Ухвала

від 07.05.2020 по справі 910/13869/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13869/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020

у справі № 910/13869/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтичний завод Біофарма

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними пунктів 5 - 8 рішення від 25.07.2019 №526-р,

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України 15.04.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 910/13869/19 повністю, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 910/13869/19.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки наведену касаційну скаргу подано 15.04.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, перевіряти матеріали цієї скарги слід, зважаючи на приписи Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020 року (далі - ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення .

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

В обґрунтування своєї правової позиції Антимонопольний комітет України у касаційній скарзі посилається на неправильне застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник не зазначає, які саме правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваного судового рішення, чи необхідність від їх відступлення, або відсутність таких висновків.

Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до цитування окремих норм права Цивільного кодексу України, Закону України Про захист економічної конкуренції , Господарського процесуального кодексу України, а також посилань на практику ЄСПЛ щодо вмотивованості судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, Касаційний господарський суд відзначає, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга, та чіткого обґрунтування, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту, у ній не зазначено, передбачені статтею 287 цього Кодексу конкретні підстави касаційного оскарження з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, скаржником на підтвердження доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги подано до Суду роздруківку платіжного доручення від 13.04.2020 №272 на суму 3 842, 00 грн.

Правові засади щодо основних положень про докази та доказування унормовано Главою 5 ГПК України.

Відповідно до статті 71 ГПК України, зокрема, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд пропонує скаржнику на підтвердження доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 910/13869/19 надати Суду належний та допустимий доказ сплати судового збору (зокрема, оригінал чи належним чином засвідчену копію платіжного доручення від 13.04.2020 № 272 на суму 3 842,00 грн.).

Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні з описом вкладення.

Однак касаційна скарга містить лише накладну № 0303512751477 про направлення листа Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичний завод Біофарма за адресою: 09104, Київська обл., м. Біла Церква; відповідно до якої неможливо встановити зміст направленого листа позивачу. Окрім того зазначена адреса отримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтичний завод Біофарма , є неповною, відсутня назва вулиці та номер будинку. Як вбачається з матеріалів справи № 910/13869/19 адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтичний завод Біофарма : 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37; поштова адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 11.

З огляду на викладене, скаржником не зазначено та не додано доказів, на підставі яких можна достовірно встановити факт направлення іншим учасникам справи копій касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з описом вкладення.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд зазначає, що Антимонопольному комітету України необхідно: зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у частині другій статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; надати доказ сплати судового збору (а саме: оригінал або належним чином засвідчену копію платіжного доручення від 13.04.2020 № 272 на суму 3 842,00 грн.); надати докази (зокрема, описи вкладення) на підтвердження обставин направлення іншим учасникам справи копій касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Подане скаржником разом з касаційною скаргою клопотання буде розглянуте після усунення недоліків касаційної скарги.

Касаційний господарський суд зауважує, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , відповідно до якого доповнено розділ X Прикінцеві положення ГПК України пунктом 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 910/13869/19 - залишити без руху.

2. Надати Антимонопольному комітету України строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали, з урахуванням Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Антимонопольному комітету України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде повернута касаційна скарга на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова