Постанова

від 06.05.2020 по справі 813/5611/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №813/5611/15

адміністративне провадження №К/9901/24768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 (суддя - Ланкевич А.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 (головуючий суддя - Заверуха О.Б., судді: Гінда О.М., Рибачук А.І.) у справі №813/5611/5 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід (далі - ТОВ Галичина-Захід ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Стрийська ОДПІ) від 14.09.2015 №0000502201 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1672192,00 грн., з них за основним платежем на суму 978188,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 694004,00 грн.; від 14.09.2015 №0000492202 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 19891,00 грн., з них за основним платежем на суму 15913,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3978,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Стрийська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, та доводи апеляційної скарги.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Стрийською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Галичина-Захід з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 03.09.2015 № 1667/22-01/30124457, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем:

1) пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на загальну суму 144573,00 грн.;

2) пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства всього на загальну суму 903191,00 грн.;

3) підпункту г пункту 160.1, пункту 160.2 статті 160, статті 103, пункту 152.8 статті 152 Податкового кодексу України, яке полягало в тому, що ТОВ Галичина-Захід під час виплати доходів нерезиденту фірмі SKIOLD A/S (ОСОБА_5) за договором №14-020 від 07.02.2014 в сумі 6135,00 євро (106088,97 грн.) не утримано та не перераховано до бюджету податок з таких доходів в загальній сумі 15913,34 грн. за 2014 рік.

На підставі названого акту перевірки 14.09.2015 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000502201, згідно з яким ТОВ Галичина-Захід збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1776558,00 грн., в т.ч. 1047764,00 грн. за основним платежем, 728794,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0000492202, згідно з яким ТОВ Галичина-Захід збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 20914,00 грн., з них 16731,00 грн. за основним платежем та 4183,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Висновок контролюючого органу про заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за охоплений перевіркою період, на загальну суму 1047764,00 грн. ґрунтується серед іншого на: 1) результатах перевірки правомірності декларування позивачем податкового кредиту за наслідками фінансово-господарської діяльності з ПП Євроцентр плюс і ТОВ Торговий дім Протеїн Продакшн , що мотивовано посиланням на дані Системи автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, результати контрольних заходів зазначених, в яких відображено висновок про відсутність в них об`єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; 2) на результатах перевірки дотримання платником вимог податкового законодавства в частині нарахування штрафу при поданні уточнюючих розрахунків при самостійному виявленні помилок за попередні звітні періоди; 3) на результатах перевірки на предмет дотримання вимог податкового в частині нарахування і сплати податку на додану вартість при списанні основних засобів.

Позивач не погоджується з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 14.09.2015 №0000502201 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1672192,00 грн в частині нарахування грошового зобов`язання з ПДВ: по контрагенту ТОВ Перша протеїнова компанія - 897997,00 грн за основним платежем, 448998,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; по контрагенту ТОВ Протеїн Продакшн на суму 2651,00 грн основного платежу та 1325,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; по контрагенту ПП Євроцентр плюс - на суму 1047,00 грн за основним платежем, 523,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та в частині нарахування зобов`язання з ПДВ за операціями списання (ліквідації) основних засобів на суму 76493,00 грн за основним платежем, 38246,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій 204912,00 грн на підставі пункту 120.2 статті 120 Податкового Кодексу України (штраф 5% за подання уточнюючих розрахунків).

Також позивач не погоджується з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 14.09.2015 №0000492202 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 19891,00 грн, з них за основним платежем на суму 15913,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3978,00 грн, а саме в частині нарахування грошового зобов`язання щодо взаєморозрахунків з фірмою SKIOLD A/S .

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами також встановлено, що між ТОВ Галичина-Захід та ТОВ Перша протеїнова компанія 01.07.2013 було укладено договір №13-084 на поставку зернових та олійних культур, відповідно до умов якого Постачальник (за договором ТОВ Перша протеїнова компанія ) зобов`язується передати Покупцю (за договором ТОВ Галичина-Захід ) у власність зернові та олійні культури, асортимент, кількість, ціна, строки поставки, якої зазначаються у специфікаціях, а Покупець прийняти її відповідно до видаткових накладних та оплатити.

Факт поставки товарів (соняшникового шроту) Покупцю підтверджується відповідними розхідними (видатковими) накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Галичина-Захід розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Судами також з`ясовано, придбаний товар (соняшниковий шрот) ТОВ Галичина-Захід надалі використало у власній господарській діяльності, шляхом оприбуткування в силос, з наступним переміщенням на виробничий процес та подальшого використання як складової корму для годування свиней. На підтвердження цього представник позивач надав копії накладних на передачу готової продукції. Крім того, до матеріалів справи долучено копії експлуатаційних дозволів №131818/PF за 2011-2014 роки. на підтвердження наявності виробничих потужностей для приготування кормів для тварин, що утримуються на фермах. Вподальшом ТОВ Галичина-Захід здійснило продаж живих свиней, вирощених за допомогою товару, придбаного у ТОВ Перша протеїнова компанія , що повністю підтверджується передбаченими чинним законодавством первинними та іншими документами: договори, товарні накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські виписки тощо. Від здійснених господарських операцій ТОВ Галичина-Захід отримало дохід, а також набуло податкових зобов`язань із ПДВ, які були в повній мірі відображено у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ Галичина-Захід .

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірна господарська операція з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Перша протеїнова компанія є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

Також, до складу податкового кредиту за січень 2013 року позивач включив ПДВ в сумі 2651,00 грн., сплачений у вартості товарів, отриманих від ТОВ Торговий дім Протеїн Продакшн . На підставі розрахунку №48 від 16.01.2013 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №753 від 06.09.2012 відкориговано/зменшено податковий кредит на суму 2651,33 грн., що підтверджується Додатком 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), поданого 20.01.2013 року та квитанцією №2 про прийняття вказаного документа. Зазначені документи також було представлені під час перевірки. Втім, причини, через які їх не було враховано при оформленні акту перевірки та при прийнятті оскарженого рішення представник відповідача не пояснив.

Судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на податкову інформацію щодо ТОВ Перша протеїнова компанія , оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійсненої поставки товару, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Стрийської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Щодо включення до складу податкового кредиту за березень 2014 року ПДВ в сумі 1047,10 грн. за наслідками господарських операцій з ПП Єроцентр плюс , судами встановлено, що зазначену суму було включено на підставі податкових накладних встановленої форми та змісту, отриманих від зазначеного контрагента по факту надання послуг технічного обслуговування та ремонту автомобілів на умовах договору від 21.05.2011 №21/05/11. Ці податкові накладні також відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року.

Крім того, під час розгляду справи судами встановлено, що ті ж фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ Перша протеїнова компанія вже були предметом позапланової документальної виїзної перевірки у грудні 2014 року, за наслідками якої було складено акт перевірки № 2688/22-01/30124457 від 16.12.2014 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Галичина-Захід з питань достовірності декларування податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ Західелектрокомплект за вересень 2011 року та січень 2012 року та ТОВ Перша протеїнова компанія за квітень 2014 року та за червень 2014 року . На підставі цього акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000562201 від 30.12.2014. Проте, таке рішення було скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 у справі № 813/102/15. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 зазначену постанову суду першої інстанції залишено без змін.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування податкового кредиту із сум ПДВ від вартості отриманих товарів (послуг) від ТОВ Торговий дім Протеїн Продакшн та ПП Євроцентр плюс .

Стосовно висновків про порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодексу України, судами на підставі долучених до матеріалів справи доказів встановлено, що позивач подав уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. На підставі цих уточнюючих розрахунків позивач самостійно зменшив суму податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди на загальну суму 4500979,00 грн., які перераховано на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства. Усі податкові декларації та уточнюючі розрахунки ТОВ Галичина-Захід відповідач прийняв. Ці ж самі обставини викладено в акті перевірки від 03.09.2015 і спору з приводу фактичних обставин, зокрема щодо перерахування позивачем на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, суми перерахованого податку на додану вартість, періодів, за який подано уточнюючі розрахунки і сам факт їх подання, не виникло.

Згідно з пунктами 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. В абзаці 2 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Відповідно до пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами 3-5 пункту 50.1 статті 50 даного Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати).

Поряд з тим, відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

ТОВ Галичина-Захід з 01.09.2009 є зареєстрованим платником спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарське підприємство, про що отримало відповідне свідоцтво за №100240515.

Відтак, в силу наведених вище положень пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, нарахована цим сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг та задекларована як у спеціальній декларації, так і в уточнюючому розрахунку до неї, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні ТОВ Галичина-Захід .

Щодо висновків відповідача про заниження ТОВ Галичина-Захід податку на додану вартість за період січень-травень 2013 року, липень-серпень 2013 року, жовтень-грудень 2013 року, квітень-грудень 2014 року на загальну суму 76493,00 грн. внаслідок того, що при проведенні списання (ліквідації) основних засобів, які мали залишкову (балансову) вартість не було нараховано ПДВ в розмірі 20%, судами встановлено, що у період з 01.01.2013 по 31.12.2014 за рішенням позивача здійснювалося списання (ліквідація) основних виробничих засобів.

Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Ця постійно діюча комісія: здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; встановлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.

У разі списання основних засобів, які вибувають в результаті аварії або стихійного лиха, до акта додається копія акту аварії і зазначаються обставини стихійного лиха.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об`єктів основних засобів.

Відповідно до пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

За змістом наведених вище положень пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України в тому випадку, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються і платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, правила щодо оподаткування такої ліквідації, встановлені в абзацом 1 пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, не поширюються.

Судами встановлено, що наказом заступника гендиректора ТОВ Галичина-Захід від 02.01.2013 на кожному структурному підрозділі підприємства було створено спеціальні постійно діючі комісії зі списання ТМЦ, основних засобів, введення в експлуатацію основних засобів, малоцінних матеріальних необоротних активів, МШП, нематеріальних активів. В усіх актах на списання основних засобів цих комісій містяться дані, що характеризують об`єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об`єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об`єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, а також висновки про неможливість подальшого використання цих основних засобів за призначенням. За кожним таким актом експертної комісії з висновками про непридатність для подальшого використання основного засобу заступником гендиректора прийнято розпорядження про списання такого об`єкта основних засобів, виведення його зі складу основних засобів і ліквідацію. Копії згаданих документів щодо списання основних засобів долучено до матеріалів справи. Ці ж самі документи платник надав також і під час проведення перевірки.

Посадовими особами, які проводили перевірку, залишено поза увагою той факт, що деякі з основних засобів, 31.08.2014 було реалізовано за цінами не нижче балансової вартості на момент реалізації та відповідно було оформлено податкову накладну № 8 від 31.08.2015, чим збільшено зобов`язання позивача з податку на додану вартість. Документи на реалізацію цих основних засобів також було надано під час перевірки.

З огляду на встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем дотримані вимоги законодавства щодо документального оформлення операції по ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків.

Підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи іноземних юридичних осіб на суму 15913,34 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 14.09.2015 №0000492202 стало те, що позивач не нарахував податку на виплачений компанії SKIOLD A/S дохід, з огляду відсутність документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України.

Між ТОВ Галичина-Захід (Замовник) та компанією SKIOLD A/S, ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено контракт №14-020 від 07.02.2014, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з обслуговування обладнання Замовника, що визначаються в акті приймання-передачі наданих послуг. На умовах згаданого зовнішньоекономічного контракту Виконавець надав Замовнику послуги щодо зміни електротехнічної документації, програмування та тестування роботи зерносушарки, про що сторони підписали акт №1 приймання-передачі виконаних послуг від 27.02.2014 на загальну суму 6135,00 євро. (106088,97 грн.). Виплату доходів нерезиденту, компанії SKIOLD A/S, на суму 6135,00 євро здійснено згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 19.09.2014 №137, копію якого також долучено до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 103.1 статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2. статті 103 Податкового кодексу України зазначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (надалі - Конвенція), підписана 05.03.1996 та ратифікована 12.07.1996 Законом України N 341/96-ВР є частиною національного законодавства в розумінні пункту 3.1. статті 3 Податкового кодексу України. Згідно з частиною першою статті 7 Конвенції, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність таким чином, то прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Судами встановлено, що на виконання вимог пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, нерезидент, компанія SKIOLD A/S надала позивачу довідку, що підтверджує статус резидента Королівства Данії, копія якої є в матеріалах справи та була надано під час проведення перевірки. Відтак в силу наведених вище положень законодавства нерезидент компанія SKIOLD A/S звільнена від сплати податку в Україні.

Під час вирішення даного спору в суді першої інстанції представник відповідача не пояснив суду причин неврахування як при проведенні перевірки, так і при прийнятті оскаржуваного рішення того, що в ТОВ Галичина-Захід (як податкового агента за цим видом платежу) є належний документ, що підтверджує правовий статус згаданого вище нерезидента.

За таких обставин є вірним висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду