Постанова

від 13.01.2021 по справі 592/17552/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 592/17552/18

провадження № 61-8512св20

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області в інтересах Сумського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області на рішення Ковпаківського районного суду

м. Суми від 08 січня 2020 року у складі судді Корольової Г. Ю. та на постанову Сумського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Орлова І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в інтересах Сумського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (далі - Управління) про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: перебування на утриманні померлого чоловіка.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 30 жовтня 1970 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Її чоловіку за життя було встановлено професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

12 квітня 2018 року Сумською обласною МСЕК № 1 загального профілю встановлено причинний зв`язок смерті чоловіка позивача з професійним захворюванням. За життя він перебував на обліку в Сумському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області як потерпілий на виробництві внаслідок нещасного випадку та професійного захворювання та отримував відповідні страхові виплати.

16 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відділення Фонду соціального страхування із заявою про призначення на її користь страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка, проте відділення Фонду повідомило її про відсутність підстав для призначення відповідних виплат, оскільки нею не надано документів, які б підтверджували факт перебування її на утриманні померлого чоловіка.

Позивач зазначала, що з моменту укладення шлюбу і до самої смерті її чоловіка вони проживали разом однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, піклувалися один про одного та мали спільний бюджет. Вона отримує пенсію за віком, розмір якої завжди був наближений до мінімальної, а пенсія померлого чоловіка завжди була значно більшою. Станом на лютий 2018 року розмір її пенсії становив

1 636,06 грн на місяць, а пенсія ОСОБА_2 становила 4 174,75 грн на місяць. Крім того, він отримував щомісячну страхову виплату від Фонду, яка станом на лютий 2018 року становила 7 500,00 грн. Таким чином, основну частину сімейного бюджету позивача складали пенсія та страхові виплати, які отримував її чоловік. Фактично вона перебувала на його утриманні, адже отримувала від нього допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Посилаючись на зазначені обставини, просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 05 травня 2020 року , позов задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що померлий ОСОБА_2 проживав разом із позивачем та отримував пенсійні і страхові виплати, що є значно більшими, ніж у ОСОБА_1 , та вважав доведеним факт того, що померлий чоловік надавав систематично допомогу дружині, яка носила постійний характер і була її основним джерелом для існування.

Крім того, апеляційний суд вважав, що отримання позивачем пенсії, яка за розміром була не суттєво більшою за прожитковий мінімум, встановлений законодавством, не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, оскільки судом першої інстанції встановлено, що основним та постійним джерелом засобів до існування для позивача була допомога з боку особи, яка надавала їй утримання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 травня 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми

від 08 січня 2020 року та на постанову Сумського апеляційного суду

від 05 травня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У серпні 2020 року справу № 592/17552/18 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті

394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області в касаційній скарзі, з урахуванням уточненої редакції , посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що висновок судів про те, що отримання позивачем пенсії, яка за розміром була не суттєво більшою за прожитковий мінімум, не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, є помилковим та суперечить правовому висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 210/3705/17 та від 11 квітня 2018 року у справі № 640/5041/17.

Встановлюючи факт перебування на утриманні свого померлого чоловіка, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули належної уваги на те, що позивач не може вважатися особою, яка перебувала на утриманні, оскільки її дохід (пенсія) перевищував встановлений державою прожитковий мінімум.

В ухвалі Верховного Суду від 27 липня 2020 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом першим частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, у якому просить відхилити касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що при вирішенні спору по суті суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили всі факти та обставини, що мають значення для справи, у результаті чого ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 із 30 жовтня 1970 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а. с. 7).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 30 грудня 1997 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , (а. с. 6; 11 - на звороті).

ОСОБА_2 за життя перебував у трудових правовідносинах з

АТ Сумське НВО та 16 січня 2002 року його було звільнено у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, які перешкоджають продовженню роботи та виходом на пенсію по інвалідності (а. с. 12-14).

Відповідно до акта від 11 березня 1975 року № 11 з ОСОБА_2 стався нещасний випадок на виробництві (а. с. 15).

Згідно з актами від 27 грудня 1999 року № 35, від 20 листопада 2000 року

№ 61, від 15 грудня 2001 року № 106 у ОСОБА_2 встановлено наявність професійного захворювання (а. с. 16-18).

Актом освідчення фтизіатричної МСЕК від 29 грудня 2011 року про результати визначення відсотку втрати професійної працездатності встановлено, що ступінь втрати професійної працездатності склала 85 % безтерміново, встановлено другу групу інвалідності (а. с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а. с. 20).

Відповідно до довідки про причину смерті від 13 лютого 2018 року причина смерті: хронічна обструктивна хвороба легенів (хронічний обструктивний бронхіт) (а. с. 21).

12 квітня 2018 року Сумською обласною МСЕК № 1 загального профілю встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 із професійним захворюванням (а. с. 22).

З 01 жовтня 2017 року розмір пенсії ОСОБА_2 становив 4 174,75 грн

(а. с. 30), а ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, розмір якої станом на лютий 2018 року становив 1 636,06 грн (а. с. 29).

ОСОБА_1 звернулася до Фонду соціального страхування України у Сумській області із заявою щодо призначення на її користь страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка.

Листом від 18 квітня 2018 року № 011-05-845 Сумське міське відділення Управління повідомило про неможливість призначення на її користь відповідних щомісячних страхових виплат, так як нею до заяви не було додано документів, якими підтверджується факт перебування на утриманні померлого відповідно до пункту 2 частини другої статті 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: довідка житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідка виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, в тому числі про тих, хто перебуває на його утриманні, або копія відповідного рішення суду (а. с. 23).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи в межах та з підстав касаційного перегляду, врахувавши аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалася утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів для існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

У справі, що переглядається, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача

ОСОБА_2 , який за життя перебував на обліку в Сумському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області як потерпілий на виробництві внаслідок нещасного випадку та професійного захворювання та отримував відповідні страхові виплати.

ОСОБА_1 (позивач у справі) 16 квітня 2018 року звернулася до відділення Фонду із заявою про призначення на її користь страхових виплат у зв`язку зі смертю чоловіка , проте відділення Фонду повідомило її про відсутність підстав для призначення відповідних виплат, оскільки нею не надано документів, які б підтверджували факт перебування її на утриманні померлого чоловіка.

Відповідно до статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Пунктом 2 частини сьомої вказаної статті передбачено, що страхові виплати складаються, зокрема, зі страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого ).

Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджений постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 (далі - Порядок № 11).

Дія цього Порядку поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника.

Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Статтею 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Статтею 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Перелік документів для розгляду справ про страхові виплати передбачений, зокрема, статтею 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Так, відповідно до частини другої зазначеної статті Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк із моменту звернення заявника:

1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;

4) довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Вказана норма кореспондується пунктом 5.1 розділу V Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, у якому зазначено перелік документів, необхідних для призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат, де крім того зазначено, що у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення факт перебування на утриманні потерпілого встановлюється в судовому порядку.

Право осіб, які перебували на утриманні потерпілого, який одержував щомісячну страхову виплату, настає з дати встановлення МСЕК причинного зв`язку смерті потерпілого з раніше одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У справі, що переглядається, листом від 18 квітня 2018 року № 011-05-845 Сумське міське відділення Управління повідомило позивача про неможливість призначення на її користь відповідних щомісячних страхових виплат, так як нею до заяви не було додано документів, якими підтверджується факт перебування на утриманні померлого відповідно до пункту 2 частини другої статті 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: довідка житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідка виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, в тому числі про тих, хто перебуває на його утриманні, або копія відповідного рішення суду .

Із метою підтвердження факту перебування на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у порядку позовного провадження, посилаючись на те, що вона перебувала на утриманні померлого чоловіка, оскільки отримувала від нього допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, підстави для відступу від якого відсутні.

Встановивши, що допомога, яка надавалася ОСОБА_1 померлим чоловіком, була для неї хоч і не єдиним, проте постійним та основним джерелом засобів до існування суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 отримує пенсію, яка забезпечує її прожитковий мінімум встановлений законом, не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що сам по собі факт отримання позивачем пенсії, яка забезпечувала її прожитковий мінімум, не має правового значення для вирішення спору.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі

№ 210/3705/17 та від 11 квітня 2018 року у справі № 640/5041/17, не беруться до уваги, оскільки фактичні обставини справи та правове обґрунтування судових рішень у цих справ не є тотожними.

У кожній конкретній справі зазначеної категорії встановленню підлягає факт, чи була допомога особи, яка надавала утримання, основним і постійним джерелом засобів до існування, що беззаперечно встановлено судами у цій справі.

Інші доводи касаційної скарги направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ).

Наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судами, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову ОСОБА_1 є правильним.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук