Постанова

від 29.04.2020 по справі 390/786/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року м. Кропивницький

справа № 390/786/19

провадження № 22-ц/4809/764/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л. В.,

суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В.

секретар Лазаренко-Шаповалова В.В.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача за довіреністю - ОСОБА_2 ,

відповідач - Фермерське господарство Дапринди Сергія Миколайовича ,

представник відповідача - адвокат Кривонос Андрій Ілліч,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 року у складі судді Пасічника Д.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Дапринди Сергія Миколайовича про розірвання договору оренди землі та стягнення сум заборгованості з орендної плати,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства Дапринди Сергія Миколайовича про розірвання договору оренди землі та стягнення сум заборгованості з орендної плати.

Зазначав, що 04 квітня 2016 року між ним та ФГ Дапринди С.М. укладено договір оренди землі, який 23 квітня 2016 року зареєстровано приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю.. За умовами договору він передав належну йому земельну ділянку загальною площею 7,53 га, розташовану на території Гаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області у тимчасове платне користування відповідачу на строк десять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач в порушення умов договору оренди землі не виконує свої зобов`язання за договором щодо використання землі за призначення з додержанням екологічної безпеки землекористування, не здійснив дослідження агрохімічних показників земельної ділянки, а також не виплатив своєчасно та у повному розмірі орендну плату за 2018 рік. За умовами договору оренди землі невиконання відповідачем цих зобов`язань за договором, є підставою для припинення дії договору шляхом його розірвання. Відповідальність за невиконання умов договору визначена договором за домовленістю сторін, тому є більш суворою ніж передбачено законодавством, як при нарахуванні пені від оцінки земельної ділянки, а не суми заборгованості, так і підстав припинення договору, відповідно до яких для припинення дії договору не потрібна наявність факту систематичної невиплати орендної плати.

Просив суд припинити шляхом дострокового розірвання, укладений між ним та ФГ Дапринди С. М . , договір оренди землі, зареєстрований 23 квітня 2016 року, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі за 2018 рік та нарахованій пені за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 52 230,24 грн. (а.с.2-6).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства Дапринди Сергія Миколайовича на користь позивача 43 892,31 грн. та судові витрати в розмірі 768, 40 грн..

В решті позовних вимог відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що позивачем доведено несвоєчасну та не у повному розмірі виплату відповідачем орендної плати за 2018 рік, у зв`язку з чим є підстави для відповідальності відповідача відповідно до умов пункту 13 договору оренди землі. Проте підстави для розірвання договору оренди відсутні, оскільки договір оренди можливо розірвати лише в разі систематичної, тобто два і більше, несплати орендної плати. Договір оренди землі може бути припинений достроково шляхом його розірвання на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду відповідно до п. д ч.1 ст.141 Закону України Про оренду землі . Крім того, позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що відповідач не виконує обов`язки щодо використання орендованої земельної ділянки відповідно до мети, визначеної у пункті 2.1 договору, щодо дотримання вимог земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі (а.с.96-99).

В апеляційній скарзі позивач та його представник просять з підстав порушення норм матеріального і процесуального права скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у припиненні договору оренди землі шляхом розірвання договору, укладеного з відповідачем та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Зазначають що суд не врахував, що підстави для розірвання договору оренди землі сторони передбачили у договорі оренди і у договорі не передбачено обов`язковість систематичної несплати орендної плати. Не врахував суд умови припинення договору оренди, визначені сторонами. Не прийняв суд до уваги, що подальші правовідносини між сторонами не можуть ґрунтуватися на довірі (а.с. 101-106).

Апеляційне провадження відкрито 27 березня 2020 року з зазначенням, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. 14 квітня 2020 року призначено розгляд справи на 29 квітня 2020 року (а.с.120,135).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скарга залишити без задоволення, а рішення суду в частині, в якій воно оскаржується, залишити без змін.

Зазначає, що доводи позивача грунтуються на припущеннях щодо порушення орендарем екологічного законодавства. Договором оренди не передбачено проведення досліджень щодо якісних характеристик земельної ділянки, в тому числі і періодичність проведення таких досліджень. Для проведення порівняльного аналізу необхідно мати висновок дослідження на час передачі земельної ділянки в оренду. Орендар зацікавлений у належному стані земельної ділянки, виокристовує її відповідно до мети, визначеної у пункті 2.1 договору оренди та вживає всіх агротехнічних заходів та вимог земельного та еконологічного законодавства, норм і правил щодо використання землі. Доводи позивача грунтуються на припущеннях (а.с.125-129).

В судове засідання апеляційного суду, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, позивач та його представник, а також представник відповідача, не прибули.

Від позивача та його представника та від представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, виданого 25 травня 2002 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка НОМЕР_1 , площею 7,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Гаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської обалсті (а.с.12).

04 квітня 2016 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем та Фермерським господарством Дапринди Сергія Миколайовича , як орендарем, укладено договір оренди землі.

Державну реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору, здійснено 23 квітня 2016 року приватним нотаріусом Бабіч Л.Ю. Кіровоградського міського нотаріального округу Кіровоградської області (а.с.14).

Пунктом 3.1 договору оренди землі від 04 квітня 2016 року передбачено, що договір укладається на десять років, починаючи з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2.2. та 2.4 вказаного договору оренди землі, земельна ділянка передається в стані, який є повністю придатним для використання її за цільовим призначенням. Грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 227 787,58 грн.

Згідно пункту 4.2 договору, розмір орендної плати за кожен рік використання земельної ділянки складає 6 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата може бути проведена сільськогосподарською продукцією в еквіваленті 6 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (п.4.3 договору).

Відповідно до п.4.5 договору орендар проводить розрахунки на протязі зазначеному в договорі терміну, але не пізніше 25 грудня кожного року.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно пункту 9.2 договору орендар зобов`язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пунгті 2.1. цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; у відповідності з розділом 4 цього договору своєчасно вносити орендну плату; відшкодувати орендодавцеві заподіяну ним шкоду стану земельної ділянки.

Обгрунтовуючи позов про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, позивач посилався на такі правові підстави: невиплата орендної плати за 2018 рік та невиконання відповідачем зобов`язань, передбачених п.9.2 договору оренди землі, а саме: не виготовлено проект землеустрою на орендовану земельну ділянку, не здійснено дослідження агрохімічних показників земельної ділянки, що свідчить на його думку про обгрутовану загрозу пошкодження предмета договору оренди. Відсутність проекту землеустрою залишає незабезпеченим право позивача на відшкодування збитків, заподіяних відповідачем орендованій земельній ділянці.

Зазначав, що відповідальність сторін за невиконання умов договору визначена саме договором та за домовленістю сторін є більш суворою ніж це передбачено чинним законодавством, зокрема щодо підстав припинення договору, де порушення обов`язку своєчасно вносити орендну плату надає підставу звернутися з вимогою про припинення дії договору, без будь-яких застережень щодо наявності факту систематичної несплати орендної плати.

Вимогу про припинення договору оренди обґрунтовано статтею 782 ЦК України, яка передбачає,що наймодавець має право відмовитися від договору найму (оренди) і вимагати повернення речі, якщо наймач (орендар) не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не сплатив орендну плату у повному обсязі за 2018 рік, у зв`язку з чим позов в частині стягнення несплаченої орендної плати та пені, задоволено.

В цій частині рішення суду ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо припинення шляхом дострокового розірвання договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем суд, виходив із того, що підставою для розірвання договору оренди землі може бути лише систематична несплата орендної плати, тобто два рази і більше.

Суд вірно вважав, що невиплата орендної плати за 2018 рік не свідчить про систематичне порушення відповідачем умов договору щодо несплати орендної плати та не є підставою дострокового розірвання договору оренди.

Крім того, відсутні докази невиконання відповідачем умов договору, які призвели до погіршення стану землі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, які є правильними та обгрунтованими з таких підстав.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень татті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі статею 651 ЗК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, що регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц та від 19 березня 2020 року у справі № 371/628/18.

Встановивши відсутність систематичного порушення відповідачем вимог договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання такого договору.

Доводи апеляційної скарги цього висновку суду не спростовують.

Посилання позивача на необхідність застосування до правовідносин сторін ст.782 ЦК України, якою передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати поверенння речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, є безпідставними, оскільки правовідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються ст.792 ЦК та Законом України Про оренду землі , який є спеціальним і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ст. 35 Закону України Про охорону земель землекористувачі зобов`язані, зокрема: підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування еколого безпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про охорону земель та ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Посилаючись як на підставу для розірвання договору оренди землі на невиконання відповідачем зобов`язань, передбачених пунктом 12.3 договору щодо використання орендованої земельної ділянки відповідно до мети, з дотримання вимог земельного та екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем в порушенням вимог ст.81 ЦПК України належними та допустимими доказами не доведено факт невиконання відповідачем вказаних умов договору та завдання таким невиконанням шкоди позивачу.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

В договорі оренди землі відсутні умови про те, що саме відповідач зобов`язаний виготовити проект землеустрою та здійснити агрохімічні дослідження та в який конкретно строк.

Суд першої інстанції ухвалив рішення в частині, в якій воно оскаржується, з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому в межах доводів і вимог апеляційної скарги підстави для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову, відсутні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України за наслідками розгляду справи, суд здійснює розподіл судових витрат.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 березня 2020 року задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в частині відмови у припиненні договору оренди землі шляхом розірвання договору, укладеного з відповідачем, залишається без змін, то з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 2305,20 грн. (1536,80 х150 %).

Керуючись ст. 268, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 року в частині відмови у припиненні шляхом дострокового розірвання договору оренди землі, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2305 грн.20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 04 травня 2020 року.

Головуюча суддя Л. В. Суровицька

Судді Т. М. Авраменко

В. В. Черненко