Ухвала

від 07.05.2020 по справі 201/499/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:201/499/20

Провадження №: 2/755/2861/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" травня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту (встановлення заборони будь-яким фізичним, юридичним особам укладати будь-які договори щодо даного нерухомого майна) на майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме на: 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться в Гаражному кооперативі Сокіл-3 за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; на банківські рахунки, що будуть виявлені в ході здійснення виконавчого провадження; на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Будторг Балтика , в межах суми позову.

Вивчивши подані матеріали позову, вважаю, що у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України заяву слід розглянути без повідомлення учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На підтвердження дій по відчуженню майна позивачем додано до заяви роздруківку з мережі Інтернет оголошення про продаж квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, у поданих до суду матеріалах відсутні відомості про належність на час розгляду справи цього майна на праві власності відповідачу.

Отже, позивачем не доведено намір саме відповідача відчужити належне йому майно.

Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивачем не надано, суд приходить висновку про відмову у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 259, 260, 293, 353, 354 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя Н.Є.Арапіна