Постанова

від 16.11.2020 по справі 461/7438/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/7438/19 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/2143/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар: Сеньків Х.І.

З участю: представника позивача Громадської організації Львівське товариство єврейської культури імені Шолом Алейхема адвоката Шумелди Р. Р., представника третьої особи Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу адвоката Могінської Т.В., третьої особи Директора Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу Шейхет Мейлаха,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційні скарги Громадської організації Львівське товариство єврейської культури імені Шолом Алейхема , Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2020 року у справі за позовом Громадської організації Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема до Львівської міської ради, ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської обласної державної адміністрації, Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу про визнання незаконними та скасування ухвал та договорів оренди, -

в с т а н о в и в :

02.10.2019 року Громадська організація Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема звернулася в суд з позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської обласної державної адміністрації, Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу у якому просить суд визнати незаконними та скасувати:

-ухвалу Львівської міської ради № 2613 від 18.07.2013р. Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 ;

-ухвалу № 3788 від 31.07.2014р. Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ;

-ухвалу № 4299 від 29.01.2015р. Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 .;

-договір оренди землі № Г-1349 укладений 25.02.2015р. між Львівською міською радою та ОСОБА_1 на право користування земельною ділянкою кадастровий № 4610136600:03:001:0065, площею 0,0029га в межах червоних ліній строком до 29.01.2020р.;

-договір оренди № Г-1348 укладений 25.02.2015р. між Львівською міською радою та ОСОБА_1 на право користування земельною ділянкою кадастровий № 4610136600:03:001:0064 строком на 10 років.

08.04.2020 року представник позивача Назар О.І. подав суду заяву про зменшення позовних вимог,а саме в частині визнання незаконною та скасування ухвали ЛМР № 2613 від 18.07.2013 року Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що вказана ухвала скасована постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до Генерального плану, територія на АДРЕСА_1 входить в межі історичного ареалу міста Львова.

Стверджує, що містобудівна документація для розроблення проекту землеустрою вже виготовлена, а земельні ділянки, виділені відповідачу ОСОБА_1 спірними рішеннями, розташовані в межах історичного ареалу м. Львова, а також в межах охоронної зони об`єкта ЮНЕСКО. Таким чином, функціональне використання земельної ділянки, визначене в оскаржуваних ухвалах, не відповідає Генеральному плану м. Львова. Та обставина, що територія в межах якої надано земельну ділянку ОСОБА_1 знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, віднесена до земель історико-культурного призначення, свідчить про необхідність зміни цільового призначення, однак, така зміна здійснена не була, що є порушенням ст. 20 ЗК України та, відповідно, підставами, як для відмови в затвердженні проекту землеустрою, так і для скасування оскаржуваних рішень ЛМР та договорів оренди земель.

Крім того, обґрунтовуючи наявність прав та інтересів, які порушені відповідачами, позивач покликається на те, що згідно архівних даних, на спірних ділянках колись розташовувалася синагога Хасидим Шуль . Ця синагога була першим хасидським молитовним будинком у Львові, який не підкорявся місцевому кагалу, і постала 1791 року, первісно бувши дерев`яною - зафіксовано на кадастровому плані Львова 1849 року. Мурована синагога Хасидим Шуль постала в 2-й половині ХІХ століття і позначена на кадастрі 1890р. Впродовж існування зазнала реконструкцій, початковий вигляд невідомий. Зазнала руйнацій під час польського погрому в листопаді 1918р., спалений інтер`єр та пошкоджені фасади. Знищену споруду відбудували за проектом Генрика Орлеана у 1919р., а в 1941р. її підірвали нацисти. Дані відомості взяті з історичної довідки, складеної на підставі документальних джерел Державного архіву Львівської області; ДАЛО.Ф.2. Оп.1 Спр.7008.; ДАЛО.Ф.2, Оп.1спр.719.; Бойко О. Синагоги Львова. - Львів, ВНТЛ - Класика, 2008. Згідно тієї ж Довідки на згаданій території є фундамент колись існуючої синагоги Хасидим Шуль , який зберігається до цього часу.

Також позивач просить суд йому поновити строк звернення до суду із вказаним позовом, оскільки такий був пропущений ним із поважних причин. Стверджує, що про порушення своїх прав та охоронюваних інтересів позивач дізнався у серпні 2019р., коли на земельній ділянці на АДРЕСА_1 почались будівельні роботи.12 вересня 2019р. власником земельної ділянки частково були представлені документи та повідомлено про право користування земельними ділянками. Вказане вище підтверджується протоколом зборів мешканців будинку АДРЕСА_2 від 12.09.2019р., актом технічного стану споруди будинку АДРЕСА_3 від 16.09.2019р., актом візуального огляду будинку від 16.09.2019р. складеного комісією ЛКП Центральне .

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 30 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржили позивач Громадська організація Львівське товариство єврейської культури ім.Шолом Алейхема (далі ГО`Львівське товариство ) та Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (далі Представництво) .

Представництво в апеляційній скарзі зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, відмовивши в задоволенні позову за пропуском строку позовної давності, визнавши право позивачів порушеним. Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку, суд виходив з того, що оскаржувані ухвали ЛМР були опубліковані на сайті, що свідчить про можливість позивача довідатися про порушення своїх прав 31 липня 2014 року та 29 січня 2015 року відповідно, однак з позовом позивач звернувся лише 02.10.2019 року. Такий висновок суду апелянт вважає помилковим, оскільки на сайті не зазначено коли саме такі ухвали були опубліковані. Відповідачем не доведено, а судом не встановлено чи є дані інтернет сторінки офіційними, яка дата публікації ухвал, в який спосіб і коли позивач мав довідатися про існування договорів оренди та їх умов. Про порушення своїх прав та охоронюваних інтересів позивач дізнався у серпні 2019 року, коли на земельній ділянці на АДРЕСА_1 почались будівельні роботи. Позивач намагався довідатись хто їх проводить і лише 12 вересня 2019 року власником земельної ділянки частково були представлені документи та повідомлено про право користування земельними ділянками. Доказом цього є протокол зборів від 12.09.2019 року, Акт технічного стану споруди будинку АДРЕСА_3 від 16.09.2019 року, Акт візуального огляду будинку від 16.09.2019 року складений комісією ЛКП Центральне . Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції застосував практику Верховного Суду, яка не підлягає до застосування у спірних правовідносинах, адже в усіх згаданих випадках стосувалось пропуску строку позовної давності власником, а не іншою зацікавленою особою, як у даному випадку. Звертає увагу на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема на рішення у справі Рисовський проти України . Зазначає, що в даному випадку строк позовної давності слід рахувати з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за яких обставин, в даному випадку з вересня 2019 року. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

ГО Львівське товариство в апеляційній скарзі зазначає, що норма частини першої ст.261 ЦК України мітить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало відомо, могло стати відомо про порушення права, покладається на позивача. Стверджує, що суд дійшов помилкового висновку, що у позивача була реальна можливість дізнатися про порушення свого права раніше, шляхом ознайомлення на сайті, оскільки на жодній з інтернет адрес не зазначено, коли саме спірні ухвали були опубліковані, а дати зазначені у них стосуються виключно дат прийняття спірних ухвал. Ухвалюючи рішення, суд застосував практику Верховного Суду, яка не підлягає до застосування у спірних правовідносинах та не врахував практику Європейського Суду з прав людини, аналіз якої вказує на те, що сплив строку позовної давності не може вважатись безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, чи вжиття інших процесуальних заходів, спрямованих на обмеження особи на доступ до правосуддя, при розгляді справи суд має з`ясувати всі обставини справи, докази, що подаються сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень. Окремо, в таких випадках, суд з`ясовує те, що саме перешкодило особі своєчасно використати спосіб правового захисту , визначений законом. Обмеження доступу до суду у зв`язку із спливом строку позовної давності не може вважатись співмірним до мети встановлення таких обмежень. Також звертає увагу на принцип належного урядування . Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзиви на апеляційні скарги суду не надано.

Від представника ЛМР поступило клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість в іншій справі. Дане клопотання подано без документального підтвердження. Враховуючи те, що у ЛМР працює юридична група, явка в суд апеляційної інстанції при належному повідомленні не визнана обов`язковою, суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

Після завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегії суддів о 15 год.50 хв. поступило через електронну пошту клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з метою забезпечення участі його представника.

Враховуючи те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, завчасно до початку розгляду справи клопотань про відкладення розгляду апеляційних скарг суду не поступило, суд розглянув такі без участі осіб, які не з`явилися.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК).

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи та судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання незаконними Ухвали ЛМР № 2613 від 18.07.2013 року Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 відповідно до якої вирішено: надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі: п.1.1 площею 0,0088 га в оренду терміном на 10 років; п.1.2 площею 0,0012 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років.

Гр. ОСОБА_1 здійснювати плату за землю у вигляді земельного податку; забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та подати на затвердження. Департаменту містобудування внести відповідні зміни у земельно-кадастрові дані (т.1 а.с.42).

31.07.2014 року ЛМР прийнято Ухвалу №3788 Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 , відповідно до якої вирішено: погодити громадянину ОСОБА_1 місце розташування земельних ділянок та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі: п.1 площею 0,0088 га в оренду терміном на 10 років;

П.2 площею 0,0012 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років. ОСОБА_1 подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 43 т.1).

29.01.2015 року ЛМР прийнято ухвалу № 4299 Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 відповідно до якої вирішено: внести зміни до ухвали міської ради від 31.07.2014 року № 3788 Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 , виклавши пункт 1 у новій редакції: 1.Погодити ОСОБА_1 місце розташування земельних ділянок та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі: 1.1 площею 0,0071 га в оренду терміном на 10 років; 1.2 площею 0,0029 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років . Затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати земельні ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування, до земель житлової та громадської забудови, за функцією використання-землі комерції: 1.площею 0,0071 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0064) в оренду терміном на 10 років; 2) площею 0,0029 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0065) у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років.

ОСОБА_1 : у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі та провести його державну реєстрацію; договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою; забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж; департаменту містобудування: здійснити державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; внести відповідні зміни у земельно-кадастрові дані (а.с. 44-45).

25.02.2015 року між ЛМР та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № Г-1349 на підставі ухвали № 4299 від 29.01.2015 року. Предметом договору є право користування земельною ділянкою кадастровий номер № 4610136600:03:001:0065 площею 0,0029га в межах червоних ліній строком до 29.01.2020 року. Умови використання: для обслуговування нежитлової будівлі. Об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні. (п.3 Договору) т.1 а.с. 46-50.

На земельну ділянку площею 0,0071 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0064) 25.02.2015 року між тими ж сторонами укладено договір оренди № Г-1348 терміном на 10 років з цільовим призначенням 03.15 для комерційного використання.

Право користування зареєстровано та відомості внесено до Реєстру (т.1 а.с.249).

Згідно матеріалів справи, зібраних доказів та пояснень учасників справи судом беззаперечно встановлено, що АДРЕСА_1 входить у межі історичного ареалу міста Львова.

Відповідно до рішення ВК ЛМР №423 від 23.03.2006 року Про затвердження зон охорони та режимів використання об`єктів археологічної спадщини на території історичного центру м.Львова земельна ділянка на АДРЕСА_1 розташована в межах заповідної археологічної території-категорія охорони А (район княжого міста й площі Старий Ринок ).

Львівською міською радою затверджено Генеральний план м.Львова, а також межі історичного ареалу та зони регулювання забудови м.Львова, що підтверджується: ухвалою 15 сесії 21-го скликання від 29.08.93 року Про затвердження генерального плану м.Львова ; ухвалою 14 сесії 4-го скликання №2146 від 31.03.2005 Про затвердження Концепції розвитку міста при корегуванні Генерального плану м.Львова ; ухвалою 18 сесії 5-го скликання № 3924 від 30.09.2010 Про затвердження містобудівної документації Коригування генерального плану м.Львова ІІ стадія. Генеральний план ; рішенням ВК ЛМР № 1311 від 09.12.2005р. Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м.Львова .

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (ст.53 ЗК України).

За приписами ст.54 ЗК України, землі історико - культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Судом належно встановлено, що Міністерство культури України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідно до ч.3 ст.186-1 ЗК України, не погоджувало проект землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 .

В оскаржуваній позивачем Ухвалі ЛМР № 4299 від 29.01.2015 року також відсутня інформація про погодження зазначеного проекту землеустрою відповідно до наданих повноважень Міністерством культури України.

Судом першої інстанції взято до уваги та надано правову оцінку прийнятим ЛМР ухвалам щодо земельних ділянок, які розташовані в межах історичного ареалу м.Львова, а також в межах охоронної зони об`єкта ЮНЕСКО та суд прийшов до вірного висновку, що у ЛМР не було повноважень на передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 .. Функціональне використання земельної ділянки в оскаржуваних ухвалах, не відповідає Генеральному плану м.Львова.

Незважаючи на те, що судом встановлено порушення прав позивачів, суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції.

За змістом ст. 257 Цивільного кодексу України (далі ЦК) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До позовних вимог про визнання незаконними та скасування ухвал ЛМР та договорів оренди застосовується загальна позовна давність у три роки.

Положення ч.1 ст. 261 ЦК регламентують, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст.261 ЦК початок перебігу строку позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також з моментом, коли така особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 15.05.2018 року у справі № 916/2403/16.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року (справа № 343/1400/15-ц прописано: Зазначене свідчить про неправильність застосування судом частини першої статті 261 ЦК України, оскільки за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, але і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав .

В суді першої та апеляційної інстанції представники позивача, третьої особи стверджували, що про порушення прав дізналися у серпні 2019 року, коли на земельній ділянці на АДРЕСА_1 почались будівельні роботи. Зазначене підтверджується протоколом зборів від 12.09.2019 року, актом технічного нагляду споруди будинку АДРЕСА_3 від 16.09.2019 року та актом візуального огляду будинку від 16.09.2019 року (а.с. 126-128 т.1).

31.07.2014 року ЛМР прийнято ухвалу № 3788 Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 .

29.01.2015 року ЛМР прийнято ухвалу № 4299 Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 .

Зазначені вище ухвали опубліковано на сайті ЛМР за відповідною інтернет-адресою.

Однак, відповідачем на жодній із інтернет-адрес не зазначено, коли саме ухвали були опубліковані, чи є дані інтернет-сторінки офіційними.

Судом при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову за спливом строку позовної давності не зазначено, в який спосіб і коли позивач міг дізнатися про існування договорів оренди та їх умови на спірні земельні ділянки.

Позивач як і інші громадяни міста вважають, що орган місцевого самоврядування, в даному випадку ЛМР, повинні були знати межі своїх повноважень, повинні діяти в межах та у спосіб, визначений законом. У випадку відхилення від таких норм, навіть, у виключних випадках, обов`язок завчасно повідомити окремих осіб чи громадських організацій, представництв про розгляд зазначеного питання на виконкомі чи сесії міської ради належить органу місцевого самоврядування.

Із Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема вбачається, що таке зареєстроване 04.03.1993 року виконавчим комітетом ЛМР. Дата заміни Свідоцтва про державну реєстрацію 30.06.2009 року. (а.с.37-41). Зазначена інформація підтверджується також Витягом з ЄДРПОУ (а.с.39-41).

Враховуючи те, що спірні земельні ділянки знаходяться в історичному ареалі міста, орган місцевого самоврядування не повинен був розпоряджатися такими для інших цілей, а тим більше, не повідомивши заінтересованих осіб чи представництв, громадських організацій відомості щодо яких знаходяться у ЄДРПОУ.

У рішенні Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04 ЄСПЛ прописав особливу важливість принципу належного урядування та пояснив його практичне значення, прописавши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо, якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип належного урядування передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб.

Отже, строк позовної давності слід рахувати з врахуванням вимог ч.3 ст. 261 ЦК, тобто з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за яких обставин, в даному випадку з вересня 2019 року.

Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа Белле проти Франції); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа Мушта проти України ); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа Станьо проти Бельгії).

Із практики ЄСПЛ у справах, що стосуються позовної давності вбачається, що суди виключають позовну давність, коли йдеться про колективну власність не тільки на об`єкти, але і на місця їх знаходження. В даному випадку, йдеться про пам`ятки єврейської культури, які підлягають реставрації, свідчать про історичні моменти життя Львова, а відтак викликають інтерес громадської організації Львівське товариство єврейської культури ім..Шолом Алейхема та представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позов подано в межах строку позовної давності, порушує права позивачів, а тому приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення суду, постановлення нового про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 п.3,4 ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 383, 384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання для євреїв бувшого Радянського Союзу задовольнити.

Апеляційну скаргу Громадської організації Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування ухвал та договорів оренди скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Громадської організації Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської обласної державної адміністрації, Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу про визнання незаконними та скасування ухвал та договорів оренди задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати:

-Ухвалу № 3788 від 31.07.2014 року Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ;

-Ухвалу №4299 від 29.01.2015 року Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 ;

-Договір оренди землі № Г-1349 укладений 25.02.2015 року між Львівською міською радою та ОСОБА_1 на право користування земельною ділянкою кадастровий номер № 4610136600:03:001:0065 площею 0,0029 га в межах червоних ліній строком до 29.01.2020 року;

-Договір оренди № Г-1348 укладений 25.02.2015 року між Львівською міською радою та ОСОБА_1 на право користування земельною ділянкою кадастровий номер № 4610136600:03:001:0064 строком на десять років.

Стягнути із Львівської міської Ради (ЄДРПОУ:04055896 м. Львів, пл. Ринок,1) в користь Громадської організації Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема (ЄДРПОУ:13801078 м. Львів вул. Вугільна,3 тел.НОМЕР_2) 9 605,00 грн. сплаченого судового збору за подачу позовної заяви та 12 612,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Стягнути із Львівської міської Ради (ЄДРПОУ: 04055896 м. Львів, пл. Ринок,1) в користь Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (ЄДРПОУ: 21720365, м. Львів вул. Кульчицької 1/94, тел.. НОМЕР_1, адреса для листування м. Львів вул. Федорова,27/1) 12 612,00 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку, визначеному ст..ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2020 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк