Рішення

від 30.04.2020 по справі 461/7438/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/7438/19

Провадження №2/461/254/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_9.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Громадської організації Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської обласної державної адміністрації, Представництва американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, про визнання незаконними та скасування ухвал та договорів оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Громадська організації Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської обласної державної адміністрації, Представництва американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, про визнання незаконними та скасування ухвал та договорів оренди, у якому просить суд визнати незаконними та скасувати: ухвалу Львівської міської ради № 2613 від 18.07.2013р. Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 ; ухвалу № 3788 від 31.07.2014р. Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ; ухвалу № 4299 від 29.01.2015р. Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 .; Договір оренди землі № Г-1349 укладений 25.02.2015р. між Львівською міською радою та ОСОБА_1 на право користування земельною ділянкою кадастровий № 4610136600:03:001:0065, площею 0,0029га в межах червоних ліній строком до 29.01.2020р.; Договір оренди № Г-1348 укладений 25.02.2015р. між Львівською міською радою та ОСОБА_1 на право користування земельною ділянкою кадастровий № 4610136600:03:001:0064 строком на 10 років.

Позовні вимоги мотивує тим, що вказані вище ухвали та договори укладені з порушенням вимог земельного, пам`яткоохоронного законодавства, чинних міжнародних договорів; порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому, підлягають визнанню незаконними та скасуванню з огляду на наступне. Місто Львів внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою КМУ від 26.07.2001р. № 878, межі історичного ареалу затверджені рішенням ВК ЛМР № 1311 від 09.12.2005р. Львівською міською радою затверджено Генеральний план м. Львова, а також, межі історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова, що підтверджується: ухвалою 15 сесії 21-го скликання від 29.08.93 Про затвердження генерального плану м. Львова ; ухвалою 14 сесії 4-го скликання № 2146 від 31.03.2005 Про затвердження "Концепції розвитку міста" при корегуванні генерального плану м. Львова ; ухвалою 18 сесії 5-го скликання № 3924 від 30.09.2010 Про затвердження містобудівної документації "Корегування генерального плану м. Львова" ІІ-стадія. Генеральний план" ; рішенням ВК ЛМР № 1311 від 09.12.2005р. Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова . Таким чином, відповідно до Генерального плану, територія на АДРЕСА_1 входить в межі історичного ареалу міста Львова.

Стверджує, що містобудівна документація для розроблення проекту землеустрою вже виготовлена, а земельні ділянки, виділені відповідачу ОСОБА_1 спірними рішеннями, розташовані в межах історичного ареалу м. Львова, а також в межах охоронної зони об`єкта ЮНЕСКО. Таким чином, функціональне використання земельної ділянки, визначене в оскаржуваних ухвалах, не відповідає Генеральному плану м. Львова. Та обставина, що територія в межах якої надано земельну ділянку ОСОБА_1 знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, віднесена до земель історико-культурного призначення, свідчить про необхідність зміни цільового призначення, однак, така зміна здійснена не була, що є порушенням ст. 20 ЗК України та, відповідно, підставами, як для відмови в затвердженні проекту землеустрою, так і для скасування оскаржуваних рішень ЛМР та договорів оренди земель.

Крім того, обґрунтовуючи наявність прав та інтересів порушених відповідачами, позивач покликається на те, що на спірних ділянках колись розташовувалася синагога Хасидим Шуль , так, згідно архівних даних, на сучасній АДРЕСА_1 було приміщення синагоги (парцеля з конскрипційним номером 29.5). Ця синагога була першим хасидським молитовним будинком у Львові , який не підкорявся місцевому кагалу, і постала 1791 року, первісно бувши дерев`яною - зафіксовано на кадастровому плані Львова 1849 року. Мурована синагога Хасидим Шуль постала в 2-й половині 19 століття і позначена на кадастрі 1890р. Впродовж існування зазнала реконструкцій, початковий вигляд невідомий. Зазнала руйнацій під час польського погрому в листопаді 1918р., спадений інтер`єр та пошкоджені фасади. Знищену споруду відбудували за проектом Генрика Орлеана у 1919р. А в 1941р. її підірвали нацисти. Дані відомості взяті з історичної довідки, складеної на підставі документальних джерел Державного архіву Львівської області; ДАЛО.Ф.2. Оп.1 Спр.7008.; ДАЛО.Ф.2, Оп.1спр.719.; Бойко О. Синагоги Львова . - Львів, ВНТЛ - Класика, 2008. Згідно тієї ж довідки на згаданій території є фундамент колись існуючої синагоги Хасидим Шуль .

Поряд з тим, позивач просить суд йому поновити строк звернення до суду із вказаним позовом, оскільки такий був пропущений ним із поважних причин, з огляду на наступне. Про порушення своїх прав та охоронюваних інтересів позивач дізнався у серпні 2019р., коли на земельній ділянці на АДРЕСА_1 почались будівельні роботи. Позивач намагався дізнатися, хто саме проводить будівельні роботи і на яких підставах. З цього приводу проводились неодноразові зустрічі з забудовником, його представниками, представниками органу місцевого самоврядування, мешканцями сусіднього будинку. І, лише 12 вересня 2019р. власником земельної ділянки частково були представлені документи та повідомлено про право користування земельними ділянками. Вказане вище підтверджується протоколом зборів мешканців будинку АДРЕСА_2 від 12.09.2019р., актом технічного стану споруди будинку АДРЕСА_3 від 16.09.2019р., актом візуального огляду будинку від 16.09.2019р. складеного комісією ЛКП Центральне .

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, проводити розгляд якої вирішено за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 07 жовтня 2019 року позивачу відмовлено у забезпечення позову.

25.11.2019 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Стиранка М.Б. через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подав відзив на позовну заяву (а.с.222-224), у якому зазначив, що позивачем не вказано, яке його право порушено діями відповідача ЛМР, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що статутними документами ГО Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема передбачено право звернення до суду за захистом прав чи інтересів членів своєї організації, а також того, що така організація наділена обсягом процесуальних прав і обов`язків, встановлених ЦПК України. У новій редакції статуту Громадської організації Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема від 2017 року, затвердженого Рішенням Загальних зборів Львівського товариства єврейської культури ім. Шолом Алейхема від 10 березні 2017 року протоколом № 77 - не вказано , що ця організація має право звертатися до суду. Сам позивач зазначає, що синагогу Хасидим Шуль було підірвано нацистами у 1941 році, тобто така фактично не існувала на час прийняття оскаржуваних ухвал. Із системного аналізу положень статей 13, 14 Закону України Про охорону культурної спадщини слідує висновок, що об`єкт культурної спадщини набуває статусу пам`ятки культурної спадщини після внесення до Реєстру, а статус нововиявленого об`єкта культурної спадщини пов`язаний із внесенням об`єкта до Переліку. Синагога Хасидим Шуль не внесена ні до Реєстру, ні до Переліку, тому відсутні підстави стверджувати про існування на час розгляду цієї справи такої пам`ятки культурної спадщини чи щойно виявленого об`єкта культурної спадщини - як синагога Хасидим Шуль по АДРЕСА_1 .

Разом із відзивом, представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності, з оглядну на настуне. 17 липня 2013 року на офіційному веб-сайті Львівської міської ради було розміщено Порядок денний пленарного засідання 12-ї сесії Львівської міської ради 6-го скликання 18.07.2013, у п.116 якого зазначено питання Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки на АДРЕСА_1 . Вказану інформацію оприлюднено у відповідності до Закону України Про доступ до публічної інформації , така є у вільному доступі в мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 . У подальшому, 18 липня 2013 року на офіційному веб-сайті Львівської міської ради було оприлюднено оскаржувану ухвалу Львівської міської ради №2613 від 18.07.2013 Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 , така є у вільному доступі в мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 . 31 липня 2014 року на офіційному веб-сайті Львівської міської ради було оприлюднено оскаржувану ухвалу Львівської міської ради №3788 від 31.07.2014 Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 , така є у вільному доступі в мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 . 29 січня 2015 року на офіційному веб-сайті Львівської міської ради було оприлюднено оскаржувану ухвалу Львівської міської ради Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 , така є у вільному доступі в мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зокрема, представник відповідача, зазначив, що позивач сам долучив до позовної заяви копії оскаржуваних ухвал, роздрукованих з офіційного веб-сайту Львівської міської ради. Відтак, позивач об`єктивно міг дізнатися про існування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування, починаючи з дня їх оприлюднення. Однак, позивач звернувся до суду із позовом лише 20 вересня 2019 року, тобто з пропуском встановленого ЦК України строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому, позивач стверджує, що про порушення своїх прав він дізнався лише у серпні 2019 року, коли на земельній ділянці на АДРЕСА_1 почались будівельні роботи. Такі обставини, на переконання позивача, підтверджуються протоколом зборів від 12.09.2019 року, актом технічного нагляду споруди будинку АДРЕСА_3 від 16.09.2019 року та актом візуального огляду будинку від 16.09.2019 року. Однак, ні позивач, ні відповідач ОСОБА_1 не брали участі під час проведення зборів 12.09.2019 року, як і під час складення актів 16.09.2019 року, що підтверджується змістом цих документів. Джерело походження цих документів невідоме, як і те, звідки такі наявні у позивача. Крім того, долучені документи жодним чином не стосуються оскаржуваних рішень, зокрема, факт представлення мешканцям будинку АДРЕСА_3 декларації та наявність/відсутність пошкоджень будівлі не стосується предмету доказування у цій справі, а також не спростовують можливості дізнатися про існування оскаржуваних ухвали з часу їх оприлюднення.

26.11.2019 року представник відповідача ЛМР - Поліщук О. через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подала відзив на позовну заяву (а.с.239-241), у якому, зокрема, зазначила, що з позову та долучених матеріалів неможливо встановити, де саме була розміщена колись існуюча синагога Хасидим Шуль , тому неможливо стверджувати що оскаржувані ухвали порушують права, свободи чи законні інтереси ГО Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема . Крім того, станом на сьогодні, історико-архітектурний опорний план міста Львова не затверджений, як і не затверджені межі історичного ареалу м. Львова. А отже, за таких обставин, у Львівської міської ради були відсутні правові підстави відмовити у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 у користування для обслуговування належної йому на праві власності будівлі. Просить відмовити у задоволенні позову.

04.12.2019 року представник третьої особи ЛОДА - Махник А.І. через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подала письмові пояснення, у яких зазначила, що відповідно до рішення ВК ЛМР №1311 від 09.12.2005 року Про затвердження меж історичного ареалу та зон м.Львова , земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться на території історичного ареалу м.Львова. Згідно рішення ВК ЛМР №423 від 23.03.2006 року Про затвердження зон охорони та режимів використання об`єктів археологічної спадщини на території історичного центру м.Львова , вказана вище земельна ділянка розташована в межах заповідної археологічної території - категорія охорони А (район княжого міста й площі Старий Ринок). Відтак, відповідно до ч.3 ст.186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини; розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства. Однак, в департаменті архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації відсутня інформація щодо погодження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини - Міністерство культури України проекту землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 . Крім того, в оскаржуваній позивачем ухвалі ЛМР №4299 від 29.01.2015 року також відсутня інформація про погодження зазначеного проекту землеустрою відповідно до наданих повноважень Міністерством культури України. Вирішення вказаної справи, представник третьої особи відніс на розсуд суду.

08.04.2020 року представник позивача ОСОБА_9 подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме в частині визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2613 від 18.07.2013р. Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що вказана ухвала скасована постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року.

Представник позивача ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, одна про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, одна про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а також телефонограмами.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представників відповідача та третіх осіб на підставі наявних у справі доказів, які є достатніми для прийняття об`єктивного та мотивованого рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради № 2613 від 18.07.2013р. Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 , вирішено: надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі: 1.1. площею 0,0088 га в оренду терміном на 10 років; 1.2. площею 0,0012 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років. Громадянину ОСОБА_1 : здійснювати плату за землю у вигляді земельного податку; забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та подати міській раді на затвердження. Департаменту містобудування внести відповідні зміни у земельно-кадастрові дані (т.1 а.с.42).

31.07.2014р. Львівською міською радою прийнято ухвалу № 3788 Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 , відповідно до якої вирішено: погодити громадянину ОСОБА_1 місце розташування земельних ділянок та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі: 1. площею 0,0088 га в оренду терміном на 10 років; 2. площею 0,0012 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років.. Громадянину ОСОБА_1 подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1 а.с.43).

Крім того, 29.01.2015р. Львівською міською радою прийнято ухвалу № 4299 Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 , відповідно до якої вирішено: внести зміни до ухвали міської ради від 31.07.2014 № 3788 "Про погодження гр. ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 , виклавши пункт 1 у новій редакції: "1. Погодити громадянину ОСОБА_1 місце розташування земельних ділянок та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі: 1.1. Площею 0,0071 га в оренду терміном на 10 років. 1.2. Площею 0,0029 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років"; затвердити громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати земельні ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування, до земель житлової та громадської забудови, за функцією використання - землі комерції: 1. площею 0,0071 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0064) в оренду терміном на 10 років; 2. площею 0,0029 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0065) у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років. Громадянину ОСОБА_1 : у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі та провести його державну реєстрацію; договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою; забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж; департаменту містобудування: здійснити державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; внести відповідні зміни у земельно-кадастрові дані (т.1 а.с.44-45).

25.02.2015р. між Львівською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № Г-1349 на підставі ухвали № 4299 від 29.01.2015р. Предметом договору є право користування земельною ділянкою кадастровий № 4610136600:03:001:0065, площею 0,0029 га в межах червоних ліній строком до 29.01.2020 р. Умови використання: для обслуговування нежитлової будівлі. Об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні (п. 3 Договору) Т.1 а.с.46-50).

На земельну ділянку, площею 0,0071 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0064) 25.02.2015 р. між тими ж сторонами укладено договір оренди № Г-1348, терміном на 10 років, з цільовим призначенням 03.15 для комерційного використання.

Право користування зареєстровано та відомості внесено до Реєстру (т.1 а.с. 249).

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною ч 1 ст. 3 цього ж Кодексу - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України"Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише уразі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України).

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради України і Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини , землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (ст.53 ЗК України).

Згідно ст.54 ЗК України, землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Львівською міською радою затверджено Генеральний план м. Львова, а також, межі історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова, що підтверджується: ухвалою 15 сесії 21-го скликання від 29.08.93 Про затвердження генерального плану м. Львова ; ухвалою 14 сесії 4-го скликання № 2146 від 31.03.2005 Про затвердження "Концепції розвитку міста" при корегуванні генерального плану м. Львова ; ухвалою 18 сесії 5-го скликання № 3924 від 30.09.2010 Про затвердження містобудівної документації "Корегування генерального плану м. Львова" ІІ-стадія. Генеральний план" ; рішенням ВК ЛМР № 1311 від 09.12.2005р. Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м . Львова .

Відтак, АДРЕСА_1 , входить в межі історичного ареалу міста Львова.

Крім того, згідно рішення ВК ЛМР №423 від 23.03.2006 року Про затвердження зон охорони та режимів використання об`єктів археологічної спадщини на території історичного центру м.Львова , вказана вище земельна ділянка розташована в межах заповідної археологічної території - категорія охорони А (район княжого міста й площі Старий Ринок).

У відповідності до вимог ч.3 ст.186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини; розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

Однак, як встановлено судом, Міністерство культури України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не погоджував проект землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 .

Крім того, в оскаржуваній позивачем ухвалі ЛМР №4299 від 29.01.2015 року також відсутня інформація про погодження зазначеного проекту землеустрою відповідно до наданих повноважень Міністерством культури України.

Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), передбачено підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, - а саме, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В силу вимог ч. 13 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження документації із землеустрою. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Зміст вказаних вище правових норм свідчить про те, що невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту є окремою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Та обставина, що територія в межах якої надано земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1 знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, віднесена до земель історико-культурного призначення, свідчить про необхідність зміни цільового призначення, однак, така зміна здійснена не була, що є порушенням ст. 20 ЗК України та, відповідно, підставами, як для відмови в затвердженні проекту землеустрою, так і для скасування оскаржуваних рішень ЛМР та договорів оренди земель.

Поняття земель історико-культурного призначення наводиться у ст. 53 ЗК України, до складу яких, серед іншого належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини.

Правовий режим земель історико-культурного призначення, крім ЗК України, регулюється також і законодавством про охорону культурної спадщини.

Для визначення категорії земель як земель історико-культурного призначення необхідні певні правові факти, які б установлювали, що той чи інший об`єкт відноситься до об`єктів, перелічених у ст. 53 Земельного кодексу. Такими правовими фактами виступають: а) внесення історико-культурних об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; б) встановлення охоронних зон історико-культурних об`єктів; в) встановлення режиму заповідної охорони історико-культурних об`єктів; г) встановлення правового режиму охоронюваної археологічної території; ґ) встановлення правового режиму історичного ареалу населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених пунктів.

Такі факти у спірних правовідносинах мали місце та підтверджуються, тими фактичними обставинами, що м. Львів внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою КМУ від 26.07.2001р. № 878; ухвалою 15 сесії 21-го скликання від 29.08.93 Про затвердження генерального плану м. Львова ; ухвалою 14 сесії 4-го скликання № 2146 від 31.03.2005 Про затвердження "Концепції розвитку міста" при корегуванні генерального плану м. Львова ; ухвалою 18 сесії 5-го скликання № 3924 від 30.09.2010 Про затвердження містобудівної документації "Корегування генерального плану м. Львова" И-стадія. Генеральний план" ; рішенням ВК ЛМР № 1311 від 09.12.2005р. Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова .

За таких обставин, у Львівської міської ради не було достатніх правових підстав надавати відповідачу ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 та в його затвердженні.

Щодо права позивача Громадської організації Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема звертатися до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно даних історичної довідки, складеної на підставі документальних джерел Державного архіву Львівської області; ДАЛО.Ф.2. Оп.1 Спр.7008.; ДАЛО.Ф.2, Оп.1спр.719.; Бойко О . Синагоги Львова . - Львів, ВНТЛ - Класика, 2008, на сучасній вул. Сянська (перетин Сянська-Лазнева) є фундамент колись існуючої синагоги Хасидим Шуль (Т.1 а.с.199-204).

Відповідно до п.п. 2.1,2.3, розділу II Статуту Громадської організації Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема , основною метою діяльності ГО є задоволення та захист законних соціальних, економічних та інших спільних інтересів своїх членів, вивчення національної єврейської культури, релігії, мистецтва, традицій, мов, освіти, їх відродження та популяризацію, налагодження міжкультурного, міжрелігійного та міжнаціонального діалогу; для досягнення своєї мети ГО реалізує наступні завдання, зокрема, вивчення та популяризація рідної мови та фольклору, літератури, культури, релігії, вивчення та збереження історико-культурних пам`ятників та пам`яток єврейського народу; всебічне сприяння захисту конституційних прав та свобод громадян, шляхом представництва їх інтересів.

Відтак, оскільки земельні ділянки, виділені Львівською міською радою ОСОБА_1 розташовані в межах історичного ареалу м.Львова, а також в межах охоронної зони об`єкта ЮНЕСКО, у Львівської міської ради не було повноважень на вчинення вказаних вище дій. Таким чином, функціональне використання земельної ділянки в оскаржуваних ухвалах, не відповідає Генеральному плану м.Львова.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позов є підставним.

Поряд з тим, стороною по справі було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

У відповідності до вимог п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення в цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При порушенні суб`єктивного цивільного права особа може звернутися з позовом до суду за захистом. Необхідно розрізняти право на позов у матеріальному розумінні і право на позов у процесуальному розумінні.

У матеріальному розумінні право на позов - це право вимагати від суду ухвалення рішення про захист порушеного суб`єктивного права і право отримати такий захист. Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але не позбавляє права звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для подання позовної заяви до суду про захист порушеного суб`єктивного права законодавець будь-яких строків не встановив.

Право на позов у процесуальному розумінні - це право на подання позовної заяви з метою захисту порушеного права, не обмежене строками позовної давності. Вимоги щодо захисту порушеного права розглядаються судом незалежно від позовної давності, але закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відтак, суд приймає до уваги доводи відповідачів щодо застосування строків позовної давності. При цьому суд бере до уваги, що значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активного здійснення належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

А особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що положення кодексу про сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові лише за умови його обґрунтованості, тобто за умови наявності порушеного права.

Якщо ж встановлено, що таке право порушено й строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До позовних вимог про визнання незаконними та скасування ухвал ЛМР та договорів оренди застосовується загальна позовна давність у три роки.

Положення ч.1 ст. 261 ЦК України регламентують, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За вимогами статті 261 ЦК України, початок перебігу строку позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, дане узгоджується з практикою Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №916/2403/16.

Таким чином, момент початку перебігу строку позовної давності у контексті ч.1 ст. 261 ЦК України збігається з моментом обізнаності особи про порушення її права або навіть об`єктивної можливості довідатись про обставини порушення її прав.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі №343/1400/15-ц. Зокрема, Касаційний цивільний суд стверджує: Зазначене свідчить про неправильність застосування судом частини першої статті 261 ЦК України, оскільки за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (Постанова Верховного Суду від 12.07.2018 р. у справі № 904/8637/17).

В межах спірних питань, що виникають при застосуванні строків позовної давності важливо також звернутися до практики Європейського суду з прав людини, який формує загальну практику та правові позиції щодо застосування строків позовної давності.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані ухвали Львівської міської ради були опубліковані на сайті в мережі інтернет. Зокрема, 17 липня 2013 року на офіційному веб-сайті Львівської міської ради було розміщено Порядок денний пленарного засідання 12-ї сесії Львівської міської ради 6-го скликання 18.07.2013, у п.116 якого зазначено питання Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки на АДРЕСА_1 . Вказану інформацію оприлюднено у відповідності до Закону України Про доступ до публічної інформації , така є у вільному доступі в мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31 липня 2014 року на офіційному веб-сайті Львівської міської ради було оприлюднено оскаржувану ухвалу Львівської міської ради №3788 від 31.07.2014 Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 , така є у вільному доступі в мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29 січня 2015 року на офіційному веб-сайті Львівської міської ради було оприлюднено оскаржувану ухвалу Львівської міської ради Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 , така є у вільному доступі в мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказане свідчить про те, що позивач об`єктивно міг довідатись про порушення своїх прав 31 липня 2014 року та 29 січня 2015 року відповідно.

Однак, із позовом про визнання незаконними та скасування ухвал до договорів оренди ГО Львівське товариство єврейської культури ім.Шолом Алейхема звернулася лише 02.10.2019 року.

При цьому, позивач стверджує, що про порушення своїх прав він дізнався лише у серпні 2019 року, коли на земельній ділянці на АДРЕСА_1 почались будівельні роботи. Такі обставини, на переконання позивача, підтверджуються протоколом зборів від 12.09.2019 року, актом технічного нагляду споруди будинку АДРЕСА_3 від 16.09.2019 року та актом візуального огляду будинку від 16.09.2019 року.

Проте, це не спростовує того факту, що у позивача була реальна можливість дізнатися про порушення свого права раніше, шляхом винесення ЛМР ухвал про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 .

Отже строк, з якого починає перебіг позовна давність за вимогою про визнання незаконними та скасування ухвал та договорів оренди, слід рахувати з 31.07.2014 року.

Крім того, представником позивача не доведено поважності причини пропущення позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

З огляду на викладене, оскільки позивач звернувся до суду зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено представниками відповідачів, не надавши суду доказів поважності причин пропущення позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини , ст.ст. 20, 53, 54, 123, 186-1 ЗК України, ст.ст. 21, 261, 256 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Громадської організації Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської обласної державної адміністрації, Представництва американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, про визнання незаконними та скасування ухвал та договорів оренди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.05.2020 року.

Позивач: Громадська організація Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема : адреса 79019, м.Львів, вул. Вугільна, 3, код ЄДРПОУ 13801078.

Відповідача: Львівська міська рада, адреса 79003, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_1 .

Третя особа: Львівська обласна державна адміністрація, адреса 79008, м.Львів, вул. Винниченка, 18.

Третя особа: Представництво американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, адреса 79054, м.Львів, вул. Кульчицької, 1/94, адреса для листування: 79008, м.Львів, вул. Федорова, 27/1.

Суддя Зубачик Н.Б.