Постанова

від 05.05.2020 по справі 592/17552/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року м.Суми

Справа №592/17552/18

Номер провадження 22-ц/816/635/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Орлова І. В.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2020 року, ухваленого у складі судді Корольової Г.Ю., у приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (далі - Управління) про встановлення факту, що має юридичне значення.

Свої вимоги мотивує тим, що з 30 жовтня 1970 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Її чоловіку за життя було встановлено професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 12 квітня 2018 року Сумської обласною МСЕК № 1 загального профілю встановлено причинний зв`язок його смерті з професійним захворюванням. За життя він перебував на обліку в Сумському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області як потерпілий на виробництві внаслідок нещасного випадку та професійного захворювання та отримував відповідні страхові виплати.

Позивач 16 квітня 2018 року звернулась до відділення Фонду із заявою про призначення на її користь страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка, проте відділення Фонду повідомило її про відсутність підстав для призначення відповідних виплат, оскільки нею не надано документів які б підтверджували факт перебування її на утриманні померлого чоловіка.

ОСОБА_1 зазначає, що з моменту укладення шлюбу і до самої смерті її чоловіка вони проживали разом однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, піклувалися один про одного та мали спільний бюджет.

Вказує, що вона отримує пенсію за віком, розмір якої завжди був наближений до мінімальної, а пенсія померлого чоловіка завжди була значно більшою. Станом на лютий 2018 року розмір її пенсії складав 1636,06 грн на місяць, а пенсія ОСОБА_2 в цей час складала 4174,75 грн на місяць. Крім того, він отримував щомісячну страхову виплату від Фонду, яка станом на лютий 2018 року складала 7500 грн. Таким чином, основну частину сімейного бюджету позивача складали пенсія та страхові виплати, які отримував її чоловік. Фактично вона перебувала на його утриманні, адже отримувала від нього допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті.

Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 08 січня 2020 року позов задовольнив.

Встановив факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), до дня його смерті.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що заявниця не довела належним чином, що утримання, яке їй надавалося, було постійним основним джерелом засобів до існування. Отримання померлим чоловіком заявниці пенсії та страхових виплат, розмір яких перевищує розмір пенсії заявниці, спільне проживання не є доказом перебування на його утриманні.

Вважає, що судом не враховано положення ст. 75 СК України, згідно з якою право на утримання має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік визначено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 1373 грн, а ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком у розмірі 1636,06 грн на місяць.

Таким чином, вона не може вважатися особою, яка перебувала на утриманні, оскільки її сукупний дохід перевищував встановлений державою прожитковий мінімум, кошти її чоловіка ОСОБА_2 не були для неї основним та єдиним джерелом засобів до існування.

Представник Управління, яке належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Супруна Д.В., який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що померлий ОСОБА_2 проживав разом із заявницею та отримував пенсійні та страхові виплати, що є значно більшими, ніж у заявниці, якій виплачується пенсія за віком, тому дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 30 жовтня 1970 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а. с. 7).

ОСОБА_2 за життя перебував у трудових відносинах з АТ Сумське НВО ; 16 січня 2002 року його було звільнено у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи та виходом на пенсію по інвалідності (а. с. 12-14).

Згідно акту № 11 від 11 березня 1975 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок на виробництві (а. с. 15).

Відповідно до актів № 35 від 27 грудня 1999 року, № 61 від 20 листопада 2000 року, № 106 від 15 грудня 2001 року у ОСОБА_2 встановлено наявність професійного захворювання (а. с. 16-18).

Згідно акту освідчення фтизіатричної МСЕК від 29 грудня 2011 року про результати визначення відсотку втрати професійної працездатності ступінь втрати професійної працездатності склала 85% безтерміново, встановлено другу групу інвалідності (а. с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а. с. 20). Відповідно до довідки про причину смерті від 13 лютого 2018 року причина смерті - хронічна обструктивна хвороба легенів (хронічний обструктивний бронхіт) (а. с. 21).

12 квітня 2018 року Сумською обласною МСЕК № 1 загального профілю встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням (а. с. 22).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 грудня 1997 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 6; 11 - на звороті).

З 01 жовтня 2017 року розмір пенсії ОСОБА_2 складав 4174 грн 75 коп. (а. с. 30), а ОСОБА_1 отримує пенсією за віком, розмір якої станом на лютий 2018 року складав 1636 грн 06 коп. (а. с. 29).

Позивач звернулась до Управління із заявою щодо призначення на її користь страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка, проте, листом від 18 квітня 2018 року № 011-05-845 Сумське міське відділення Управління повідомило про неможливість призначення на її користь відповідних щомісячних страхових виплат, так як нею до заяви не було додано документів, якими підтверджується факт перебування на утриманні померлого відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме довідка житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідка виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, в тому числі про тих, хто перебуває на його утриманні, або копія відповідного рішення суду (а. с. 23).

За правилом частини першої статті 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон) у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Пунктом 2) ч. 2 ст. 41 Закону передбачено, що такими непрацездатними особами є особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , якщо вони не працюють.

Згідно ч. 2 ст. 43 Закону Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду.

Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для призначення страхових виплат, може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що позивач не довела належним чином, що утримання, яке надавалось їй ОСОБА_2 , було її постійним основним джерелом засобів до існування.

Як вже зазначалося вище, позивач у справі ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та отримує пенсію, розмір якої відповідно до довідки Пенсійного фонду на момент смерті її чоловіка (лютий 2018 року) складав 1636 грн 06 коп., а розмір пенсії ОСОБА_2 з 01 жовтня 2017 року складав 4174 грн 75 коп. Крім того, ОСОБА_2 отримував страхові виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в розмірі 7500 грн, що відповідачем не спростовується.

Отже, розмір його щомісячних доходів значно перевищував розмір доходів його дружини. Інших утриманців він не мав.

Відповідними квитанціями підтверджується, що ОСОБА_2 здійснював оплату житлово-комунальних послуг, які надавалися за адресою їх з дружиною місця проживання (а. с. 31-35).

Також, відповідно до витягу з протоколу засідання ЛКК КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Суми від 08 травня 2018 року ОСОБА_1 за станом здоров`я потребує постійного медикаментозного лікування (а. с. 28).

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2018 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2018 року становив 1373 грн.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови від 31.03.1995 року № 5 Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснив, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Тобто, в даному випадку, отримання позивачем пенсії, не є підставою для відмови у встановленні факту перебування її на утриманні чоловіка. Хоча позивач і отримувала пенсію, але вона за розміром була не суттєво більша за прожитковий мінімум, встановлений законодавством, а тому допомога її чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що допомога надавалась ОСОБА_2 своїй дружині систематично, носила постійний характер та була її основним джерелом до належного існування, що свідчить про перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 травня 2020 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: О.Ю. Кононенко

І.В. Орлов