Рішення

від 29.04.2020 по справі 922/3930/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3930/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (04071, м. Київ, вул. Спаська, 5; код ЄДРПОУ: 33192027) до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; код ЄДРПОУ: 36224035) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз про стягнення заборгованості за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 у розмірі 6 135 451,44 грн., з яких: 4 024 597,20 грн. - основний борг, 605 607, 58 грн. - пеня, 1 153 892,52 грн. - інфляційні втрати, 351 354,14 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого скрапленого газу зо договором купівлі-продажу нафтопродуктів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3930/19 за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 26 грудня 2019 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

17 грудня 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30730 від 17 грудня 2019 року), в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що строки виконання зобов`язань відповідача зі сплати за поставлений товар між сторонами не узгоджено, а також відповідачу не надходила претензія у зв`язку із чим останньому не було відомо про наміри позивача. Разом з цим вважає, що позивачем невірно нараховано штрафні санкції та просить застосувати строк позовної давності щодо пені.

08 січня 2020 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№321 від 08 січня 2020 року), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що передача товару і є тим моментом (подією), з якого підлягало виконанню зобов`язання щодо оплати товару. Зазначив, що розрахунок інфляційних втрат був здійснений виходячи з індексів інфляції, визначених Державною службою статистики України, за відповідний період з врахуванням положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. Також позивач вважає, що строк позовної давності за вимогою про стягнення пені не є пропущеним, оскільки дана вимога є додатковою та заявлена в межах строку позовної давності за основною вимогою.

15 січня 2020 року через канцелярію господарського суду Харківської області від відповідача надійшло заперечення (вх.№902 від 15 січня 2020 року).

Протокольними ухвалами від 26 грудня 2019 року та 15 січня 2020 року підготовче засідання відкладено на 15 січня 2020 року та 13 лютого 2020 року відповідно.

Разом з тим, протокольною ухвалою від 15 січня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.02.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/3930/19 між суддями у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Новікової Н. А.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.02.2020 головуючим суддею визначено суддю Пономаренко Т.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 лютого 2020 року прийнято справу №922/3930/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз про стягнення заборгованості за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 у розмірі 6 135 451,44 грн. до свого провадження. Призначено справу № 922/3930/19 до розгляду у підготовчому засіданні на 26 лютого 2020 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 26 лютого 2020 року відкладено підготовче засідання на 01 квітня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29 квітня 2020 року о 10:00. Роз`яснено учасникам справи про наслідки неявки в судове засідання учасників справи відповідно до статті 202 ГПК України.

Позивач в судове засідання 29 квітня 2020 року не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Про дату, час та місце був повідомлений належним чином. Водночас, 27 квітня 2020 року представником позивача через канцелярію господарського суду Харківської області було надано заяву (вх.№9842 від 29 квітня 2020 року), в якій просив суд розгляд справи №922/3930/19 здійснювати без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання 29 квітня 2020 року не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що сторони в судове засідання не з`явились та наявність заяви (вх.№9842 від 29 квітня 2020 року) позивача про розгляд справи №922/3930/19 без участі його представника, враховуючи відсутність клопотань будь-якої із сторін про інше, суд вирішив розглядати справу за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

У судовому засіданні 29 квітня 2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд зазначає, що надана представником відповідача заява (вх.№9963 від 29 квітня 2020 року) про визнання поважною причини неявки представника відповідача в судове засідання, продовження строку проведення судового розгляду справи по суті та відкладення судового засідання надійшла після судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено договір № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів (надалі - Договір) (а.с.13-18,т.1).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі - товар , відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього.

Поставка товару здійснюється окремими партіями. Об`єм, асортимент (найменування, марка товару), ціна, базис поставки, терміни і умови транспортування визначаються відповідною додатковою угодою до цього договору, надалі додаткова угода . Така додаткова угода узгоджується сторонами та після її підписання є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2.Договору).

Покупець зобов`язується своєчасно і в повному обсязі проводити оплату за поставлений постачальником товар та відшкодування витрат, пов`язаних з транспортуванням товару (п.2.2.1.Договору).

Кількість товару, поставленого постачальником та прийнятого покупцем в рамках кожної додаткової угоди, фіксується актами приймання-передачі товару. В разі, якщо кількість товару, передана за додатковою угодою є меншою або більшою, ніж встановлена в додатковій угоді, то кількість товару визначається на підставі актів приймання-передачі. Поставка меншої або більшої кількості товару не вважається порушенням умов договору з боку постачальника (п.3.1.Договору).

Акт приймання-передачі товару складається постачальником на об`єм та/або партію товару та підписується обома сторонами (п.3.1.1.Договору).

Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю та якістю, а право власності на товар таким, що перейшло від постачальника до покупця з дати підписання акту приймання-передачі товару, якщо інше не передбачене в додатковій угоді до договору. Датою поставки товару вважається дата, зазначена в акті прийому-передачі товару (п.3.3.Договору).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачене додатковою угодою.

Постачальник залишає за собою право на зміну ціни товару, в разі несплати повної вартості товару у визначені додатковою угодою терміни (п.6.4.Договору).

Ціна товару є договірною, зазначається з урахуванням ПДВ і узгоджується в додаткових угодах до цього договору, залежно від умов поставки (п.6.5.Договору).

Покупець оплачує витрати постачальника з транспортування товару до місця призначення на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не обумовлено додатковими угодами до цього договору (п.6.6.Договору).

У разі необхідності, сторони по закінченню кожного календарного місяця проводять звірку розрахунків за відвантажений товар. Акт звірки розрахунків складається постачальником або покупцем до 10 числа місяця наступного за звітним та підписується обома сторонами (п.6.7.Договору).

Покупець протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі, перераховує постачальникові суму, якої бракує в разі недостатності для покриття вартості відвантаженого об`єму (п.6.8.Договору).

В пункті 8.3. Договору зазначено, що у разі невиконання покупцем умов оплати вартості товару та вартості витрат на його доставку, зазначених в додаткових угодах до даного договору, постачальник має право вимагати від покупця сплати на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пеня сплачується покупцем протягом 5 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги постачальника. У разі несплати пені у вказаний в цьому пункті строк покупець вважається таким, що має заборгованість за даним договором.

Оплата пені не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за даним договором та додатковими угодами до нього.

Всі спори або розбіжності, які виникають між сторонами за даним договором та додатковими угодами до нього, або у зв`язку з ними, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п.10.1.Договору).

Цей договір вступає в силу з дати його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до 31 грудня 2015 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Договір вважається продовженим на один рік на тих самих умовах, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п.12.1.Договору).

Взаємовідносини сторін, не передбачені договором, регулюються чинним законодавством України (п.12.2.Договору).

07 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено додаткову угоду № 97 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 (надалі - Додаткова угода № 97) (а.с.19,т.1), якою визначено загальну вартість товару, який передається постачальником у власність покупцю у розмірі 925 000,00 грн., крім того ПДВ - 185 000,00грн. Всього товару на суму з ПДВ: 1 110 000,00 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди № 97 визначено умови оплати поставленого товару, а саме: 100% попередньої оплати.

Як вбачається з Акту приймання-передачі №0000001 від 11.12.2016, на виконання своїх зобов`язань за Додатковою угодою № 97 від 07.12.2016 до договору №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015, позивачем 11 грудня 2016 року було передано ТОВ Харківрегіонгаз скраплений газ у кількості 59,840 тонн на загальну суму 1 107 040,00 грн., у т.ч. ПДВ 184 506,67 грн. (25,т.1).

Вищезазначене також підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 017842, № 017844 та № 017845, а також видатковими накладними № 670 від 11.12.2016 та № 671 від 11.12.2016 (а.с.20-24,т.1).

Як зазначає позивач, відповідачем оплачено дану партію товару лише частково, на суму 1 070 408,80 грн. (згідно платіжних доручень від 07.03.2017 та від 13.03.2017). Зобов`язання щодо сплати 36 631,20 грн. за отриману 11.12.2016 партію товару ТОВ Харківрегіонгаз не виконані.

12 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено додаткову угоду № 98 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 (надалі - Додаткова угода № 98) (а.с.26,т.1), якою визначено загальну вартість товару, який передається постачальником у власність покупцю у розмірі 900 000,00 грн., крім того ПДВ 180 000,00 грн. Всього товару на суму з ПДВ: 1 080 000,00 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди № 98 визначено умови оплати поставленого товару, а саме: 100% попередньої оплати.

Як вбачається з Акту приймання-передачі № 0000001 від 18 грудня 2016 року, на виконання своїх зобов`язань за Додатковою угодою № 98 від 12.12.2016, позивачем було передано відповідачу скраплений газ у кількості 60,520 тонн на загальну суму 1 089 360,00 грн., у т.ч. ПДВ 181 560,00 грн. (а.с.31,т.1)

Вищезазначене також підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 017919, № 017920, № 017922 та видатковою накладною №679 від 18.12.2016 (а.с.27-30,т.1).

Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати даної партії товару не виконані.

16 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено додаткову угоду №99 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 (надалі - Додаткова угода № 99) (а.с.32,т.1), якою визначено загальну вартість товару, який передається постачальником у власність покупцю у розмірі 596 666,67 грн., крім того ПДВ у розмірі 119 333,33 грн. Всього товару на суму з ПДВ: 716 000,00 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди №99 визначено умови оплати поставленого товару, а саме: 100% попередньої оплати.

Як вбачається з Акту приймання-передачі №0000001 від 09.01.2017 позивачем, на виконання своїх зобов`язань за Додатковою угодою № 99 від 16.12.2016, було передано відповідачу скраплений газ у кількості 39,820 тонн на загальну суму 712 778,00 грн., у т.ч. ПДВ 118 796,33 грн. (а.с.36,т.1).

Наведене також підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №018114, №018115 та видатковою накладною №5 від 09.01.2017 (а.с.33-35,т.1).

Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати даної партії товару не виконані.

10 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено додаткову угоду №100 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 (надалі - Додаткова угода № 100) (а.с.37,т.1), якою визначено загальну вартість товару, який передається постачальником у власність покупцю у розмірі 910 000,00 грн., крім того ПДВ - 182 000,00 грн. Всього товару на суму з ПДВ: 1 092 000,00 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди №100 визначено умови оплати поставленого товару, а саме: 100% попередньої оплати.

Як вбачається з Акту приймання-передачі №0000001 від 13 лютого 2017 року позивачем, на виконання своїх зобов`язань за Додатковою угодою №100 від 10.02.2017, було передано відповідачу скраплений газ у кількості 59,640 тонн на загальну суму 1 085 448,00 грн., у т.ч. ПДВ 180 908,00 грн. (а.с.42,т.1).

Вищезазначене також підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №018566, №018567, №018569 та видатковою накладною №42 від 13.02.2017 (а.с.38-41,т.1).

Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати даної партії товару не виконані.

16 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено додаткову угоду №101 до договору №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 (надалі - Додаткова угода № 101) (а.с.43,т.1), якою визначено загальну вартість товару, який передається постачальником у власність покупцю у розмірі 1 925 000,00 грн., крім того ПДВ у розмірі 185 000,00грн. Всього товару на суму з ПДВ: 1 110 000,00 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди №101 визначено умови оплати поставленого товару, а саме: 100% попередньої оплати.

Як вбачається з Акту приймання-передачі №0000001 від18 лютого 2017 року позивачем, на виконання своїх зобов`язань за Додатковою угодою №101 від 16.02.2017, було передано відповідачу скраплений газ у кількості 59,480 тонн на загальну суму 1 100 380,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 183 396,67 грн. (а.с.48,т.1).

Вищенаведене також підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №018671, №018672, №018673 та видатковою накладною №86 від 18.02.2017 (а.с.44-47,т.1).

Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати даної партії товару не виконані.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з січня 2017 по листопад 2017, підписаного та засвідченого печатками сторін, а також оборотно-сальдової відомості по рахунку за листопад 2016 року - жовтень 2019 року, загальна сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз перед Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 становить 4 024 597,20 грн. (а.с.49-50,т.1).

29 березня 2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист-претензію за вих.№29-03-2019-Е-2, у якому пред`явлено вимогу про виконання зобов`язання з оплати отриманого скрапленого газу та погашення існуючої заборгованості (а.с.51,т.1).

Як зазначає позивач, відповіді на дану претензію останній не отримав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за додатковими угодами №97 від 07.12.2016, №98 від 12.12.2016, №99 від 16.12.2016, № 100 від 10.02.2017 та №101 від 16.02.2017 до договору №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 виконав належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі нафтопродуктів закріпленими підписами та печатками сторін.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач зазначає, що момент оплати відповідачем товару настав після його прийняття та підписання актів приймання-передачі.

В свою чергу відповідач не заперечує наявності заборгованості за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015, посилаючись на невизначеність сторонами у договорі строку оплати.

Так, пунктом 5 додаткових угодах № 97 від 07.12.2016, №98 від 12.12.2016, №99 від 16.12.2016, № 100 від 10.02.2017 та №101 від 16.02.2017до договору №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 визначено, що товар оплачується відповідачем на умовах попередньої 100% оплати.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували проведення відповідачем 100% попередньої оплати товару у відповідності до пункту 5 додаткових угодах № 97 від 07.12.2016, №98 від 12.12.2016, №99 від 16.12.2016, № 100 від 10.02.2017 та №101 від 16.02.2017 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 або оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього у відповідності до статті 692 ЦК України.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявності перед позивачем заборгованості у розмірі 4 024 597,20 грн., керуючись приписами ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у зв`язку з чим задовольняє позов у цій частині.

Суд також спростовує доводи відповідача щодо необізнаності останнього про наявність заборгованості у зв`язку з неотриманням претензії, наданої позивачем до суду, оскільки сторонами пунктом 12.10. Договору визначено, що всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній відповідно до цього договору, повинні бути здійснені у письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом, доставлені особисто за зазначеними адресами сторін або відправлені за допомогою факсимільного зв`язку з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 7 календарних днів від дати відправки за допомогою факсимільного зв`язку, а в матеріалах справи наявні чек та опис вкладення в цінний лист, що підтверджують направлення спірного листа-претензії на адресу відповідача (а.с.99-100,т.1).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 605 607,58 грн.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачена пунктом 8.3 договору №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015.

Разом з тим, пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі №6-1138цс 15.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачем було подано 28 листопада 2019 року.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо стягнення пені в даному випадку сплив:

- за додатковою угодою № 97 від 07.12.2016 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 - 11 грудня 2017 року,

- за додатковою угодою №98 від 12.12.2016 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 - 18 грудня 2017 року,

- за додатковою угодою №99 від 16.12.2016 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 - 09 січня 2018 року,

- за додатковою угодою № 100 від 10.02.2017 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 -13 лютого 2018 року,

- за додатковою угодою №101 від 16.02.2017до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 18 лютого 2018 року,

у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пеню у розмірі 605 607,58 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності до статті 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 82 947,67 грн. підлягають стягненню з відповідача, а у розмірі 9 084,11 грн. - покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (61109, м.Харків, вул.Безлюдівська,1; код ЄДРПОУ: 36224035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (04071, м.Київ, вул.Спаська, 5; код ЄДРПОУ:33192027) заборгованість за договором №04/15 купівлі - продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 у розмірі 4 024 597 (чотири мільйони двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн. 20 коп. основного боргу, 1 153 892 (один мільйон сто п`ятдесят три тисячі вісімсот дев`яносто дві) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 351 354 (триста п`ятдесят одна тисяча триста п`ятдесят чотири) грн. 14 коп. 3 % річних, судовий збір у розмірі 82 947 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот сорок сім) грн. 67коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу та п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "08" травня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко