Постанова

від 11.11.2020 по справі 640/2605/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2605/19 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Астра НВ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Астра НВ звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.02.2019 № 0292615147, № 0302615147, № 0312615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 19.11.2018 року №17120, направлень від 14.12.2018 року №106526-15-14-07-01-18, №1066/26-15-14-07-01-18, №1077/26-15-14-07-02-18 та згідно пп.78.1.15 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Астра НВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.11.2015 по 30.06.2018 роки.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 02.01.2019 року № 3/26-15-14-07-01/40100956, яким становлено порушення:

- пункту 44.1 ст.44, пп.134.1.1п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 205529 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 83008 грн. за 2017 рік на суму 105 280 грн. за 1 квартал 2018 року на суму 10026 грн. за 1 півріччя 2018 року на суму 7215 грн.;

- пункту 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1ст.188, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.44.1 ст.44 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 255 641 грн., в тому числі: за грудень 2015 року на суму 3526 грн. за лютий 2016 року на суму 15917 грн. за червень 2016 року на суму 22 624 грн. за серпень 2016 року на суму 16112 грн. за листопад 2016 року на суму 7826 грн. за грудень 2016 року на суму 52425 грн. за квітень 2017 року на суму 3026 грн. за вересень 2017 року на суму 31667 грн. за листопад 2017 року на суму 8351 грн. за грудень 2017 року на суму 67002 грн. за травень 2018року на суму 6208 грн. за червень 2018 року на суму 20957 грн.;

- підпункту 201.10 ст. 201 ПК України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

01.02.2019 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0292615147 № 0302615147, № 0312615147.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв`язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Астра НВ в межах спірного періоду мало взаємовідносини з ТОВ Дювілс груп Україна відповідно до договору підряду від 18.12.2015 № 25, договору про надання послуг від 15.01.2016 № 15/01-ЛЗ, договору підряду від 08.09.2017 № 08/09-М.

На виконання вказаних вище договорів ТОВ Астра НВ надано податкові накладні, які виписано ТОВ Дювілс груп Україна на адресу позивача, рахунки на оплату, банківські виписки, акт звіряння, акт надання послуг № 39 від 23.11.2016, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року; акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року; договірну ціну на будівництво влаштування накривок на парапети та вентшахти на покрівці житлового будинку № 3.5 за адресою: Житлова забудова між вул. Новомостицька та вул. Замковецького у Подільському районі м. Києва; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року; акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року; договірну ціну на будівництво влаштування накривок на парапети та вентшахти на покрівлі житлового будинку № 3.6 за адресою : Житлова забудова між вул. Новостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва у 2016 році; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року; договірну ціну на будівництво влаштування накривок на парапети та вентшахти на покрівлі житлового будинку № 3.7 за адресою Житлова забудова між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі міста Києва у 2016 році; акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2016 року; акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року та договірну ціну на влаштування накривок на парапети на терасі на покрівлі житлового будинку № 3.5 за адресою: житлова забудова між вул. Новостицькою та вул. Замковецького у Подільському районі міста Києва у 2016 році; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2016 року; акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року та договірну ціну на будівництво влаштування накривок на парапети на терасі на покрівлі житлового будинку № 3.6 за адресою житлова забудова між вул. Новостицькою та вул. Замковецького у Подільському районі міста Києва у 2016 році; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 pоку, акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, та договірну ціну влаштування накривок на парапети на терасі на покрівлі житлового будинку № 3.7 за адресою: житлова забудова між вул. Новостицькою та вул. Замковецького у Подільському районі міста Києва у 2016 році; акт надання послуг № 40 від 23.12.2016 року; акт надання послуг №14 від 09.03.2017 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2017 року; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2017 року; акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року; акт надання послуг №14 від 09.03.2017.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з ТОВ Дювілс груп Україна .

Щодо взаємовідносин ТОВ Астра НВ з ТОВ Столична перспектива колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ Столична перспектива виписано податкові накладні на адресу ТОВ Астра НВ на загальну суму 192 111, 52 грн. з ПДВ 32 018, 59 грн.

Згідно бази даних Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ Столична перспектива у зв`язку з поверненням товару виписано на адресу ТОВ Астра НВ розрахунок коригування до податкової накладної від 30.06.2016 № 2 від 31.07.2016 на загальну суму 192 111, 52 грн. з ПДВ 32 018, 59 грн.

ТОВ Столична перспектива у зв`язку з поверненням товару було виписано на адресу ТОВ Астра НВ накладну на повернення товару від 31.07.2016 № 4, якою повернуто товар на суму 192 111, 52 грн. з ПДВ 32 018, 59 грн.

Відповідно до видаткової накладної № СП-0000001 від 30.06.2016 видано товар на суму 192 111, 52 грн. з них ПДВ 32 018, 59 грн.

Відповідно до накладної ТОВ Астра НВ повернула товар ТОВ Столична перспектива на суму 192 111, 52 грн. з них 32 018, 59 грн. ПДВ.

Пояснення щодо даного повернення позивачем надані відповідачу листом № 110.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 32 019, 00 не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Також, є необґрунтованими і висновки податкового органу в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки в силу ст. 77 КАС України відповідачем не доведено, що неналежне виконання вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації платником податків спірних рахунків коригування відбулось саме з вини ТОВ Астра НВ , що виключає можливість притягнення його до відповідальності.

Щодо оренди ТОВ Астра НВ автомобіля Volkswagen LT35 ( НОМЕР_1 ), який використовується для ведення позивачем господарської діяльності підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 Паливо за дебетом обліковуються паливно-мастильні матеріали на загальну суму 695 510 грн., в тому числі: за 2015рік на суму 18640 грн., за 2016 рік на суму 247 996 грн., за 2017 рік на суму 335 020грн., за 1 квартал 2018 року на суму 55694 грн., за 1 півріччя 2018 року на суму 38 160 грн.

За кредитом рахунку 203 Паливо на загальну суму 695 509, 00грн. відображено списання вищевказаних паливо-мастильні матеріали, в тому числі: за 2016 рік на суму 266636 грн., за 2017 рік на суму 335 011 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 55699грн., за 1 півріччя 2018 року на суму 38163 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції, дані операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт по рахунку 90 Собівартість реалізації - Кт по рахунку 203 Паливо . Крім того, на підтвердження вказаного позивачем контролюючому органу надано подорожні листи в кількості 634 шт.

З наданих позивачем 634 подорожніх листів зазначено дата такого листа, режим роботи водія, який автомобіль, ПІБ водія, ким виданий подорожній лист, виїзд автомобіля з гаражу, повернення в гараж, нульовий пробіг та показник спідометра, зазначено рух пального (скільки видано, скільки при виїзді та скільки залишилось), також наявний підпис диспетчера та водій, що спростовує доводи апелянта про те, що в зазначених подорожніх листах відсутня деталізація маршруту автомобіля.

При цьому, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.