Постанова

від 30.04.2020 по справі 926/2617/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 926/2617/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з`явився

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1. не з`явився

2. не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жесар"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 (судді: Дубник О.П., Зварич О.В., Хабіб М.І.)

та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2019 (суддя Проскурняк О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жесар"

до Фізичної особи - підприємця Аністратенка Сергія Васильовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Чернівецька міська рада

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 ;

2. ОСОБА_2

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 11.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Жесар" (далі - ТОВ "Жесар", Позивач) звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Малого приватного підприємства "Югікомп" про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини будівлі, яка належить відповідачу збудованої на земельній ділянці та просторі над нею за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 7310136300:05:001:0019.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Мале приватне підприємство "Югікомп" є орендарем суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:05:001:0009, а також власником об`єкту незавершеного будівництва розташованого на ній, який частково збудований на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ТОВ "Жесар" та впритул до належної останньому будівлі, чим порушує його права.

1.3. 10.09.2018 представник позивача звернувся до суду із письмовим клопотанням про заміну первісного відповідача - належним з посиланням на те, що відповідно до інформаційної довідки № 103410575 право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 набув ОСОБА_3 , починаючи з 07 вересня 2017 року.

1.4. 28.02.2019 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких останній просить суд, усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Жесар" земельною ділянкою шляхом знесення частини будівлі, яка належить ОСОБА_3 , збудованої на земельній ділянці та на просторі над нею за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 7310136300:05:001:0019.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2019, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №926/2617/17 провадження у справі закрито.

2.2. Приймаючи оскаржувану ухвалу від 20.11.2019 у справі №926/2617/17 Господарський суд Чернівецької області проаналізувавши заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі, з огляду на те, що позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Жесар" земельною ділянкою, шляхом знесення частини будівлі, які згідно наявних в справі матеріалів належать на праві приватної власності громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та на переконання суду, використовуються виключно з метою проживання даних осіб, а не з метою отримання прибутку чи використання для реалізації господарської діяльності, дійшов висновку про те, що вказаний спір, з огляду на його суб`єктний склад та предмет спору повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції та не підлягає розгляду в господарських судах України.

2.3. Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду погодилась з висновками Господарського суду Чернівецької області залишивши ухвалу від 20.11.2019 року у цій справі без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Жесар" без задоволення.

При цьому щодо тверджень скаржника, що відповідач не використовує спірну будівлю виключно для свого проживання, а має на меті саме здійснення господарської діяльності і задля здійснення саме цієї діяльності відповідач зареєструвався, як фізична особа - підприємець відповідно до інформації щодо видів діяльності відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та набув цей об`єкт нерухомості, колегія суддів, з посиланням на правову позицію викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №910/19687/17 та від 19.06.2019 у справі №904/4713/18, наголосила що, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає, як підприємець у всіх правовідносинах.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1 . У касаційній скарзі ТОВ "Жесар" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2019 у справі №926/2617/17 та направити її для продовження розгляду до Господарського суду Чернівецької області.

3.2. Касаційну скаргу мотивовано тим, що, на думку скаржника, зазначені судові рішення постановлені із неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права.

3.3. Скаржник вважає, що судами не враховано правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №916/559/17 про те, що якщо стороною господарського спору є громадянин, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату прийняття судового рішення втратив цей статус, то зміна статусу, що відбулася після порушення провадження у справі, не зумовлює наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і відповідно -припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

3.4. Також ТОВ "Жесар" зазначає, що ОСОБА_3 , як на момент постановлення ухвали про заміну відповідача, так і на цей час є фізичною особою підприємцем відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є власником всієї будівлі, яка фактично є багатоквартирним будинком із об`єктами соцкультпобуту і має п`ять поверхів, частина з яких наразі належать іншим власникам, як то третім особам по справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

3.5. Крім того, скаржник акцентує на тому, що закриття провадження у справі №926/2617/17 призводить до виникнення ситуації, коли захист прав позивача в суді буде унеможливленим через юрисдикційний конфлікт, що в свою чергу є порушенням статей 6 та 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач - фізична особа-підприємець Аністратенко Сергій Васильович просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Жесар" без задоволення, постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2019 у справі №926/2617/17 - без змін.

При цьому Відповідач заперечує проти доводів ТОВ "Жесар" щодо прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права та наголошує на тому, що вони ґрунтуються на засадах верховенства права, є законними та обґрунтованими, ухвалені на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судових засіданнях з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду сформованих у постановах від 09.04.2019 у справі №910/19687/17 та від 19.06.2019 у справі №904/4713/18.

Також просить стягнути з ТОВ "Жесар" на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу понесені у зв`язку з розглядом справи №926/2617/17 в касаційній інстанції в розмірі 7 684 грн 00 коп.

3.7. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 у своєму відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі без змін, оскільки, на її думку, суди першої та апеляційної інстанцій, проаналізувавши заявлену вимогу позивача про усунення перешкоди у користуванні ТОВ "Жесар" земельною ділянкою шляхом знесення відповідної частини будівлі, що належать на праві приватної власності громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , врахували характер спірних правовідносин , зміст та юридичну природу обставин у справі, дійшли правильного висновку, що вказаний спір, з огляду на його суб`єктивний склад та предмет спору повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства судом загально юрисдикції та не підлягає розгляду в господарських судах України.

3.8. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 також просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Жесар" через те, що вважає постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2019 про закриття провадження у справі №926/2617/17 такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для їх скасування немає, а зазначені в касаційній скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування чи зміни законного судового рішення.

3.9. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Чернівецька міська рада своїм процесуальним правом на надання відзиву не скористалася.

4. Обставини встановлені судами

4.1. ТОВ "Жесар" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до МПП "Югікомп" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В подальшому ним уточнено позовні вимоги: шляхом знесення частини будівлі, яка належить ОСОБА_3 , збудованої на земельній ділянці та на просторі над нею за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 7310136300:05:001:0019.

4.2. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.08.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Чернівецьку міську раду.

4.3. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.09.2018 замінено первісного відповідача - Мале приватне підприємство "Югікомп" на належного - Фізичну особу - підприємця Аністратенко Сергія Васильовича

4.4. На підставі ухвали Господарського суду Чернівецької області від 07.10.2019 залучено до участі у справі №926/2617/17 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

4.5. Висновком експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №20916/17-41/16574/18-41-16574-16578/18-44 від 08.08.2018 року встановлено, що частина будівлі МПП "Югікомп", право власності на яке від 07 вересня 2017 року належить ОСОБА_3 площею 0,0022 га., що виступає за межі земельної ділянки № 0009, являє собою частину перекриттів 2-5 поверхів та огороджуючої конструкції (стіни) приміщень кухні-столової 2-к квартири та кухні-гостинної 3-к квартири та частину покрівлі ліворуч від осі "1" будівлі.

4.6. Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.09.2017 №96645135, право власності на багатоквартирний житловий будинок з об`єктами соцкультпобуту по АДРЕСА_3 з 06.09.2017 зареєстровано за ОСОБА_3 , як за фізичною особою.

4.7. Згідно копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.01.2019, право власності на квартиру АДРЕСА_2 ) зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_2 , а право власності на квартиру в„–25 за тією ж адресою зареєстровано за ОСОБА_1 (копія витягу від 26.09.2019).

При цьому житлові квартири в„– 19 та №25 стикуються (примикають) з будівлею позивача, що являє собою частину перекриттів 2-5

поверхів в будинку АДРЕСА_2 5 . Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.3. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.4. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, - це ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України.

5.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.6. За приписами частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.7. Відповідно до частин першої та другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.8. Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

5.9. В той же час відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

5.10. Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

5.11. Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

5.12. Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

5.13. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

5.14. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.

5.15. Набуття статусу фізичної особи - підприємця не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

5.16. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи - підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

5.17. Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

5.18. За статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

5.19. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

5.20. За положеннями статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 Цивільного кодексу України).

5.21. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду сформованої, зокрема, у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 27.06.2018 у справі №749/230/15-ц, від 03.10.2018 у справі №904/1182/17, від 15.05.2019 у справі №904/10132/17, від 19.06.2019 у справі №904/4713/18, від 25.02.2020 у справі №916/385/19 фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності, разом з тим, наявність у особи статусу фізичної особи-підприємця не свідчить, що він виступає у такій якості у всіх правовідносинах.

5.22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Жесар" земельною ділянкою шляхом знесення частини будівлі, яка, згідно наявних у справі матеріалів належить на праві приватної власності громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

При цьому, суди, на підставі доказів, які були досліджені в судовому засіданні, дійшли висновку, що вказані об`єкти, власниками яких є фізичні особи використовуються виключно з метою проживання даних осіб та не використовуються для реалізації ними господарської діяльності.

5.23. За таких встановлених судами обставин, з урахуванням меж розгляду справи у суді касаційної інстанції передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо закриття провадження у справі, оскільки цей спір не належить до господарської юрисдикції, а також про те, що, з огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, цей спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

5.24. Посилання скаржника щодо неврахування судами правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №916/559/17 є нерелевантним з огляду на різні предмет та підставу позову, не подібність правовідносин, а також різні обставини справи.

5.25. Зокрема, у справі №916/559/17 суд дійшов висновку про те, що якщо відповідна зміна статусу особи відбулася після порушення провадження у справі, вона не спричиняє наслідків у виді зміни підвідомчості такої справи і відповідно - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону № 755-IV у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

5.26. У справі ж, що розглядається, має місце не припинення господарської діяльності фізичної особи - підприємця, а заміна за ініціативою позивача відповідача, який, як встановлено судами попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах виступає саме як фізична особа, що виключає подібність правовідносин, а також застосування відповідної позиції Великої Палати Верховного Суду.

5.27. З урахуванням наведених вище позицій колегія суддів не приймає довід скаржника про те, що закриття провадження у справі №926/2617/17 призводить до виникнення ситуації, коли захист прав позивача в суді буде унеможливленим через юрисдикційний конфлікт, що в свою чергу є порушенням статей 6 та 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод з огляду на наступне.

5.28. Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Отже, законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

5.29. Таким чином, у випадку закриття провадження у справі, скаржник не позбавлений права звернутись за їх захистом з дотриманням правил юрисдикції спорів в порядку передбаченому чинним законодавством з урахуванням положень статей 75 та 82 Господарського процесуального та Цивільного процесуального кодексів України відповідно.

5.30. Таким чином, з огляду на наведене та меж касаційного розгляду, колегія суддів вважає, що судами було ухвалено законні та обґрунтовані рішення у справі, які прийняті з урахуванням встановлених обставин справи та на підставі досліджених ними доказів.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв`язку з тим, що суд касаційної інстанції відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

7.2. Разом з тим, у відзиві на касаційну скаргу відповідач просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу понесені у зв`язку з розглядом справи №926/2617/17 в касаційній інстанції у розмірі 7 684,00 грн.

На підтвердження понесених витрат відповідачем надано копії: договору про надання правової допомоги від 10.12.2018 №12/27865/18, укладеного між адвокатом Дрищенюк М. М. та Аністратенко С. В., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ №000270 від 31.08.2018, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ЧЦ №000270 від 18.03.2020, розрахунку витрат на правову допомогу від 18.03.2020, акта прийому передачі виконаних робіт від 18.03.2020, квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 18.03.2020. та прибуткового касового ордера б/н від 18.03.2020.

7.3. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Належного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, як і належних заперечень щодо їх стягнення від позивача до суду касаційної інстанції не надходило.

При цьому в матеріалах справи наявне підтвердження направлення позивачу 18.03.2020 засобами поштового зв`язку відзиву на касаційну скаргу з відповідними додатками, у якому відповідач просить стягнути зазначені витрати.

Дослідивши клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, врахувавши відсутність заперечень позивача щодо розподілу цих витрат, надані заявником докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт та детальний опис виконаних робіт, судова колегія вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 684,00 грн є такою, що підтверджена наданими доказами, у зв`язку із чим підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жесар" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2019 у справі №926/2617/17 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жесар" (58000, м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44, код ЄДРПОУ 31396594) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 7 684,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у справі №926/2617/17.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова