Постанова

від 15.10.2020 по справі 201/499/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 201/499/20

Провадження №22-ц/824/9656/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики в загальній сумі 256 459, 77 доларів США.

В квітні 2020 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, а саме на:

- 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- гараж, який знаходиться в АДРЕСА_3;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- банківські рахунки, які можуть бути виявлені в ході здійснення виконавчого провадження;

- частку в статутному капіталі ТОВ Будторг Балтика , в межах суми позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач направив апеляційну скаргу, вказує на неповне дослідження обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи свою скаргу зазначив, що судом порушено п`ятиденний строк розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки розглянув її лише через місяць. При ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не здійснена оцінка обґрунтованості доводів заявника, так як існують ризики відчуження відповідачем належного йому майна задля уникнення грошової відповідальності. Вважає, що оскаржувана ухвала не захищає його права, а лише порушує та затягує неминучий процес звернення стягнення на майно. При цьому суд не забезпечив позивачу можливість реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, що суперечить позиції Верховного Суду у справі від 18.01.2017 року № 6-2552цс16. З наведених підстав просив ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що наведеним вимогам оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, за вирішенням якого позивач і звернувся з позовом до суду. При цьому, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вимога щодо представлення доказів наявності обставин, яких ще не існує, та на уникнення яких й направлені заходи забезпечення позову, не може вважатися належною. Підставою ж для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об`єктивної можливості вчинення відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду. За таких умов, наявність необмеженого права відповідача розпорядитися належним йому майном задля уникнення можливої відповідальності є тими обґрунтованими ризиками, які мають бути встановлені при вирішення даного роду питань.

Зважаючи на викладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову в даній справі у вигляді накладення арешту на майно відповідача. В той же час з точки зору колегії суддів апеляційного суду заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або достаменно мають бути передані відповідачеві. При цьому і сам заявник обґрунтовує необхідність застосування заходів забезпечення позову можливістю звернення стягнення на належне відповідачеві майно у разі задоволення позову. Таким чином одним із основних питань, які підлягають вирішенню при забезпеченні позову, є встановлення належності майна відповідачеві, на яке має бути накладено арешт.

На час вирішення питання про застосування заходів забезпечення заявником були представлені до суду витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких квартира та гараж в місті Дніпропетровськ (м. Дніпро на даний час) належать відповідачу. Крім того відповідно до витягу ЄДРФО відповідачу належить частка в статутному капіталі ТОВ Будторг Балтика . За таких умов колегія суддів погоджується із заявником щодо необхідності та обґрунтованості накладення арешту на зазначене майно відповідача.

В той же час не підлягає до задоволення заява про застосування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 . Заявником стосовно даного майна було представлено до суду свідоцтво про право власності, відповідно до якого відповідачу у вересні 2007 року належало право приватної власності на таку квартиру. В той же час доказів того, що вказана квартира належить відповідачу на час вирішення питання про забезпечення позову, заявником до суду представлено не було. В свою чергу це обумовлює неможливість накладення арешту на майно, щодо якого відсутні відомості про його належність на час розгляду такого питання.

Не підлягає до задоволення й вимоги стосовно накладення арешту на банківські рахунки відповідача, оскільки матеріали справи не містять жодних даних ні щодо існування таких рахунків, ні щодо їх належності відповідачу. При цьому накладення арешту на неіндивідуалізоване майно не дає можливості встановити співмірність такого заходу забезпечення заявленим вимогам, відтак унеможливлює ухвалення такого рішення.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Накласти арешт на належну ОСОБА_2 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Накласти арешт на належний ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в гаражному кооперативі Сокіл-3 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 62-г.

Накласти арешт на належну ОСОБА_2 частку в статутному капіталі ТОВ Будторг Балтика (код ЄДРПОУ 32510155).

В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько