Постанова

від 06.05.2020 по справі 460/43/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 460/43/18

провадження № 61-39931св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Страч ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Вузьке ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Страч на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області у складі судді Кондратьєвої Н. А. від 10 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., від 07 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Страч (далі - ТОВ Страч ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Вузьке (далі - ТОВ Вузьке ), про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власником земельної ділянки площею 1,00009 га та незакінченої будівництвом нежитлової будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та внаслідок їх відчуження ТОВ Вузьке , яке у незаконний спосіб набуло спірні об'єкти нерухомості, перебувають у протиправному володінні ТОВ Страч .

У порядку забезпечення цього позову ОСОБА_1 просила суд накласти арешт на вказані об'єкти нерухомості та заборонити ТОВ Страч розпоряджатися незавершеним будівництвом , а також вчиняти будь-які дії щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва цього об`єкта.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на незавершене будівництво, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1138995546258) та земельну ділянку кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1138969146258), с. Страдч, Яворівський район , Львівська область ; заборони ТОВ Страч розпоряджатися незавершеним будівництвом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1138995546258) та земельною ділянкою кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 за адресою: земельна ділянка 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1138969146258), АДРЕСА_1 , а також вчиняти будь-які дії щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва готовністю 76 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1138995546258).

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи наявність спору про витребування нерухомого майна, дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ТОВ Страч , а ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Оскільки між сторонами виник спір, предметом якого є нерухоме майно, у випадку незастосування заборони його відчуження існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ Страч просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про забезпечення позову в цій справі є передчасним, необґрунтованим і незаконним, оскільки суди не з`ясували підстав для забезпечення позову та не навели їх у мотивувальних частинах судових рішень, чим порушили вимоги статей 89, 153, 260, 263, 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Крім того, скаржник зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва зумовлює необхідність консервації будівництва та його охорони, збереження елементів несучих конструкцій, що перешкоджає здійсненню господарської діяльності підприємства.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій відповідають не в повній мірі з таких підстав.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Предметом заявленого ОСОБА_1 позову є вимоги про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 1,00009 га та незакінченої будівництвом нежитлової будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, установив, що між сторонами існує спір щодо права ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, та дійшов обґрунтованого висновку щодо доцільності застосування цього заходу забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що судами з дотриманням норм процесуального законодавства вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначені об`єкти нерухомості, які є співмірними із заявленими позовними вимогами та спрямовані на забезпечення можливості виконання рішення суду.

За таких обставин, колегією суддів не беруться до уваги доводи касаційної скарги про безпідставне вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Проте, не можуть бути визнані законними та обґрунтованими оскаржувані судові рішення в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом вчинення будь-яких дій щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва з таких підстав.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва спірного об`єкта незавершеного будівництва, мотивувавши свої рішення обґрунтованістю припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Проте, колегія суддів не може погодитися із таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки суди не здійснили оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясували співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінили рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтували необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.

Так, суди не мотивували, яким чином невжиття судом вказаних заходів забезпечення позову впливатиме на права та обов`язки ОСОБА_1 щодо вказаного приміщення та яким чином можлива добудова відповідачем вказаного нежитлового приміщення може ускладнити виконання рішення про витребування цього майна на користь позивача.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відтак, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом вчинення будь-яких дій щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва не є співмірним із предметом спору.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом вчинення будь-яких дій щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва, а тому вони підлягають скасуванню у цій частині.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміна рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміні рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ураховуючи, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, і для вирішення цього питання по суті немає необхідності додаткового з`ясування обставин справи та їх оцінки, оскаржувані судові рішення відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом вчинення будь-яких дій щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Страч задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2018 року в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом вчинення будь-яких дій щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом вчинення будь-яких дій щодо зміни ступеня будівельної готовності та завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва (готовністю 76 %), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович