Ухвала

від 05.01.2021 по справі 640/2605/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 січня 2021 року

м. Київ

справа № 640/2605/19

адміністративне провадження № К/9901/35468/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О .,

суддів -Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №640/2605/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРА НВ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Астра НВ (надалі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0292615147 №0302615147, №0312615147 від 01.02.2019 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги вказує, що за результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 02.01.2019 року № 3/26-15-14-07-01/40100956, яким становлено порушення:

- пункту 44.1 ст.44, пп.134.1.1п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 205529 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 83008 грн. за 2017 рік на суму 105 280 грн. за 1 квартал 2018 року на суму 10026 грн. за 1 півріччя 2018 року на суму 7215 грн;

- пункту 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1ст.188, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.44.1 ст.44 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 255 641 грн., в тому числі: за грудень 2015 року на суму 3526 грн. за лютий 2016 року на суму 15917 грн. за червень 2016 року на суму 22 624 грн. за серпень 2016 року на суму 16112 грн. за листопад 2016 року на суму 7826 грн. за грудень 2016 року на суму 52425 грн. за квітень 2017 року на суму 3026 грн. за вересень 2017 року на суму 31667 грн. за листопад 2017 року на суму 8351 грн. за грудень 2017 року на суму 67002грн. за травень 2018року на суму 6208 грн. за червень 2018 року на суму 20957 грн;

-підпункту 201.10 ст.201 ПК України, в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У подальшому відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0292615147 №0302615147, №0312615147 від 01.02.2019 року.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки останні встановлені порушення не відповідають дійсним обставинам справи. В позивача наявні всі документи, що спростовують доводи відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, залишеним без змін поставною Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 5 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (див. згадане вище рішення у справі ""Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", п. 45; згадане вище рішення у справі "Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії", п. 37; та "Козліца проти Хорватії"(Kozlica v. Croatia), № 29182/03, п. 32, від 2 листопада 2006 року; див. також "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia), № 18499/08, п. 29, від 7 липня 2015 року). 83.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (див. згадане вище рішення у справі "Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії", п. 36; згадане вище рішення у справі "Козліца проти Хорватії", п. 33; згадане вище рішення у справі ""Булфрахт Лтд" проти Хорватії", п. 34, "Добріч проти Сербії" (Dobriж "ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ" (ZUBAC v. CROATIA) - РІШЕННЯ 35 v. Serbia), №№ 2611/07 та 15276/07, п. 54, від 21 червня 2011 року; та "Йовановіч проти Сербії" (Jovanoviж v. Serbia), 32299/08, п. 48, від 2 жовтня 2012 року). 84.

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі "Добріч проти Сербії", п. 54).

Також Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Європейський суд у вказаному рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалось судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Аналіз доводів касаційної скарги не дає підстав суду касаційної інстанції для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не встановлено, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №640/2605/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРА НВ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді Н.Є. Блажівська

І.В. Дашутін