Положення № 88).

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витратє реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Відповідно до п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2016 року) передбачено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/при дбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) виключено

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставини та аналіз чинного законодавства, позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі наступні податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 01.02.2019 року № 0292615147, № 0302615147, №0312615147.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Астра НВ (код ЄДРПОУ 40100956) судовий збір у сумі 9151,21грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій