Постанова

від 06.05.2020 по справі 640/4687/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа №640/4687/19

адміністративне провадження №К/9901/36567/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавас Ворлдвайд Київ" на рішення Окружного адміністративного суду від 10.10.2019 (суддя - Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Бараненко І.І., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Хавас Ворлдвайд Київ`` до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хавас Ворлдвайд Київ" (далі - ТОВ "Хавас Ворлдвайд Київ", Товариство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило: скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.03.2019 №00002881402 та №00002871402 про збільшення сум грошових зобов`язань за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 253' 290,00 грн та за платежем "податок на додану вартість" (далі - ПДВ) - 227' 961,00 грн відповідно.

Позивач вважає висновки, зроблені контролюючим органом в акті податкової перевірки про порушення Товариством норм Податкового кодексу України (далі - ПК) безпідставними, оскільки реальність господарських операцій між ним та ТОВ ''Укртрейд 10'', ТОВ ''Варта Плюс'', ТОВ ''КОРТЕО'', ТОВ ''Феникс Торг'', ТОВ ''Ренткомпані'' з постачання останніми рекламних послуг, за результатами яких він сформував дані свого податкового обліку, підтверджена належними документами бухгалтерського та податкового обліку, а обставини, на які посилається контролюючий орган (порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва), не можуть бути безумовною підставою для висновку про безтоварність операцій, оскільки фіктивність суб`єкта підприємницької діяльності може бути встановлена лише вироком. Позивач посилається на порушення контролюючим органом принципу індивідуальної відповідальності та зазначає, що платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 10.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019, в позові відмовив з тих підстав, що обставини, встановлені у справі, підтверджують довід контролюючого органу про недостовірність даних податкового обліку позивача, тоді як останнім це не спростовано належними та допустимими доказами під час розгляду справи.

ТОВ "Хавас Ворлдвайд Київ" подало касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, обґрунтовані посиланням на те, що господарські операції між ним та його контрагентами (ТОВ ''Укртрейд 10'', ТОВ ''Варта Плюс'', ТОВ ''КОРТЕО'', ТОВ ''Феникс Торг'', ТОВ ''Ренткомпані'') підтверджуються наявними у справі доказами - належно оформленими первинними документами. Позивач також вказує, що вироки у відкритих кримінальних провадженнях за фактом фіктивного підприємництва з використанням зазначених юридичних осіб, на які посилалося ГУ ДФС, не постановлені, а відомості, що містяться в показаннях свідків, допитаних у кримінальному провадженні, але не допитаних в судовому засіданні, так само, як в документах, що не були безпосереднім предметом дослідження судом під час розгляду адміністративної справи, не є належними доказами в розумінні адміністративного судочинства. З посиланням на висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 30.08.2019 у справі №804/17176/14, від 03.01.2018 у справі №826/2747/13-а, від 16.01.2018 №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 №808/2360/17, від 19.07.2018 у справі №806/4988/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, позивач зазначає, що свідчення ОСОБА_1 , керівника ТОВ ''Укртрейд 10'' і ТОВ ''Варта Плюс'', та факт порушення кримінальних проваджень, в тому числі щодо цих та інших із вище зазначених його контрагентів, не є беззаперечними обставинами, що свідчать про безтоварність його господарських операцій із цими контрагентами.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для збільшення суми грошових зобов`язань Товариству згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені у акті ''Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Хавас Ворлдвайд Київ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2014 по 30.09.2017'' від 19.02.2019 №118/26-15-14-02-03/38536540. Згідно з цими висновками Товариство, крім іншого, порушило норми пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.4 статті 199, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого занизило податок на прибуток за 2016 рік на 182' 369,00 грн та ПДВ за квітень, червень, липень, грудень 2016 року на загальну суму 202' 632,00 грн.

Такі порушення пов`язані із включенням Товариством до сум витрат вартості рекламних послуг, а до сум податкового кредиту - ПДВ в ціні цих послуг, придбаних у ТОВ ''Укртрейд 10'', ТОВ ''Варта Плюс'', ТОВ ''КОРТЕО'', ТОВ ''Феникс Торг'', ТОВ ''Ренткомпані''.

Висновок ГУ ДФС про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, що, зокрема, полягало у завищенні витрат за 2016 рік на 1`013`160,00 грн та податкового кредиту за квітень, червень, липень, грудень 2016 року на загальну суму ПДВ 202' 632,00 грн в ціні придбаних рекламних послуг у ТОВ ''Укртрейд 10'', ТОВ ''Варта Плюс'', ТОВ ''КОРТЕО'', ТОВ ''Феникс Торг'', ТОВ ''Ренткомпані'', обґрунтований тим, що операції між Товариством та вказаними контрагентами не мали реального змісту та зв`язку з господарською діяльністю Товариства, тобто є безтоварними. Як на підставу такого висновку контролюючий орган послався на отриману за результатами здійснення заходів податкового контролю інформацію, згідно з якою: ТОВ ''Укртрейд 10'', ТОВ ''Варта Плюс'', ТОВ ''КОРТЕО'', ТОВ ''Феникс Торг'', ТОВ ''Ренткомпані'' не мають матеріальних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то: виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо; основний вид діяльності цих підприємств відмінний від виду діяльності (послуги реклами), а в їх податковому обліку не відображені операції з придбання рекламних послуг, покупцем яких згідно з наданими під час перевірки документами виступив позивач; вказані суб`єкти підприємницької діяльності є фігурантами кримінальних проваджень, порушених за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статями 205, 212 Кримінального кодексу України. Крім того, громадянин ОСОБА_1 , який згідно з реєстраційними документами був керівником ТОВ ''Укртрейд 10'' та ТОВ ''Варта Плюс'', свою причетність до господарської діяльності вказаних товариств заперечує. Джерелом цієї інформації ГУ ДФС вказує судові рішення в Єдиному реєстрі судових рішень, що знаходиться у відкритому (загальному) доступі в мережі Інтернет, та автоматизовані інформаційні системи ''СФП'' щодо контрагентів позивача як підприємств з ознаками фіктивності. Підтвердженням безтоварності господарських операцій з цими контрагентами, за висновком контролюючого органу, також є те, що позивач під час перевірки не надав первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ ''Варта Плюс'', які визначають зміст виконаних робіт (послуг), а акти здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) та звіти з іншими контрагентами мають змістовні недоліки (в актах не розкрито зміст виконаних робіт (наданої послуги), не вказано ідентифікуючих ознак виконаних робіт та виконавця).

Суди також встановили, що придбання позивачем рекламних послуг у ТОВ ''Укртрейд 10'', ТОВ ''Варта Плюс'', ТОВ ''КОРТЕО'', ТОВ ''Феникс Торг'', ТОВ ''Ренткомпані'' було обумовлено виконанням зобов`язань перед ТОВ ''ЄВРОВІКНОБУД'', АТ ''МІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ'', ТОВ ''ПЕЖО СІТРОЄН Україна'', ТОВ ''ІНТЕРТЕЛЕКОМ'', ТОВ ''ДЕК'', ПАТ ''КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК'', тобто взаємовідносини між позивачем і вище переліченими постачальниками за правовою природою прирівнювалися до відносин субпідряду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' (у редакції до внесення змін Законом України від 03.11.2016 №1724-VIII) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги, яким повинні відповідати первинні документи, визначені частиною другою зазначеної статті.

Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (у редакції, чинній станом на 2016 рік) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У податковому обліку господарські операції та витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесені у зв`язку з цією операцією фінансові витрати. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презумує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та здійснення відшкодування податку на додану вартість. Цей висновок в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

Обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 , від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

При оцінці облікових документів, наданих Товариством для підтвердження витрат у розмірі 1' 013' 160,00 грн та податкового кредиту у розмірі 202' 632,00 грн по операціях з ТОВ ''Укртрейд 10'', ТОВ ''Варта Плюс'', ТОВ ''КОРТЕО'', ТОВ ''Феникс Торг'', ТОВ ''Ренткомпані'', суди першої та апеляційної інстанцій у відповідності з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України правильно врахували: відсутність у цих контрагентів необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів для надання послуг реклами в обсягах, вказаних в актах приймання виконаних робіт; основний вид діяльності контрагентів позивача за КВЕД, зокрема діяльність у сфері права, електромонтажні роботи; відсутність в податковому обліку цих контрагентів операцій з придбання рекламних послуг, які в наданих позивачем документах вказані предметом поставки на його користь; інформацію з автоматизованої інформаційної системи ''СФП'' щодо ТОВ ''Укртрейд 10'', ТОВ ''Варта Плюс'', ТОВ ''КОРТЕО'', ТОВ ''Феникс Торг'', ТОВ ''Ренткомпані'' як підприємств з ознаками фіктивності; відсутність в умовах договорів між позивачем і цими контрагентами, в замовленнях та в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) інформації щодо конкретного змісту послуг, вимог замовника до кінцевого результату; ненадання позивачем рахунків-фактур, платіжних доручень, банківських виписок щодо проведених розрахунків за послуги, як це передбачено умовами договорів. Згідно з актом перевірки в бухгалтерському обліку товариства по рахунку 631 станом на 30.09.2017 обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ ''Укртрейд 10'' в розмірі 116 186,00 грн, ТОВ ''КОРТЕО'' - 140 897,00 грн, ТОВ ''Феникс Торг'' - 250 640,00 грн, ТОВ ''Ренткомпані'' - 192 753,00 грн (а.с. 59,60, 62, 63 т. 1-й).

На підставі оцінки доказів у їх сукупності суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що відповідач довів правомірність оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень, тоді як позивач не спростував надані відповідачем докази щодо безтоварності операцій з ТОВ ''Укртрейд 10'', ТОВ ''Варта Плюс'', ТОВ ''КОРТЕО'', ТОВ ''Феникс Торг'', ТОВ ''Ренткомпані'' .

Згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вже було зазначено, оцінка судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі відповідає правилам оцінки доказів, встановленим статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо оцінки судом кожного доказу у справі окремо, а також у взаємному зв`язку доказів у їх сукупності. Суди дали правильну оцінку доказам, які відповідач надав на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, як належним, достовірним і достатнім для встановлення обставин щодо безтоварності господарських операцій позивача, водночас позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих податковим органом доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку Товариства.

Посилання позивача у касаційній скарзі на висновки в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 821/589/17, від 20.03.2018 у справі № 804/939/16, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14, щодо оцінки податкової інформації, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах ДФС, в постановах від 30.08.2019 у справі № 804/17176/14, від 03.01.2018 у справі № 826/2747/13-а, від 16.01.2018 у справі № 2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17 щодо оцінки в адміністративному судочинстві доказів, отриманих в кримінальному провадженні, в постановах від 19.07.2018 у справі № 806/4988/13-а, від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16 щодо індивідуальної відповідальності платника податків, як на правові позиції, яким не відповідають висновки судів попередніх інстанцій у цій справі, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду в зазначених справах з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі, які встановлені судом на підставі оцінки доказів.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, відповідності судового рішення принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавас Ворлдвайд Київ" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду